Рішення

від 16.12.2024 по справі 500/4496/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4496/24

16 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Вербицького Р.А., представника відповідача - Вишнівського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2024, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - Позивач), через представника адвоката Вербицького Р.А., пред?явив позов до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі також Відповідач, Національне агентство, НАЗЯВО), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України (далі Третя особа, МОН України), якому з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просив суд:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 19 листопада 2024 року, оформлене протоколом засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 19 листопада 2024 року (питання №1) про встановлення у захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат)».

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснень третьої особи.

Позивач просив позов задовольнити вважаючи що, як станом на час подання скарги ОСОБА_2 від 30 жовтня 2023 року реєстр. №31-АД, так і станом на час прийняття рішення Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 17.11.2023 № 50 (63) «Про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_3 щодо наявності у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук І.В. Гевка фактів академічного плагіату», яке започаткувало початок проведення перевірки наукової дисертації Позивача, Відповідач не мав повноважень самостійно затверджувати порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності у захищених в Україні дисертаціях на здобуття наукового ступеня «доктора наук» (а не «доктора філософії») фактів академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації.

Свою позицію Позивач мотивував тим, що станом на час 17 листопада 2023, дату прийняття рішення про прийняття скарги до розгляду, діяли постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 44, якою затверджено Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії (далі Порядок № 44) та від 17 листопада 2021 року № 1197, якою затверджено Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук (далі Порядок № 1197).

Позивач зазначив, що Уряд, а ні в Порядку № 1197, а ні в будь-яких інших нормативних правових актах, не закріпив норми, аналогічно тій, яка викладена в абзаці 1 пункту 49 Порядку № 44 і, яка надавала Відповідачу право встановити (затвердити) порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності в захищених наукових дисертаціях «докторів наук» фактів академічного плагіату.

Позивач зазначає, що надалі, у відносно короткий термін, Уряд усунув законодавчу прогалину. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2024 №507, внесено зміни до абазу 1 пункту 41 Порядку № 1197, які закріпили повноваження Національного агентства встановлювати порядок розгляду інформації про наявність фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях «докторів наук». Дана постанова набрала чинності 08.05.2024.

Проте, позивач зазначив, що хоча й станом на час прийняття Національним агентством рішення, що є предметом судового оскарження (19.11.2024), Відповідач мав повноваження встановлювати порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях «докторів наук», в силу вимог абзацу 1 пункту 41 Порядку №1197, в редакції постанови КМУ від 03.05.2024 №507, але станом на час прийняття скарги до провадження (17.11.2023), такими повноваженнями Кабінет Міністрів України не наділяв НАЗЯВО, оскільки відповідні зміни набрали чинності 08.05.2024. Тому позивач вважає, що Відповідач діяв, не тільки не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, але й не в межах наданих йому повноважень, фактично перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України.

Крім того, Позивач акцентував увагу на тому, що діяння, яке станом на час захисту його наукової дисертації не вважалось академічним плагіатом, не може ним вважатись сьогодні. В розумінні Позивача така гарантія надана йому статтею 58 Конституції України.

Позивач, зокрема, звернув увагу суду на те, що станом на час захисту дисертація відповідала 95,3% унікальності, що підтверджується відповідною довідкою. На той час, дисертація з відсотком унікальності 95,3% не вважалась такою, що відповідає ознакам академічного плагіату. Разом з тим, у письмовому Звіті перевірки відомостей щодо наявності фактів академічного плагіату в дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» від 24.05.2024 №44, Національне агентство не встановило, який відсоток унікальності дисертації Позивача, що в свою чергу, на думку позивача, не доводить наявні чи відсутні ознаки академічного плагіату в захищеній ОСОБА_1 дисертації.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. На його думку, станом на 19 листопада 2023 року, пункт 41 Порядок № 1197 надавав повноваження Національному агентству встановити порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності в захищених наукових дисертаціях фактів академічного плагіату.

Наголошував на тому, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення (19.11.2024 ) Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації від 24.10.2023 № 16 (45) (із змінами), відповідає вимогами абзацу 1 пункту 41 Порядку № 1197.

Тому, приймаючи рішення Відповідач діяв на підставі та у спосіб, які передбачені законом, а саме Порядком № 1197 та Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації від 24.10.2023 № 16 (45) (із змінами).

Також, відповідач зауважив, що, як на сьогодні, так і на час захисту дисертації ОСОБА_1 , законодавством не внормовувало питання допустимого відсотку унікальності наукової дисертації. Але питання унікальності або оригінальності наукової дисертації у відсотковому відношенні, визначається вченою радою навчального закладу, у якому відбувається захист, і вирішується, в кожному окремому випадку, під час перевірки наукової дисертації, в тому числі із застосування відповідного програмного забезпечення. Проте, Відповідач вважає, що Національне агентство не зобов?язане встановлювати відсоток унікальності (оригінальності) наукової дисертації, яка підлягає перевірці.

Зважаючи на це, Відповідач уважає, що в звіті Національне агентство не зобов?язане було встановлювати відсоток унікальності (оригінальності) захищеної ОСОБА_1 дисертації.

Третя особа просила у задоволенні позову відмовити. Доводів та аргументів щодо спростування підстав позову не наводила.

ІІІ. Процесуальні дії суду та заяви і клопотання учасників.

31.07.2024 ОСОБА_1 , через представника адвоката Вербицького Р.А., подав позовну заяву до суду, через відділ документального забезпечення.

31.07.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи, визначено головуючого суддю у справі суддю Осташа А.В.

02.08.2024 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

07.08.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

12.08.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Визнано речовими доказами та вирішено зберігати при матеріалах справи по одному екземпляру примірників: - дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти Гевка Ігоря Васильовича "Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки", що відповідає примірнику, який зберігається в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації на 535 арк. (оригінал знаходиться в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації, за адресою: вул.Антоновича, 180, м.Київ, 03150); - робочого проєкту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти Гевка Ігоря Васильовича "Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки" на 536 арк.

13.08.2024 Відповідачем, через систему «Електронний суд» подано клопотання про закриття провадження у справі.

13.09.2024 Відповідачем подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.09.2024 постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції

17.09.2024 Позивачем подано заяву про зміну предмету позову. Позивач, зокрема, просив, змінити предмет позову, виклавши прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо не розгляду скарги ОСОБА_3 (реєстр. 31-АД від 30.10.2023) стосовно наявності фактів академічного плагіату в докторській дисертації, захищеній І.В. Гевком 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», в установленому порядку.

Зобов`язати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти розглянути скаргу ОСОБА_3 (реєстр. 31-АД від 30.10.2023) щодо наявності фактів академічного плагіату в докторській дисертації, захищеній І.В. Гевком 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», з урахуванням позиції суду, викладеної в мотивувальній частині рішення суду».

18.09.2024 підготовче судове засідання відкладено до 10:00 год. 09.10.2024, для надання письмових пояснень Відповідачем.

30.09.2024 Відповідачем подано письмові заперечення.

09.10.2024 Позивачем подано клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

09.10.2024 Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

09.10.2024 підготовче судове засідання відкладено на 10:00 год. 21.10.2024, у зв?язку із задоволенням клопотанням представника позивача.

18.10.2024 Відповідачем подано клопотання про долучення доказів: - копії рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 15 жовтня 2024 року № 63 (128) про внесення на розгляд Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх вчителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату).

21.10.2024 відбулось підготовче судове засідання, в якому постановлено наступні письмові ухвали: - від 21.10.2024 про прийняття до розгляду скарги до розгляду заяви про зміну предмету позову 17.09.2024; - від 21.10.2024 про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10:00 год. 20.11.2024.

06.11.2024 Відповідачем подано відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд».

20.11.2024 Позивач подав заяву про зміну предмету позову, яку мотивував тим, що 19 листопада 2024 року о 10:00 год. відбулось засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на порядок денний якого винесено питання про розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації доктора педагогічних наук Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) (доповідач Артюхова А.Є.).

Позивач просив змінити предмету позову у справі, виклавши прохальну частині в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 19 листопада 2024 року, оформлене протоколом засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 19 листопада 2024 року (питання №1) про встановлення у захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат)».

20.11.2024 підготовче судове засідання відкладено до 10:00 02.12.2024, у зв?язку із задоволенням клопотання представника відповідача.

29.11.2024 Відповідачем подано пояснення щодо заяви про зміну предмету позову.

02.12.2024 відбулось підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні суд розглянув заяву Позивача про зміну предмету позову від 20.11.2024.

Заслухавши думки сторін, представника позивача, який підтримав подану заяву та представника відповідача, який не заперечив щодо задоволення заяви про зміну предмету позову, суд, постановив протокольну ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову від 20.11.2024.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства освіти і науки України.

Ухвалою суду від 20.11.2024 клопотання представника позивача задоволено. Залучено до участі у справі як третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України. Встановлено третій особі 10-денний термін з часу ортимання копії ухвали на подання письмових пояснень щодо позову.

В підготовчому судовому засіданні встановлено представнику позивача встановлено строк до 10.12.2024 для подання додаткових пояснень щодо обставин, які викладені Відповідачем у поясненнях щодо заяви про зміну предмету позову, а Відповідача до 16.12.2024, заперечень щодо поданих

У зв?язку із викладеним, підготовче судове засідання відкладено до 14:30 год. 16.12.2024.

10.12.2024 Третьою особою подано додаткові пояснення.

10.12.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення.

16.12.2024 Відповідачем подано через систему «Електронний суд» заперечення щодо письмових пояснень.

16.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та перехід до розгляду справи суті.

IV. Пояснення надані учасниками під час розгляду справи по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, з урахування поданої заяви про зміну предмету позову. В обґрунтування мотивів покликався на доводи раніше викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

У вступному слові представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстави викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

V. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 працює на посаді проректора з навчально-методичної роботи Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка, член науково-методичної комісії з загальної, професійної освіти та спорту науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України, член галузевої експертної ради в галузі знань 01 Освіта і педагогіка спеціальності 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями).

29.12.2017 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка Гевко І.В. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки».

ОСОБА_1 на підставі рішення Атестаційної колегії від 01 лютого 2018 року отримав диплом серії НОМЕР_1 , який підтверджує присвоєння наукового ступеня «доктора наук».

30.10.2023 до Національного агентства надійшла скарга в електронній формі від кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника ОСОБА_3 (реєстр. № 31-АД від 30.10.2023) щодо виявлення в захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів академічного плагіату (далі також - Скарга).

Із Скарги вбачається, що ОСОБА_3 мотивуючи фактичну та юридичну доцільність поданої ним скарги виходить з того, що в докторській дисертації ОСОБА_1 присутні факти порушення академічної доброчесності, які підпадають під визначення академічного плагіату (пп. 1.2, 2.1 і 2.2 «Рекомендацій щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо)» викладених у листі МОН України № 1/11-8681 від 15.08.2018).

Зокрема, скаржник покликається на те, що дисертація ОСОБА_1 дисертація містить текстові збіги з такими джерелами:

1) ОСОБА_4 . Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз // Міжнародне співробітництво та університетська освіта: Матеріали міжнародної наукової конференції. Миколаїв: МФ НаУКМА, 2000, с. 7-14. 2) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін. Педагогіка вищої школи. Навч. Посіб. 2-ге вид., перероб і доп. Київ: Знання, 2005.

3) ОСОБА_8 . Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога. Автореферат дисс. … докт. психол. наук. ОСОБА_9 , 2008.

Також, ОСОБА_3 вказує на те, що стаття ОСОБА_10 відсутня у «Списку використаних джерел», посібник ОСОБА_11 та ін. «Педагогіка вищої школи» є в «списку використаних джерел» до дисертації під № 221 (3-тє вид., 2007), але згадується лише один раз на сторінці 24. А фрагменти з нього в дисертації не цитуються та автореферат дисертації ОСОБА_12 відсутній у «Списку використаних джерел» до дисертації; є лише її монографія під № 1, на яку є єдине покликання на сторінці 47.

Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що параграф 4.1 дисертації ОСОБА_13 є повністю переписаний із книги Курлянд та ін. «Педагогіка вищої школи» (2005), причому з метою підігнати чужий текст під назву своєї дисертації («Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі підготовки») ОСОБА_1 вставляв у переписаних фрагментах перед словом «учитель» слово «технологій».

Як йдеться у Скарзі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 неодноразово вставляв до чужих текстів покликання на власні публікації, які вийшли пізніше ніж праці, з яких він ( ОСОБА_1 ) переписував фрагменти цілими абзацами, що дозволяє констатувати наявність фальсифікації джерел.

Також, як уважає скаржник ОСОБА_3 , «Загальні висновки» до дисертації ОСОБА_1 №№ 1, 2, 3, 5, 6 і 7 (с.385-390), тобто шість висновків із 7, переписані ним із російської дисертації ОСОБА_14 , яка була захищена нею ще у 2008 році, - за 9 років до захисту ОСОБА_1 свого «твору».

Підсумовуючи, скаржник зазначає, що наявні збіги текстів без зазначення покликань порушують вимоги, встановлені статтею 42 Закону України «Про освіту» щодо академічної доброчесності, а також порушують дійсні на момент захисту (2017 рік) вимоги Порядку присудження наукових ступенів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567.

До поданої скарги скаржником ОСОБА_3 додано порівняльну таблицю, де на його думку, фігурують збіги текстів без зазначення посилань.

Листом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 21.11.2023 № 1724 «Про прийняття до розгляду скарги щодо наявності фактів академічного плагіату», ОСОБА_1 повідомлено, що рішенням № 50 (63) від 17.11.2023 Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_3 (реєстр. № 31-АД від 30.10.2023) щодо виявлення у захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів академічного плагіату.

Крім того, даним листом ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до підпункту 1 пункту 16 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого на засіданні Національного агентства 24 жовтня 2023 року (протокол № 16 (45)), особа стосовно дисертації якої розглядається скарга/повідомлення, особисто та/або через своїх уповноважених осіб (представників) має право після дати прийняття до розгляду скарги/повідомлення Комітетом та не пізніше дня, наступного за днем оприлюднення Національним агентством повідомлення про дату розгляду на засіданні Комітету, подавати письмові пояснення стосовно інформації у скарзі/повідомленні щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, зарахованих за темою дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, а також будь-які документи та матеріали в електронній формі (у машиночитувальному форматі) на спростування (підтвердження) викладених у скарзі доводів або відмовитися від надання будь-яких пояснень.

До листа Національного агентства від 21.11.2023 № 1724 додано копію рішення Комітету з питань етики від 17.11.2023 № 50 (63) та копію скарги/повідомлення ОСОБА_3 з додатками.

Як убачається із змісту рішення Комітету з питань етики Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти від 17.11.2023 № 50 (63) «Про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_3 щодо наявності у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук ОСОБА_1 фактів академічного плагіату» (далі Рішення від 17.11.2023 № 50 (63)), до НАЗЯВО 30.10.2023 надійшла скарга в електронній формі від кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника ОСОБА_3 (реєстр. № 31-АД від 30.10.2023) щодо виявлення в захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів академічного плагіату (далі також - Скарга). Комітет з питань етики вивчивши матеріали скарги, а також звіт на відповідність вимогам пунктів 4-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату фабрикації, фальсифікації, затвердженого Національним агентством 23 жовтня 2023 року, наданий уповноваженим підрозділом секретаріату НАЗЯВО, встановив відповідність скарги вимогам пунктів 4-7 Порядку.

При цьому Комітет констатує, що пункти 2, 3, 5 прохальної частини скарги не підлягають врахуванню, оскільки їх здійснення не належить до повноважень НАЗЯВО, визначених статтею 18 Закону України «Про вищу освіту».

Також, Комітет дійшов висновку, що вимога скаржника, зазначена в пункті 4 прохальної частини скарги («Вивести ОСОБА_1 із складу галузевої експертної ради з галузі знань 01 Освіта і педагогіка спеціальності 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями) НАЗЯВО») не підлягає задоволенню, оскільки повноваження члена галузевої експертної ради з галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» ОСОБА_1 відповідно до пункту 11 Положення про галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (затверджене 21.05.2019 зі змінами) рішенням Національного агентства (Протокол № 5 від 03 березня 2020 року) були достроково припиненні 03 березня 2020 року.

ОСОБА_1 із поданою скаргою не погодився. 15 травня 2024 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення щодо скарги ОСОБА_3 (відповідь на лист НАЗЯВО від 21.11.2023 № 1724).

З огляду на Порівняльну таблицю на сторінках 79-80, 80, 80-81 дисертації ОСОБА_1 , мають місце збіги, із незначними стилістично-семантичними відмінностями, з фрагментами наукової статті ОСОБА_4 «Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз» https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/zbirnuku/3/1.pdf .

Водночас, як зазначає ОСОБА_1 , скаржником не взято до уваги те, що ним у співавторстві із ОСОБА_15 підготовлено наукову публікацію «Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій», яку опубліковано у 2006 році у рамках Збірника матеріалів Всеукраїнського науково-практичного семінару «Особливості впровадження державного стандарту підготовки фахівців початкової освіти в умовах кредитно-модульної системи навчання». 6-7 квітня. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006, с. 14-23.

У тексті цієї публікації використано матеріал (текст) із праці ОСОБА_4 «Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз», який повністю збігається із текстом «запозичання» віднайденого скаржником ОСОБА_3 у дисертації ОСОБА_1 , оскільки у розділі «Використана література» цієї публікації міститься безпосереднє посилання наступного змісту: 1. ОСОБА_4 . Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз // Міжнародне співробітництво та університетська освіта: Матеріали міжнародної наукової конференції. Миколаїв: МФ НаУКМА, 2000, с. 7 14.

При цьому, як вказує ОСОБА_1 , у оригінальному робочому тексті рукопису дисертації зазначена наукова публікація «Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій» розташована під № 102 на сторінці 403 та у Додатку Л «Списку публікацій здобувача за темою дисертації» під № 31на сторінці 531.

Таким чином, на переконання ОСОБА_1 ним правомірно використано текст наукової публікації 3 «Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій» під час підготовки дисертації, а тому збіг фрагментів наукової статті ОСОБА_4 та фрагментів моєї дисертації немає підстав кваліфікувати як академічний плагіат.

До того ж, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, звертає увагу на те, що відповідно до Порівняльної таблиці скаржника на сторінках 257, 258, 259, 259-260, 260, 261, 261-262, 262, 262-263, 263, 264, 264-265, 265-266 тексту його дисертації мають місце збіги, із незначними стилістично-семантичними відмінностями, з фрагментами тексту навчального посібника «Педагогіка вищої школи» (посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2005) під авторством ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін. Проте, у цьому випадку також під час підготовки вищевказаної спільної наукової публікації із ОСОБА_15 «Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій» використовувався текст із навчального посібника «Педагогіка вищої школи» саме в частині визначеній скаржником як «академічний плагіат». Вказана спільна наукова публікація також містить необхідне посилання у розділі «Використана література» наступного змісту: 2. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін.; За ред. З. Н. Курлянд. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2005. 399 с. Ба більше, скаржником не взято до уваги те, що доктор педагогічних наук, професор ОСОБА_15 є співавторам навчального посібника «Педагогіка вищої школи».

Отож, на переконання ОСОБА_1 , ним правомірно використано текст наукової публікації «Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій» під час підготовки дисертації, а тому збіг фрагментів навчального посібника «Педагогіка вищої школи» під авторством ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших і фрагментів моєї дисертації немає підстав кваліфікувати як академічний плагіат.

Далі, у письмових поясненнях, ОСОБА_1 , акцентує увагу на тому, що скаржник ОСОБА_3 , під час підготовки скарги не ознайомився із повним доробком публікацій пов`язаних із темою захисту, а тому дійшов помилкових висновків про наявність у дисертації ознак «академічного плагіату».

ОСОБА_1 наголошує на тому, що на даний час існує вірний та помилкові кінцеві електронні та паперові варіанти рукопису тексту дисертації зокрема, в частині «Списку використаних джерел» та Додатку Л «Списку публікацій здобувача за темою дисертації» та розміщення посилань по тексту дисертації, що стосується «фрагментів збігів» виявлених скаржником ОСОБА_3 .

У електронному варіанті дисертації ОСОБА_1 , який розміщеній на платформі Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» у «Списку використаних джерел» зазначено 436 джерел, а у паперовому, який був направлений до Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, 440 джерел.

Натомість, у вірному паперовому та електронному варіанті рукопису дисертації міститься інший список 436 джерел, внаслідок чого і виникли неумисні помилки в оформлені дисертації.

Аналіз тексту електронного варіанту дисертації поданого скаржником та паперових варіантів дисертації в частині «Списку використаних джерел» вказує на присутність явних неумисних помилок у нумерації, внаслідок чого виникла неузгодженість на 4 пункти (джерела) а саме джерела під номерами:

224. ОСОБА_16 . Педагогізація інженерних знань при підготовці майбутніх учителів трудового навчання /В. Курок// Вісник ГДПУ. -Глухів, 2006.- Вип. 8. - 4 С.38-41.

251. ОСОБА_17 . Тренінг професійної ідентичності: навч.-метод. комплекс для студ.освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", "магістр" спеціальності 7.040202, 8.040202 -"Соціальна робота" /Ірина Миколаївна Мельничук.-Тернопіль: ТНЕУ, 2010.-88с.

356. ОСОБА_18 Компетентнісно орієнтовані інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні/ А.Ю.Цина//Вісник Чернігівського національного педагогічного університету.Серія : Педагогічні науки.-2017 Вип.144.- С.320-326.

362. ОСОБА_19 . Інноваційні технології в освіті: навч.посіб.для студ. ВНЗ інж.-пед. спец./ ОСОБА_20 - Х.: Друк. "Мадрид", 2012.-173с. не зазначені в електронному варіанті дисертації надісланому до УкрІНТЕІ та Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Крім того, в електронному варіанті дисертації поданої до УкрІНТЕІ у «Списку використаних джерел» помилково зазначено про використання мною у дисертації моєї ж публікації ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Формування фахових знань у майбутніх інженерів-педагогів комп`ютерного профілю при вивченні дисципліни «Основи охорони праці». Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. [Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету]. Рівне, 2013. Вип. 7 (50). С. 37 41, замість ОСОБА_15 , ОСОБА_1 . Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій. Особливості впровадження державного стандарту підготовки фахівців початкової освіти в умовах кредитно-модульної системи навчання: Збірник матеріалів Всеукраїнського науково-практичного семінару. 6-7 квітня. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006, с. 14-23, яка зазначена у вірному робочому варіанті рукопису дисертації.

Також у Порівняльній таблиці ОСОБА_3 вказує на те, що на сторінках 2-3, 4, 6-7, 7, 385, 385-386, 386-387, 388, 389-390, 390, 390-391 тексту дисертації наявні збіги із незначними 6 стилістично-семантичними відмінностями, з фрагментами тексту автореферату ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» Тамбов, 2008. При цьому скаржник подає електронне посилання на URL-адресу веб-сторінки: https://www.dissercat.com/content/psikhologo-akmeologicheskaya-model- zvitiyaprofessionalizma-pedagoga-0/read/pdf за якою міститься (далі мовою оригіналу) «автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук «Психологоакмеологическая модель развития профессионализма педагога» ОСОБА_8 ».

Але, як зазначає ОСОБА_1 в поданих поясненнях, у мережі Інтернет містяться і інші посилання на «автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» ОСОБА_8 ».

Так, за електронним посиланням на URL-адресу веб-сторінки: https://www.twirpx.link/file/2326050/ , також міститься «автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» ОСОБА_8 ».

Також, за електронним посиланням на URL-адресу веб-сторінки: http://referat.in/index.php?file_id=MjY2 міститься «автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» ОСОБА_8 ».

Таким чином, існує три варіанти «автореферата диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» ОСОБА_8 ».

Позивач стеврджує, що аналіз тексту вказаних трьох варіантів свідчить про наступне:

Варіант 1 (за посиланням скаржника) тексту автореферату збігається із варіантом 2 (https://www.twirpx.link/file/2326050/) тексту автореферату на 58,5 %.

Варіант 1 тексту автореферату збігається із варіантом 3 (http://referat.in/index.php?file_id=MjY2) тексту автореферату на 45,8 %.

Варіант 2 тексту автореферату збігається із варіантом 3 тексту автореферату на 79,9 %. У свою чергу варіант 3 тексту автореферату взагалі не збігається із текстом моєї дисертації (схожість становить близько 0,08 %).

З приводу публікацій, які розміщуються в мережі Інтернет, ОСОБА_1 у своїх поясненнях звертає увагу на те, що відповідно до Указу Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (далі - Указ Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д), був взятий напрямок на розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет в Україні та на забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі.

Однією з головних цілей даного Указу Президента є надання можливості громадянам за допомогою мережі Інтернет отримувати інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом створення відповідних веб-сайтів. Так, єдиним нормативним актом, що містить правове закріплення поняття веб-сайту, як офіційного джерела інформації, є Розпорядження Голови Верховної Ради України від 24.05.2001 № 462 яким затверджено «Положення про веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет» (далі Положення про веб-сайт ВРУ).

Отже, п.2 Положення про веб-сайт ВРУ зазначає, що веб-сайт Верховної Ради України (далі ВРУ) є офіційним джерелом інформації ВРУ, який утворюється для висвітлення діяльності ВРУ, її органів та Апарату, взаємообміну інформацією з органами державної влади України та органами місцевого самоврядування з питань, пов`язаних з діяльністю ВРУ, інформаційної взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями країн світового співтовариства, громадськістю.

Таким чином, інформація, отримана з веб-сайту ВРУ, є офіційною, і посилання на інформацію, отриману з веб-сайт ВРУ, є посиланням на офіційну інформацію, що отримана з офіційного джерела.

Водночас, пунктом 6 «Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації», затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24 жовтня 2023 р. (протокол 16 (45) (із змінами протокол від 26 грудня 2023 року № 21(50)) встановлено, що під офіційним вебсайтом для цілей Порядку розуміється вебсайт, призначений для легального розміщення наукових публікацій вебресурс репозиторію, бібліотеки, журналу, музею, наукової установи, закладу вищої освіти, органу влади або їх структурних підрозділів тощо.

Згідно із пунктом 7 «Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації», затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24 жовтня 2023 р. (протокол 16 (45) (із змінами протокол від 26 грудня 2023 року № 21(50)) URL-адреса вебсторінки офіційного вебсайту, де розміщено в електронній формі джерело неправомірного використання (за твердженням скаржника) наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання або копія такого джерела (далі джерело неправомірного використання). У випадку розміщення джерела неправомірного використання за URL адресою вебсторінки іншого, ніж офіційний, вебсайт таке джерело повинно містити: твір (або його копію) іншого автора (авторів), ніж особа, щодо порушення якою академічної доброчесності подано скаргу/повідомлення; вказівку на авторство такого твору; вказівку на дату підписання до друку твору (якщо видання, де розміщено твір, її містить) або дату оприлюднення твору, створеного автором (авторами) для розміщення на вебсайті; вихідні відомості видання твору (або титульну сторінку рукопису дисертації, першу і другу сторінки автореферату); зміст видання твору (або рукопису дисертації).

Для публікації, створеної автором (авторами) для розміщення на вебсайті, вимоги абзаців шостогосьомого цього підпункту не застосовуються. У разі не виявлення скаржником розміщення джерела неправомірного використання у мережі Інтернет до Національного агентства надається примірник такого джерела або його електронна копія, про що зазначається у скарзі/повідомленні. Примірник такого джерела або його електронна копія мають відповідати вимогам, встановленим абзацами третімсьомим підпункту 7 цього пункту.

У випадку надання електронної копії у скарзі/повідомленні має бути зазначено, що вона ідентична примірнику джерела неправомірного використання. Доведення ідентичності примірнику електронної копії джерела неправомірного використання покладається на скаржника.

Як вбачається із тексту скарги/повідомлення, ОСОБА_3 не зазначено, що електронна копія джерела «неправомірного» використання поданого ним до Національного агентства в форматі pdf автореферату дисертації: ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» ідентична примірнику джерела неправомірного використання.

Водночас, у грудні 2023 року направлено адвокатський запит до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського про надання інформацію про дату поступлення до бібліотеки та вказати URL-адресу вебсторінки Національної бібліотеки де розміщено електронний примірник автореферату « ОСОБА_23 . Психологоакмеологическая модель развития профессионализма педагога. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук: специальность 19 8 00 13/ ОСОБА_8 Тамбов, 2008» (https://www.dissercat.com/content/psikhologoakmeologicheskaya-modelrazvitiya-professionalizma-pedagoga-0/read/pdf)

Відповідно до листа НБУВ № 37/09 від 08.01.2024 співробітниками бібліотеки проведено пошук інформації щодо запитуваного автореферату, та за результатами пошуку виявлено, що до НБУВ автореферат « ОСОБА_23 . Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук: специальность 19 00 13/ ОСОБА_8 Тамбов, 2008» не надходив, тобто у бібліотечному фонді НБУВ його не має.

Аналогічний адвокатський запит скеровано до державної наукової «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації».

У відповіді УкрІНТЕІ № 2 від 03.01.2024, зазначено, що в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації з 1992 року реєструються дисертації захищені виключно в спецрадах вітчизняних науково-освітніх установ. Відповідно, і до Національного репозитарію академічних текстів потрапляють виключно вищезазначені дисертації.

Далі, автор пояснень аналізує законодавство російської федерації, на підставі чого доходить висновку, що офіційний оригінальний текст автореферату дисертації ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» у електронному вигляді міститься виключно на офіційному сайті «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации».

Отже на даний час у мережі Інтернет існує три варіанти автореферату дисертації ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» та який з них є оригінальним та автентичним з`ясувати на даний час в офіційних державних установах України не являється можливим. При цьому, доведення ідентичності примірника електронної копії джерела неправомріного використання покладається скаржника.

Отож, на переконання Позивача, ОСОБА_3 мав надати належним чином завірену копію (електронним підписом посадової особи «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации») вказаного автореферату ОСОБА_8 або вказати URL-адресу вебсторінки офіційного вебсайту «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации», де розміщено в електронній формі джерело неправомірного, на думку скаржника, використання для проведення відповідного аналізу та надання ОСОБА_1 пояснень щодо наявності/відсутності збігів між текстами моєї дисертації та автореферату ОСОБА_8 .

До указаних пояснень, ОСОБА_1 додавались наступні документи: - ОСОБА_15 , ОСОБА_1 . Професіоналізація вчительської праці: концептуальні положення удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій. Особливості впровадження державного стандарту підготовки фахівців початкової освіти в умовах кредитно-модульної системи навчання: Збірник матеріалів Всеукраїнського науково-практичного семінару. (Київ, 6-7 квітня 2006р. ) К.: НПУ імені ОСОБА_24 , 2006. на 10 арк.; розширена Порівняльна таблиця фрагментів збігів тексту на 25 арк.; - адвокатський запит від 28 грудня 2023 р. в НБУВ на 2 арк.; - лист Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського №37/09 від 08.01.2024 на 1 арк.; - адвокатський запит від 28 грудня 2023 р. в УкрІНТЕІ на 2 арк.; - лист Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» № 2 від 03.01.2024 на 1 арк.; - примірник робочого рукопису дисертації «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» на 536 арк.; - витяг з паперового варіанту рукопису дисертації «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» на 55 арк.

Щодо Звіту перевірки відомостей щодо наявності фактів академічного плагіату в дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», з результатами проведеного аналізу виявлених у дисертації за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання від 24.05.2024 №44 (далі - Звіт).

Із Звіту видно, що під час практичної частини перевірки здійснювалося виявлення за допомогою програмного забезпечення текстових збігів у дисертації ОСОБА_1 з електронними копіями дисертацій та публікацій інших авторів на відкритих веб-ресурсах.

Зокрема, під час його складання використовувались програмні засоби перевірки академічних текстів, зокрема система StrikePlagiarism.com (далі система).

Із аналітичної частини Звіту слідує, що за підсумками опрацювання результатів базової та фокусованої перевірки дисертації програмним забезпеченням агреговані дані були представлені у вигляді порівняльної таблиці: «Таблиця виявлених за допомогою програмного забезпечення фрагментів текстових і нетекстових збігів без посилань на джерела у докторській дисертації ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки».

У Звіті вказується, що таблиця відображає, які саме текстові та нетекстові фрагменти досліджень інших авторів були використані ОСОБА_1 шляхом їх відтворення без вказівки на відповідні джерела.

Загалом за допомогою програмного забезпечення було визначено понад 90 текстових і нетекстових фрагментів, тотожних (або з незначними змінами) до фрагментів праць інших авторів без належних посилань на джерела запозичення: 1. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін. Педагогіка вищої школи. Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2005. 399 с. 2. ОСОБА_4 . Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз // Міжнародне співробітництво та університетська освіта: Матеріали міжнародної наукової конференції. Миколаїв: МФ НаУКМА, 2000, с. 7 14. 3. ОСОБА_8 . Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога. Автореферат дисс. … доктора психологических наук. Тамбов, 2008. 54 с. Основну частину виявлених фрагментів дисертації ОСОБА_1 складають дослівні, у тому числі з перестановкою слів у реченнях, та/або із незначним перефразуванням завдяки використанню синонімів (синонімічних виразів) неправомірні запозичення текстових і нетекстових фрагментів із праць, зазначених вище.

Понад 70 фрагментів дисертації ОСОБА_1 є результатом неправомірного використання тексту дослідження російського педагога з їх перекладом на українську мову. Частина неправомірних запозичень була зроблена ОСОБА_1 разом із посиланнями, наведеними у цих працях, але більшість посилань, зазначених у фрагментах, щодо яких встановлені збіги, на власні праці ОСОБА_1 , що були опубліковані пізніше, аніж джерела зазначених авторів. Усі зазначені в Таблиці фрагменти дисертації ОСОБА_1 , стосовно яких алгоритмами програмного забезпечення виявлено збіги, були додатково візуально порівняні з текстами джерел з метою уточнення результатів програмної перевірки, зокрема через встановлення їх тотожності (або аналогії з несуттєвими відмінностями внаслідок заміни окремих слів (термінів) синонімами (синонімічними виразами), перестановки слів у межах одного речення, рідше об`єднання двох речень в одне), та встановлення відсутності належних посилань у дисертації ОСОБА_1 на відповідне джерело.

У результаті проведеного аналізу щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідних посилань виявлених у докторській дисертації ОСОБА_1 . Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки. Тернопіль, 2017. 535 с. за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів на понад 90 сторінках тексту дисертації виявлені численні факти відтворення опублікованих текстів інших авторів (а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ін. Педагогіка вищої школи. Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2005. 399 с.; ОСОБА_4 . Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз // Міжнародне співробітництво та університетська освіта: Матеріали міжнародної наукової конференції. Миколаїв: МФ НаУКМА, 2000, с. 7 14; ОСОБА_8 . Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога. Автореферат дисс. … доктора психологических наук. Тамбов, 2008. 54 с.) без зазначення авторства, що відповідає визначенню плагіату.

До матеріалів Звіту додано Таблицю виявлених за допомогою програмного забезпечення фрагментів текстових і нетекстових збігів без посилань на джерело у докторській дисертації ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», за допомогою програмного забезпечення StrikePlagiarism.com, Unicheck.

У контексті наданих ОСОБА_1 пояснень та доданих документів щодо поданої скарги ОСОБА_3 від 30.10.2023 № 31-АД., Національним агентством зазначено, що «Такі пояснення ґрунтуються на суб`єктивній позиції автора, яка не враховує, що відповідно до пункту 19 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 567, чинного на момент захисту дисертації, забороняється усувати недоліки, виявлені у дисертації спеціалізованою вченою радою після прийняття її до захисту, та в авторефераті після його розсилання. Також згідно з пунктом 21 цього Порядку для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один примірник дисертації та два примірники автореферату не пізніше ніж за місяць до захисту передаються у бібліотеку того вищого навчального закладу або наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту. Відповідно до вимог пункту 24 спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає: адміністратору (розпоряднику) Єдиної державної електронної бази з питань освіти електронний примірник заповненої облікової картки дисертації за встановленою формою та електронний примірник дисертації; МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН. Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років. Після прийняття МОН рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук: паперовий примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Національної академії наук».

Відносно твердження Позивача про те, що офіційний оригінальний текст автореферату дисертації ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» у електронному вигляді міститься виключно на офіційному сайті «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации», то Відповідачем зазначено, що «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не послуговується законодавством країни-агресора при прийнятті скарг щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у дисертаційних дослідженнях до розгляду».

15 жовтня 2024 року Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийнято рішення від 15 жовтня 2024 року № 63 (128) про внесення на розгляд Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх вчителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату).

Відповідно до витягу з протоколу № 19 (69) від 19 листопада 2024 вбачається, що 19 листопада 2024 року відбулось засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на порядок денний якого винесено питання (питання №1) про розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) (доповідач Артюхова А.Є.).

Як видно із змісту витягу з протоколу, доповідач, зазначив, що необхідність розгляду подання Комітету з питань етики від 21 жовтня 2024 року, відповідно до рішення Комітету з питань етики від 15 жовтня 2024 року № 63 (128) обумовлюється статтею 42 Закону України «Про освіту», частиною дев`ятою статті 19 Закону України «Про вищу освіту», частиною сьомою статті 281 Закону України «Про наукову i науково-технічну діяльність», пунктами 38-41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1197, пунктом 28 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 24 жовтня 2023 року (протокол № 16 (45), зі змінами)).

З аналізованого витягу з протоколу вбачається, що на засіданні виступили:

1) ОСОБА_1 щодо незгоди з рішеннями Комітету з питань етики про наявність в дисертації «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело;

2) ОСОБА_3 підтримав відомості наведені в поданій ним скарзі;

3) ОСОБА_25 щодо необхідності наведення фактів та аргументації по суті розгляду подання Комітету з питань етики про можливі факти академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у тексті докторської дисертації ОСОБА_1 ;

4) Назаров І.В. щодо необхідності врахування при розгляді подання Комітету з питань етики офіційних документів, наведених у справі ОСОБА_1 ;

5) ОСОБА_26 щодо можливості оскарження рішення Національного агентства до Апеляційної палати та до суду у встановленому законом порядку.

Рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про виявлення порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) в захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук Гевка Ігоря Васильовича «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», за результатами розгляду подання Комітету з питань етики від 21 жовтня 2024 року, відповідно до рішення Комітету з питань етики від 15 жовтня 2024 року № 63 (128) та керуючись статтею 42 Закону України «Про освіту», частиною дев`ятою статті 19 Закону України «Про вищу освіту», частиною сьомою статті 281 Закону України «Про наукову i науково-технічну діяльність», пунктами 38-41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1197, пунктом 28 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 24 жовтня 2023 року (протокол № 16 (45), зі змінами)), Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вирішило:

1. Встановити у захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» факти порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат).

2. Звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора педагогічних наук.

3. Надіслати до Міністерства освіти і науки України разом із супровідним листом копію прийнятого рішення з результатами проведення аналізу виявлених за допомого комп?ютерного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

Протокол підписано головою Андрієм Бутенком та особою, що склала протокол Максимом Алієвим.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Позивач звернувся до суду із даним позовом.

VI. Оцінка суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі Закон №2747) передбачено, що цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частиною 2 статті 1 Закону №2747 наведено перелік відносин, на які не поширюються норми дія цього Закону.

У цій справі спір виник з приводу розгляду Національним агентством скарги щодо наявності в захищеній ОСОБА_1 (позивачем у справі) науковій дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук фактів академічного плагіату.

Тому, приписи Закону №2747-IV поширюються на спірні правовідносини.

Пунктом 2 частини першої статті 67 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145), НАЗЯВО, визначено, як постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти. А, частиною третьої цієї статті внормовано, що повноваження постійно діючого колегіального органу у сфері забезпечення якості вищої освіти визначаються спеціальним законом.

Пунктом 8 частини першої статті 12 Закон України від 01 липня 2004 року № 1556-VII «Про вищу освіту» ( далі Закон № 1556), визначено, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, з-поміж іншого, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Статтею 17 Закону № 1556 визначено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження Національного агентства, визначені статтею 18 Закону №1556. за змістом цієї статті НАЗЯВО: 1) розробляє положення про акредитацію освітніх програм, положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти, положення про акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, положення про Апеляційну палату, а також зміни до них і подає їх для затвердження до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 2) аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти; 3) проводить інституційну акредитацію; 5) здійснює постакредитаційний моніторинг; 6) проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти; 6-1) вносить інформацію до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про сертифікати (офіційні рішення) про акредитацію освітніх програм, видані іноземними акредитаційними агентствами чи агентствами забезпечення якості вищої освіти, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; 7) формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти України, за якими можуть визначатися рейтинги закладів вищої освіти України; 8) розробляє порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії та подає його на схвалення до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 10) акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, веде їх реєстр; 11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», затверджено Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі Статут).

Станом на час прийняття рішення від 17.11.2023 № 50 (63), Статут діяв в редакції постанови КМУ від 21.08.2019 № 761.

Пунктом 1 Статуту Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі - Національне агентство) є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом України Про вищу освіту на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Пунктом 2 Статуту передбачено, що Національне агентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Статутом.

Згідно з пунктом 5 Статуту, Національне агентство є юридичною особою публічного права, засновником якої є держава. Національне агентство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, валютні рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Повноваження Національного агентства закріплені пунктом 9 Статуту. Так, відповідно до наданих повноважень Національне агентство: формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освітніх програм і подає його МОН для затвердження; розробляє порядок інституційної акредитації закладів вищої освіти і подає його МОН для затвердження; аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти; проводить ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти; формує галузеві експертні ради у складі від дев`яти до п`ятнадцяти членів на строк не більше ніж три роки з числа осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менш як п`ять років, крім представників органів студентського самоврядування; формує за поданням закладів вищої освіти та наукових установ, що провадять освітню діяльність у сфері вищої освіти, пропозиції, зокрема з метою запровадження міждисциплінарної підготовки, щодо переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на відповідних рівнях вищої освіти, і подає його МОН; погоджує розроблені МОН стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю; формує єдину базу даних запроваджених закладами вищої освіти спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на кожному рівні вищої освіти; приймає рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми за результатами акредитаційної експертизи освітньої програми; приймає рішення про акредитацію відповідної освітньої програми відповідно до письмової заяви закладу вищої освіти, що має відповідний сертифікат про інституційну акредитацію; у порядку, затвердженому МОН, приймає рішення про акредитацію чи відмову в інституційній акредитації відповідного закладу вищої освіти; скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; скасовує рішення спеціалізованої вченої ради на підставі подання Апеляційного комітету за результатами розгляду звернення, заяви або скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти, за якими можуть складатися рейтинги закладів вищої освіти; подає пропозиції щодо надання закладу вищої освіти статусу національного в порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України; встановлює один раз на сім років відповідність діяльності національного закладу вищої освіти критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, для підтвердження чи позбавлення його такого статусу; вносить Кабінетові Міністрів України подання щодо надання національному закладу вищої освіти за результатами конкурсного відбору в разі відповідності критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, статусу дослідницького; встановлює один раз на сім років відповідність діяльності дослідницького закладу вищої освіти критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, для підтвердження чи позбавлення його такого статусу; розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені; подає МОН для схвалення порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) для внесення в установленому порядку Кабінетові Міністрів України; погоджує розроблений МОН порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів; розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його МОН для затвердження, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність; акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти та веде їх реєстр; бере участь в установленому законом порядку у формуванні показників державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за рівнями вищої освіти та спеціальностями з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях на ринку праці; щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про свою діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та подає зазначені документи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення і належного реагування; затверджує положення про комітети Національного агентства; затверджує та оприлюднює порядок оскарження рішень Національного агентства; затверджує порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до пункту 11 Статуту Національне агентство має право: залучати до проведення процедури акредитації освітньої програми акредитовані ним незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти; одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, закладів вищої освіти, наукових установ інформацію, документи та матеріали, необхідні для здійснення покладених на Національне агентство повноважень; одержувати в установленому законодавством порядку під час проведення ліцензійної експертизи, акредитації освітніх програм, інституційної акредитації закладів вищої освіти, акредитації спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва), акредитації незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти від закладів вищої освіти, наукових установ і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти документи, визначені законодавством; залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, експертів, а також міжнародних експертів, представників провідних іноземних закладів вищої освіти та/або експертів інституцій, які забезпечують якість вищої освіти в інших країнах, до розгляду питань, що належать до компетенції Національного агентства; користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних МОН; провадити видавничу діяльність; організовувати та проводити з`їзди, конференції, симпозіуми, семінари, зустрічі, тренінги, наради, у тому числі міжнародні, з питань, що належать до його компетенції, а також брати участь у зазначених заходах за рахунок коштів спеціального фонду.

Системно-функціональний аналіз повноважень Національного агентства свідчить про те, що останнє наділяється Кабінетом Міністрів України повноваженнями щодо «затвердження» власних правових актів (положення про комітети Національного агентства; порядок оскарження рішень Національного агентства; порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них). Причому, перелік таких випадків є чітко регламентованим.

У інших випадках НАЗЯВО може виступати «розробником» правових актів, «погоджувати» правові акти, подавати (формувати) «пропозиції» до правових актів, які розробляються та/або приймаються, вносити «подання» Кабінету Міністрів України, готувати та оприлюднювати «доповідь».

Закон № 1556 не наділяє НАЗЯВО повноваженнями щодо «затвердження» власних правових актів.

Тобто, як Закон України «Про вищу освіту», так і постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», чітко окреслюють коло суспільних відносин, які можуть внормовуватись Національним агентством шляхом видання (затвердження) власних правових актів. Причому, а ні Уряд у згаданій постанові (Статуті), а ні Верховна Рада України, у вказаному законі, не послуговується лінгвістичною конструкцією «затверджує інші положення» та/або «затверджує інші порядки». Такий підхід свідчив би про неповну (невичерпну) законодавчу регламентацію даного питання на законодавчому рівні.

Водночас, мовна конструкція яка використана Урядом в цитованих положеннях Статуту («здійснює інші повноваження визначені законом») дає підстави розмірковувати про те, що Національне агентство може «видавати» («затверджувати») інші положення, порядки на врегулювання відповідного кола суспільних відносин, але тоді, коли такі повноваження йому надані Парламентом у відповідному законі України або Урядом у постанові Кабінету Міністрів України.

Причому, аналізуючи правову природу постійно діючого колегіального органу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти принагідно відзначити, що останнє, є органом, який створений в структурі органів виконавчої влади, з яскраво вираженою роллю Уряду, як у призначенні його членів, так і у визначенні повноважень даного органу.

Зважаючи на позиції сторін, зосібна доводи представника позивача, стержневим для цієї справи є питання наявності повноважень Національного агентства регулювати питання порядку розгляду скарг /повідомлень/інформації щодо наявності академічного плагіату в дисертаціях «докторів наук».

На цьому фоні, принагідно звернути увагу на дефініції «доктор наук» та «доктор філософії» і відмінності їх правового статусу. Адже останнє обумовлюватиме різний порядок законодавчого регулювання розгляду питань про наявність ознак академічного плагіату у дисертаціях «докторів філософії» та «докторів наук».

Законом України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі Закон № 848), передбачено, що основними формами підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації є аспірантура, ад`юнктура та докторантура. Підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту". Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти, та докторів наук за науковими програмами відповідно до Закону України "Про вищу освіту" (частини перша та друга статті 27).

Статтею 28 Закону № 848, передбачено, що вчені мають право на здобуття відповідно до законодавства наукових ступенів доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Присудження наукового ступеня доктора філософії, присвоєння вчених звань здійснюється відповідно до Закону України "Про вищу освіту". Присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється відповідно до цього Закону.

Перелік осіб, яким присуджено наукові ступені та присвоєно вчені звання, розміщується у відкритому доступі в мережі Інтернет відповідно до законодавства.

Дисертації (або наукові доповіді - у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також інші передбачені законодавством відомості оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних наукових установ або закладів вищої освіти згідно із законодавством.

Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання може бути кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Стаття 28-1 Закону 848 визначає, що доктор наук - це науковий ступінь, що здобувається особою на основі ступеня доктора філософії (кандидата наук) за науковою спеціальністю та передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, що забезпечують розв`язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані у наукових виданнях.

Документами про науковий ступінь є дипломи доктора філософії, кандидата наук, доктора наук.

У дипломах кандидата наук, доктора наук зазначається інформація про здобутий особою науковий ступінь, галузь науки, спеціальність, назву наукової установи чи закладу вищої освіти, у спеціалізованій вченій раді яких захищено дисертацію. Вимоги до диплома доктора філософії визначаються Законом України "Про вищу освіту".

Присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється утвореною відповідно до законодавства спеціалізованою вченою радою на підставі публічного захисту дисертації (або наукової доповіді - у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях), вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Наукові установи, заклади вищої освіти забезпечують трансляцію захисту дисертацій здобувачів наукового ступеня доктора наук у режимі реального часу на своїх офіційних веб-сайтах.

До захисту наукового ступеня доктора наук допускаються дисертації у вигляді підготовленого рукопису або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Встановлення відповідно до законодавства в поданих до захисту дисертації або наукових публікаціях фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації є підставою для відмови у присудженні наукового ступеня доктора наук.

Якщо у захищеній докторській дисертації або публікаціях, які представлялися до захисту, встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, науковий консультант позбавляється права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії та консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук строком на два роки, голова спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та опоненти, які надали позитивні висновки на неї, позбавляються права участі в атестації кадрів вищої кваліфікації строком на два роки, а наукова установа чи заклад вищої освіти позбавляється права утворювати спеціалізовану вчену раду за відповідною науковою спеціальністю строком на один рік.

Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Частиною шостою статті 5 Закону № 1556, передбачено, що доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Отже, з-поміж інших відмінностей, «доктор наук» відрізняється від «доктора філософії» тим, що «доктор наук» - це виключно науковий ступінь, що здобувається на основі ступеня «доктора філософії», а присудження наукового ступеня «доктора наук» здійснюється утвореною відповідно до законодавства спеціалізованою вченою радою на підставі публічного захисту дисертації. Тоді, як «доктор філософії» - це, як освітній, так і науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра та присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Прикметно звернути увагу на те, що в частині восьмій статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» законодавець зобов`язав унормувати питання «скасування рішення спеціалізованої вченої ради» (не «разової спеціалізованої вченої ради»), шляхом видання Кабінетом Міністрів України постанови про затвердження порядку, скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації.

Станом на час прийняття рішення Національним агентством до розгляду, та на початок проведення перевірки інформації про наявність фактів академічного плагіату в захищеній ОСОБА_1 науковій дисертації на здобуття наукового ступеня «доктора наук», діяли постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 44, якою затверджено Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії та від 17 листопада 2021 року № 1197, якою затверджено Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2021 року № 44, затверджено Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії.

Із названого акту Уряду видно, що останній адресований «докторам філософії». Але, Кабмін, закріпив у цьому Порядку кластер юридичних норм, який у світлі питання, що є предметом дискусу, заслуговують на увагу.

Пунктами 47-50 розділу «Скасування рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії у зв`язку із встановленням фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації» Порядку № 44, внормовується процедура розгляду Національним агенством скарг (повідомлень) про факти академічного плагіату у дисертаціях докторів філософії.

За приписами пункту 49 Порядку № 44, скарга/повідомлення щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядаються Комітетом з етики у порядку, встановленому Національним агентством.

Аналіз пунктів 47-50 Порядку №44 Кабінет Міністрів України окреслив процедуру розгляду скарги, яка подана суб`єктом науково та науково-технічної діяльності про наявність фактів академічного плагіату в дисертаціях «докторів філософії», а також процедуру прийняття НАЗЯВО рішення про скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня «доктора філософії».

Зважаючи на лінгвістичну конструкцію, яка використана Урядом в диспозиції норми, що викладена в абзаці 1 пункту 49 Порядку №44 (« … у порядку, встановленому Національним агентством»), суд доходить висновку про те, що КМУ наділив повноваження Національне агентство «встановити» порядок розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації. Втім, даний порядок стосується виключно виявлення фактів академічного плагіату в наукових дисертаціях «докторів філософії».

Що стосується Порядку №1197 та кола суспільних відносин, які ним унормовуються.

Відповідно до пункту 38 Порядку № 1197, особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

Згідно з пунктом 39 Порядку № 1197, для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення (скарги, заяви, клопотання): фізичні (юридичні) особи з інформацією про виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів; рада, в якій проводився захист докторської (кандидатської) дисертації, про позбавлення відповідного наукового ступеня цього порядку; Національне агентство про позбавлення відповідного ступеня.

Звернення повинно містити: посилання на вимоги, порушення яких виявлено заявником; інформацію, яка підтверджує факт фабрикації, фальсифікації; наведення джерел неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

Пунктом 40 Порядку № 1197 визначено, що у МОН розглядаються звернення щодо: порушення процедури попередньої експертизи докторської дисертації, процедури розгляду в докторській раді - протягом року після прийняття МОН рішення про видачу диплома доктора (кандидата) наук; порушення кваліфікаційних вимог - протягом десяти років після прийняття МОН рішення про видачу диплома доктора (кандидата) наук; порушення вимог з питань авторського права, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації - безстроково.

Пунктом 41 Порядку № 1197 передбачено, що звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства.

Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації: з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації; з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання; з посиланням на норми законодавства.

Згідно з пунктом 42 Порядку №1197, для розгляду питання щодо позбавлення особи наукового ступеня МОН може залучати:

експертні ради з питань атестації наукових кадрів;

працівників закладів вищої освіти (наукових установ) шляхом утворення групи експертів;

окремих вчених шляхом призначення їх експертами.

Залучений суб`єкт розглядає обґрунтованість наданих у зверненні доказів, підтверджує/не підтверджує наведені у зверненні факти і надає МОН рекомендації щодо позбавлення особи наукового ступеня, про що готує висновок і подає його МОН.

У разі виявлення обставин, що є підставами для проведення повторної, додаткової та контрольної експертизи відповідно до Закону України Про наукову і науково-технічну експертизу, МОН проводить відповідного виду експертизу.

Пунктом 43 Порядку №1197, передбачено, що у МОН готується узагальнений висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

Атестаційна колегія МОН розглядає узагальнений висновок і приймає рішення щодо позбавлення особи наукового ступеня.

МОН на підставі рішення атестаційної колегії позбавляє особу наукового ступеня, скасовує своє рішення про видачу особі відповідного диплома та визнає диплом недійсним (скасовує своє рішення про затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії) або залишає в силі рішення, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.

Пунктами 44, 45 цього Порядку, визначено, що особа має право ознайомитися з узагальненим висновком МОН після прийняття МОН рішення про позбавлення її наукового ступеня. МОН письмово інформує особу про прийняте рішення та надає копію висновку. Повторний розгляд питання щодо позбавлення особи наукового ступеня у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередньому розгляді.

Пункти 38-45 Порядку №1197 містяться в розділі «Позбавлення наукових ступенів».

Із аналізованих положень Порядку №1197 видно, що ними регулюється процедура розгляду Міністерством освіти і науки України питання про позбавлення наукового ступеня, в тому числі за зверненням Національного агентства.

Поряд з тим, пунктами 38-45 Порядку №1197 не тільки не регулюється порядок розгляду Комітетом з питань етики скарг, повідомлень чи іншої інформації щодо наявності у дисертаціях «докторів наук» фактів академічного плагіату, але й відсутня вказівка на те, що такий порядок встановлюється Національним агентством. Іншими словами, відсутні положення аналогічні тим, які Уряд закріпив в абзаці першому п.49 Порядку № 44, про наділення НАЗЯВО повноваженнями затвердити порядок розгляду Комітетом з питань етики скарг/повідомлень щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, що стосуються «докторів філософії».

Суд, зазначає, що абзац 1 пункту 41 Порядку № 1197 визначаючи, що « … звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства», містить бланкетну норму (диспозиція цієї норми не встановлює порядку розгляду інформації про наявність фактів академічного плагіату в наукових дисертаціях «докторів наук», а передбачає існування інших норм законодавства, які це питання внормовують).

Натомість, абзац 1 пункту 49 Порядку №44, який цитувався вище, стосується так званої «делегованої правотворчості». Делегована правотворчість як різновид форм правової діяльності визначається, як правова діяльність пов?язана із виданням правового акта відповідно до повноваження, яке виходить із закону або іншого нормативно-правового акту, або за прямим дорученням вищого органу державної влади, нижчому, із збереженням системи контролю за реалізацією делегованих повноважень.

З цього приводу, суд зазначає, що Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (частини 2, 3 статті 8 Основного Закону України).

Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо; законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст.

Тож парламент може ухвалювати законодавчі акти виключно на розвиток конституційних приписів, конкретизуючи та деталізуючи їх. Це означає, що Верховна Рада України, запроваджуючи законодавче регулювання, не може допускати довільного їх застосування. Своєю чергою, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Наведене свідчить про те, що Національне агентство основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. При цьому, НАЗЯВО не може допускати довільне застосування цих норм.

На тлі викладеного, суд зазначає, що наділення Національного агентства іншими повноваженнями, є допустимим тільки після внесення відповідних змін до закону та/або постанови Кабінету Міністрів України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що станом на 17 листопада 2023 року (дату прийняття Відповідачем рішення про прийняття скарги до розгляду) в пункті 41 Порядку № 1197 Кабінет Міністрів України не наділяв Національне агентство повноваженнями «встановити» (затвердити) порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності у захищених наукових дисертаціях на здобуття наукового ступеня «доктора наук» фактів академічного плагіату.

Ба більше, проаналізоване судом законодавство дає підстави дійти однозначного висновку про те, що такими повноваженнями Національне агентство не наділялось в жодному іншому нормативно-правовому акті.

Протоколом від 24 жовтня 2023 р. № 16 (45), НАЗЯВО затвердило Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (далі Порядок № 16).

До цього Порядку в подальшому неодноразово вносились зміни. Але, приймаючи скаргу до провадження Національне агентство керувалось приписами цього Порядку.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 16, цей Порядок визначає: процедуру розгляду Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (далі Національне агентство), зокрема Комітетом з питань етики Національного агентства (далі Комітет), скарг/повідомлень щодо наявності у захищених в Україні дисертаціях на здобуття наукових ступенів доктора філософії, кандидата наук, доктора наук та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Пунктом 3 Порядку № 16, визначено, що Національне агентство розглядає питання щодо скасування рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії у зв`язку з виявленням у дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у випадках, визначених пунктом 47 Порядку 44. Національне агентство розглядає скарги/повідомлення щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у дисертаціях та/або наукових публікаціях, зарахованих за темою дисертаційного дослідження, за результатами захисту якого видано диплом доктора (кандидата) наук, та у разі виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації звертається до Міністерства освіти і науки України про позбавлення особи наукового ступеня.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку № 16, визначено, що скарга/повідомлення щодо наявності у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації може бути подана до Національного агентства будьякою фізичною (юридичною) особою, радою, в якій проводився захист докторської (кандидатської) дисертації.

Пунктом 8 Порядку №16 передбачено, що скарга/повідомлення реєструється у секретаріаті Національного агентства. Про надходження скарги/повідомлення секретаріат Національного агентства невідкладно повідомляє заступника Голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок діяльності. За дорученням заступника Голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок, уповноважений підрозділ секретаріату Національного агентства здійснює перевірку поданої скарги/повідомлення на відповідність вимогам пунктів 4 7 Порядку та надає результати перевірки Голові Комітету у строк до десяти робочих днів від дати надходження. Уповноважений підрозділ секретаріату Національного агентства протягом трьох робочих днів з дати надходження скарги/повідомлення щодо дисертації (наукових публікацій) на здобуття ступеня доктора філософії оприлюднює їх в інформаційній системі Національного агентства, а також надсилає копію скарги до закладу (або його правонаступника), разова рада якого прийняла відповідне рішення.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 16 Комітет у строк до семи робочих днів з дня отримання результатів перевірки уповноваженим підрозділом секретаріату Національного агентства приймає рішення: у разі невідповідності скарги/повідомлення вимогам пунктів 4 7 Порядку про залишення скарги/повідомлення без розгляду; у разі відповідності скарги/повідомлення вимогам пунктів 4 7 Порядку про прийняття скарги/повідомлення до розгляду.

Як видно із цитованих положень Порядку № 16, Національне агентство не звернуло уваги на те, що станом на час прийняття рішення про прийняття скарги до провадження (17.11.2023) Кабінет Міністрів України не наділив Відповідача повноваженнями встановити порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності в захищених дисертаціях на здобуття наукового ступеня «доктора наук» фактів академічного плагіату. Уряд наділив НАЗЯВО повноваженнями внормувати питання виключно щодо скарг (повідомлень), які стосуються дисертації «докторів філософії».

На вказане Національне агентство уваги не звернуло. Наслідком чого стало помилкове поширення приписів цього Порядку на Позивача, як «доктора наук», а не «доктора філософії».

Прикметно звернути увага на те, що у відносно короткий термін, Уряд усунув законодавчу прогалину. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2024 №507, внесено зміни до абазу 1 пункту 41 Порядку № 1197, які закріпили повноваження Національного агентства встановлювати порядок розгляду інформації про наявність фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях «докторів наук». Дана постанова набрала чинності 08.05.2024.

Отже, хоча й станом на час прийняття Національним агентством рішення, що є предметом судового оскарження (19.11.2024), Відповідач мав повноваження встановлювати порядок розгляду скарг (повідомлень) щодо наявності фактів академічного плагіату в захищених дисертаціях «докторів наук», в силу вимог абзацу 1 пункту 41 Порядку №1197, в редакції постанови КМУ від 03.05.2024 №507, але станом на час прийняття скарги до провадження (17.11.2023), такими повноваженнями Кабінет Міністрів України не наділяв НАЗЯВО. Адже відповідні зміни набрали чинності 08.05.2024.

Тож, нині Національне агентство приймаючи скарги (повідомлення), які стосуються фактів академічного плагіату в дисертаціях докторів наук, покликається на абзац 1 пункту 41 Порядку № 1197. Оскільки диспозиція цієї норми вже не носить характер «бланкетної», а натомість викладена в дусі «делегованої правотворчості» («Звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до встановленого ним порядку»).

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи обставини встановлені в цій справі, суд приймає референцію позивача на постанови Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №460/13832/23, від 27 червня 2024 року у справі № 520/27303/21, в тому числі постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, з приводу того, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Зважаючи на те, що Кабінет Міністрів України не наділив Національне агентство відповідними повноваженнями, то Порядок № 16 не підлягав застосуванню під час вирішення питання про прийняття Скарги до провадження.

З цих підстав, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що Національне агентство наділене повноваженнями самостійно вирішувати питання про встановлення порядку розгляду скарг (повідомлень), які стосуються наукових дисертації «докторів наук». При цьому, суд, насамперед звертає увагу Відповідача на те, що у висловленому ним доводі основоположним є те, що НАЗЯВО повинно бути «наділене повноваженнями» вирішувати таке питання на власний розсуд. Всупереч цьому таких повноважень Національне агентство не мало.

Отже, приймаючи подану Скаргу до провадження Відповідач діяв, не тільки не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, але й не в межах наданих йому повноважень, фактично перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України.

Щодо інших обставин цієї справи.

Позивач акцентував увагу на тому, що діяння, яке станом на час захисту його наукової дисертації не вважалось академічним плагіатом, не може ним вважатись сьогодні. В розумінні Позивача така гарантія надана йому статтею 58 Конституції України.

Зокрема, станом на час захисту дисертація Позивача відповідала 95,3% унікальності, що підтверджується відповідною довідкою. На той час, дисертація з відсотком унікальності 95,3% не вважалась такою, що відповідає ознакам академічного плагіату. Вчена рада навчального закладу (в якому відбувається захист), в кожному окремому випадку встановлює відсоток унікальності (оригінальності). При цьому, на нормативну рівні, як станом на час захисту наукової дисертації ОСОБА_1 , так і станом на сьогодні, не визначався відсоток унікальності наукової дисертації (оригінальність наукової дисертації).

Разом з тим, у письмовому Звіті перевірки відомостей щодо наявності фактів академічного плагіату в дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» від 24.05.2024 №44, Національне агентство не встановило, який відсоток унікальності дисертації Позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2024 визнав ту обставину, що відсоток унікальності (оригінальності) наукової дисертації встановлюється вченими радами університетів.

Суд, у світлі обставин цієї справи не має повноважень встановлювати обставини, які повинне було встановити та оцінити Національне агентство.

Попри це, суд може надати оцінку діям Національного агентства на предмет відповідності критеріям, окреслених в частині другій статті 2 КАС України.

Суд погоджується з тим, що у Звіті, який аналізувався судом вище Національне агентство не встановило, який відсоток унікальності дисертації Позивача.

Згідно з пунктом 16 Порядку в редакціях 24.10.2023 №16 (45), від 26.12.2023 №21 (50) та від 14.05.2024 №10 (60) (останній діяв станом на час складання письмового Звіту від 24.05.24 №44) скаржник, заклад, та особа, стосовно дисертації та/або наукових публікацій якої розглядається скарга/повідомлення, особисто та/або через своїх уповноважених осіб (представників) мають право, зокрема «1) після дати прийняття до розгляду скарги/повідомлення Комітетом та не пізніше дня, наступного за днем оприлюднення Національним агентством повідомлення про дату розгляду на засіданні Комітету, подавати письмові пояснення стосовно інформації у скарзі/повідомленні щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, зарахованих за темою дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, а також будь-які документи та матеріали в електронній формі (у машиночитаному форматі) на спростування (підтвердження) викладених у скарзі доводів або відмовитися від надання будьяких пояснень».

Як видно з цієї норми Національне агентство не встановлює права особи стосовно наукової дисертації якої розглядається скарга (повідомлення) подавати письмові пояснення (спростування), а також будь-які документи та матеріали на спростування обставин викладених у звіті про результати перевірки.

Із довідки від 24.10.2017, сформованої за допомогою програмного забезпечення Strikeplagiarism.com, під час проведення попереднього захисту наукової дисертації ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки», встановлено 95,3% унікальності дисертації (3,3% та 1,4% коефіцієнт подібності, разом - 4,7%).

Цей відсоток свідчить про високу унікальність наукової дисертації і вказує на оригінальність роботи.

Програмне забезпечення, за допомогою якого аналізувалась наукова дисертація ОСОБА_1 міститься у відкритому доступі (https://unicheck.com/uk-ua, https://strikeplagiarism.com/en/). Суть роботи програмного забезпечення зводиться до виявлення текстових збігів. Робота програного забезпечення залежить не лише від наявності чи відсутності таких збігів, але і від наповнення бази, що використовується для порівняння, алгоритмів і налаштувань програмного забезпечення та інших обставин.

Як видно із витягу з протоколу від 19.11.2024 № 19 (69) на засідання Національного агентства під час прийняття оскаржуваного рішення, Відповідач не надавав оцінку того, який відсоток унікальності (оригінальності) наукової дисертації ОСОБА_1 . Як і власне не обговорювалось те, який відсоток унікальності (оригінальності) становила дисертація ОСОБА_1 станом на час захисту.

Суд погоджується з тим, що в статті 58 Конституції України законодавець закріпив положення згідно з яким, « … Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».

Суд вважає слушними доводи Позивача про те, що діяння, яке станом на час захисту його наукової дисертації не вважалось академічним плагіатом, не може ним вважатись сьогодні.

Але, з метою дотримання виключних повноважень Відповідача на встановлення наявності або відсутності фактів академічного плагіату в наукових дисертаціях, суд не констатує відсутність фактів академічного плагіату в науковій дисертації, а тільки вказує на обставини, що повинні враховуватись НАЗЯВО станом на час прийняття рішення. Бо така поведінка Відповідача, як суб?єкта владних повноважень свідчитиме про дотримання критерію обґрунтованості, врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

У той же час, Національне агентство відхилило доводи ОСОБА_1 про те, що офіційний оригінальний текст автореферату дисертації ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» у електронному вигляді міститься виключно на офіційному сайті «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации». Такого висновку Позивач дійшов на основі прямої вказівки в законодавстві російської федерації. Відхиляючи доводи Позивача, Відповідач вказав на те, що Національне агентство не застосовує законодавства країни агресора. Звідси аргументи ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

В Конституції України сказано, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8);

Це означає, що Національне агентство діючи від імені держави «Україна» зобов?язати сповідувати найвищі досягнення демократичної держави, зокрема принцип «верховенства права».

Загальна декларація прав людини, прийнята та проголошена резолюцією 271 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, визначає, що «Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією».

У статті 2 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 7 Загальної декларації прав людини проголошує, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

В подальшому, беручи до уваги Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року, беручи до уваги те, що ця Декларація має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання і додержання проголошених у ній прав, Уряди держав - членів Ради Європи, які підписали Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції, визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Наведене, означає, що якщо повідомлені Позивачем обставини свідчать про обґрунтованість його позиції, а їх врахування дає можливість прийняти рішення в користь останнього, то Національне агентство не може не врахувати таких доводів на тій підставі, що Позивач мотивує правомірність своєї поведінки посиланням на законодавство російської федерації. І, насамперед тому, що в 2017 році ОСОБА_1 в науковій дисертації використано працю автора з російської федерації. На той час, національне законодавство не встановлювало заборон щодо покликання на наукові праці авторів з російської федерації. Тому, сьогодні поведінку Позивача слід тлумачити крізь призму подій та обставин, що мали в місце станом на 2017 рік.

І навіть більше того, станом на 2017 рік діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР). Сторонами цієї Конвенції були Україна та російська федерація.

Далі, керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Закон України від 1 грудня 2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»).

Конвенція від 22 січня 1993 року, з-поміж іншого, давала можливість взаємного застосування норм права особами договірних сторін.

Таким чином, станом на 2017 рік ОСОБА_1 справедливо міг розраховувати на застосування норм законодавства російської федерації при обґрунтуванні правомірності здійснених ним посилань в науковій дисертації. А в силу статті 58 Конституції України дане право Позивач не втратив.

Тобто, поведінка особи, яка на час дії Конвенції вважалась правомірною у зв?язку із посиланням на законодавство однієї із договірних сторін, не може стати протиправною, після виходу України з цієї Конвенції. Адже, між іншим, Закон України від 1 грудня 2022 року № 2783-ІХ, яким вчинено вихід із Конвенції від 22 січня 1993 року зворотної сили не має.

Іншими словами, ОСОБА_1 у 2017 році не міг передбачити того, що через 5 років, російська федерація розпочне повномасштабну війну проти України, а всі дипломатичні відносити на міждержавні угоди будуть розірвані.

Викладеного не врахувало Національне агентство, а тому протиправно залишило поза увагою доводи Позивача викладені в письмових поясненнях стосовної поданої Скарги, в частині того, що офіційний оригінальний текст автореферату дисертації ОСОБА_8 «Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога» у електронному вигляді міститься виключно на офіційному сайті «Высшей аттестационной комиссии при Министерстве науки и высшего образования российской федерации», виключно з тієї підстави, що ОСОБА_1 покликався на законодавство російської федерації.

Також, суд звертає увагу на те, що неприпустимою є позиція Відповідача стосовно неврахування думки автора пояснень, виключно тому, що остання є «суб?єктивною думкою» ОСОБА_1 .

Статтею 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», передбачено, адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частини 1-3).

Статтею 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: 1) прийняття адміністративних актів; 2) прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій. Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Стаття 15 Закону України «Про адміністративну процедуру» декларує, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

Відповідач не врахував, що у відносинах «особа суб?єкт владних повноважень» діє презумпція вини «суб?єкта владних повноважень». Під час перевірки наукової дисертації, доводи особи дисертація якої перевіряється, вважаються правомірними до того часу, поки не будуть спростовані в установленому законом порядку. Саме Національне агентство має довести наявність фактів академічного плагіату і при цьому, як врахувати позицію автора наукової дисертації, так і за визначених законом підстави, спростувати її належними засобами доказування. При цьому, Відповідач не може надавати перевагу позиції автора Скарги, над доводами автора наукової дисертації, як викладені письмових поясненнях щодо спростування аргументів скаржника. Адже такі позиції підлягають рівній оцінці з урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Проте, в тих випадках, коли НАЗЯВО не може оцінити правильність або неправильність позицій сторін, в тому числі із застосування відповідного програного забезпечення, у справі слід призначити експертизи.

Пунктом 12 Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, передбачено, що уповноважений підрозділ секретаріату Національного агентства може ініціювати призначення Комітетом експертизи (на предмет порушення академічної доброчесності) з одночасним визначенням фахівця (фахівців), якому (яким) доручається проведення експертизи.

Тож існування обставин, які не дають можливість Відповідачу вирішити питання про перевагу одних доказів над іншими, є підставою для призначення експертизи.

Втім, у цій справі Національне агентство експертизи не призначало.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про численні порушення, як під час прийняття скарги до провадження (застосування до Позивача положень Порядку № 16, які не підлягали застосуванню), так і в ході проведення перевірки та підготовки Звіту, а також оцінки його обґрунтованості на засідання Національного агентства.

При цьому, останні обставини свідчать про те, що Відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням критерію пропорційності та презумпції правомірності дії особи дисертація якої підлягає перевіряється.

Верховний Суд сформував правовий підхід, який усталено ввійшов в практику судів усіх інстанцій, щодо права позивача посилатись на допущені суб?єктом владних повноважень при призначенні та проведенні перевірки порушень при оскарженні в судовому порядку кінцевого рішення прийнятого за наслідками такої перевірки.

У справі № 816/228/17 (постанова 08 вересня 2021 року) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок:

«У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, то його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

Ураховуючи, що спірний наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, зокрема допуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення. Відтак, права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним та скасування цього наказу, а належним способом захисту прав є оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки».

На розвиток правового висновку сформованого Великою Палатою Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував ряд інших правових висновків, які послідовно кореспондуються між собою, зокрема:

у справі № 200/1057/24 (постанова від 30 вересня 2024 року) Верховний Суд зазначив:

«… що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

( … ) Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України»;

у справі № 460/13803/21 (постанова від 17 вересня 2024 року) Верховний Суд зазначив: «…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства ...

Цей висновок, сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду податкової справи, має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається в частині оцінки правомірності перевірки та підстав її призначення та вплив цих обставин на правомірність рішень прийнятих за наслідками перевірки»;

у справі № 440/8798/22 (постанова від 21 травня 2024 року) Верховний Суд зазначив, що « … факт допущення фахівців контролюючого органу до проведення перевірки не є підставою для беззаперечного висновку про правомірність призначення та проведення такої перевірки, а відповідно доводи контролюючого органу з цього приводу є безпідставними».

Аналогічні правові висновки, викладені в постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах №320/3189/21 (постанова від 08 квітня 2024 року), №810/2305/17 (постанова від 13 березня 2024 року), №810/668/18 (постанова від 06 березня 2024 року), №280/668/20 (постанова від 19 грудня 2023 року) та інші.

Хоча й ці висновки сформовані під час розгляду податкової справи, однак вони мають загальний характер і, насамперед, стосуються реалізації суб?єктами владних повноважень публічно-владних управлінських функції під час проведення перевірок осіб приватно-правових відносин на предмет дотримання останніми норм закону під час здійснення певної діяльності. Тому, такі правові висновки слід застосувати до справи, що розглядається в частині оцінки правомірності прийняття Скарги до розгляду та проведення перевірки наукової дисертації Позивача щодо наявності фактів допущених ОСОБА_1 порушень вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат).

На підставі викладеного, суд висновує, що рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про виявлення порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) в захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 «Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки» від 19 листопада 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

VII. Розподіл судових витрат.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до вимог ст.139 КАС України, стягуються з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освітивід 19.11.2024 про виявлення порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) в захищеній 29 грудня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д79.053.02 при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка дисертації доктора педагогічних наук ОСОБА_1 "Система розвитку основ професіоналізму майбутніх учителів технологій в процесі фахової підготовки".

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освітив користь ОСОБА_1 понесені судові витати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2 422 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Національне агенство із забезпечення якості вищої освіти (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грінченка Бориса, 1,м. Київ,01601 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40927307);

третя особа:

- Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження/місце проживання: просп. Берестейський, 10,м. Київ,01135 код ЄДРПОУ/РНОКПП 38621185) .

Головуючий суддяОсташ А.В.