Постанова

від 26.12.2024 по справі 686/18337/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18337/24

Провадження № 22-ц/4820/2198/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

ГрохЛ.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Прядун Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради про визнання протиправним звільнення та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради (далі - Департамент) про визнання протиправним звільнення та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що він працював на посаді директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» на яку призначений згідно контракту від 27.08.2020 року.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання частини щорічної основної відпустки, та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Цього ж дня він подав заяву про звільнення з посади директора шляхом переведення на посаду вчителя технологій та інформатики, за власним бажанням. Проте, остання заява була написана ним у хворобливому стані, під тиском несприятливих обставин, а саме, до дня звільнення на директора неодноразово чинився тиск посадовими особами департаменту, проводилися численні перевірки під надуманим приводом, відстежувалося місце перебування директора та підлеглих, про що колектив навчального закладу зазначив у колективному зверненні.

У подальшому 11 червня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу Департаменту письмову заяву про відкликання попередньої заяви про звільнення за власним бажанням та продовження роботи на посаді директора, однак вказана заява розглянута не була і жодної відповіді він не отримав.

Наказом №152-к від 31 травня 2024 року, ОСОБА_1 18 червня 2024 року був звільнений з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» у зв`язку з переведенням на посаду вчителя технологій та інформатики комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» комунального закладу, за п.5 ст.36 КЗпП України.

Позивач вважає його звільнення незаконним, оскільки до закінчення встановленого законом двотижневого строку письмово відкликав раніше подану ним заяву про звільнення за власним бажанням, крім того, станом на день звільнення він перебував у стані тимчасової непрацездатності. Вважає неправильним посилання в наказі про звільнення, як на підставу припинення трудових відносин, на п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України переведення працівника за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Також зазначає, що даним звільненням йому було завдано моральну шкоду, оскільки ОСОБА_1 близько 10 років працював на посаді директора Ліцею №13, свої обов`язки виконував вчасно та старанно, проте системний тривалий тиск на позивача коштував йому здоров`я, а незаконне звільнення з посади завдало значного удару по авторитету керівника, поставило його у принизливе становище. У позивача порушилися нормальні життєві і ділові зв`язки, взаємовідносини із трудовим колективом та іншими учасниками освітнього процесу.

Посилаючись на зазначене, а також заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» з 18 червня 2024 року та скасувати наказ в.о. Директора Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради №152-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на посаді директора «Ліцей №13 Хмельницької міської ради»;

- стягнути із Департамента освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу за період із дня звільнення по день прийняття рішення у справі;

- стягнути із Департамента освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням, у розмірі 10 000 грн.

- вирішити питання судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» з 18 червня 2024 року. Скасовано наказ в.о. директора Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради від 31 травня 2024 року №152-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради».

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101208 грн. 50 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь держави судовий збір в сумі 3633 грн. 60 коп.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року стягнуто з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В апеляційній скарзі Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначено,що судпершої інстанціїдійшов помилковоговисновку,що звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» з 18 червня 2024 року за п.5 ст.36 КЗпП України, відбулося всупереч положенням закону. Враховуючи специфіку освітньої галузі, відповідач вважає правомірною підставою для звільнення п. 5 частини першої статті 36 КЗпП України переведення працівника за його згодою на інше підприємство. Також зазначає, що процедура звільнення за ч.1 ст. 38 КЗпП України, не передбачає право на відмову від раніше поданої заяви про звільнення, оскільки це право передбачається частиною 2 цієї ж статті та застосовується у випадках розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Крім того, суд визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не врахував те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості виконувати трудові функції та отримував дохід на посаді вчителя інформатики, а тому такий дохід повинен враховуватися в середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, та такими що суперечать дійсним обставинам справи. Зазначає, що винесення наказу про його звільнення відбулося без врахування дійсного волевиявлення працівника, про що свідчить заява про надання відпустки, подана тим же числом що і заява про звільнення, а також заява про продовження роботи на посаді директора. Право на відмову від раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку передбачено нормою ст.38 КЗпП України. Також зазначає про відсутність правових підстав для звільнення в порядку переведення, оскільки наказ про прийняття ОСОБА_1 в порядку переведення на посаду вчителя відсутній. Вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку наявним у справі доказам, вірно визначив суму вимушеного прогулу, належного до стягнення із відповідача у випадку задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі. Враховуючи викладене, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник апелянта Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Прядун Р.В. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що з 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначений на посаду директора Комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» (раніше - Хмельницького навчально-виховного об`єднання №28), про що між сторонами укладено контракт на термін : з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2026 року.

Відповідно до витягу з наказу №386-к від 01.09.2023 року «Про розподіл годин тижневого навантаження вчителів, вихователів групи продовженого дня на 2023 -2024 рік» комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13, ОСОБА_1 директору, встановлено також тижневе навантаження як вчителю технологій та інформатики.

31 травня 2024 року позивач звернувся до в.о. директора департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради із заявою про звільнення його з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» шляхом переведення на посаду вчителя технологій та інформатики цього закладу за власним бажанням.

Наказом в.о. директора департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради від 31 травня 2024 року №152-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» у зв`язку з переведенням на посаду вчителя технологій та інформатики цього закладу з 18 червня 2024 року, п.5 ст.36 КЗпП України.

11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради із заявою про продовження роботи та відкликання заяви про звільнення в зв`язку з тим, що він передумав звільнятися.

У відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 року в.о. директора Департаменту Кшановська О. повідомила про те, що згідно заяв ОСОБА_1 від 31.05.2024 року йому було надано частину щорічної основної відпустки за 2023-2024 навчальний рік, виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення та з його ініціативи звільнено з посади директора КЗЗСО «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» 18.06.2024 року шляхом переведення на посаду вчителя технологій та інформатики КЗЗСО «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» (п.5 ст.36 КЗпП України, яка не дає право на відкликання заяви про звільнення).

З 12.06.2024 року по 14.06.2024 року та з 17.06.2024 року по 21.06.2024 року - періоди тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради», суд першої інстанції дійшов висновку що звільнення позивача з посади директора у зв`язку з переведенням на посаду вчителя одного і того ж комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» відбулося з порушенням визначеного законом порядку.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Особливістю переведення працівника на інше підприємство є те, що працівник припиняє трудові відносини з одним роботодавцем і укладає трудовий договір з іншим. Ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і роботодавець, заінтересований у переведенні працівника.

Після звільнення працівника, у зв`язку з переведенням його на роботу на інше підприємство такий працівник має бути прийнятий на роботу на підприємство, на яке його запрошено, не пізніше наступного дня після звільнення з попереднього підприємства, якщо не було обумовлено іншої дати.

По справі що переглядається, посади як директора так і вчителя - знаходяться у штатному розписі того ж самого закладу освіти. Заробітна плата за обома посадами виплачується за рахунок фонду оплати праці Ліцею №13. Тобто, відсутня умова переходу на роботу «На інше підприємство, установу чи організацію».

Підписання контракту із директором в особі керівника Департаменту освіти не означає, що ОСОБА_1 працює у Департаменті освіти.

Крім того, ОСОБА_1 взагалі не міг бути повторно «прийнятий» на посаду вчителя, адже він уже працював на цій посаді і до звільнення, що підтверджується витягом із тарифікаційного списку вчителів згідно наказу №386-к від 01.09.2023 року. Саме за посадою вчителя ОСОБА_1 був атестований 28 березня 2024 року, що підтверджується копією Атестаційного листа.

Після звільнення з посади директора ОСОБА_1 було лише надано додаткові 18 годин педагогічного навантаження, що підтверджується витягом із наказу №305-к від 19.06.2024 року «Про зміни в тарифікації», тобто було збільшено навантаження ОСОБА_1 як вчителя, а не прийнято на посаду вчителя в порядку переведення.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що фактичного переведення ОСОБА_1 як передбачено положеннями частини 5 статті 36 КЗпП України не відбулося.

Щодо застосування статті 38 КЗпП України до спірних правовідносин

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч.2 ст. 38 КЗпП України).

Статтею 39 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч.1 ст.38 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України закріплено за працівником право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений час, попередивши про це роботодавця за два тижні.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року визначено, що у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4ст. 24 КЗпП України).

Отже, наведеними вище положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день, вказаній в заяві за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо).

З огляду на встановлені обставини, завчасне відкликання заяви про звільнення, підстави для застосування положень статті 38 КЗпП України відсутні.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач звільнив позивача із займаної ним посади без дотримання вимог трудового законодавства, що є підставою для скасування незаконного наказу про звільнення, поновлення працівника на роботі та відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував що ОСОБА_1 будучи звільненим з посади директора ліцею продовжував працювати вчителем технологій та інформатики, тобто виконувати нижче оплачувану роботу, за період з часу звільнення по день ухвалення рішення, позивачу нарахована заробітна плата, без урахування лікарняних та відпускних, в розмірі 27548,51 грн.

За таких обставин, з Депертаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи 73659,99 грн. (101208,50 грн. - 27548,51 грн.).

Доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розміру заробітку за час вимушеного прогулу слід змінити.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин врегулювано, зокрема, статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради судове рішення в частині стягнення із нього моральної шкоди не оскаржує, а тому в цій частині справа апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове. цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що колегією суддів змінено рішення в частині розміру заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає зміні розподіл судового збору, з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради до Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1947,80 грн. В решті рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2024 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73659,99 грн.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1947,80 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк