Постанова

від 28.08.2024 по справі 760/16585/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/16585/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8611/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та середньої загальноосвітньої школи № 26 міста Києва на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року (суддя Аксьонова Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до середньої загальноосвітньої школи № 26 міста Києва, Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: директор середньої загальноосвітньої школи № 26 міста Києва Денисенко Ірина Миколаївна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання звільнити з роботи згідно заяви, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги,

встановив:

у листопаді 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати її звільнення з посади асистента вчителя відповідно до наказу № 106-К незаконним;

скасувати наказ № 106-К від 14 жовтня 2022 року, як такий, який є неправомірним;

зобов`язати середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва звільнити її з посади асистента вчителя відповідної до її заяви від 17 жовтня 2022 року вх. № 21 або виправити у наказі дату та підставу звільнення (за її заявою від 17 жовтня 2022 року);

зобов`язати середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва виплатити їй компенсацію відпустки за час роботи та вимушеного прогулу у 2021 - 2022 навчальному році;

зобов`язати середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва виплатити їй вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку;

зобов`язати середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва виплатити їй суму середнього заробітку за даною посадою за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2022 року по 13 жовтня 2022 року;

зобов`язати середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва виплатити їй середній заробіток за кожен день та весь час затримки розрахунку за посадою асистента вчителя та затримки належних їй сум після звільнення та через невиплати у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 4 вересня 2017 року вона працювала у середній загальноосвітній школі №26 м. Києва на посаді: 0,5 ставки практичного психолога (за основною посадою), 0,5 ставки соціального педагога та 0,5 ставки асистента вчителя, з 2019 року на 0,75 ставки практичного психолога (за основною посадою) та на 0,75 ставки асистента вчителя (за сумісництвом). Навантаження у розмірі 0,75 ставки психолога та 0,75 ставки асистента вчителя затверджено у штатному розписі середньої загальноосвітньої школи №26 на 2021-2022 навчальний рік. 1 лютого 2022 року її було звільнено з роботи з посади асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року наказ про звільнення №11-К від 1 лютого 2022 року визнано незаконним та скасовано, поновлено її на посаді асистента вчителя з 1 лютого 2022 року, рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. 14 жовтня 2022 року під час відсутності її на роботі, у неробочий час директор школи прислала їй на телефон у програмі «вайбер» для ознайомлення наказ №105-К від 14 жовтня 2022 року про поновлення її на посаді асистента вчителя з 1 лютого 2022 року як такої, яка працювала за внутрішнім сумісництвом, та зміну у бік зменшення її педагогічного навантаження за даною посадою на 0,25 ставки з 14 жовтня 2022 року, а також новий графік роботи на посаді асистента вчителя з 14 жовтня 2022 року. Пунктом №3 у даному наказі директор СЗШ №26 встановила їй тижневе педагогічне навантаження асистента вчителя у розмірі 0,5 ставки з 14 жовтня 2022 року, що на 0,25 ставки менше за навантаження за цією посадою до незаконного звільнення.

Позивачка зазначала, що за рішенням суду від 23 вересня 2022 року її було поновлено на посаді асистента вчителя на те саме навантаження, за яким вона працювала до незаконного звільнення, а саме на 0,75 ставки відповідно до штатного розпису та комплектування середньої загальноосвітньої школи №26 на 2021-2022 навчальний рік, тому зменшення навантаження на 0,25 ставки за посадою асистента вчителя є суттєвим скороченням її заробітку, істотним погіршенням її фінансового і матеріального становища. Зменшення навантаження за посадою асистента вчителя, порушення її прав щодо преміювання за посадою асистента вчителя стали причиною подання заяви про звільнення за ст.38 КЗпП України, сканкопію якої вона надіслала 14 жовтня 2022 року на «вайбер» директору закладу. При цьому вона вважала, що її звільнення зумовлене поважними причинами відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки відповідач не виконувала законодавство про працю та умови колективного договору.

Позивачка зазначала, що у понеділок 17 жовтня 2022 року о 8 годині 30 хвилин вона вийшла на роботу за новим графіком роботи асистента вчителя, що було зазначено у журналі обліку її робочого часу. Об 11 годині 30 хвилин цього ж дня її під підпис було ознайомлено з наказом №105-К від 14 лютого 2022 року про поновлення її на посаді асистента вчителя з 14 жовтня 2022 року та зменшення її навантаження на даній посаді на 0,25 ставки, на якому вона написала про те, що не погоджується з п.3 даного наказу через зміну істотних умов праці. А вже о 12 годині 17 жовтня 2022 року її викликали до директора школи ознайомитись з наказом №106-К від 14.10.2022 року про звільнення її з посади асистента вчителя за власним бажанням без поважних причин, хоча заяви про звільнення за власним бажанням без поважних причин вона не подавала, у сканкопії заяви у «вайбері» є посилання на ст.38 КЗпП України та немає нічого про власне бажання без поважних причин. 14 жовтня 2022 року після 13 години вона була за містом, про що написала директору СЗШ №26 в особисті повідомлення у програмі «вайбер». З наказом №106-К від 14.10.2022 року ознайомилася лише 17 жовтня 2022 року. При цьому письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні за даною посадою їй надано не було. Посилаючись на ч.2 ст.38 КЗпП України, позивачка вважала, якщо після закінчення строку попередження про звільнення працівник не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має

права звільнити його за поданою раніше заявою.

Позивачка стверджувала, що відповідно до нового графіка роботи асистента вчителя, вона вийшла зранку о 8.30 у понеділок на роботу, як це і зазначено у журналі обліку її робочого часу, з наказом про звільнення №106-К від 14.10.2022 року була ознайомлена вже о 12.00 годині 17.10.2022 року майже після закінчення робочого часу асистента вчителя у понеділок відповідно до нового графіка роботи, сканкопію заяви про звільнення у «вайбері» вона не вважає законним документом з питань трудових відносин, оскільки попередньої домовленості між нею та директором СЗШ №26 на обмін офіційними документами через «вайбер» та засобами електронного зв`язку не було, попередньої згоди на такий спосіб повідомлень з питань трудових відносин вона не надавала, такі засоби комунікації не визначені у безстроковому трудовому договорі з навчальним закладом.

Позивачка зазначала, що її рішення щодо звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України також ґрунтується на порушенні директором СЗШ №26 п.3.3 розділу III «Розмір, порядок нарахування та терміни виплати премій» колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва. За час роботи в СЗШ №26 на посаді асистента вчителя за сумісництвом з 11 жовтня 2017 року вона жодного разу не отримувала премії, хоча іншим працівникам, які працювали на посаді асистента вчителя, премія виплачувалася. Після ознайомлення з неправомірним наказом №106-К від 14.10.2022 року вона прийняла остаточне рішення звільнитися, тому 17 жовтня 2022 року о 12.30 вона написала заяву вх. №21 про звільнення її з посади асистента вчителя з поважних причин з 17 жовтня 2022 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, але у звільненні відповідно до її заяви від 17 жовтня 2022 року їй було відмовлено. 1 листопада 2022 року вона написала заяву директору СЗШ №26 вх. №27 від 1 листопада 2022 року про те, що просить провести повний розрахунок за посадою асистента вчителя з дати її поновлення на посаді за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760/3988/22, а саме з 1 лютого 2022 року по 14 жовтня 2022 року, включаючи перерахунок компенсації відпустки, та виплатити належні їй суми, але розрахунку та виплати належних їй сум за посадою асистента вчителя 2 листопада 2022 року вона не отримала, за даною посадою її не розрахували, середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплатили.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ директора середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва про звільнення з роботи ОСОБА_1 № 106-К від 14 жовтня 2022 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва з 14 жовтня 2022 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва на користь держави 992,40грн судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ директора середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва про звільнення її з роботи № 106-К від 14 жовтня 2022 року та поновити її на посаді асистента вчителя (за сумісництвом) середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва з 1 лютого 2022 року, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачка вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення її на посаді асистента вчителя з 14 жовтня 2022 року посилаючись на те, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 760/3988/22 її було поновлено на роботі саме з 1 лютого 2022 року. Крім того, позивачка вважає, що роботодавець мав видати наказ про поновлення її на роботі відразу

після оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, оскільки ним передбачено його негайне виконання у цій частині. Більше того, вона була поновлена на роботі на умовах строкового трудового договору, який мав діяти до 30 червня 2023 року із зменшенням навантаження, у той час як до звільнення вона працювала на умовах безстрокового трудового договору з більшим навантаженням, тобто відповідач, поновлюючи її на роботі, фактично змінив істотні умови праці.

Також позивачка вважає, що направлення їй сканкопії наказу № 105-К у мобільному додатку «Viber» не може підтверджувати факт її ознайомлення зі змістом цього наказу, оскільки будь-яких попередніх домовленостей із роботодавцем про листування у такий спосіб в неї не було, при цьому ані вона, ані роботодавець у цей момент не перебували у таких обставинах, які б унеможливлювали її ознайомлення з вказаним наказом в режимі офлайн.

У поданій апеляційній скарзі директор СЗШ № 26 міста Києва Денисенко І.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача зазначає, що матір дитини з ООП, з якою працювала позивачка за внутрішнім сумісництвом, без попереднього погодження 31 січня 2022 року подала заяву про перехід до іншого навчального закладу, що спричинило закриття класу з інклюзивної формою навчання з 1 лютого 2022 року. Відтак позивачку згідно наказу № 11-К від 1 лютого 2022 року звільнено як внутрішнього сумісника на підставі ст. 7 КЗпП України. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року позивачку було поновлення на роботі, негайно після отримання копії вказаного рішення був виданий наказ та повідомлено позивачку про необхідність її виходу на роботу з 17 жовтня 2022 року. Однак, 14 жовтня 2022 року позивачка надіслала через мобільний додаток «Viber» заяву про звільнення, яка була задоволена шляхом прийняття відповідного наказу.

Представник відповідача вважає, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами, оскільки рішення суду наразі повністю виконане, а позивачка звільнена з роботи з виплатою компенсації у порядку ст. 44 КЗпП України, при цьому позивачка має на меті знову поновитись на роботі із подальшим звільненням задля отримання коштів за період роботи сумісника, коли вона фактично не працювала як сумісник, що у свою чергу суперечить положенням ст. 102-1 КЗпП України, якою передбачено одержання заробітної плати лише за фактично виконану роботу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 директор середньої загальноосвітньої школи № 26 міста Києва Денисенко І.М. просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позивачка була поновлена на роботі саме з 1 лютого 2022 року, на її користь було сплачено середній заробіток за період з 1 лютого 2022 року по 23 вересня 2022 року в розмірі 68 697,12грн. За рішенням суду від 26 січня 2024 року позивачку було поновлено на роботі з 14 жовтня 2022 року, шляхом скасування наказу про її звільнення від 14 жовтня 2022 року № 106-К. При цьому позивачка з 21 лютого 2022 року і по теперішній час працює на посаді психолога у КНП «Консультативно-діагностичний центр Святошинського району міста Києва», що свідчить про те, що у неї немає мети поновлення на роботі у СЗШ № 26 міста Києва, а лише бажання отримати вигоду за рахунок держави.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу СЗШ № 26 м. Києва просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що з наказом № 105-К від 14 жовтня 2022 року про своє поновлення на посаді асистента вчителя вона ознайомилась лише 17 жовтня 2022 року, вже після свого звільнення з роботи, відтак наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року так і не вступив в дію. При цьому, їй не було забезпечено доступ до роботи і можливість виконувати свої трудові обов`язки. Крім цього, роботодавець у день

її звільнення не провів розрахунок по заробітній платі при звільненні, не надав повідомлення про нараховані, однак не виплачені суми, та не ознайомив її з наказом про звільнення у день звільнення.

Позивачка стверджує, що фактично рішення суду у справі № 760/3988/22 від 23 вересня 2022 року виконано не було, оскільки наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року про поновлення її на роботі стосувався вже іншого трудового договору (строкового), а не того, за яким вона працювала до незаконного звільнення.

Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційних скарг, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету в системі «Електронний суд» (с.с.210, 219 т.2), двічі явку свого представника у судове засідання не забезпечило, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка свою апеляційну скаргу підтримала, проти апеляційної скарги відповідача заперечувала, пояснення директора СЗШ № 26 Денисенко І.М., яка свою апеляційну скаргу підтримала, проти апеляційної скарги позивачки заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду практичного психолога середньої загальноосвітньої школи №26 м. Києва з 4 вересня 2017 року на 0,5ставки.

На підставі наказу №58-К від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 переведено на умови безстрокового трудового договору на посаді практичного психолога (с.с.234 т.1).

На підставі наказу №110-К від 10 жовтня 2017 року позивачка була прийнята на посаду асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом (с.с.236 т.1).

Наказом директора СЗШ № 26 м. Києва № 11-К від 1 лютого 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з 1 лютого 2022 року, як таку, що працювала за внутрішнім сумісництвом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 760/3988/22 визнано незаконним та скасовано наказ за № 11-К від 1 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя на підставі статті 7 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76, виданий СЗШ № 26 м. Києва; поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя СЗШ № 26 м. Києва з 1 лютого 2022 року; стягнуто з СЗШ № 26 м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 697,12грн, за вирахуванням обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Наказом директора СЗШ № 26 м. Києва № 105-К від 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 поновлено на посаді асистента вчителя СЗШ № 26 м. Києва, як внутрішнього сумісника з 1 лютого 2022 року по 30 червня 2023 року; скасовано наказ № 11-К від 1 лютого 2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »; встановлено ОСОБА_1 тижневе педагогічне навантаження 0,5 ставки асистента вчителя у 3-А класі з 14 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року; затверджено графік роботи ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (с.с.122 т.1).

Під час судового розгляду сторони не заперечували, що 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була запрошена до канцелярії школи для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та встановленим графіком роботи на посаді асистента вчителя,

а у зв`язку із відмовою позивачки з`явитися до школи, директор СЗШ № 26 м. Києва Денисенко І.М. надіслала ОСОБА_1 копію наказу № 105-К від 14 жовтня 2022 року та графік роботи асистента вчителя у застосунок «Viber» (с.с.19-22 т.1).

Також під час судового розгляду сторони не заперечували, що 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через застосунок «Viber» направила директору СЗШ № 26 м. Києва Денисенко І.М. фотографію написаної нею заяви про звільнення з посади асистента вчителя з 14 жовтня 2022 року за ст. 38 КЗпП України (с.с.23 т.1).

Наказом № 106-к від 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) з 14 жовтня 2022 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 105-К від 14 жовтня 2022 року, на якому вона зазначила, що з даним наказом була ознайомлена 14 жовтня 2022 року, не погоджується з пунктом 3 цього наказу через зміну істотних умов праці та просить задовольнити її заяву про звільнення (с.с.122 т.1).

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала директору СЗШ № 26 м. Києва заяву про звільнення її з 17 жовтня 2022 року з посади асистента вчителя на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України та виплату їй вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України (с.с.38 т.1).

1 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала директору СЗШ № 26 м. Києва заяву про проведення з нею повного розрахунку за посадою асистента вчителя з дати її поновлення на посаді за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/3988/22, а саме з 1 лютого 2022 року по 14 жовтня 2022 року, включаючи перерахунок компенсації відпустки та виплатити їй належні суми. Також позивачка просила надати розрахунковий лист із зазначенням кожного виду виплати окремо (с.с.39 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що направлена 14 жовтня 2022 року у застосунку «Viber» директору СЗШ № 26 м. Києва заява ОСОБА_1 про звільнення її з роботи не містила посилання на частину 3 статті 38 КЗпП України, відтак відповідач правомірно розцінив вказану заяву як таку, що подана про звільнення за власним бажанням. Разом з тим, 17 жовтня 2022 року позивачка прибула на роботу та продовжила виконувати свої службові обов`язки, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не наполягала на своєму звільненні, а сама заява позивачки про звільнення не містила посилань на обставини, передбачені частиною першою статті 38 КЗпП України, які зумовлюють її неможливість продовжувати виконання трудових обов`язків. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням норм законодавства, тому наказ директора СЗШ № 26 м. Києва № 106-К від 14 жовтня 2022 року суд визнав незаконним та скасував його, поновивши ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) СЗШ № 26 м. Києва з 14 жовтня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення позивачки з посади асистента вчителя відповідно до її заяви від 17 жовтня 2022 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України або виправлення у наказі про звільнення дату та підстави звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 від 17 жовтня 2022 року не була розглянута директором школи, оскільки позивачку було звільнено на підставі її заяви від 14 жовтня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку за період 2021 - 2022 роки, суд зазначив, що позивачкою не наведено обґрунтованого розрахунку сум невикористаної відпустки, не надано жодних доказів на обґрунтування даної вимоги, у тому числі щодо кількості днів невикористаної відпустки за час роботи та вимушеного прогулу у 2021-2022 навчальному році, не заявлено клопотання про витребування таких доказів судом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з СЗШ № 26 вихідної

допомоги на підставі статті 44 КЗпП України та середнього заробітку за час невиконання рішення суду у період з 24 вересня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не була звільнена відповідно до положень частини 3 статті 38 КЗпП України, а виплата середнього заробітку не належить до компетенції СЗШ № 26, однак позивачкою конкретних позовних вимог до Управління освіти Солом`янської районного в місті Києві державної адміністрації заявлено не було, не дивлячись на залучення Управління освіти до участі у справі у якості відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про визнання незаконним та скасування наказу директора СЗШ № 26 м. Києва № 106-к від 14 жовтня 2022 року та поновити її на посаді асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) СЗШ № 26 м. Києва з 1 лютого 2022 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні інших її позовних вимог, а прохальна частина апеляційної скарги не містить вимог про ухвалення апеляційним судом нового рішення з приводу позовних вимог, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив.

У поданій апеляційній скарзі директор СЗШ № 26 м. Києва Денисенко І.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

При цьому апеляційна скарга представника відповідача не містить обґрунтування незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин та відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора СЗШ № 26 м. Києва № 106-к від 14 жовтня 2022 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) з 14 жовтня 2022 року.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно зі статтею 102-1 КЗпП України, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати

трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Таким чином, роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.

Роботодавець може звільнити працівника у день подачі заяви про звільнення лише за наявності такої домовленості.

За обставинами даної справи, 14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через застосунок «Вайбер» направила директору СЗШ № 26 м. Києва заяву про звільнення з посади асистента вчителя за ст. 38 КЗпП України з 14 жовтня 2022 року. Причин звільнення заяви ОСОБА_1 не містила.

Разом з цим, відповідачем суду не було надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про погодження дати її звільнення 14 жовтня 2022 року та направлення їй наказу про звільнення 14 жовтня 2022 року.

Під час судового розгляду позивачка стверджувала, що 17 жовтня 2022 року (понеділок) вона вийшла на роботу згідно направленого їй 14 жовтня 2022 року графіку роботи асистента вчителя та була допущена до роботи, що спростовано відповідачем не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність наказу відповідача від 14 жовтня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя та про наявність підстав для її поновлення на цій посаді з 14 жовтня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність її поновлення на роботі з 1 лютого 2022 року є безпідставними, так як наказом № 105-к від 14 жовтня 2022 року вона була поновлена на посаді асистента вчителя з 1 лютого 2022 року на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року. Вказаний наказ є чинним.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що роботодавець не виконав рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року, так як її не було поновлено на роботі, спростовуються наказом директора СЗШ № 26 м. Києва № 105-к від 14 жовтня 2022 року.

Твердження ОСОБА_1 , що наказ № 105-к від 14 жовтня 2022 року містить інші умови трудового договору, які неправомірно були змінені директором СЗШ № 26 м. Києва, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки позивачкою наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року оскаржений не був і він не був предметом розгляду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не була ознайомлена з наказом № 105-к від 14 жовтня 2022 року, спростовуються доданою нею до

позовної заяви копією зазначеного наказу, на якій позивачка 17 жовтня 2022 року зазначила, що була ознайомлена з наказом 14 жовтня 2022 року, не погоджується з пунктом 3 даного наказу через істотну зміну умов праці та просить задовольнити її заяву про звільнення.

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади асистента вчителя з 17 жовтня 2022 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Враховуючи, що позивачкою не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання середню загальноосвітню школу № 26 міста Києва звільнити її з посади асистента вчителя відповідної до її заяви від 17 жовтня 2022 року вх. № 21 або виправити у наказі дату та підставу звільнення (за її заявою від 17 жовтня 2022 року), колегія суддів не надає оцінку вказаним обставинам.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що набуття наказом № 105-к від 14 жовтня 2022 року чинності було зупинено незаконним її звільненням з 14 жовтня 2022 року, не ґрунтуються на нормах матеріального права, які такого положення не містять та не передбачають певний строк, протягом якого наказ, який регулює трудові правовідносини, набуває чинності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неможливість врахування судом її заяви від 14 жовтня 2022 року, яку вона направила на ім`я директора СЗШ № 26 м. Києва через за стосунок «Вайбер», колегія суддів вважає безпідставними, так як позивачка не заперечує направлення такої заяви на адресу відповідача, а також не заперечує свою переписку з директором школи 14 жовтня 2022 року у застосунку «Вайбер», надавши суду першої інстанції відповідні скріншоти.

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.

Подібні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Доводи апеляційної скарги директора СЗШ № 26 м. Києва Денисенко І.М. про те, що після виконання рішення суду першої інстанції у даній справі та поновлення позивачки на роботі, вона подала заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яка була задоволена, однак, позивачка знову звернулася до суду з новим позовом, не свідчать про незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

19 серпня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про уточнення позовних вимог від 25 жовтня 2023 року та долучення доказів, в якій позивачка просить апеляційний суд розглянути її заяву про уточнення позовних вимог від 25 жовтня 2023 року та від 26 січня 2024 року, які не були прийняті до розгляду Солом`янським районним судом міста Києва.

Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що заяви ОСОБА_1 не були предметом розгляду суду першої інстанції та залишені ним без розгляду у зв`язку із не дотриманням позивачкою строків їх подання, які визначені ЦПК України, вони не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для задоволення апеляційних скарг не встановлено.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та середньої загальноосвітньої школи № 26 міста Києва залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук