Рішення

від 24.12.2024 по справі 521/6304/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/6304/21

Номер провадження № 2/521/114/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Шелкопляс В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.05.2021 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року залучено до участі у справі № 521/6304/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.02.2022 року зупинено провадження у справі №521/6403/21 за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, до ухвалення рішення та набрання ним законної сили по цивільній справі №521/13024/19.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.06.2023 року зупинено провадження у справі №521/6403/21 за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, до набрання законної сили рішенням у справі №521/12750/19 за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , третя особа - Одеська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2024 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.06.2024 року зупинено провадження у справі №521/6304/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки до перегляду за нововиявленими обставинами Постанови Одеського апеляційного суду від 22.01.2020 року у справі № 1529/2-4697/11 за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_3 про стягнення грошової вартості земельної ділянки.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання по суті у приміщенні Малиновського районного суду м. Одеси на 18.12.2024 року.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028 вибула з комунальної власності без волі територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що є безумовним фактом порушення майнових прав. Також, прокурор зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/13024/19 було скасовано право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості, який знаходиться на вказані земельній ділянці, тому з`явились правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом.

У судове засідання представник Одеської обласної прокуратури з`явився, позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник Одеської міської ради повторно не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечував, зазначив, що питання щодо витребування спірного майна у ОСОБА_1 вже вирішувалось у справі № 1529/2-4697/11 по якій ухвалено рішення, вказане рішення виконано ОСОБА_1 в результаті чого Відповідач став законним власником земельної ділянки, з огляду на що відсутнє порушення прав та законних інтересів Одеської міської ради.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився, просив відмовити у задоволенні позову, підтримав позицію представника Відповідача.

Суд, оцінивши доводи позову, встановивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, з`ясувавши характер та взаємовідносини сторін, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини, вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2008 року по справі №2-6411/2008 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання прав власності та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав дійсним договір купівлі-продажу житлової будівлі, загальною площею 18,5 кв.м., та земельної ділянки, площею 904 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 від 23 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; визнав право власності за ОСОБА_3 на житлову будівлю, загальною площею 18,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; визнав право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 904 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язав Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати належним чином оформлений державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 904 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язав Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 904 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №180917, виданий 02 жовтня 2009 року Управлінням Держкомзему у м. Одесі, на земельну ділянку, площею 0,0904 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

13 січня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0904 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2011 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

23 травня 2013 року ОСОБА_1 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку, площею 0,0904 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2011 року по справі №2-6411/2008 апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання прав власності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

07 квітня 2011 року заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності вказаної земельної ділянки.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2011 року по справі №1519/2-4697/11 задоволено позов заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності. Суд витребував від ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції та заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2011 року по справі №1519/2-4697/11 скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

Після скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду справи, у ході слухання справи 17 грудня 2018 року прокуратура Одеської області звернулась до суду із заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зміну предмету позову, у якій просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 331 253 грн., що дорівнює вартості земельної ділянки площею 0,0904 га, кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову, мотивуючи тим, що, на земельній ділянці, площею 0,0904 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, що є предметом розгляду, знаходиться виставочно-демонстраційний салон, загальною площею 18,5 кв.м., що належить відповідачу ОСОБА_1 , тому повернути вказану земельну ділянку в натурі до комунальної власності Одеської міської ради неможливо, у зв`язку з чим відшкодуванню підлягає вартість земельної ділянки в розмірі 331253 грн.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року позов прокуратури Одеської області задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331253,00 гривень, що дорівнює вартості земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 позов визнав, таке визнання є безумовним і не суперечить закону та не порушує прав, свобод і інтересів інших осіб, суд керуючись роз`ясненнями абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» ухвалює рішення про задоволення позову без з`ясування та дослідження інших обставин справи. Оскільки, спір у відношенні стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошових коштів у розмірі 331 253 грн. відсутній, суд вважав можливим ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 331 253 грн., що дорівнює вартості земельної ділянки, площею 0,0904 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028.

Рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку та було виконане ОСОБА_1 , про що свідчать фінансово-платіжні квитанції №20 від 06 березня 2019 року на суму 32253,00 гривень та № 0.0.1287855700.1 від 06 березня 2019 року на суму 299000,00 гривень, тобто на загальну суму 331 253 грн.

На вказане рішення суду подано апеляцію особою, яка вважала, що судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».

Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Клименка Олега Вікторовича в інтересах Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 про стягнення грошової вартості земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про перерозподіл судових витрат.

27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11 за нововиявленими обставинами.

21 листопада 2024 року постановою Одеського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11 за нововиявленими обставинами було задоволено частково, скасувано постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11, та ухвалино нове рішення, яким апеляційне провадження закрито, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11 залишено без змін.

Враховуючи вказаний факт, на час розгляду даної справи рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11 згідно якого позов прокуратури Одеської області задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331253,00 гривень, що дорівнює вартості земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, є чинним та виконаним ОСОБА_1 у повному обсязі.

У матеріалах справи міститься відповідь Одеської міської ради на адвокатський запит з якої вбачається, що міська рада визнає факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 331253,00 гривень на рахунок органу місцевого самоврядування з метою виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2020 року по справі №1519/2-4697/11, та що дані кошти відповідачу не повертались.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що питання законності та підстав набуття ОСОБА_1 майнових прав на спірну земельну ділянку були предметом судового розгляду у справі №1519/2-4697/11.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17 грудня 2019 року по справі №641/1793/17).

Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).

Суб`єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).

Враховуючи встановлені судом обставини справи та оскільки у справі №1519/2-4697/11 та справі № 521/6304/21 брали участі одні і ті самі сторони, а саме Одеська обласна прокуратура, Одеська міська рада, ОСОБА_1 та розглядалось питання щодо права власності на аналогічну земельну ділянку тому суд приходить до висновку, що судовим рішенням у справі №1519/2-4697/11 встановлено преюдиційні обставини, які можуть бути застосовані у справі № 521/6304/21.

Відтак, суд аналізуючи рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №1519/2-4697/11 та Постанову Одеського апеляційного суду від 21.11.2024 року у справі №1519/2-4697/11 доходить висновку про правомірне володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, та про відсутність порушеного права Одеської міської ради.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України(стаття 19 Конституції України).

Згідно частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) надано оцінку, щодо можливих випадків звернення прокурора до суду з позовом та зроблено наступний висновок «Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Звертаючись до суду із позовною заявою в інтересах Одеської міської ради заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що Одеською міською радою не вжито заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, що свідчить про неналежне виконання покладених на неї повноважень.

Враховуючи наведені обставини, в обґрунтування вищезазначеного, Позивачем в матеріалах справи не додано жодного доказу, яким обґрунтовуються заявлені вимоги. Тобто, жодного повідомлення щодо звернення до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 не надсилалось.

Так, у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25).

Про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17).

Таким чином, враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради не надав достатньо доказів на підтвердження порушених прав органу місцевого самоврядування та не надав оцінку рішенню Малиновського районного суду м. Одеси у справі №1519/2-4697/11, яким вже вирішено питання щодо права власності на спірну земельну ділянку.

Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі від 08 листопада2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження№ 61-11625сво22)).

За таких обставин, враховуючи відсутність порушеного права Одеської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що позов прокуратури не підлягає задоволенню.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності поданої представником відповідача.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року по справі №755/13805/16-ц (пункт 53 постанови).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, питанню щодо застосування строків позовної давності суд оцінку не надає.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст.16ЦК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 4, 5, 13, 133, 141, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 352 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська буд. 3) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), про витребування земельної ділянки, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 30.12.2024 року.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок