Ухвала

від 27.12.2024 по справі 297/2881/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2881/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Берегове

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,при секретарісудовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотанняпредставника заявника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майно в рамках кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071060000522 від 30 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Адвокат ОСОБА_5 як представникавласника майна ОСОБА_4 звернулася дослідчого суддіз клопотанням про скасування арешту майно в рамках кримінального провадження №12024071060000522 від 30 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 263 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 10.07.2024 року ухвалою № 297/2881/24.

Стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про арешт вказувалось про потребу у проведенні слідчих (розшукових) дій із вказаним майном, при цьому не уточнено було яких саме та збереження речових доказів. 29.08.2024 року ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду задоволено скаргу сторони захисту та зобов`язано слідчого надати для ознайомлення всі матеріали досудового розслідування. Стороною захисту здійснено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (в шести томах). Жоден аркуш матеріалів досудового розслідування не містить доказів, навіть імовірності використання арештованого майна в злочинній діяльності чи взагалі будь-якій діяльності підозрюваного.

Вважає, що накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області арешт на вищевказане тимчасово вилучене майно підлягає скасуванню в силу того, що на даний час досудове розслідування так і не змогло навіть вказати на об`єктивні припущення щодо можливості використання вилученого майна під час здійснення протиправної діяльності, за таких умов вилучене майно ніяким чином не відповідає та не може відповідати критеріям, які встановлює КПК України, для можливості накладення арешту на речові докази, тому немає необхідності у подальшому арешті транспортного засобу і такий потрібно зняти.

ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його повністю задовольнити, скасувавши арешт накладений оскаржуваною ухвалою та повернути все вилучене майно.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні, оскільки санкція статті передбачає конфіскацію майна.

Дослідивши матеріали клопотання, якими ініціатор обґрунтовує доводи клопотання,перевіривши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування та прокурора.

Відповідно дост. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно дост. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів ; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбаченихКримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбаченихКримінальним кодексом Україниможе призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Однак в силу того, що власники транспортних засобів не мають жодного відношення до кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюються особи, яким оголошено про підозру, тому немає необхідності у подальшому арешті транспортних засобів і такий слід скасувати.

При прийнятті рішення суд враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, і те, що стороною обвинувачення жодних клопотань щодо приєднання доказів під час розгляду не заявлялось.

Тому, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню в частині скасування арешту на транспортні засоби із викладених у клопотанні мотивів оскільки не ґрунтується на положеннях вказаних вище нормКримінального процесуального кодексу України, у зв`язку із чим повинен бути скасований й тому клопотання підлягає до часткового задоволення, стосовно решти вимог поставлених у клопотанні то їх обґрунтованість в судовому засіданні є недоведеною.

При розгляді клопотання суд, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяв учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

Крім того, суд вважає, що часткове задоволення клопотання буде ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.131-132,170-175,309,370-372,395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задоволити.

Змінити місце зберігання транспортних засобів автомобілів: марки Volkswagen моделі Джета д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору, та OPEL Corsa номерний знак НОМЕР_2 передавши вказанs автомобілs, ключі від транспортних засобів та свідоцтва про реєстрації транспортних засобів,на відповідальнезберігання зправом користуваннябез прававідчуження підрозписку власниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з покладеннямобов`язку забезпечитизберігання вказанихтранспортних засобівдо скасуванняарешту майнау встановленомуКПК Українипорядку тапопередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про кримінальну відповідальність заст. 388 КК України.

В решті вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6