Рішення

від 24.12.2024 по справі 635/5128/20

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/5128/20

Провадження по справі № 2/635/2288/2024

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лук`яненко С.А.

секретар судового засідання - Пальчук Е.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Рассвет», державний реєстратор Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонов Олександр Сергійович про скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі його представника, який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги адвоката Харченка К.С., 20.08.2020 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», в якому просив суд скасувати запис №31590314 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325180500:04:007:0568 за договором оренди землі, серія та номер:б/н, виданий 11.05.2018 р., видавник: ТОВ «Агрофірма Престиж»/ОСОБА_1, внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області; стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325180500:04:007:0568, площею 6,9785га, що розташована на території Веселівської сільської ради, Харківського району, Харківської області, на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №331 від 23.04.2018 р.. 31.05.2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «РАССВЕТ» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 31.05.2028 року. Проте, під час реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки стало відомо, що вона начебто вже перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ", на підставі договору оренди від 11.05.2018, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області. Однак ОСОБА_1 не підписував жодного договору оренди та акту приймання-передачі земельної ділянки з відповідачем та його підписи, якщо вони містяться на вказаних документах, є підробленими. Дізнавшись про незаконну реєстрацію 11.05.2018 року підробленого договору оренди, разом з іншими власниками, які постраждали від дій відповідача, ним було подано заяву до Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, за результатом розгляду яких 16.06.2019р. було відкрито кримінальне провадження та внесені відповідні відомості до ЄРДР за номером №42019221430000182, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, досудове розслідування до цього часу триває. У зв`язку з існуванням вказаного запису про право відповідача на оренду земельної ділянки, внесеного на підставі договору, який позивач не укладав, він позбавлений можливості зареєструвати договір оренди землі укладений 31.05.2018р. з ТОВ АФ «РАССВЕТ». Також згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право оренди земельної ділянки зареєстровано 11.05.2018р., на підставі начебто укладеного договору оренди між позивачем та відповідачем. При цьому, саме ж право власності позивача на цю земельну ділянку зареєстроване 25.05.2018р., тобто через 14 днів після реєстрації права оренди, що також ставить під сумнів правомірність начебто укладеного з відповідачем договору оренди та запису в Єдиному державному реєстрі речових прав. Отже, лише з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку вона може бути предметом договору оренди та у її власника виникає право на її передачу в оренду. Таким чином, на підставі вищевикладених норм зміст договору оренди землі від 11.05.2018р., навіть якщо б він був підписаний позивачем, суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу та Закону України «Про оренду землі», а позивач не мав би необхідний обсяг цивільної дієздатності. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.08.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Журавель Д.М. проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що 11.05.2018 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6325180500:04:007:0568, який зареєстрований державним реєстратором Радіоновим О.С. Харківської районної державної адміністрації. До державного реєстратора Радіонова О.С. були надані всі належним чином оформлені документи згідно з визначеним переліком, які були перевірені реєстратором. За результатом перевірки поданих документів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаним реєстратором не було виявлено недоліків документів, які б могли призвести відповідно до ст. 23-24 Закону до зупинення чи відмови у задоволенні заяви про реєстрацію, а також ним було перевірено відповідність реєстраційних дій в доступних для нього державних реєстрах щодо права власності та обтяжень земельної ділянки, і, відповідно, було зареєстровано Договір оренди земельної ділянки. Тобто, записи про державну реєстрацію Договору були вчинені законно та відповідно до належних поданих документів.У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що Позивач, не підписував договір оренди не було надано.Підпис позивача був присутній на цьому договорі, а також ним були добровільно надані всі належні документи для його державної реєстрації.Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на Позивача. Крім того, спори про оскарження рішення державного реєстратора, з огляду на наявність законного зареєстрованого речового права, повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

30.11.2020 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Харченка К.С. про зміну предмета позову, в якій він просив:

- скасувати рішення державного реєстратора Радіонова Олександра Сергійовича, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 46910007 від 17.05.2019 р., щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер:б/н, виданий 11..05.2018, видавник : ТОВ «Агрофірма Престиж»/ОСОБА_1, та стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.02.2021 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рассвет» та державного реєстратора Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

В своїх поясненнях від 25.05.2021 року ТОВ АФ «Рассвет» зазначило, що 31.05.2018 року між ТОВ АФ «Рассвет» та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6325180500:04:007:0568, строком дії до 31.05.2028 року. Проте під час реєстрації договору оренди стало відомо, що земельна ділянка вже перебуває в оренді ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ». Однак, незважаючи на реєстрацію договору, начебто укладеного між позивачем і відповідачем, останній так і не приступив до його виконання, обробіток землі не здійснюється, а обробіток вказаної земельної ділянки здійснює ТОВ АФ «РАССВЕТ», і здійснює відповідні платежі за оренду землі. За таких обставин вважають, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського районногог суду Харківської області від 14.06.2021 року було витребувано у Відділі державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області копії документів на підставі яких державним реєстратором Радіоновим О.С. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис номер 31590314 від 11.05.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325180500:04:007:0568 за договором оренди землі, серія та номер:б/н, виданий 11.05.2018, видавник ТОВ «Агрофірма Престиж»/ОСОБА_1

Ухвалою суду від 30.11.2021 року підготовче провадження у справі було закрите і справу призначено справу до судового розгляду.

З витягу до акту приймання-передавання справ та речових доказів Харківського районного суду Харківської області від 01.04.2023 року вбачається, що на виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення змін до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо визначення територіальної підсудності судових справ» від 03.03.2022 №2112-ІХ, якими змінено територіальну підсудність справ, зазначену справу 01.04.2022 року передано до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02.11.2023 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2024 року справу прийнято в провадження судді Лук`яненко С.А. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання учасники не прибули, про місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, від інших учасників жодних клопотань до суду не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання представника відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2020, номер інформаційної довідки 220007905:

-земельна ділянка кадастровий номер 6325180500:04:007:0568, площею 6,9785 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права власності: 25.05.2018, підстава для державної реєстрації: розпорядження, серія та номер №331, видане 23.04.2018, видавник Харківька районна державна адміністрація Харківської області, зареєстровано державним реєстратором Онуфрієнко Ю.М., Харківська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Харківська обл.

-11.05.2018 державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіоновим О.С. була здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер:б/н, виданий 11.05.2018, видавник: ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ»/ОСОБА_1, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46910007 від 17.05.2019, Радіонов О.С., Харківська районна державна адміністрація Харківської області, строк дії: договір укладений на 10 (десять) років з правом пролонгації, орендар: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», орендодавець: ОСОБА_1 .

Вищезазначену реєстрацію здійснено на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки, яка подана державному реєстратору уповноваженою особою ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» Богдановичем А.В., дата реєстрації заяви 11.05.2018.

До суду надано копію договору оренди землі, укладений 11 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», згідно умов якого позивач передав в оренду ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» земельну ділянку загальною площею 6,9785 га, кадастровий номер 6325180500:04:007:0568, строком на 10 років.

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу 23.03.2011 року була проведена державна реєстрація юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур,

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору оренди землі від 31 травня 2018 р., який був укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» стосовно оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею, 6,9785 га, кадастровий номер 6325180500:04:007:0568, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області, на строк до 31 травня 2028 року.

Відповідно до довідки СУ ГУНП в Харківській області №23956/119-24-2021 від 19.10.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019221430000182 від 16.07.2019 триває, проводяться слідчі та процесуальні дії.

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит Харківської районної державної адміністрації Харківської області за №01-22/1973 від 23.10.2021 оригінали договорів оренди земельних ділянок, що слугували підставою для реєстрації права оренди ТОВ «Агрофірма Престиж» на земельні ділянки, що належать в тому числі ОСОБА_1 в Харківській районній державній адміністрації не зберігаються.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд оцінивши докази як кожний окремо так і в їх сукупності прийшов до наступних висновків.

Представник позивача зазначає, що договір оренди з відповідачем ОСОБА_1 не укладав, підпис у договорі оренди не його, а отже правочин є неукладеним, а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію договорів оренди належної позивачу земельної ділянки з відповідачем порушує його право як власника земельної ділянки розпоряджатися своєю ділянкою на власний розсуд.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Спірні правовідносини у цій справі регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Позивач зазначає, що договір оренди землі з ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» 11.05.2018 р. він не підписував, а отже істотних умов цього договору не погоджував,відсутнє його волевиявлення на укладання цього договору, тому він є неукладеним.

В своїх письмових поясненнях ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» зазначила, що ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», незважаючи на реєстрацію договору оренди, укладеного нібито між позивачем і відповідачем, не приступила до його виконання, обробіток землі не здійснила, обробіток вказаної земельної ділянки здійснює ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» на підставі укладеного, але не зареєстрованого договору оренди і здійснює платежі з орендної плати за даним договором, на підтвердження чого надала копії платіжних доручень та відомості розподілу виплат..

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що позивач не може достовірно стверджувати, що не підписував спірний договір оренди, оригінал договору оренди відсутній, судово-почеркознавчу експертизу не проведено.

Виходячи зі змісту обставин, зазначених позивачем в обґрунтування позовних вимог, вирішальним є ідентифікація виконавця підпису в спірному договорі, що можливо довести лише певними засобами доказування, якими у даному випадку є проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис особи в оригіналі документу.

Як встановлено судом, позивачем та його представником вичерпані всі процесуальні можливості для виконання обов`язку подання суду доказу на підтвердження своїх доводів про підроблення підпису від його імені в спірному договорі - оригінал договору спірної земельної ділянки, про що свідчать надані адвокатські запити до правоохоронних органів, отримання інформації з електронного реєстру Державного реєстру речових прав щодо реєстраційної справи на спірну земельну ділянку, звернення до суду з клопотаннями про витребування доказів.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п, 10, 24 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, оригінали документів, що подаються державному реєстратору, у тому числі оригінали договорів, після проведення реєстраційних дій не зберігаються у реєстратора та невідкладно повертаються заявнику.

Відсутність оригіналу спірного договору оренди виключило можливість призначення судової почеркознавчої експертизи для спростування або підтвердження виконання підпису у спірному договорі особисто позивачем, оскільки для проведення експертизи документа необхідний його оригінал.

Отже, доводи відповідача про те, що позивачем не надані докази, які б свідчили про те, що він не підписував договір оренди, повністю спростовуються сукупністю активних дій позивача, спрямованих на отримання та надання до суду таких доказів. Виходячи з пояснень позивача про підроблення підпису у спірному договорі, суд вважає, що оригінал такого договору може бути наданий лише відповідачем, як особою, яка уклала договір оренди земельної ділянки та звернулася із заявою щодо його реєстрації.

В той час неукладеність спірного договору оренди земельної ділянки підтверджується непрямими доказами, а саме відомостями на виплату орендної плати ТОВ Агрофірма «РАССВЕТ» позивачу ОСОБА_1 за 2018-2019 роки, що свідчить про те, що земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ТОВ Агрофірма «РАССВЕТ», що повністю узгоджується з доводами позивача про те, що він не передавав в оренду земельну ділянку іншим особам. Представник відповідача у судовому засіданні не підтвердив фактичного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» і сплату відповідачем орендної плати позивачу.

Доводи представника відповідача про те, що виключно позивач міг надати свої паспорті дані для укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про укладання спірного договору оренди, ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки такі дані можуть бути відомі невизначеному колу осіб.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 80, ст. 89 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Варто відзначити, що згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неукладеність спірного договору, у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на укладення спірного договору оренди.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Статтею 5 частинами 1-3 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» № 1952-ІV передбачено,що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1952-IV однією з основних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Радіонова О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46910007 від 17.05.2019 року, щодо державної реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», посилаючись на його неукладеність, так як ОСОБА_1 договір оренди не підписував.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 коп.

Питання відшкодування витрат на правову допомогу у даному судовому засіданні не вирішувалось, оскільки представник позивача на час розгляду справи не надав доказів таких витрат та не зробив заяву про надання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Рассвет», Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди - задовольнити повністю.

Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46910007 від 17.05.2019 року, щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 11.05.2018, видавник: TOВ «Агрофірма Престиж»/ ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», ЄДРПОУ 37574805 , місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с.Веселе, вул.Жовтнева, буд.4.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рассвет», ЄДРПОУ 30712821, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, село Тернова.

Третя особа - Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: м.Харків, вул.Григорівське шосе, 52.

Повне рішення складено 02.01.2025 року.

Суддя С.А.Лук`яненко