Постанова

від 24.12.2024 по справі 397/1335/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 397/1335/24

провадження № 22-ц/4809/1642/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Фермерське господарство «Надія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою адвоката КонстантіноваОлексія Федоровича,який представляєінтереси ОСОБА_1 ,на ухвалуОлександрівського районногосуду Кіровоградськоїобласті від15жовтня 2024року у складі судді Гайдар Н. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Надія» (далі ФГ «Надія»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила:

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Наді», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29 липня 2016 року;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 3/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» у розмірі 100 %, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1 000 грн, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І. С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати за ОСОБА_1 право на майнові права члена ФГ «Надія» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 26 грудня 1992 року створив ФГ «Надія».

З 03 грудня 2004 року членами ФГ «Надія» були ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , а після його смерті відкрилася спадщина в тому числі й наналежне йому майнове право члена ФГ «Надія».

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 333/02-31, яка видана державним нотаріусом Кропивницької міської нотаріальної контори № 2 Сибірцевою О. В. від 20 вересня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_8 на частку у складеному (статутному) капіталі ФГ «Надія»

Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не були надані документи, які б підтверджували наявність у померлого ОСОБА_8 права власності на частку у складеному (статутному) капіталі ФГ «Надія». Одночасно з цим, за інформацією отриманою позивачем шляхом безпосереднього доступу нотаріуса до єдиного державного реєстру станом на 20 вересня 2024 року встановлено, що ФГ «Надія» має єдиного засновника (учасника) юридичної особи, яким не с ОСОБА_8 , що позбавляє нотаріуса можливості визначити та додати до складу спадкового майна після його смерті частку у складеному капіталі ФГ «Надія».

Оскільки, відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до Статуту ФГ «Надія», які пов`язані із зміною членів вказаного фермерського господарства на підставі факту смерті фізичної особи ОСОБА_8 , ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Олександрівського районногосуду Кіровоградськоїобласті від15жовтня 2024року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовними вимогами про:

-визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

-визнання недійсною нової редакції Статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29 липня 2016 року;

-визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнання недійсною нової редакції Статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнання недійсним рішення засновника Фг «Надія» № 3/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1 000 грн, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І. С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

-визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія№ № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнання недійсною нової редакції Статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання права на майнові права члена фермерського господарства в порядку спадкування за законом залишено без руху.

Запропоновано позивачу в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху привести позовну заяву у відповідність з вимогами статей 175, 177 ЦПК України.

Роз`яснено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені вище вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору в даній справі є рішення засновника ФГ «Надія», нові редакції статуту ФГ «Надія», а також договір купівлі-продажу частки у складеному капіталі ФГ «Надія».

Враховуючи характер спірних відносин, суд першої інстанції вважав, що визначена ст. 19 ЦПК України компетенція судів загальної юрисдикції на ці правовідносини не поширюється, а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги заявниці щодо визнання недійсними рішень засновника від 14.07.2016, 14.12.2022 та 26.12.2022, визнання недійними нових редакцій статуту від 29.07.2016 та 14.12.2022, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі від 26.12.2022 були предметом розгляду Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/964/23 та по справі винесено рішення від 11.10.2023 про відмову у задоволенні позову, яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024.

Вказане свідчить про те, що позовна заява стосується тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, за яких вже було ухвалено рішення у справі, що набрало законної сили за тими самими вимогами.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Константінов О. Ф., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить cкасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі інстанції постановлена внаслідок порушення норм процеуального права.

Суд першої інстанції безпідставно, фактично всупереч ст. 188 ЦПК України, роз`єднав позовні вимоги в частині визнання права на майнові права члена ФГ «Надія» в порядку спадкування за законом та окремо вирішив питання про відкриття провадження за позовними вимогами щодо визнання недійсним рішень засновника, редакцій сатутів та договору купівлі-продажу.

Заявник зазначає, що позовні вимоги, за якими судом першої інстанції було відмовлено у відкритті провадження у справі, є взаємопов`язаними та у відповідності до ст. 188 ЦПК України є похідними від позовної вимоги про визнання права на майнові права члена фермерського господарства в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції не врахував, що правовідносини сторін виникли у зв`язку із спадкуванням ОСОБА_1 права на майнові права ФГ «Надія» за законом після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилися підстави позову у справі № 912/964/23, згідно з якими вбачається, що звернення до суду з позовом у справі № 912/964/23 було обумовлено порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 , як незаконно виключеного учасника ФГ «Надія», у не у зв`язку зі спадкуванням майнового права члена ФГ «Надія» після смерті батька ОСОБА_8 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2024 року про залишення позову без руху повернуто заявнику та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою в частині оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті проваження у справі.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від ФГ «Надія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу адвоката Константінова О. Ф., який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2024 року без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Константінов О. Ф. підтримав доводи апеляційної скарги, представник ФГ «Надія» адвокат Єрьоменко В. П. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в частині, що переглядається, не відповідає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що визначена ст. 19 ЦПК України компетенція судів загальної юрисдикції на ці правовідносини не поширюється, а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

У частині першійстатті 1216 ЦК Українизазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина першастатті 1217 ЦК України)

У частині першійстатті 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина першастатті 1226 ЦК України).

У частині першійстатті 1261 ЦК Українивизначено коло осіб, які відносяться до першої черги спадкоємців зазаконом, а саме це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спірні правовідносини, окрім норм сімейного законодавства, урегульовано нормами цивільного (спадкового) права, бо потребують визначення спадкової маси, з урахуванням норм сімейного законодавства та перевірки поділу такої маси між спадкоємцями за законом.

Разом з тим чинним законодавством унормовано і корпоративні правовідносини щодо прав на частку у статутному фонді приватного підприємства.

Відповідно до частини першоїстатті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина першастатті 113цього Кодексу). Частиною першоюстатті 63 ГК Українипередбачена класифікація підприємств за ознакою форм власності.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 114 ГК України).

Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17 та Великої Палати Верховного суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19)).

За змістом частин третьої - п`ятоїстатті 63 ГК Українизалежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно дозаконустатутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно достатті 80 ЦК Україниюридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку.

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно достатті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, другастатті 81 ЦК України).

Устатті 96-1ЦК Українипередбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно дозаконута статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбаченихзакономта установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбаченихзаконом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Закономможуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами.Закономможуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановленихзаконом, до суду можуть звертатися органи та особи, якимзакономнадано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див.постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Статтею1та частиною першою статті2ГПКУкраїни визначеноюрисдикцію таповноваження господарськихсудів,установлено порядокздійснення судочинствау господарськихсудах,а такожрегламентовано,що завданнямгосподарського судочинстває справедливе,неупереджене тасвоєчасне вирішеннясудом спорів,пов`язанихзі здійсненнямгосподарської діяльності,та розглядінших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесенихзакономдо юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбаченихзакономзаходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина другастатті 4ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеностаттею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19), корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.

Особисте немайнове право участі (корпоративні права) у юридичній особі припиняється в разі смерті фізичної особи учасника, а правонаступником (спадкоємцем) спадкується лише право на частку в статутному капіталі юридичної особи.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованихна набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина в тому числі й наналежне йому майнове право члена ФГ «Надія», однак позивач не може реалізувати своє право на спадщину внаслідок незаконних рішень засновника від 14.07.2016, 14.12.2022 та 26.12.2022, нових редакцій статуту від 29.07.2016 та 14.12.2022, а також укладення договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі від 26.12.2022.

Предметом спору у справі є вимога про отримання позивачкою права на майнові права члена ФГ «Надія» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскарження спадкоємицею рішень засновника від 14.07.2016, 14.12.2022 та 26.12.2022, нових редакцій статуту від 29.07.2016 та 14.12.2022, а також договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі від 26.12.2022, є похідними від визнання права власності в порядку спадкування.

У даному випадку первинним є спір про право на спадщину, а не про оскарження рішень засновника, редакцій статуту та договору купівлі-продажу.

Отже, зазначений спір не є спором між учасниками (засновниками) ФГ «Надія» або між цим господарством та його учасником (засновником) щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності цієї юридичної особи.

За таких обставин, беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судовичнства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та передчасно відмовив у відкритті провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

До подібних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові ві 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19).

Крім того, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява стосується тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, за яких вже було ухвалено рішення у справі № 912/964/23, що набрало законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Вказана підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить захистити його право.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/76452/17-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 757/31948/18-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 953/803/20, від 21 липня 2021 року у справі № 752/6766/13-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що у справі, що є предметом перегляду, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ «Надія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила:

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Наді», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29 липня 2016 року;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 3/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1 000 грн, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І. С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

-визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

-визнати за ОСОБА_1 право на майнові права члена ФГ «Надія» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги в частині оскарження рішень засновника, нових редакції статуту та договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» мотивовані незаконністю виключення ОСОБА_8 зі складу засновників ФГ «Надія», що позбавляє ОСОБА_1 отримати в порядку спадкування за законом після смерті батька майнові права члена ФГ «Надія».

У справі № 912/964/23 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ «Надія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила:

- визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

- визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Наді», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29 липня 2016 року;

- визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

- визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

- визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 3/22 від 26 грудня 2022 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1 000 грн, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І. С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

- визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

- визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у зазначеній справі були мотивовані тим, що рішення про виключення її зі складу учасників ФГ «Надія» прийнято без її згоди, що позбавило її участі в управлінні господарством.

З наведеного вбачається, що підстави позовних вимог ОСОБА_1 у справі, що є предметом апеляційного перегляду, та у справі № 912/964/23 відрізняються за своєю суттю та змістом, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за вказаними позовними вимогами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Із урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не може вважатись законним й обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції в частині, що переглядається, винесена без додержання норм процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала в частині, що переглядається, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Константінова Олексія Федоровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.

УхвалуОлександрівського районногосуду Кіровоградськоїобласті від15жовтня 2024року в частині, що оскаржується, скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник