Ухвала

від 26.12.2024 по справі 1-24/09

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-24/09

Провадження № 4-с/161/108/24

У Х В А Л А

26 грудня 2024 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., вивчивши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грущук Марії Вікторівни, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність заступника начальника ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Грущук М.В., яка полягає у не знятті арешту з його майна, яке було накладено у виконавчому провадженні № 39373222; зобов`язати заступника начальника ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції Грущук М.В. скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.08.2013 року у даному виконавчому провадженні, яке було відкритим на підставі виконавчого листа № 1/24, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів; припинити публічне обтяження належного йому майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 2181223 від 16.08.2013 року.

Дослідивши матеріли заяви суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2009 року в справі № 1-24/2009, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05.05.2009 року та ухвалою Верховного суду України від 17.11.2009 року, ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі. Крім того, даним судовим рішенням було частково задоволено цивільний позов потерпілих та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18260 грн. матеріальних збитків та 80000 грн. моральної шкоди (а.с. 10-17).

Зі змісту оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.08.2013 року достовірно слідує, що виконавче провадження № 39373222, в межах якого застосовано спірне обтяження, стосувалося примусового виконання виконавчого листа № 1-24, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 14.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18260 грн. матеріальних збитків та 80000 грн. моральної шкоди (а.с. 4-зворот)

Тобто, спірний арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено при примусовому виконанні вироку суду, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 535 КПК України у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чинний КПК України передбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, ч. 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що в КПК України не передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що виконавчий лист виданий на виконання вироку в частині стягнення на користь потерпілих заподіяної злочином шкоди, винесеного на підставі КПК України, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) зроблено висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України

У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 758/10252/20 (провадження № 61-17192св21) Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 404 КПК України 1960 року вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження». Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 537 КПК України 2012 року (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків.

Положеннями ст. 539 КПК України 2012 року визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку.

Проте зазначеними нормами не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку суду. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, КПК України не передбачає порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, учасники виконавчого провадження можуть оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на те, що на виконанні ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виконавчого листа № 1-24, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 14.05.2009 року, виданого на виконання вироку, відтак ОСОБА_1 як учасник виконавчого провадження на підставі положень ст. 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 12.12.2018 року у справі № 757/61236/16-ц, від 27.03.2019 року у справі № 586/77/17, від 19.06.2019 року у справі № 383/493/18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки, суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 260, 352, 354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грущук Марії Вікторівни відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що заявлені ним вимоги відносяться до юрисдикції Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була врученою у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складений 26 грудня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська