Рішення

від 26.12.2024 по справі 381/5385/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-а/381/57/24

381/5385/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко В.О. звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №2065 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1КУпАП від 04.11.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4.11.2024 року ОСОБА_1 було взято на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2065 від 04.11.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

ОСОБА_1 було знято з військового обліку 10.01.2012 року та з того часу вона не отримувала від відповідача жодних офіційних викликів для взяття на військовий облік. Крім того, її місце проживання та робоча адреса є добре відомим державним органам, і жодних дій щодо повідомлення для взяття на військовий облік не здійснювалося ними.

Докази, які б підтверджували умисне ухилення від військового обліку - відсутні. Позивач наголошує, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо події правопорушення та його вини повинні трактуватися на її користь.

Саме під тиском посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 04.11.2024 року позивачем було сплачено штраф в розмірі 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) за постановою №2065 від 04.11.2024 року та надано оригінал квитанції відповідачу, яка повинна міститися в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП.

Так, позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки вона є, на її думку, неправомірною, а підпис в постанові та оплата штрафу не може слугувати належним доказом наявності в її діях вини та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП.

Тому, сторона позивача вважає, що відповідач стосовно позивача вчинив протиправні дії, які полягають в зловживанні посадовим становищем, а саме в завідомо неправомірному притягненні до адміністративної відповідальності, а тому у позивача виникла необхідність звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.12.2024 року відповідачем подані пояснення відповідно до яких проти позову заперечували, так як вважають, що відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно.

Відповідальність за не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону 3633 (у період з 18.05.2024 по 16.07.2024) адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти та інших персональних даних з 17.07.2024 передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно даних системи військового обліку військовозобов`язаних військово- облікові дані громадянки ОСОБА_3 було оновлено 04.11.2024 року.

Таким чином, на виконання вище зазначених вимог законодавства, після з`явлення 04.11.2024 ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та в ході перевірки інформації стосовно останньої, працівниками вказаного органу військового управління було виявлено, що Позивач об 14 год. 45 хв. 04.11.2024, в особливий період, під час мобілізації, не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону 3633 (у період з 18.05.2024 по 16.07.2024) адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти та інших персональних даних. Відповідальність за адміністративне правопорушення передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Після цього, у відповідності до положення ст. 254 КУпАП протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення № 2065 від 04.11.2024.

18.12.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до яких зазначає, що у відзиві відповідач підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом. Наголошує, що ЛИШЕ керівник ТЦК (а аж ніяк не РТЦК) має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.

Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення розглянуто керівником структурного підрозділу районного ТЦК та за результатами розгляду справи цією ж особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, з наведених вище положень закону слідує, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники ТЦК, начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 таких повноважень не мають.

Відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210-1 КУпАП.

Дані про те. що начальник виконував обов`язки керівника ТЦК під час розгляду справи про адміністративне правопорушення - відсутні.

Враховуючи наведене, слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноваженою особою.

Згідно з ч. 3ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликались, клопотань про інший порядок розгляду справи сторонами заявлено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 04.11.2024 було взято на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2065 від 04.11.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

ОСОБА_1 було знято з військового обліку 10.01.2012 року та з того часу вона не отримувала від відповідача жодних офіційних викликів для взяття на військовий облік. Крім того, її місце проживання та робоча адреса є добре відомим державним органам, і жодних дій щодо повідомлення для взяття на військовий облік не здійснювалося ними, що не спростовано відповідачем.

Докази, які б підтверджували умисне ухилення від військового обліку - відсутні. Позивач наголошує, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо події правопорушення та його вини повинні трактуватися на її користь.

Саме під тиском посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 04.11.2024 року позивачем було сплачено штраф в розмірі 17000 гривень за постановою № 2065 від 04.11.2024 року та надано оригінал квитанції відповідачу, копія якої долучена позивачем до матеріалів позову. (а.с.14).

При цьому, відповідачем до відзиву (пояснень) не долучено копії такої квитанції і у змісті відзиву зазначена обставина не викладена.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, один лише підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не означає згоду позивача з тим, шо він вчинив адміністративне правопорушення. Відповідний висновок містить постанова ВС від 22 липня 2019 року № 757/2757/16-а.

19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам України своїх даних щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час І за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв`язку з російською агресією, та діє і зараз, про що також зазначив Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно- правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Отже, ОСОБА_1 не могла вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч.3 ст. 210 КУпАП з 2012 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставним оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі.

Крім того, згідно ст. 62 Констатуй України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові не вказано, які ж саме дані не «оновив» позивач, і що саме ці дані, які він не «оновив» унеможливлюють отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Згідно ч.І ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом».

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

А отже оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення від 04.11.2024 року прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Крім того, на переконання суду, оскаржувану постанову винесено неповноважною особою.

У відзиві відповідач фактично підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом, а тому що ЛИШЕ керівник ТЦК, а аж ніяк не РТЦК має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.

Крім того, накладаючи адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, посадова особа РТЦК вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 17000 гривень.

Водночас у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо юридичної особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (пункт 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154). 1

А відповідно ІНФОРМАЦІЯ_5 має сумнівну легітимність, а отже не мають права ні вирішувати питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ні здійснювати представництво у суді, адже не існує такої юридичної особи, що також викладено у правовій позиції Верховного суду України від 5 грудня 2022 року у справі № 344/6751/22.

З урахуванням наведеного, винесення постанови неповноважною особою, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, є самостійними підставами для скасування оскаржуваної постанови.

У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Підтвердження понесених витрат буде надано суду в межах строків передбачених ст.143 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, о платно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відповідно до положень ст.304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій».

Відповідно до вимог п. З Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 від 03 вересня 2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем. Помилково сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штрафі.

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, тому у зв`язку з задоволенням позовних вимог варто зобов`язати відповідача оформити та подати висновок про повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000 гривень за постановою №2065 від 04.11.2024 року, сплаченого ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до Фастівського управління Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37583261).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень, а отже у даній справі судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2065 від 04.11.2024, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) оформити та подати висновок про повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень за постановою №2065 від 04.11.2024 року, сплаченого громадянкою ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 до Фастівського управління Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37583261).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 сплачений нию судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковалевська