Рішення

від 25.12.2024 по справі 383/702/24

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/702/24

Номер провадження 2/383/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сабліної Ю.С. (в режимі відеоконференції),

представника третіх осіб - Служби у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області - Безпалко М.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення зазначеного факту необхідно позивачу для фіксації повного виконання батьком батьківських обов`язків по відношенню до дитини для подання майбутнього рішення суду до органу опіки та піклування з метою зміни графіку участі батька у вихованні та утриманні дитини, який встановлено рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі №383/31/20 від 22.05.2020 року після повернення матері на територію України. Позов обґрунтовується тим, що починаючи з травня 2020 року по березень 2022 року дитина проживала не з матір`ю, а бабою ОСОБА_4 . В подальшому з середини березня 2022 року у зв`язку з виїздом матері ОСОБА_2 на постійне проживання в республіку Польща через військовий стан позивач розпочав самостійно опікуватися своєю донькою за адресою свого місця проживання та проживання доньки. ОСОБА_2 не заперечує проти встановлення вказаного факту, а рішення про проживання дитини під час військового стану з батьком прийнято спільно з ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 14.06.2024 року позовну заяву залишено без руху (Т1 а.с.53-54).

Ухвалою суду від 21.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (Т1 а.с.60-61).

Ухвалою суду від 04.07.2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, якого зобов`язано надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів (Т1 а.с.71-72).

Ухвалою суду від 02.09.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті 25.09.2024 року на 10 год. 00 хв., за заявою позивача викликано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , постановлено провести судовий розгляд з участю представника позивача ОСОБА_7 з використанням власних технічних засобів через систему захищеного відеоконференцзв`язку (Т1 а.с.128-129).

Ухвалою суду від 28.10.2024 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Сабліної Ю.С. про забезпечення доказів шляхом допиту малолітнього свідка відмовлено (Т1 а.с. 213-215).

Ухвалою суду від 29.11.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Сабліної Ю.С. про розгляд справи за наявними матеріалами - відмовлено, визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою для надання особистих пояснень, якого зобов`язано забезпечити явку дитини для зясування її думки щодо вирішення спору, зобов`язано орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та службу у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області забезпечити явку в судове засідання своїх представників, а також психолога (Т1 а.с.237-238).

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що після рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2020 року по справі №383/31/20, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_2 , інших спорів щодо місця проживання ОСОБА_8 судом не вирішувалось. Також на час розгляду даної справи в суді з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_8 .

Представник позивача - адвокат Сабліна Ю.С. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково поясниши, що відповідач самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. 22.10.2024 року подала письмові пояснення по суті справи за змістом яких позов підтримала (Т1 а.с.172-174).

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином (Т1 а.с. 67, 83, 84-85, 151, 169-170, 207, 222, 227-229, 249). 03.10.2024 року до суду з адреси електронної поштиІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову (Т1 а.с.167). 26.11.2024 року через електронний суд від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову та підтвердження фатку самостійного виховання і утримання дитини позивачем (Т1 а.с.231-233).

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Органу опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області - Безпалко М.М. позов підтримала та просила задовольнити. Письмових пояснень до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, думку малолітньої дитини, дослідивши наявні докази, в їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23.06.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.02.2020 року по справі №383/1399/19 розірвано, що підтверджується копією вказаного рішення суду (Т1 а.с.11-14).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бобринецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану територіального управління юстиції у Кіроворадській області 27.12.2019 року (Т1 а.с.10).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2020 року по справі №383/31/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у його вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення періодичних та систематичних побачень, а також можливості спільного відпочинку, згідно графіку (регламенту) спілкування батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наступному порядку: встановлено побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожну суботу тижня з 12 години по 17 годину; святкові дні та день народження дитини ОСОБА_3 не менше двох годин в день, в час, який є оптимально комфортний для дитини, з урахуванням її побажань; встановити спільний відпочинок ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в літні місяці кожного року, під час відпустки ОСОБА_1 , тривалістю десять календарних днів, для організації останнім літнього оздоровлення дитини ОСОБА_3 , в межах території України, протягом якого дитина ОСОБА_3 має перебувати з батьком ОСОБА_1 під його наглядом (Т1 а.с.32-46).

Судовим наказом Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.01.2020 року по справі №383/1411/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпочавши стягнення з 13.12.2019 року (Т1 а.с.15-16).

Згідно витягу №2.3.2-01/470 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 з 22.03.2013 року та ОСОБА_3 з 24.09.2014 року по теперішній час (Т1 а.с.28).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї було встановлено, що разом із заявником проживає його малолітня донька ОСОБА_3 (Т1 а.с.30-31).

За характеристикою Комунального закладу «Тарасівський ліцей» Кетрисанівської сільської ради №48 від 20.05.2024 року на ученицю 4 класу ОСОБА_3 її вихованням займається батько, переймається її навчанням та відповідально ставиться до її виховання (Т1 а.с.29).

Згідно відміток в поспорті громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 13.03.2022 року вона виїхала за межі України (Т1 а.с.18-19).

Згідно копії висновку рішення органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 14.08.2024 року №240, орган опіки та піклування підтверджує факт самостійного утримання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 батьком ОСОБА_1 (Т1 а.с.110-111).

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 проживає разом з донькою в АДРЕСА_2 по сусідству в суміжному домоволодінні. ОСОБА_9 доглядає дитину з початку війни, відвозить її на навчання в школу в місто Бобринець та забирає. Раніше дитина проживала з матір`ю, а з 2022 року - з батьком. Бабуся по вихідних допомагає виховувати дитину.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_8 по сусідству в АДРЕСА_2 та займається її вихованням з початку війни 2022 року, відвозить її на навчання в школу в місто Бобринець та забирає. До війни дитина проживала з матір`ю у ОСОБА_10 . Бачить позивача з дитиною кожен день.

В судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила, що вона навчається в Бобринецькому ліцеї №1 в п`ятому класі. З березня 2022 року стала проживати біля тата, так як мама поїхала в іншу державу. З мамою по телефону спілкується, але дуже рідко, стосунків з нею не підтримує, з днем народження у 2024 році мама її не вітала. День народження святкувала з татом та бабусями, від яких отримала дарунки. Спілкується з бабусями, у яких на ніч не залишається. Почала жити біля тата, оскільки з ним комфортно. За кордон їхати не бажає, так як в Україні краще. Звикла жити з татом, зміни в житті не любе. Знає своїх сусідів дядю ОСОБА_11 та тітку ОСОБА_12 .

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодесом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Питання щодо факту самостійного виховання і утримання дитини одним із батьків, в даному випадку батьком, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (п.87).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Судом встановлено з пояснень позивача, що після ухвалення рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.05.2020 року по справі №383/31/20, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , вказане питання судами не переглядалось, відповідач батьківських прав не позбавлялась, а на підставі судового наказу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.01.2020 року по справі №383/1411/19 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання доньки.

Таким чином, встановлення заявленого факту самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_13 за наявності визначеного судовим рішенням місця проживання дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_14 , на користь якої стягуються аліменти з позивача на утримання доньки, не призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача та доньки та визначеності у сімейних правовідносинах, а навпаки призведе до суперечностей і протиріч в даних сімейних правовідносинах між сторонами та ухвалених щодо них судових рішеннях, а також виникнення між ними нових спорів, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

На переконання суду встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини одним із батьків без участі іншого не може використовуватися як спосіб захисту у сімейних правовідносинах для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право, оскільки не призводить до реальних змін у сімейних правовідносинах щодо виконання батьками своїх обов`язків чи реалізації прав.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту, а саме встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком тобто без участі матері без вирішення спору між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини не відповідає способам захисту, передбаченого Сімейним кодесом України (статті 161, 164 СК України), що свідчить про його неналежність і неефективність як способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо не прийняття заяви відповідача про визнання позову.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Однак, визнання позову відповідачем по даній справі суперечить вимогам закону, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не передбачений законом та є неефективним, а також суперечить інтересам малолітньої, яка має право на піклування з боку матері, вирішення питання щодо виконання батьківських обов`язків якої позивачем не заявлялось.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 161, 164, 180, 192 СК України, ст.29 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини - відмовими повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365508, юридична адреса: вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка Кропивницький район Кіровоградська область, п.і. 24247, фактична адреса: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець Кропивницький район Кіровоградська область п.і. 27200.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365508, юридична адреса: вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка Кропивницький район Кіровоградська область, п.і. 24247, фактична адреса: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець Кропивницький район Кіровоградська область п.і. 27200.

Повне судове рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя В.В. Бондаренко