Ухвала

від 20.01.2025 по справі 606/2011/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/2011/22Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/2/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

У Х В А Л А

20 січня 2025 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Сович Н.А.,

позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Надії Миронівни про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі №606/2011/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Приватного підприємства фірма "Матек" про відновлення становища, яке існувало до порушення права, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом визнання протиправною технічну документацію із землеустрою, яка виготовлена Приватним підприємством «Матек» на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343; визнання протиправною та скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 6125086400:03:001:1343; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 6125086400:03:001:1343.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 2977 грн..

Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.03.2023 у виді заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь - які реєстраційні дії, щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343, площею 0,096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації (запису) в Державному земельному кадастрі ділянки за кадастровим номером 6125086400:03:001:1343.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено та скасовано державну реєстрацію (запис) в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6125086400:03:001:1343, площею 0,096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

В решті рішення суду залишено без змін.

27 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. через систему "Електронний Суд" звернулась до Тернопільського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Теребовлянської міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеодкадастру у Тернопільській області, Приватного підприємства фірми Матек на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Зазначає, що при поданні позовної заяви стороною позивача було заявлено про понесені витрати на правову допомогу у попередньому (орієнтованому) розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви додано: копію Договору №б/н про надання правової допомоги від 01 листопада 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО Захист права в особі керуючої Сампари Н.М.; копію акту виконаних робіт (опис робіт адвоката в межах справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2024 року у справі №606/2011/22).

Вважає, що виходячи з приписів чинного цивільного процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи, розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката має становити 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключноза сукупностідвох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є поданнястороною відповідноїзаяви (усноїчи письмової)до закінченнясудових дебатіву справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чинезаявлення стороноюдо закінченнясудових дебатіву справіпро необхідністьрозподілу судовихвитрат,пов`язанихіз розглядомсправи,тобто крімсудового збору,є підставоюдля відмовиу задоволеннізаяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороноюдоказів напідтвердження розмірувитрат,пов`язанихіз розглядомсправи,до закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`ятиднів післяухвалення рішеннясуду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїмпроцесуальним наслідкомзалишення такоїзаяви безрозгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Про поданнядоказів понесеннявитрат направову допомогу, алепри умові,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. не просила апеляційний суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, зокрема витрат на правову допомогу.

Крім того, з протоколу судового засідання та технічного звукозапису судового засідання апеляційного суду від 23 грудня 2024 року вбачається, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Сампарою Н.М. не було зроблено відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

Також, стороною позивача не було подано доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене та те, що ні позивач, ні його адвокат не скористалася правом і не заявили до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду.

Такий висновок апеляційного суду кореспондується із висновками, що містяться в ухвалі Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі №465/3928/17.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Надії Миронівни про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2025 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.