Ухвала

від 27.12.2024 по справі 991/9167/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/9167/24

Провадження 1-кп/991/103/24

У Х В А Л А

іменем України

27 грудня 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представників юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369, частиною 4 статті 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369, частиною 4 статті 358 КК України.

1.1. Адвокат ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2838/24.

1.2. Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2838/24 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_15 про арешт майна, яке належить ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 . Вказане клопотання розглядалось у закритому судовому засіданні без наявності для цього законодавчих підстав. Крім того, після накладення арешту адвокату було відмовлено в ознайомленні із матеріалами вказаного клопотання. Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, не врахував відсутність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та відомостей про отримання юридичною особою неправомірної вигоди. Накладений арешт не відповідає критеріям розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Слідчий суддя не встановив, що об`єкти, на які накладено арешт, мають режим спільної сумісної власності, та що частка ОСОБА_13 у вказаних об`єктах становить саме 1/2. Таким чином, слідчий суддя не з`ясував правовий режим належного подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_13 майна, яке набуто під час шлюбу.

1.3. У зв`язку із цим ОСОБА_12 просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2838/24, а саме на:

- 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , група нежитлових приміщень 335, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792094780000;

- 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2256834680000;

- 1/2 частину транспортного засобу SCODA KAROQ, Д.Н.З. НОМЕР_1 .

2. Учасники судового засідання висловили такі позиції:

2.1. Адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання про скасування арешту майна повідомлений належним чином. Неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.

2.2. Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання і просила відмовити в його задоволенні. Зазначила, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт виходив з того, що вказане майно набуте під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю. Щодо накладення арешту на майно неповнолітньої дитини, то Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду скасовано арешт в цій частині.

2.3. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання адвоката і просив його задовольнити. Арешт накладено на приватну власність дружини, оскільки рухоме і нерухоме майно придбано за власні заощадження дружини.

2.4. Інші учасники не висловили думки стосовно клопотань.

3. Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позиції учасників, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

3.2. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

3.3. Частиною 1 статті 174 КПК України передбачено, що власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власник або володілець майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

3.4. Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, Суд встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник.

3.5. У клопотанні адвокат вказує на необґрунтованість накладення арешту, що обумовлює дослідження і оцінку судом обставин в цих межах.

3.6. Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

3.7. Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2838/24 частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_15 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 і накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, зокрема, яке належить ОСОБА_13 , а саме:

- 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , група нежитлових приміщень 335, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792094780000;

- 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2256834680000;

- 1/2 частину транспортного засобу SCODA KAROQ, Д.Н.З. НОМЕР_1 (т.2 а.с.32-36).

Метою накладення арешту визначено забезпечення конфіскації майна ОСОБА_5 як виду покарання.

3.8. У частині 5 статті 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

3.9. Санкція частини 4 статті 369 КК України, яка інкримінована ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Отже, на момент розгляду клопотання про арешт майна у слідчого судді були наявні законодавчі підстави застосовувати цей захід забезпечення кримінального провадження.

3.10. Відповідно до актового запису №47 від 22.01.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_17 укладено шлюб. Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав і реєстраційній картці транспортного засобу, майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2838/24, придбано після реєстрації шлюбу. На підставі статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 1 статті 70 СК України і частиною 2 статті 370 ЦК України регламентовано презумпцію рівності часток подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

3.11. Із урахуванням забезпечення прав та інтересів одного із подружжя при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на 1/2 частини рухомого і нерухомого майна, що належить подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності. При цьому, згадуваною ухвалою накладено арешт не на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а лише на 1/2 частину зазначеного майна, яке відповідно до сімейного законодавства належить підозрюваному ОСОБА_5 . Вказане відповідає умові, закріпленій у частині 5 статті 170 КПК України, щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного. Отже, Суд відхиляє доводи представника про необґрунтованість арешту майна з огляду на його належність не обвинуваченому (на момент накладення арешту - підозрюваному), а ОСОБА_13 .

3.12. Суд звертає увагу, що при розгляді клопотання про скасування арешту майна суд не наділений повноваженнями апеляційної інстанції з перегляду рішення в контексті можливості/неможливості слідчим суддею самостійно визначати частки в майні, що належить на праві спільної сумісної власності. Водночас, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя послався на презумпцію рівності часток, не визначаючи на власний розсуд інакший розподіл часток. Крім того, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна не приймав рішення про поділ або виділення майна, а наклав арешт на законодавчо визначену частку підозрюваного в спільному майні подружжя. Визначення конкретних часток у спільному майні чи вирішення спору про поділ майна подружжя лежить поза межами кримінального провадження і не є предметом розгляду клопотання про арешт майна і про скасування арешту майна.

Рівність часток подружжя в сімейному праві є законодавчо визначеною презумпцією. Сама природа категорії «презумпції» полягає в припущенні певних обставин, що водночас не позбавляє можливості її подальшого спростування. У цьому контексті Суд зазначає про відсутність у матеріалах справи відомостей, які можуть свідчити про особливий правовий режим арештованого майна чи вирішення питання про поділ майна подружжя.

Отже, Суд вважає доводи заявника про визначення слідчим суддею часток в майні подружжя такими, що не відповідають дійсності.

3.13. Суд окремо наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності, в даному випадку арешт пов`язаний з обмеженням права на відчуження та розпорядження, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження носить тимчасовий характер. Тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. Накладення арешту з тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження не виключає можливість власників майна та інших осіб безперешкодно користуватися вказаними об`єктами рухомого і нерухомого майна.

3.14. Суд також враховує, що обґрунтованість арешту на нерухоме і рухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності, була предметом розгляду апеляційної інстанції, яка не встановила необґрунтованості цього заходу забезпечення. Водночас, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 30.08.2024 скасувала ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 , врахувавши доводи адвоката щодо зміни правового режиму на вказаний об`єкт нерухомості.

3.15. Суд звертає увагу, що слідчий суддя при розгляді клопотання про арешт не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, шкоди та наявності/відсутності факту передачі неправомірної вигоди особами. Не має встановлювати ці обставини і Суд при розгляді клопотання про скасування арешту майна, оскільки це відбувається на підставі дослідження повного обсягу доказової інформації за результатами повного судового розгляду. Тому відповідні доводи відхиляються Судом як такі, що не виходять за межі розгляду клопотання про скасування арешту майна.

3.16. Розгляд клопотання у закритому судовому засіданні та відмова в задоволенні клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, на що також у своєму клопотанні посилався заявник, не є підставою для скасування арешту майна та не свідчить про його необґрунтованість.

4. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024 у справі №991/2837/24.

Керуючись статтями 170-174, 372, 376 КПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_18