Постанова

від 23.12.2024 по справі 606/2011/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/2011/22Головуючий у 1-й інстанції Марціцька І.Б. Провадження № 22-ц/817/824/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Костіва О.З.

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

позивача ОСОБА_1 , його представника -

адвоката Сампари Н.М. та представника відповідача

ОСОБА_2 - адвоката Кукурудзи А.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/2011/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року (ухвалене суддею Марціцькою І.Б., повний текст рішення складено 28 червня 2024 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Приватного підприємства фірма "Матек" про відновлення становища, яке існувало до порушення права, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що він є власником житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .

В 1997 році його батьку - ОСОБА_3 , відповідно до Декрету Кабінету Міністрів, було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за цією ж адресою площею 0,15 га.

Зазначав, що як правонаступник ОСОБА_3 він користується земельними ділянками, які належали його батьку.

Суміжним землекористувачем є ОСОБА_2 . Розміри та конфігурація присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідає розмірам та конфігурації земельної ділянки, які встановлені у технічній документації, яку виготовило ПП «Матек», на замовлення останнього.

Між сторонами тривалий час існує земельний спір. Зокрема, він звертався до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Звертав увагу на те, що рішенням Теребовлянського районного суду від 13.12.2021, яке набрало законної сили, скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 11.01.2014 року, видане ОСОБА_2 , про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.096 га, кадастровий номер 6125086400:03:001:1343. Визнано недійсними рішення державного реєстратора реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Васенди В.Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9832263 від 11.01.2014 року.

Зазначав, що не зважаючи на скасування свідоцтва про право власності, між сторонами надалі існує спір.

Вказував на те, що при виготовлені технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , вносилися зміни в технічну документацію після 13.07.2009 року і відомості про земельну ділянку 6125086400:03:001:1343 не відповідають відомостям про земельну ділянку 6125086400:02:001:1343, оскільки площі земельних ділянок відрізняються, а різниця становить 8 кв.м.

Вважав, що порушення норм законодавства при виготовленні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 та арифметичні помилки призвели до накладання меж земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача.

Відтак просив відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом визнання протиправною технічну документацію із землеустрою виготовлену Приватним підприємством «Матек» на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 612586400:03:001:1343, визнання протиправною та скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 612586400:03:001:1343, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 612586400:03:001:1343.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 2977 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.03.2023 у виді заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь - які реєстраційні дії, щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343, площею 0,096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про неналежність способу захисту шляхом заявляння позовної вимоги про визнання протиправною технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки ч.3 ст. 152 ЗК України, зокрема передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Крім цього, вважає безпідставним зазначення суду першої інстанції, що "..аналогічні висновки щодо неможливості визнання в судовому порядку незаконною технічної документації на земельну ділянку, як самостійної позовної вимоги, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18)..", оскільки у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду даний висновок відсутній, а зазначено наступне: "..визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні третьої особи та зобов`язання... виправити технічну документацію на вказану земельну ділянку, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду...."

Звертає увагу на те, що будь-яких висновків стосовно того, що визнання протиправною технічної документації із землеустрою не може бути самостійним предметом судового розгляду, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові не вказувала.

Зазначає, що земельна ділянка, на яку розроблено технічну документацію із землеустрою не перебуває у користуванні третьої особи, а у позовній заяві відсутні вимоги про виправлення технічної документації, як такої.

Також звертає увагу на те, що вищезгадана постанова Великої Палати Верховного Суду була прийнята за правилами адміністративного судочинства, а не цивільного.

Вважає, що висновком експерта за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 30.07.2019 №436/19-22 підтверджується те, що в технічну документацію вносилися корективи після 13.07.2009 року.

При цьому, враховуючи те, що ЗУ «Про Державний земельний кадастр та постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» набули чинності 01.01.2013 року, і саме з цієї дати законодавством не передбачено такого виду документації землеустрою як технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, тому положення зазначених нормативних актів при дослідженні цієї документації не можуть бути застосовані.

Тобто, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку набувала статусу офіційного документа після проставлення на титульному аркуші цієї документації посадовою особою Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах", його структурних підрозділів чи державного орган земельних ресурсів позначки про проведення перевірки даного документа та внесення відповідних відомостей до бази даних Державного земельного кадастру.

Отже, документація із землеустрою набуває статусу офіційного документу після її затвердження відповідним органом (у випадках передбачених законодавством) або після перевірки обмінного файлу відповідним органом (у випадках, якщо документація із землеустрою не підлягає затвердженню).

На титульній сторінці оранжевого кольору стоїть відмітка Тернопільської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастр при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про прийняття обмінного файлу від 13.07.2009 року.

У зв?язку із наведеним, експертиза Технічної документації проведена щодо його відповідності вимогам нормативно-правових та інших актів з питань землеустрою та землекористування чинних станом на 13.07.2009 року.

Так як межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 згідно технічної документації зареєстровано в Державному земельному кадастрі з порушенням норм земельного законодавства, тобто накладаються на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 в межах встановлених фотозйомкою, що підтверджується додатком №1, де вказано співставлення фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 із межами земельної ділянки за кадастровим номером 6125086400:03:001:1343. Координати земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею - 0.096 га, які містяться в матеріалах справи в Відомостях обчислення площі та координат поворотних точок земельної ділянки в оскаржуваній технічній документації накладаються на земельну ділянку ОСОБА_1 , що вбачається з Додатку 1 до Висновку експерта №436/19-22 від 30.07.2019 р. де видно, що земельна ділянка з вищезазначеними координатами заходить на приблизно 2 метри на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Таким чином вважає, що дії уповноважених осіб ПП "Матек", кадастрового реєстратора, який здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та ОСОБА_2 є незаконними та такими, що порушують право позивача, як власника присадибної земельної ділянки, щодо володіння, користування і розпорядження цією земельною ділянкою.

Вказує на те, що ОСОБА_2 на момент виготовлення технічної документації не був власником земельної ділянки та господарських споруд, а згідно рішення №201 "Про передачу земель померлих громадян до земель запасу сільської ради та виділення даних земельних ділянок іншим членам даного особистого селянського господарства" від 28.10.2008 року власницею була його дружина - ОСОБА_4 , а відтак, відповідно до ст. 22 ЗУ "Про землеустрій" він не мав права укладати договір із виконавцем робіт щодо проведення землеустрою.

Звертає увагу на те, що Плебанівська сільська РДА Теребовлянського району Тернопільської області своїм рішенням №291 від 04.07.2011 року затвердивши акт затвердження межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25.07.2012 року, повторно (оскільки вже існував аналогічний акт від 13.07.2011 року, та рішення №153 Плебанівської сільської ради 10 сесії 6 скликання від 24.07.2011 року) змінила межову лінію та як наслідок грубо порушила "принцип стабільності суспільних відносин", чим порушила права та інтереси ОСОБА_3 - відповідно і ОСОБА_1 , позбавивши його можливості володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд частиною земельної ділянки.

Від представника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області - Оленяка В.Я. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 не охоплюється юрисдикцією суду і не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати лише доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження її правової позиції при пред`явленні позову у спосіб, передбачений ч.3 ст. 152 ЗК України, а відтак не є належним способом захисту права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сампара Н.М. апеляційну скаргу в її межах підтримали, посилаючись на доводи викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кукурудза А.Є. проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 13.12.2021 року у справі №606/746/14 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Теребовлянської міської ради Тернопільської області про скасування рішень Теребовлянської міської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та його реєстрацію, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.01.2014 року, видане ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.096 га, кадастровий номер 6125086400:03:001:1343. Визнано недійсними рішення державного реєстратора реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Васенди В.Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9832263 від 11.01.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, у зв`язку з безпідставністю. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Вказаним рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13.12.2021 встановлені наступні обставини:

04.04.1997 року рішенням 9 сесії 22 скликання Плебанівської сільської ради №59 «Про передачу у власність земельних ділянок» у відповідності до Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_2 , площею 0,15 га.

ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 користується присадибною земельною ділянкою площею 0,3078 га., яка відповідає розмірам земельної ділянки, які встановлені в планово- картографічних матеріалах села Залав`є Теребовлянського району за 1963 рік, земельно-облікованим даним Плебанівської сільської ради Теребовлянського району про закріплення присадибної земельної ділянки за ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 користується присадибною земельною ділянкою площею 0,0930 га. Вказана земельна ділянка близька до розмірів земельної ділянки, які встановлені в планово-картографічних матеріалах села Залав`є Теребовлянського району за 1963 рік, земельно- облікованим даним Плебанівської сільської ради Теребовлянського району про закріплення присадибної земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Рішенням 22 сесії 6 скликання Плебанівської сільської ради «Про затвердження Акту затвердження межі між земельними ділянками громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25.07.2012 року» № 291 від 04.07.2011 року затверджено Акт затвердження межі між земельними ділянками громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25.07.2012 року. Затверджено схему встановлення межової лінії між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25.07.2012 року. Уповноважено голову комісії з питань Агропромислового комплексу, земельних відносин та охорони довкілля ОСОБА_5 на право підпису в Акті встановлення та погодження межі між даними земельними ділянками в натурі. Контроль за виконанням даного рішення покладено на сільського голову ОСОБА_6 .

Згідно акту затвердження межі між земельними ділянками громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25 липня 2012 року комісія пропонувала затвердити даний акт та схему встановлення межової лінії між громадянами, що користуються земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на черговій сесії Плебанівської сільської ради, підписи проставили сільський голова ОСОБА_6 голова комісії ОСОБА_5 , члени комісії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , землекористувач ОСОБА_2 , від підпису відмовився землекористувач ОСОБА_3 .

Згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 від 16 червня 2008 року комісія в складі сільського голови Плебаніської сільської ради і землевпорядника Плебаніської сільської ради і представника ПП фірми «Матек» В. Ярмола в присутності землекористувача і представників суміжних землекористувань в межах від землі загального користування (дорога), землі громадянина ОСОБА_9 , землі громадянина ОСОБА_3 , підписи проставили ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з відміткою 02.11.2012 року.

Вказані обставини в силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню в даній справі.

Згідно із витягу №313207416 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2022 року, на підставі рішення Теребовлянського районного суду від 13.12.2021 року державним реєстратором Теребовлянської міської ради Тернопільської області Гавдьо Т.Г. 21.10.2022 року було припинено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343 площею 0.096 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

В 2008 році ПП фірма «Матек» виготовила для ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в с. Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області площею 0,0960 га кадастровий номер 6125086400:03:001:1343, яка в технічній документації значиться, як ділянка №1 , яка зареєстрована 13.07.2009 року Тернопільською регіональною філією «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

У вказаній технічній документації міститься Абрис присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 та кадастровий план земельної ділянки № 1 - 6125086400:02:001:1343.

17.06.2008 року ПП фірма «Матек» передала ОСОБА_2 на збереження 24 межові знаки його земельних ділянок.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової земельно - технічної експертизи від 30.07.2019 року № 436/19-22, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства в с. Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області, обліковий номер документації із землеустрою 2008МФ19ТНТР001853, за змістом та складом не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. За результатами дослідження технічної документації не відповідностей вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування за правилами оформлення, які впливають на результати заходів, передбачених цим проектом, не виявлено. Відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 6125086400:03:001:1343 не відповідають відомостям про земельну ділянку за кадастровим номером 6125086400:02:001:1343, оскільки площі земельних ділянок різняться, і різниця становить 8 кв.м. Оскільки площі земельних ділянок відрізняються, доцільно вказати, що і конфігурація даних земельних ділянок також відрізняється, а, отже, дані факти є підтвердженням того, що в технічну документацію вносилися корективи після 13.07.2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 не охоплюється юрисдикцією суду і не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати лише доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження його правової позиції при пред`явленні позову у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 152 ЗК України, а відтак не є належним способом захисту права.

З урахуванням похідного характеру, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, а саме в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові ( постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмовити у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про земельний кадастр», відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр», а саме державним кадастровим реєстратором.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 139 цього Порядку № 1051 у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, норми пункту 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для встановлення наявності помилки державного реєстратора та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, передує процедура встановлення недостовірної інформації у технічних документах, у які спочатку слід внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку № 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями державного реєстратора.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19 (адміністративне провадження №К/9901/25843/19), від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15 (провадження № 61-48463св18) та від 20 серпня 2020 року у справі № 806/1578/16 (адміністративне провадження №К/9901/45052/18).

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не звертався до органів Держгеокадастру для ініціювання процедури встановлення недостовірної інформації у технічній документації, що стороною позивача не оспорюється.

У частині п`ятій статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, технічні помилки допущені у документі, на підставі яких були внесені відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки (технічна документація із землеустрою, яка виготовлялась Приватним підприємством «Матек» на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 612586400:03:001:1343).

Натомість чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, тобто про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №450/5038/21.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено такі способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: - визнання прав; - відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; - визнання угоди недійсною; - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; - відшкодування заподіяних збитків; - застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 не охоплюється юрисдикцією суду і не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивача, можуть слугувати лише доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження її правової позиції при пред`явленні позову у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 152 ЗК України, а відтак не є належним способом захисту права.

Вказаний висновок кореспондується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18), відповідно до якої вимоги про визнання незаконною технічної документації на земельну ділянку не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги про нерелевантне застосування вищезгаданої правової позиції судом першої інстанції, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду була прийнята за правилами адміністративного судочинства, а не цивільного, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Більше того, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а були враховані в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі №450/5038/21.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Теребовлянського районного суду від 13.12.2021 року у справі №606/746/14 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Теребовлянської міської ради Тернопільської області про скасування рішень Теребовлянської міської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та його реєстрацію, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 11.01.2014 року, видане ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.096 га, кадастровий номер 6125086400:03:001:1343. Визнано недійсними рішення державного реєстратора реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Васенди В.Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9832263 від 11.01.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, у зв`язку з безпідставністю. Вказане рішення залишене в силі апеляційною інстанцією.

Згідно із витягу №313207416 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2022 року, на підставі рішення Теребовлянського районного суду від 13.12.2021 року державним реєстратором Теребовлянської міської ради Тернопільської області Гавдьо Т.Г. 21.10.2022 року було припинено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343 площею 0.096 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 612586400:03:001:1343, оскільки на вказану земельну ділянку було припинено право власності, а судом першої інстанції у справі №№606/746/14 констатовано, "що порушення норм чинного законодавства щодо виготовлення технічної документації відповідача ОСОБА_2 , арифметичні помилки, що призвели до накладення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , які були фактично закріплені при видачі на підставі вказаної технічної документації оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.01.2014 року та його подальшої державної реєстрації свідчить про порушення прав позивача ОСОБА_1 щодо оформлення ним права власності на власну земельну ділянку".

Таким чином, судом першої інстанції в іншій справі, у якій брали участь ці самі сторони, була надана оцінка, як доказу, виготовленій технічній документації і судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено порушення норм чинного законодавства при виготовленні технічної документації відповідача ОСОБА_2 , що може слугувати підставою для скасування у даній справі зробленої на підставі цієї технічної документації державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 612586400:03:001:1343, площею 0,096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Виходячи з вищенаведеного та вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі земельної ділянки підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення таких вимог, а в іншій частині відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, оскільки ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 612586400:03:001:1343.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити та скасувати державну реєстрацію (запис) в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 612586400:03:001:1343, площею 0,096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Врешті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 02 січня 2025 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Костів О.З.