Рішення

від 30.10.2024 по справі 758/8142/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8142/22

Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Київська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси» (далі - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьменко Ю.В. (далі - третя особа) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацією Київський міський раді стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2267040080000, який розташований на земельній ділянці площею 0,0715 га із кадастровим номером 8000000000:85:335:0003.

Так, приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56104865 від 11.01.2021, яким за ОСОБА_1 (відповідач 1) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна. Вказане рішення прийнято на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 1992, виданої 26.11.2020, видавник: ТОВ «Проектний дім», довідки про адресу, серія та номер: 1992, виданої 26.11.2020 видавник ТОВ «Проектний дім»; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 26.11.2020, видавник ТОВ «Проектний дім».

В подальшому, приватним нотаріусом на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси» (відповідач 2), серія та номер: 694, 695, виданого 27.01.2021, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56415262 від 02.02.2021, яким за ТОВ «КП «Земельні ресурси» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 7506, 7507, виданого 18.08.2021, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №59971636 від 21.08.2021, яким право власності на спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_2 (відповідач 3).

Позивач вважає реєстрацію незаконною, оскільки Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки під будівництво відповідачеві 1, відповідачеві 2 та відповідачеві 3 у власність чи користування не приймала, інформація щодо державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку у міському земельному кадастрі відсутня.

При цьому, позивач посилається також на акт обстеження земельної ділянки №21-0767/07 від 08.11.2021, відповідно до якого станом на 08.11.2021 на спірній земельній ділянці розташований фундамент, решта ділянки вільна від забудови та не використовується.

Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що рішення приватного нотаріуса №56104865 від 11.01.2021, №56415262 від 02.02.2021 та №59971636 від 21.08.2021 прийняті з порушенням приписів чинного законодавства, що може призвести до незаконного набуття прав на земельну ділянку, яка є комунальною власністю територіальної громади.

При цьому позивач вказує, що ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва є припинення права власності відповідача 3 на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому він, посилаючись на положення пунктів 1, 2, 3, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 376 ЦК України, 152, 212 ЗК України, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56104865 від 11.01.2021, номер запису 40075856, яким об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000, зареєстровано за ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56415262 від 02.02.2021, номер запису 40363601, яким об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000, зареєстровано за ТОВ «КП «Земельні ресурси»;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від №59971636 від 21.08.2021, номер запису 43607619, яким об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000, зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000;

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0715 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:85:335:0003), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

- стягнути пропорційно з відповідачів судовий збір на користь позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 головуючим суддею у справі було визначено Лещенко О.В.

Ухвалою суду від 19.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 справу передано у провадження судді Анохіна А.М., оскільки згідно з наказом №18/02-02 від 01.08.2023 суддю Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Лещенко О.В. відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

06.09.2023 позивачем подано відповідь на відзив, у якому позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

18.01.2024 представник відповідача Саранової Ю.В. подав до суду додаткові письмові пояснення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що з аналізу поданих позивачем доказів вбачається намагання Київської міської ради позбавити ОСОБА_2 земельної ділянки, а вимога про зобов`язання звільнити земельну ділянку зводиться лише до незгоди позивача із реєстрацією права власності на об`єкт нерухомого майна, яким володіє ОСОБА_2 . При цьому у позові Київська міська рада зазначає, що зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем 3 може призвести до нібито незаконного набуття прав на земельну ділянку. У свою чергу, ОСОБА_2 , з метою дотримання вимог земельного законодавства, звернулася до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та намагається у встановленому законодавством порядку зібрати всі необхідні документи для укладення договору оренди земельної ділянки з метою дотримання вимог земельного законодавства, а також з метою сплати у бюджет орендної плати за земельну ділянку. Отже, у позивача відсутні підстави для звернення до суду із позовом до відповідача 3 про зобов`язання звільнити зайняту спірну земельну ділянку та повернути її позивачу. Вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності є фактичним позбавленням відповідача 3 права власності на майно, яке вже визнано державою у встановленому законом порядку і зареєстровано.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №1/02-02 від 11.01.2024 суддю Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 14.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.06.2024 представником відповідача 3 було подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, однак в подальшому, 30.10.2024 таке клопотання ним було відкликане.

23.07.2024 представником відповідача 3 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії відзиву на позовну заяву, який ним подавався до суду 22.07.2023, оскільки після ознайомлення з матеріалами справи представником було виявлено його відсутність в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, а також враховуючи надану представником позивача до суду 06.09.2023 відповідь на відзив, суд вважає таке клопотання обґрунтованим, у зв`язку з чим ухвалив долучити відзив відповідача 3 до матеріалів справи.

Зі змісту відзиву вбачається, що у ньому представник відповідача 3 просить відмовити у задоволенні позову із тих же підстав, що були наведені ним у його письмових поясненнях.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В матеріалах справи містяться заяви представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи письмових заяв по суті справі, поданих представниками сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник у правовідносинах щодо захисту прав Київської міської ради на земельну ділянку комунальної власності, на якій здійснено, на думку позивача, самочинне будівництво.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 140 Конституції України передбачено, шо місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правовідносини, пов`язані з використанням землі, становлять суспільний інтерес.

Згідно з частиною першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 123 ЗК України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та вказано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як встановлено судом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мана щодо об`єкта нерухомого майна №307585174 від 17.08.2022, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна (житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2267040080000, який розташований на земельній ділянці площею 0,0715 га із кадастровим номером 8000000000:85:335:0003.

Відповідно до матеріалів витребуваної судом у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реєстраційної справи №2267040080000, за ОСОБА_1 (відповідачем 1) 11.01.2021 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації були наступні документи:

- технічний паспорт від 26.11.2020 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 , інвентаризаційна справа №1992, інвентаризацію проведено ТОВ «Проектний дім»;

- довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №ПБ-2020 №1952 від 04.01.2021;

- довідки про адресу об`єкта нерухомого майна №1992 від 26.11.2020;

- довідки про показники об`єкта нерухомого майна №1992 від 26.11.2020.

При цьому, згідно з довідкою про показники об`єкта нерухомого майна №1992 від 26.07.2020 суб`єкт господарювання повідомив, що станом на 26.11.2020 відповідно до проведеної інвентаризації від 26.11.2020 житловий будинок літера «А» за адресою АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа 129, 5 кв.м; житлова площа - 76, 2 кв.м; інвентаризаційна вартість - не визначалась.

В довідці також зазначено, що згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127, зареєстрованої Мінюстом 10.07.2001 за №582/5773, об`єкт нерухомого майна побудований до 05.08.1992 та до категорії самочинного будівництва не належить.

Матеріалами реєстраційної справи №2267040080000 також підтверджується, що 28.01.2021 право власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «КП «Земельні ресурси» (відповідач 2).

Вказана реєстрація відбулася на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), поданої ТОВ «КП «Земельні ресурси», яка сформована 28.01.2021 за реєстраційний номером 43777766.

До заяви було додано: нотаріально посвідчений акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «КП «Земельні ресурси» від 19.01.2021, за яким ОСОБА_1 передала, а ТОВ «КП «Земельні ресурси» прийняло нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 129, 5 кв.м, житловою площею 76, 2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 20000 грн.

Крім того, згідно матеріалів реєстраційної справи №2267040080000, 21.08.2021 право власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), сформованої 18.08.2021 за реєстраційним номером 47410866, зареєстровано за ОСОБА_2 (відповідачем 3).

До заяви було додано:

- нотаріально посвідчений акт прийому-передачі та оцінки майна ТОВ «КП «Земельні ресурси» від 18.08.2021, за яким Відповідач-2 передав, а Відповідач-3 прийняв об`єкт нерухомого майна, реєстраційний №2267040080000, загальною площею 129, 5 кв.м, житловою площею 76, 2 кв.м, погоджена вартість 20000 грн., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.08.2021.

Із урахуванням предмету спору та змісту заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає вірним першочергово вирішити позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_2 (відповідача 3).

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України №1952-IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції чинній на момент проведення реєстраційних дій) для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, виходячи із наданих до суду матеріалів реєстраційної справи, відповідачем 1 було подано повний пакет документів для державної реєстрації, визначений законодавством.

При цьому, саме на державного реєстратора (як представника держави) покладається обов`язок при проведенні державної реєстрації здійснити перевірку зазначених документів на відповідність їх вимогам законодавства (ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV).

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені зокрема, із правочинів.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, оскільки правочин щодо передачі нерухомого майна від ТОВ «КП «Земельні ресурси» відповідачеві 3, як учаснику ТОВ «КП «Земельні ресурси» нотаріально посвідчений і проведена його державна реєстрація, то право власності у відповідача 3 на об`єкт нерухомого майна виникло з моменту нотаріального посвідчення правочину та його державної реєстрації, що відповідає положенням ст. 328, ст. 334 ЦК України.

При цьому, з огляду на відсутність у суду відомостей про те, що такий правочин був оспорений чи визнаний судом недійсним, згідно з положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України презюмується, що він правомірний.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки №21-0767/07 від 08.11.2021, складений виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням земель Ліневич П.Л., у якому зазначено, що відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням i охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України посадовою особою Департаменту земельних pecypciв ОСОБА_5 , на підставі службової записки Третього відділу управління землеустрою Департаменту земельних ресурсів №8 від 29.10.2021, 08.11.2021 було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:85:335:0003).

Так, у представленій суду копії акту від 08.11.2021 зазначено, що під час обстеження встановлено на частині вказаної земельної ділянки розташовано фундамент, решта земельної ділянки вільна від забудови та не використовується.

Вказаний акт містить підписи виконуючого обов`язків начальника відділу контролю за використанням земель ОСОБА_6 та посадової особи Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_5 .

Разом із цим, доказів про повідомлення відповідача 3 про проведення вказаної перевірки, як і про вручення йому копії акту або відмови його від отримання, позивачем до суду не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів повноважень посадових осіб, які склали і підписали вказаний акт.

Відповідно до п. 5.1 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 (далі - Порядок), після виявлення порушень земельного законодавства посадова особа Департаменту складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (далі - акт перевірки) та дає суб`єкту вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 Порядку в акті перевірки та в акті обстеження зазначаються:

- номер і дата акта перевірки;

- прізвище, ім`я, по батькові або найменування суб`єкта, щодо діяльності якого на земельній ділянці проводиться перевірка (обстеження), його адреса або місцезнаходження;

- прізвище, ім`я, по батькові та посада працівника Департаменту, який здійснює перевірку (обстеження);

- підстави для проведення перевірки (обстеження);

- дані про земельну ділянку (місце розташування, наявність документів, що посвідчують право користування (власності) земельною ділянкою, цільове призначення, розмір та інші дані);

- опис результатів перевірки;

- виявлені порушення земельного законодавства (при складанні акту обстеження, в разі наявності ознак порушень земельного законодавства інформація про це викладається лише в описі результатів обстеження);

- додатки до акту перевірки (обстеження), зокрема, план-схема земельної ділянки (її розміщення) - обов`язково;

- пояснення суб`єкта - фізичної особи, керівника юридичної особи або їх уповноваженого представника з приводу виявлених порушень земельного законодавства.

В разі необхідності пояснення можуть бути викладені окремо або додатково.

Якщо під час перевірки чи обстеження використовувалась документація із землеустрою та/або топографо-геодезична документація, розроблена суб`єктами господарювання, які згідно із чинним законодавством мають відповідне право, в акті перевірки та в акті обстеження здійснюється посилання на неї.

В акті перевірки (акті обстеження) також можуть бути зазначені інші відомості, пов`язані з результатами перевірки (обстеження).

Відповідно до п. 5. 4 Порядку у вказівці зазначаються: номер і дата вказівки; найменування суб`єкта, якому надається вказівка, його адреса або місцезнаходження; прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи Департаменту, яка надає вказівку; короткий опис перевірки та опис виявлених порушень; інформація про фізичну особу, керівника юридичної особи, або їх уповноваженого представника, якими вчинено (допущено) порушення земельного законодавства; зміст вимоги щодо усунення порушень; термін для усунення порушень.

Відповідно до п. 5. 5 Порядку для усунення порушень земельного законодавства з урахуванням виду та стану (обсягу) порушення посадовою особою Департаменту встановлюється термін до 30 календарних днів.

Відповідно до п. 5. 6 Порядку акт перевірки, акт обстеження та вказівка підписуються посадовою особою Департаменту, а також суб`єктом, щодо діяльності якого на земельній ділянці проведено перевірку (обстеження).

У разі відмови суб`єкта від підписання, а також надання пояснень, посадова особа Департаменту зазначає про це в акті перевірки, акті обстеження та вказівці.

Акт перевірки та вказівка складаються у двох примірниках, один з яких видається (направляється поштою) суб`єкту.

Наведене дає підстави зробити висновок про те, що такий акт складений з порушенням пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.5 та 5.6 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003.

У зв`язку з наведеним, суд не приймає копію вказаного акту як допустимий доказ по справі згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №59971636 від 21.08.2021 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 43607619, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2267040080000, за відповідачем 3, то суд також зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Перший Протокол до Європейської конвенції з прав людини (Перший протокол) у ст. 1 «Захист власності» передбачає: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

ЄСПЛ в своїх рішеннях сформулював ряд принципів та судову практику, яка полягає в дотриманні балансу інтересів, юридичної визначеності та принципі «належного урядування».

Зокрема, відповідно до позиції Європейського суду скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. п. 41 рішення у справі «Кривенький проти України» від 16.02.2017, заява № 43768/07).

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (від 20.10.201, заява № 29979/04), яка стосувалася скасування рішення місцевої ради про видачу заявникові земельної ділянки, Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. п. 70 рішення). У рішенні у цій справі Європейський суд зазначив, що він не переконаний, що процедура скасування рішення передбачала достатні гарантії від зловживань із боку державних органів. Крім того, на думку Європейського суду, те, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. п. 73 рішення).

Таким чином, оскільки державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності відповідача 3 на об`єкт нерухомого майна, яка полягає у офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV), та саме на державного реєстратора покладено обов`язок, як уповноваженого державою органу, перевірки відомостей, що подаються для проведення державної реєстрації, відповідач 3 не повинен відповідати за прорахунки уповноваженого державою орану, який проводив державну реєстрацію, так як це суперечить принципу «належного урядування», сформованого практикою ЄСПЛ.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_2 (відповідача 3) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 (відповідача 1), то суд вважає, що такі вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Київська міська рада, вважаючи, що право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000, зареєстровано незаконно, просить визнати скасувати рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав щодо такого об`єкта, у тому числі рішення про реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №369/14294/17 вказано, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Аналогічний висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16

Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ОСОБА_2 (відповідач 3), а не ОСОБА_1 (відповідач 1).

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.05.2024 у справі №758/38/21, у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження належним відповідачем має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Подібні за змістом висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, у яких зазначено, що належним відповідачем у спорі щодо скасування запису про державну реєстрацію є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Із урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 (відповідача 1) не підлягають задоволенню, як такі, що пред`явлені до неналежного відповідача.

Щодо позовних вимог Київської міської ради, пред`явлених до ТОВ «КП «Земельні ресурси», то суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, передбачені статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Предметом спору у даній справі є об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2267040080000, право власності на який на час розгляду справи зареєстровано за ОСОБА_2 .

Спір у цій справі є спором про стверджувальне порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичної особи, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації такого права.

Отже, з огляду на суб`єктний склад, сторін справа в частині позовних вимог Київської міської ради до ТОВ «КП «Земельні ресурси» віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі №676/7428/19, а також у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №758/38/21.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що провадження у справі за позовом Київської міської ради до ТОВ «КП «Земельні ресурси» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 247, 255, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан відмовити.

Провадження у справі за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси» про визнання протиправними та скасування рішеннь про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан закрити.

Роз`яснити Київській міській раді, що розгляд справи за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан віднесено до господарської юрисдикції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач:

- Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141;

відповідачі:

- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Земельні ресурси», місцезнаходження: м. Київ, пров. Бастіонний, буд. 9, оф. 11, код ЄДРПОУ 44032733;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, прим. 17.

Повний текст рішення складено 11.11.2024.

Суддя О. О. Ковбасюк