Ухвала

від 23.12.2024 по справі 205/3007/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 205/3007/23

провадження № 51- 5500 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо нього,

установив:

У касаційній скарзі засуджений просить перевірити судові рішення в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів зазначеної норми.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому саме полягають незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

(ст. 414 КПК).

Тому особа, яка подає касаційну скаргу, посилаючись на незаконність судових рішень, повинна вказати на конкретні порушення закону, які відповідно

до ст. 438 КПК є підставами для зміни чи скасування судових рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Разом із цим попри те, що вирок переглядався судом апеляційної інстанції, засуджений не зазначає в розрізі статей 404, 405, 412, 419 КПК аргументів, котрі би свідчили про незаконність ухвали. Також не відображено у скарзі, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них обгрунтованих відповідей у своєму рішенні.

Окрім цього, положеннями п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що касаційна скарга повинна містити у собі вимоги особи до суду касаційної інстанції.

Проте, у прохальній частині касаційної скарги засуджений просить скасувати вирок місцевого суду, ухвалений відносно іншої особи, а також ухвалу апеляційного суду без зазначення дати ухвалення.

Указані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

За правилами ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.

Водночас, Суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців

у галузі права, які за законом мають право на надання такої допомоги особисто

чи за дорученням юридичної особи.

За правилами п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI

«Про безоплатну правничу допомогу» право на безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правничих послуг, передбачені частиною другоюстатті 13 цього Закону (в тому числі захист і складення документів процесуального характеру).

Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5)).

Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили

і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правничу допомогу.

Тому для одержання такої допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Також засудженому слід мати на увазі, що недоліки касаційної скарги, пов`язані

з її змістом, можуть бути усунуті лише шляхом подання нової касаційної скарги.

Клопотання засудженого про зупинення виконання вироку місцевого суду може бути вирішено Судом лише після відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо нього залишити без руху і надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити засудженому, що у разі неусунення недоліків в установлений строк касаційну скаргу буде йому повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3