Ухвала

від 30.12.2024 по справі 909/280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

30.12.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №20083/24 від 23.12.2024) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс",

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Груп",

про стягнення пені (неустойки) за договором відповідального зберігання в сумі 557097,59 грн

представники сторін та органу державної виконавчої служби в судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Груп" (далі - відповідач) про стягнення пені (неустойки) за договором відповідального зберігання в сумі 557 097,59 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 позов задоволено.

23.05.2023 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив додаткове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Меркурій Холдинг Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 48696,84 грн витрат на правову допомогу.

На виконання додаткового рішення, 16.06.2023 Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ по справі №909/280/23, який стягувачем пред`явлено до виконання до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції.

02.12.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" за вх. № 10594/24 від 02.12.2024 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції у справі щодо примусового виконання наказу суду від 16.06.2023 у справі №909/280/23.

Ухвалою від 18.12.2024 Господарський суд Івано-Франківської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" за вх. № 10594/24 від 02.12.2024 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №72176729 - задовольнив.

23.12.2024 через Електронний кабінет до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№20083/24 від 23.12.2024) за розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського ВДВС у виконавчому провадженні №72176729 (вх.№10594/24 від 02.12.2024).

Заяву обґрунтовано тим, що приписами статті 344 ГПК України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про задоволення скарги заявника, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються на орган державної виконавчої служби. Заявником зазначено, що ним в порядку вимог чинних норм ГПК України зроблену відповідну заяву про понесення ним витрат на правову допомогу по розгляду скарги та подання доказів їх понесення після постановлення ухвали за результатом розгляду скарги. Посилаючись на наведене, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить заяву задовольнити та стягнути з Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції на користь ТОВ "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11500,00 грн згідно договору №23-11-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.11.2024.

У вказаній заяві клопоче розгляд заяви про відшкодування витрат на правову допомогу провести без участі його представника.

Ухвалою від 26.12.2024 господарський суд призначив розгляд заяви про відшкодування витрат на правову допомогу в судове засідання на 30.12.2024.

В судове засідання представник позивача (скаржника) не з`явився, про судове засідання повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 27.12.2024.

Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції повноважного представника не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 27.12.2024. Будь-яких клопотань не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За наведеного та враховуючи клопотання скаржника про розгляд заяви про відшкодування витрат на правову допомогу без участі його представника, суд приходить до висновку розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування витрат на правову допомогу за відсутності представників скаржника та Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№20083/24 від 23.12.2024) про покладення на Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до висновку задовольнити її частково.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Представник ТОВ "Ніко-Тайс" у скарзі за вх. № 10594/24 від 02.12.2024 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції під час примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2023 повідомляв суд про те, що в майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги), понесе витрати, пов`язані із розглядом даної скарги, однак об`єм та розмір витрат станом на дату звернення до суду зі скаргою визначити неможливо. Разом з тим, скаржником зазначено те, що вартість однієї години роботи виконавця становить від 1400,00 грн до 1600,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин), вартість участі у судовому засіданні складає від 2000,00 грн до 2500,00 грн/судове засідання у суді відповідної інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників), а також розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для скаржника рішення, котрий не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням п.8 ст.129 ГПК України ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначила, що про понесені витрати повідомить суд.

З урахуванням приписів ч.8 ст. 129 ГПК України скаржник подав суду у встановлений строк (протягом п`яти днів після постановлення ухвали суду по розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця) докази понесення витрат на правову допомогу по розгляду скарги за вх. № 10594/24 від 02.12.2024 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції під час примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2023 у справі №909/280/23 шляхом подання заяви про покладення на орган державної виконавчої служби судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №20083/24 від 23.12.2024).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду наступні документи:

- копію договору № 23-11-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.11.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (замовником) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавцем) - надалі дДговір;

- копію акту прийому-передачі документів від 23.11.2024, копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.12.2024.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 1500,00 грн по підготовці матеріалів. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема та не обмежуючись складає:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1500,00 грн;

- судові засідання - 2000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2500,00 грн);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1500,00 грн/година;

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Згідно з п. 3.2 договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачується протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи № 909/280/23 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №72176729 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2023 по справі № 909/280/23.

В силу вимог п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс" за період з 23.11.2024 по 18.12.2024 прийняло виконані роботи та надані послуги на загальну суму 11 500,00 грн (п.2 Акту).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначеного частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібний за змістом правового висновку притримується Верховний суд України у своїй постанові від 18.01.2023 у справі №910/4811/17.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовленої та поданої до суду стягувачем скарги та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу - 11500,00 грн не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень врахував наявність значної кількості подібних справ за участю ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", зокрема звернення останнім до суду зі скаргами на бездіяльність державних виконавців, де його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу. За таких обставин суд дійшов висновку, що стягнення ТОВ "Компанія ""Ніко-Тайс"" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу є системним.

Також, судом встановлено, що подані скаржником скарги на бездіяльність державних виконавців та відповідно заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу є однотипними, зміст яких базується в більшості на судовій практиці Верховного Суду України, а отже не потребувалось значного часу (5 годин, як про це зазначено у Акті здачі-приймання виконаних робіт від 19.12.2024) для їх (скарги та заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №909/280/23) написання та подання до суду.

Дії скаржника підтверджують про відсутність наміру врегулювання спору в досудовому порядку чи мирним шляхом, що свідчить про відсутність його звернення до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою для з`ясування питання щодо належного виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2023 у справі №909/280/23.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вартість наданих послуг за участь у судових засіданнях не відповідають критерію реальності таких витрат.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування скаржнику витрат на правову допомогу за розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця, зокрема в сумі 3500,00 грн. В іншій частині витрат слід відмовити.

Керуючись ст. 123, 124, 126, 129, 234-235, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного МРУ Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №20083/24 від 23.12.2024) у справі № 909/280/23 - задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 35021710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Ніко-Тайс" (проспект Академіка Глушкова, буд 40, офіс 315, 03187, код ЄДРПОУ 38039872) 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В іншій частині стягнення заявлених витрат на правову допомогу - відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткову ухвалу підписано 30.12.2024.

Суддя С. М. Кобецька