Ухвала

від 25.12.2024 по справі 260/4202/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного проваджеення

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа №260/4202/24

адміністративне провадження №К/990/48684/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2024 року

у справі №260/4202/24

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просила:

- скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16 травня 2024 року №ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС про застосування штрафу у розмірі 71000 грн

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Ухвалено стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, витрати на правову допомогу в сумі 18058 грн 50 коп.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 17 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статті 134 КАС України та не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що витрати позивача на правничу допомогу в судах першої і апеляційної інстанцій підтверджені належним чином.

Так, відповідач звертає увагу на пункт 6.1 договору про надання правової допомоги від 04 червня 2024 року: плата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця. Рахунок виконавця винесений 05 липня 2024 року. Таким чином, фізична особа-підприємець повинна була здійснити оплату гонорару адвоката ще до винесення рішення у суді першої інстанції. Тим не менше квитанція про оплату послуг у матеріалах справи відсутня.

У касаційній скарзі відповідач наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, у якому зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Разом з тим, відповідач не погоджується з висновок суду апеляційної інстанції про те, під час вирішення питання розподілу судових витрат, відповідач заперечень не подав.

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив надане ним заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки доданими до касаційної скарги доказами, тобто квитанцією про доставку документів до електронного суду, підтверджується належне подання таких заперечень.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також, що рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат є невід`ємною частиною основного рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, з метою перевірки дотримання судом апеляційної інстанції положень статті 134 КАС України та перевірки необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд додаткової постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2024 року у справі №260/4202/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

3. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

С.М. Чиркін