Окрема думка

від 26.12.2024 по справі 320/39441/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа №320/39441/23

адміністративне провадження №К/990/22210/24

Окрема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № 320/39441/23 за позовом Берегівської окружної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-9" про визнання протиправним та скасування наказів та спеціального дозволу.

Відповідно до статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні; окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

У листопаді 2023 року Берегівська окружна прокуратура звернулася до суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України та ТОВ «Антарес-9», в якій просила, зокрема:

1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27 грудня 2018 року № 521, пунктом 1 якого надано спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема ТОВ «Антарес-9»;

2. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27 червня 2019 року № 206, пунктом 1 якого внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами, наданому, зокрема ТОВ «Антарес-9».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України: суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Під час розгляду справи № 320/39441/23 варто було врахувати наступне.

І.

Згідно з позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118465142): строк, у випадках звернення прокурора від імені держави, починається з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору (пункти 265-267). Розглянувши питання дотримання строків звернення прокурора до суду з позовом щодо перевірки законності розпорядження надрами, Велика Палата Верховного Суду аналізувала не лише формальні строки, а й те, чим обґрунтував прокурор причини неможливості дізнатися про порушення, описане ним в позовній заяві, раніше.

ІІ

Згідно з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 761/12177/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95042361), що «Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Тобто, слідчий та прокурор самостійно визначають, які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню. Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу. З огляду на зазначене, забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини. При цьому в статті 387 КК України передбачено кримінальну відповідальність за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов`язок не розголошувати такі дані, а також за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність».

ІІІ

Згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 420/14551/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123602585): підставою для висновку про дотримання (непропуск) прокурором строку на звернення до суду є те, що фактичні підстави для такого звернення у прокурора виникли лише після надходження до нього листів Держгеонадра, також те, що на час звернення до суду з позовом порушення законодавства триває (пункти 29-38).

IV

Згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112009012) встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності; у випадку звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (пункти 60-67, 86).

Ця окрема думка є продовженням позиції стосовно конституційного статусу та повноважень прокуратури, викладеної, зокрема, в окремій думці від 19 березня 2024 року у справі №340/11/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117767759).

Загальний висновок: суб`єкт владних повноважень (на відміну від суб`єкта приватного права) як відповідач в адміністративній справі за позовом прокурора (поданий відповідно до статті 131-1 Конституції України) за жодних умов не може посилатися на пропуск прокурором строку на звернення до адміністративного суду, оскільки такий підхід, щонайменше, демонструє: (1) небажання такого суб`єкта владних повноважень підтвердити законність (правомірність) своєї діяльності та дотримання вимог статті 19 Основного Закону України, (2) створення перешкод для виконання прокурором своїх конституційних функцій, (3) недовіру адміністративному суду та його можливості гарантувати дотримання основних засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України.

Суддя Я.О. Берназюк