Постанова

від 17.12.2024 по справі 499/857/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7076/24

Справа № 499/857/24

Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Трояна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Джулай Максим Валерійович, на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Тимчука Р.М., про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

31.07.2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 11275418,8 грн.

Разом із позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову.

Заява була обґрунтована тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є єдиним дієвим засобом виконання рішення суду (у випадку задоволення вимог) щодо стягнення боргових зобов`язань.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 02.08.2024 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна:

1. Земельну ділянку площею 0,138 га, кадастровий номер 5121884200:02:003:0581, яка розташована на території Іванівського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу 439 від 23.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Дучко В.М.;

2. Ресторан - бар загальною площею 99 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 14.03.2018 року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД 141180441381 від 13.02.2018 року, виданої Департаментом ДАБІ в Одеській області;

3. Земельну ділянку площею 0,152 га, кадастровий номер 5121884200:02:003:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №116880 виданого 25.05.2007 року Іванівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області;

4. Житловий будинок загальною площею 76,9 кв.м., в тому числі житловою та господарчі споруди, житловий будинок - А-1, сарай - Б, вбиральна - В, навіс - 3, огорожа 1-2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 16.02.2007 року виконавчим комітетом Червонознам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області;

5. Міні-пекарню, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18.10.2007 року, виданого виконкомом Червонознам`янської сільської ради на підставі рішення №18 від 11.04.2003 року;

6. Житловий будинок загальною площею 76,9 кв.м., в тому числі житловою 37,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 16.05.2007 року, виданого виконкомом Червонознам`янської с/ради на підставі рішення за №30 від 16.02.2007 року;

7. Земельна ділянка площею 0,043 га, кадастровий номер 5121884200:02:003:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;

та заборонено ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цього нерухомого майна, або передачею їх у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті (а.с.46-50).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Джулай М.В. ставить питання про скасування Іванівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.65-70).

У відзиві представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.114-118).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю відповідача ОСОБА_1 а також його представника - адвоката Троєнка О.С., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 127-130).

Крім того, представник апелянта адвокат Панчошенко С.О. надав суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність і відсутність позивача ОСОБА_2 (а.с.134-136).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив і з того, що всі зазначені в ухвалі суду об`єкти нерухомості належать відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом ОСОБА_1 .

При цьому суд правильно зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суддя має пересвідчитися чи між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову відповідність виду забезпечення позову. При цьому суд правильно зазначив, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З таким висновком суд першої інстанції погоджується колегія суддів, за виключенням рішення суду, в частині заборони ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цього нерухомого майна, або передачею їх у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ціна позову складає 11 275418, 8 грн., що свідчить про співмірність заявлених позовних вимог вжитим судом заходам забезпечення позову, в частині накладення арешту на об`єкти нерухомості, які належать відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності.

При цьому, слід зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Крім викладеного, колегія суддів також наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

З цих підстав спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 76,9 кв.м., в тому числі

житловою з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ-502167 від 16.05.2007 року виданого виконкомом Червонознам`янської с/ради на підставі рішення за №30 від 16.02.2007 року, з посиланням на те, що в цьому житловому будинку зареєстровані і проживають неповнолітні особи.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала, в частині заборони ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цього нерухомого майна, або передачею їх у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті, не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її в цій частині спростовують, оскільки ухвала в цій частині, прийнята не у повній відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду слід змінити та виключити із ухвали Іванівського районногосуду Одеськоїобласті від02серпня 2024року прозабезпечення позовувказівку прозаборону ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цього нерухомого майна, або передачею їх у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що заборона ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням нерухомого майна, або передачею їх у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті не може забезпечити виконання судового рішення, яке може бути ухвалене на користь позивача ОСОБА_2 .

Зазначені обставини свідчать про те, що накладення арешту не вищевказане нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, не надасть права ОСОБА_1 здійснити відчудження цього майна до розгляду справи по суті позовних вимог.

Що ж стосується заборони ОСОБА_1 передачі нерухомого майна у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті, то зазначені обставини не лише не відповідають вимогам інституту забезпечення позову, а і будуть перешкоджати ОСОБА_1 отримувати дохід від передачі нерухомого майна у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи, та таким чином погашати заборгованість за договором позики, про що він зазначив в своїй апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович задовольнити частково.

Ухвалу Іванівського Іванівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року про забезпечення позову змінити, шляхом виключення з її резолютивної частини абзацу 9 щодо накладення заборони ОСОБА_1 та/або уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням нерухомого майна, або передачею його у заставу, оренду, суборенду, користування іншим особам, встановлення сервітутів, до завершення розгляду справи по суті.

В іншій частині ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2024 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через відпустку судді Комлевої О.С. та її відкликання, повне судове рішення складено 30.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова