Ухвала

від 26.12.2024 по справі 520/20506/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

26 грудня 2024 року Справа № 520/20506/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/20506/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в адміністративній справі №520/20506/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішення Державної міграційної служби України №117-23 від 17.07.2023 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Сірійської Арабської Республіки та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 №520/20506/24 про зобов`язання повторно розглянути заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- встановити Державній міграційній службі України строк для подання звіту до Харківського окружного адміністративного суду про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 520/20506/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 № 520/20506/24 протягом одного місяця з дня набрання ухвалою суду законної сили.

В обґрунтування вищевказаного клопотання зазначив, що Державною міграційною службою України постанову Другого апеляційного адміністративного суду не виконано, заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту повторно не розглянуто.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №520/20506/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №520/20506/23 скасовано.

Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України №117-23 від 17.07.2023 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Сірійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ;

Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, а не обов`язком.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Так, згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Доказів примусового виконання судового рішення, як то докази відкриття виконавчого провадження, прийняття постанов про накладення штрафу на боржника тощо, суду не надано.

Тобто, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Також, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності встановлення судового контролю у справі позивачем не надано.

Також, суд звертає увагу на те, що зазначені процесуальні дії щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що наразі відсутні обставини та докази, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання відповідачем рішення суду в даній адміністративній справі у встановленому законом порядку, а тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду немає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/20506/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова