Ухвала

від 27.01.2025 по справі 381/5385/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-адр/381/1/25

381/5385/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області справу за заявою адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 через систему «Електронний суд» адвокатом Вдовиченко В.О., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до Фастівського суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по вирішенню питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Звертаючись до суду з даною заявою адвокат зазначає, що є необхідність у вирішенні питання про судові витрати з приводу чого ухвалити додаткове рішення, оскільки таке питання під час судового розгляду вирішено не було, проте позивачем було зроблено заяву відповідно до ст. 139 КАС України до ухвалення судового рішення по суті справи.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2024, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення було задоволено, а саме вирішено:

-Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2065 від 04.11.2024, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

-Провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

-Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) оформити та подати висновок про повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень за постановою №2065 від 04.11.2024 року, сплаченого громадянкою ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 до Фастівського управління Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37583261).

-Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 сплачений нию судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду з таких мотивів та підстав.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статі 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за загальним правилом питання про стягнення судових витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові.

У цій справі суд констатує, що у позовній заяві позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судові витрати, понесені з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, жодних заяв стороною позивача подано не було.

До позовної заяви позивачем були долучені тільки платіжна інструкція про сплату судового збору у сумі 605 гривень та квитанція про сплату штрафу у сумі 17000 гривень, а доказів понесення інших витрат (крім судового збору) позивачем не було надано.

Таким чином, у рішенні суду від 24.12.2024 у справі №381/5385/24 судом вирішено як заявлені позовні вимоги, так і питання відшкодування судових витрат, розмір яких був доведений стороною позивача. При цьому, до позову не було додано жодного доказу на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, з огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. Як встановлено частиною п`ятою статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Отже, наведені вище норми передбачають можливість ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за таких умов: до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів про понесені судові витрати до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. Якщо такі умови дотримано, то у сторони є право подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Поряд з тим вказівку у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Зазначений висновок підтриманий Верховним Судом і при розгляді касаційних скарг на судові рішення, прийняті за правилами адміністративного судочинства, зокрема, такий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, від 09 серпня 2023 року у справі №140/607/22.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що розгляд цієї справи відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 21.11.2024 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною першою статті 258 КАС України обумовлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами першою-третьою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які ні через наявність певних причин.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат після розгляду справи може мати і місце й у справах, які розглядались в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому зазначене питання вирішується або при прийнятті судового рішення (рішення, постанови, ухвали) за наслідком розгляду адміністративної справи, або після такого розгляду за умови дотримання встановленого КАС України порядку.

Заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн представник позивача подав через систему Електронний суд 31.12.2024 року (тобто уже після того, як суд ухвалив рішення).

На підтвердження судових витрат представник позивача до заяви додав копії наступних документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт від 26.12.2024 відповідно до якої позивач оплатив адвокату Вдовиченко В.О. 5000 грн. за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги.

Із наведеного слідує, що вищенаведені документи на підтвердження понесених судових витрат за надання правничої (правової) допомоги, окрім ордера на надання правничої (правової) допомоги існували на дату складання позовної заяви від 14.11.2024, яка надійшла до суду 19.11.2024.

Позивачем ні з позовною заявою, ні за час перебування справи на розгляді суду не було надано вказаних документів, що підтверджують витрати на правничу допомогу.

При цьому, ані у позовній заяві, ані у будь-якій іншій заяві, яка могла би бути подана протягом строків, встановлених частини другої статті 262 КАС України (або до закінчення розгляду справи), позивач не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає частина сьома статті 139 КАС України.

Відтак, суд наголошує, що до винесення судом рішення позивач документів, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, тож підстав та обов`язку відшкодування витрат на правничу допомогу у суду на момент ухвалення судового рішення не виникало.

Суд також повторює, що саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Однак, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд висновує, що заяву, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала б суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, позивач у визначений КАС України строк не подав.

Зазначений висновок суду узгоджується із підходом при вирішенні Верховним Судом того ж питання в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 139, 143, 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.М.Ковалевська