Постанова

від 05.11.2024 по справі 522/1390/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2591/24

Справа № 522/1390/23

Головуючий у першій інстанції Шестакова Я.В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна про визнання частково недійсним іпотечного договору,

встановив:

У січні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним вище позовом, в якому просила визнати недійсними пункти 4.1 та 5.3 іпотечного договору від 31 серпня 2007 року, укладеного між нею та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В.

Позов обґрунтовано тим, що 31 серпня 2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, предметом якого була двокімнатна квартира, загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., що належала позивачці.

Іпотечним договором забезпечується виконання зобов`язань за договорами про надання споживчого кредиту, що укладені між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

15 серпня 2017 року державним реєстратором звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності за іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект», що є правонаступником АТ «УкрСиббанк».

Позивачка вважає, що положення п. 4.1, 5.3 іпотечного договору, суперечать положенням чинного законодавства, оскільки надають право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, відразу без необхідності перевірки державним реєстратором (нотаріусом) фактичного виконання зобов`язання, що забезпечується іпотекою, без дотримання спливу 30 денного строку з моменту отримання повідомлення про усунення порушення за іпотечним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, якими обґрунтовується позов, вказує про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду від 22 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Також, скаржниця зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні доказів стосовно правонаступництва ТОВ «Кей-Колект».

Скаржниця наполягає на тому, що за положеннями іпотечного договору іпотекодержатель має право, навіть при відсутності боргу щодня звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке право виникає у день оголошення банкрутства (неплатоспроможності) фізичної особи чи у день отримання повідомлення про нарахування розміру заборгованості без надання можливості її погасити у 30-денний строк, що призвело до негативних наслідків - незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки, факт чого судом першої інстанції було залишено поза увагою.

Щодо не дотримання нею строків позовної давності, ОСОБА_1 зазначає, що звернутись раніше із цим позовом їй завадила невизначеність у правовідносинах та існувала проблема у визначенні складу учасників справи (відступлення ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги за договорами іпотеки ТОВ «Кей-Колект»).

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк», наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що позивачкою було пропущено строк на подання клопотання про витребування доказів без поважних причин, також витребування оригіналу Договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року є недоречним в контексті заявлених вимог, таким, що не доведе і не спростує жодну із позовних вимог та тверджень. Також п. 5.3. Іпотечного договору перев`язує його зміст до вимог законодавства та чітко обмежує таке право Іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки саме вимогами чинного законодавства.

Окремо відповідач зауважив, що позивачкою не зазначено ні у позові, ні в апеляційній скарзі, яким чином порушено її права укладеним правочином, що оскаржується. ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» в повному обсязі дотримався вимог ЗУ «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про необхідність виконання зобов`язань за іпотечним договором, а державний реєстратор, маючи вказані документи, не мав підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації.

05 листопада 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила не здійснювати розгляд справи у її відсутності.

У поданій до суду 05 листопада 2024 року заяві скаржниця посилаючись на незадовільний стан свого здоров`я, а також те, що має намір замінити адвоката Бондаренко С.Г., з безоплатної вторинної правової допомоги, який надає їй неналежної якості правничі послуги, просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

У поданій до суду 05 листопада 2024 року заяві представник АТ «УкрСиббанк» просив розглянути справу без його участі.

Від інших учасників справи заяв чи клопотань до апеляційного суду не надходило.

Учасники справи судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи, повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Стосовно вказаної заяви скаржниці ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що ця справа за апеляційною скаргою останньої перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з жовтня 2023 року ( понад 1 рік), передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи за вказаною апеляційної скаргою сплинув у 2023 році, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи.

Участь позивачки ОСОБА_1 та її представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про надання адвокатом Бондаренко С.Г. професійної правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 , при цьому в інтересах останньої на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 29 грудня 2022 року №1096 та ордеру на надання правничої допомоги, що додані до апеляційної скарги діє адвокат Проніна О.О., якою підписано і подано скаргу в інтересах ОСОБА_1 , і матеріали справи не містять даних які б свідчили про припинення представництва інтересів скаржниці адвокатом Проніною О.О.

Доказів на підтвердження хворобливого стану, викликаного певними обставинами, що унеможливило взяти участь у цьому судовому засіданні скаржницею апеляційному суду не надано.

Також колегія суддів зауважує, що розгляд цієї справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вже відкладався за клопотанням скаржниці у зв`язку з її хворобою та надання їй часу для визначення іншого представника. Однак скаржницею впродовж тривалого часу не надано апеляційному суду відомостей щодо представництва її інтересів у суді апеляційної інстанції іншим адвокатом.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Скаржницею не наведено у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за її відсутності, а також не мотивовано необхідність її безпосередньої явки до суду.

Отже заява скаржниці задоволенню не підлягає, і наведене останньою не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.,

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд виходив з того, що позивачка укладаючи іпотечний договір мала повний обсяг цивільної дієздатності, вільне волевиявлення, ознайомилася зі змістом правочину, власноручно підписала іпотечний договір, засвідчивши цим також те, що порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, нотаріусом роз`яснено. Також, іпотечний договір містить посилання на норму закону, а саме ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», яка врегульовує правила надсилання повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору, тому положення пунктів 4.1., 5.3., які позивачка просить визнати недійсними, не надають право іпотекодержателю на підставі чинних положень іпотечного договору без дотримання 30 денного строку та незаконно звернути стягнення на предмет іпотеки.

Окремо суд зауважив, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не призведе до відновлення прав, які позивачка вважає порушеними, таким чином, обраний нею спосіб захисту не є ефективним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частин першої, третьої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207692000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США строком до 31.08.2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31.08.2007 року міжАКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір№ 4199, предметом якоговиступила квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6.1. договору іпотеки, він діє з моменту його нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань по забезпеченні іпотекою за цим договором.

Відповідно до п. 6.12. договору іпотеки, порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, нотаріусом роз`яснено.

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки, у випадках, зазначених в п.п.2.1.11-2.1.2. цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 ЗУ «Про Іпотеку».

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» набуло всіх прав і обов`язків кредитора за кредитним договором укладеним міжАКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» набуло права вимоги за іпотечним договором укладеним міжАКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

15 серпня 2017 року право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект».

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом про визнання частково недійсним іпотечного договору, укладеного 31.08.2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» обґрунтовувала заявлені позовні вимоги тим, що положення пунктів 4.1, 5.3 вказаного іпотечного договору, суперечать положенням чинного законодавства.

Так, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що за вказаними положеннями іпотечного договору іпотекодержатель має право, навіть при відсутності боргу щодня звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке право виникає у день оголошення банкрутства (неплатоспроможності) фізичної особи чи у день отримання повідомлення про нарахування розміру заборгованості без надання можливості її погасити у 30-денний строк, що призвело до негативних наслідків - незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: випадках, зазначених в п.п.2.1.1., 2.1.2. цього іпотечного договору; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом Іпотекодавця; у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим Договором або порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором.

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки, у випадках, зазначених в п.п.2.1.11-2.1.2. цього договору іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 ЗУ «Про Іпотеку».

Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.3 іпотечного договору у разі законодавчої можливості застосування передачі Предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1. цього іпотечного договору.

Так,згідно зч.3ст.36Закону України«Про іпотеку»договір прозадоволення вимогіпотекодержателя абовідповідне застереженняв іпотечномудоговорі,яке прирівнюєтьсядо такогодоговору засвоїми правовиминаслідками,може передбачати передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Отже сторони погодили, що пункти іпотечного договору, що визначають можливості передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя діють у межах, визначених законом, яким у цьому випадку є Закон України «Про іпотеку».

Тож, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, завертає увагу на те, що положення пунктів 4.1, 5.3 іпотечного договору укладеного 31.08.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» про недійсність яких заявлено позивачкою, обмежені законодавчою можливістю застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, зокрема, визначеним ст.ст.35-37 Закону України «Про іпотеку» порядком.

Так, попри протилежні доводи позивачки, положення п. 4.1, 5.3 іпотечного договору, не надають право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки,

Ураховуючи викладене, колегія суддів виснує про хибність доводів ОСОБА_1 , викладених, як у позові, так і у апеляційній скарзі про незаконність оспорюваних пунктів іпотечного договору від 31.08.2007 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтовуючи заявлені вимоги у позові ОСОБА_1 посилається, зокрема, на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, тут і далі у редакції чинній на день звернення стягнення на іпотечне майно (далі - Порядок №1127).

Дійсно, вказаним Порядком визначено перелік документів, яких особі, що заявляє про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить подати реєстратору. Так, п.п. 60, 61 визначено перелік документів, зо подаються для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а зокрема, копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі, що кореспондує визначеному ст.. 35 Закону України «Про іпотеку», обов`язку іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, у випадку виявлення останнього.

При цьому, відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Однак, з позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 , заявляючи про можливість звернення іпотекодержателем у спірних правовідносинах стягнення на предмет іпотеки поза визначеною Законом України «Про іпотеку» та Порядком №1127, процедурою, однак не зазначає про не дотримання ТОВ «Кей-Колект» та державним реєстратором визначеної законом процедури під час реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і вимог про визнання недійсним та скасування відповідного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно не заявила.

Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова