Ухвала

від 26.12.2024 по справі 175/1874/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 175/1874/15-ц

провадження № 61-16905ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Замулою Ростиславом Олеговичем, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. про поділ спадщини.

14 липня 2016 року третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила встановити факт проживання сім`єю без реєстрації шлюбу її та померлого ОСОБА_7 в період з 01 січня 2005 року по 13 серпня 2014 року та визнати за нею право власності на частку у спільній сумісній власності наступного майна: квартири, бази відпочинку - спортивно-оздоровчий клуб «МУСТАНГ», автомобілів, грошових коштів, колекції коштовного майна та виключити зі складу спадщини майно, визнати право на спадкування за Законом першої черги та визнати право власності на частку майна.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 в якості правонаступника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 27 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

18 грудня 2024 представник ОСОБА_1 - Замула Р. О. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 листопада 2024 року, повний текст якої складено 21 листопада 2024 року.

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову,

але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є вимоги немайнового характеру (встановлення факту проживання сім`єю без реєстрації шлюбу) та вимога майнового характеру (визнання права власності на частку у спільній сумісній власності майна - квартири, бази відпочинку - спортивно-оздоровчий клуб «МУСТАНГ», автомобілів, грошових коштів, колекції коштовного майна).

Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог має сплатити судовий збір у розмірі 1102, 40 грн (1 378,00 грн х 0,4) х 200 %.

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині вимог майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірного майна - квартири, бази відпочинку - спортивно-оздоровчий клуб «МУСТАНГ», автомобілів, грошових коштів, колекції коштовного майна.

Як наслідок, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині вимог майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день їх подання, нормативна грошова оцінка, тощо) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням ціни позову.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, касаційна скарга сформована в системі «Електронний суд», проте в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано доказів надсилання до електронного кабінету іншим учасникам справи, або надсилання у паперовій формі листом з описом вкладення копій цієї скарги цим учасникам справи.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Також, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,

від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, ОСОБА_1 має право надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, або у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через систему «Електронний суд» надіслати докази надсилання до електронних кабінетів іншим учасникам справи або листом з описом вкладення цим учасникам справи копії редакції касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Замулою Ростиславом Олеговичем, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська