Рішення

від 24.12.2024 по справі 904/6044/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024м. ДніпроСправа № 904/6044/20 (904/4701/24)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Сулими Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни, м.Дніпро

до ОСОБА_1 , Київська обл., м. Васильків

про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги, стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн

Представники:

від позивача: Огулькова А.М., свідоцтво №1368 від 18.07.2013

від відповідача: Синиченко Ю.В., ордер серія ДП №363/000034 від 31.05.2024

СУТЬ СПОРУ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражний керуючий Огулькова Анна Миколаївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо, що ТОВ "Нива 2014" сплатило з власного банківського рахунку на користь відповідача - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 283 000,00 грн зворотної фінансової допомоги, однак кошти повернуті не були. В той же час, позовна заява стосується стягнення лише частини заборгованості, а саме на суму 40 000,00 грн.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 24.11.2020 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111 А, кв.51, код ЄДРПОУ 39121721) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6044/20, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6044/20(904/4701/24) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

04.11.2024 відповідачем подано клопотання б/н від 01.11.2024 про розгляд справи №904/6044/20(904/4701/24) в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06.11.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2024 о 11:00 год.

06.11.2024 відповідачем подано відзив б/н від 06.11.2024 на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

22.11.2024 від позивача надійшла заява б/н від 21.11.2024 про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд:

1. Визнати недійсним договір №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» (код ЄДРПОУ 39121721) і ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» (код ЄДРПОУ 39121721) 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 копійок) грн зворотної фінансової допомоги що набуті Відповідачем безпідставно.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нива 2014» судові витрати, які складаються з сум сплаченого судового збору.

22.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.11.2024.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, з`явився позивач, який підтримав подану заяву про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.11.2024 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни б/н від 21.11.2024 про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. Відкладено судове засідання на 18.12.2024 о 10:40 год. Запропоновано відповідачу надати додатковий відзив з урахуванням заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни б/н від 21.11.2024 про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог.

09.12.2024 від позивача надійшов відзив на заяву б/н від 05.12.2024 на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" про збільшення позовних вимог. в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

16.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 15.12.2024.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 24.12.2024, з`явився представник відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 24.12.2024, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2023, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо про те, що ТОВ «Нива 2014» було сплачено з власного банківського рахунку на користь Відповідача - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 283 000,00 грн (два мільйона двісті вісімдесят три тисячі гривень 00 копійок) зворотної фінансової допомоги.

Зазначене підтверджується банківською випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" за період з 12.03.2014 по 09.02.2022, яка міститься в матеріалах справи.

Зазначені кошти повернуті не були.

16 червня 2022 року ліквідатор звернулася до ОСОБА_1 із запитом вих.№16-06-22/1/02-02, до якого додавався Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «НИВА 2014» та Відповідачем за квітень 2016 року - червень 2022 року.

У запиті зазначалося, що у випадку неотримання відповіді на запит, вважається, що за принципом мовчазної згоди ОСОБА_1 підтверджує заборгованість перед ТОВ "Нива 2014" в сумі 2 283 000,00 грн зворотної фінансової допомоги. Заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" підлягає погашенню в семиденний строк з дня отримання цього запиту.

Позивач зазначив, що відповідь на вказаний запит отримана не була, так само як і не виконано зобов`язання за погашення заборгованості, з огляду на що Огулькова А.М. дійшла висновку про необхідність звернення до господарського суду з позовною заявою.

За своєю правовою природою до зворотної фінансової допомоги застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики, які викладені у главі 71 «Позика, кредит, банківський вклад».

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому ТОВ «Нива 2014» зазначив, що у зв`язку із перебуванням в процедурі банкрутства та відсутністю фінансування коштів на сплату судового збору, даний позов подано не на всю суму наявної заборгованості, а лише на її частину, а саме перераховані відповідачу грошові кошти, з урахуванням строку позовної давності:

20 000,00 грн, 09.11.2017, призначення платежу «Перерахування коштів для подальшого перерахування на СКР НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 Зворотна фінансова допомога без ПДВ»;

20 000,00 грн, 14.11.2017, призначення платежу «Перерахування коштів для подальшого перерахування на СКР НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 Зворотна фінансова допомога без ПДВ».

Відтак, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» (код ЄДРПОУ 39121721) 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 копійок) грн. зворотної фінансової допомоги що набуті Відповідачем безпідставно, та судові витрати.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що між ТОВ «Нива 2014» та Відповідачем було укладено Договір №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги (далі Договір), згідно якого ТОВ «Нива 2014» надала Відповідачу позику у розмірі 40 000 грн з строком погашення до 2032 року.

Оригінал вказаного договору було додано Відповідачем до відзиву на позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни.

Так, представник ОСОБА_1 зазначив, що умовами Договору №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги дострокове виконання договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі на вимогу ТОВ "Нива 2014" про дострокове повернення наданої поворотної фінансової допомоги, не передбачено.

22.11.2024 від позивача надійшла заява б/н від 21.11.2024 про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним договір №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» (код ЄДРПОУ 39121721) і ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заявлених вимоги Позивач посилається не, що Договір №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» (код ЄДРПОУ 39121721) і ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фіктивним.

Крім того Позивач зазначив, що ТОВ «Нива 2014» починаючи з 2016 року надала Відповідачу коштів у борг у розмірі 2 283 000,00 (два мільйона двісті вісімдесят три тисячі гривень 00 копійок) грн зворотної фінансової допомоги. В цю суму входили також і 40 тис. грн.

ТОВ «Нива 2014» було подано позов про стягнення частини вказаних коштів, а саме 559 000,00 грн, але рішенням по справі № 904/6044/20 (904/2286/24) у задоволенні позову було відмовлено в зв`язку з позовною давністю у 3 роки.

Позивач вважає, що дана обставина дає право стверджувати, що Відповідач всі запозиченні у ТОВ «Нива 2014» кошти повертати не збирався, а керівники ТОВ «Нива 2014» не здійснювали протягом 3х років будь яких дій направлених на стягнення коштів, що вказує, що сторони знали про фіктивність договору і укладали його не для займу коштів, які повинні бути повернені, а зовсім для інших цілей.

На думку Позивача, на фіктивність Договору також вказує та обставина, що ОСОБА_1 при стягненні з нього 559 000 грн займу не надав жодного договору, в той час коли саме на таку незначну суму в розмірі 40 000 грн, яка стягується в межах 3х річного строку позовної давності, у ОСОБА_1 з`явився Договір.

Позивач дійшов висновку, що даний факт дає право критично оцінювати Договір як належний доказ, який обґрунтовує заперечення відповідача, оскільки він міг бути складений і підписаний безпосередньо після подання даного позову.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, факт передачі грошових коштів, строк повернення грошових коштів, встановлення факту порушення строків повернення грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського ту, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених економ до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом входів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд первісно має з`ясувати, чи існує спір в принципі, тобто яким чином порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи законні інтереси особи, яка звернулася до суду з позовом, зокрема, спірним правочином, і яким чином вирішення спору сприятиме ефективному захисту таких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі якщо суд на підставі наявних у справі доказів дійде висновку про відсутність факту порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду із позовом, тобто встановить відсутність спору як такого, то підстави для задоволення позовних вимог з огляду на завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, будуть відсутні незалежно від наявності або відсутності формальних порушень при вчиненні дії або укладенні правочину, які становлять предмет позову.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 14.01.2020 у справі №904/4009/18.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою до зворотної фінансової допомоги застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики, які викладені у главі 71 «Позика, кредит, банківський вклад».

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Так, в матеріалах справи міститься оригінал Договору №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА 2014" (Позикодавець) з однієї сторони та Фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) з іншої сторони.

Пунктом 1.1, 1.2 Договору встановлено, що ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Оскільки між Сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається ПОЗИЧАЛЬНИКУ на безвідсотковій основі.

Відповідно до п.2.1 Договору №0811/2017 від 08.11.2017 Сума позики становить 40 000,00 грн (Сорок тисяч гривень 00 копійок).

Пунктом 3.2 встановлено, що Позика надається в безготівковій формі.

Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що строк позики становить п`ятнадцять років з моменту підписання даного Договору, а саме до 08 листопада 2032 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умовами Договору №0811/2017 від 08.11.2017 поворотної фінансової допомоги встановлений строк позики до 08 листопада 2032 року, звернення позивача з вимогою про стягнення 40 000,00 грн є передчасним, станом на дату звернення з позовною заявою строк виконання зобов`язання Відповідачем ще не настав.

Щодо вимоги Позивача про визнання недійсним Договору поворотної фінансової допомоги №0811/2017 від 08.11.2017, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18 суд серед іншого зазначив:

«При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частини 1 статті 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розширене тлумачення терміну «свобода договору» міститься у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, очевидним є висновок про цілковиту правомірність надання позики позикодавцем й шляхом сплати за позичальника за послуги електричної енергії.

При цьому, слід вказати, що такий вид договору позики жодним чином не суперечить приписам цивільного законодавства.

Такий підхід до тлумачення принципу свободи договору є сталим підходом Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №904/5314/20 зазначено "Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.".

Відповідно до положень частини 1 статті 42 Кодексу, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав, як, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

У відповідності до частини 2 статті 42 Кодексу, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, як, зокрема, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Як вбачається з обставин справи, Відповідачем за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (код ЄДРПОУ 39121721, 49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111А, кв.51) (08.11.2017) було укладено Договір поворотної фінансової допомоги №0811/2017 від 08.11.2017, за умовами якого, ТОВ "НИВА 2014" надало Відповідачу - ОСОБА_1 у позику в строк до 08.11.2032 грошові кошти в сумі 40 000,00 грн.

Так, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічні викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

В той же час, з матеріалів справи №904/6044/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" (код ЄДРПОУ 39121721, 49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111А, кв.51) вбачається, що для аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нива 2014" використовувався і аналізувався період починаючи з 2018 року.

Матеріали справи №904/6044/20(904/4701/24) не містять жодних доказів наявності заборгованості у Відповідача перед іншими кредиторами а також неможливість виконання грошового зобов`язання на момент укладення Договору поворотної фінансової допомоги №0811/2017 від 08.11.2017.

Враховуючи наведений вище правовий підхід та описані обставини, вимога ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни про визнання недійсним Договору поворотної фінансової допомоги №0811/2017 від 08.11.2017 задоволенню не підлягає.

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, ст.39, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива 2014" арбітражного керуючого Огулькової Анни Миколаївни (код ЄДРПОУ 39121721 , 49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 111А, кв.51 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги, стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.01.2025.

Суддя А.Є. Соловйова