Рішення

від 03.01.2025 по справі 540/8074/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/8074/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40867311) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення»; поновлення ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року; стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по день ухвалення рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення»;

поновити ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року;

стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по день ухвалення рішення суду;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць;

стягнути з Відповідачів понесені судові витрати;

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 1993 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, та з 2018 року перебував на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» було реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.

У зв`язку із реорганізацією Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 14 червня 2021 року Позивача було попереджено про подальше звільнення із займаної посади на підставі ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» ни» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення» ОСОБА_1 (далі Позивач) було звільнено 23 серпня 2021 року з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південного міжрегіонального правління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку із скороченням штатів відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

У якості підстави для прийняття вказаного наказу зазначено наказ Міністерства юстиції України від 21 грудня 2020 року № 4390/5 «Про реорганізацію територіального органу», наказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 3893/к «Про втрату чинності наказу Міністерства юстиції України від 23 липня 2020 року № 2336/к «Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції»; попередження про звільнення від 14 червня 2021 року; пропозиції про продовження служби.

Наказ від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення» позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам закону та має бути скасований.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою вирішено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та відмовлено в його задоволенні з тих підстав, що оскільки позивач ознайомився зі спірним наказом про звільнення лише 08.11.2021, то строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022у № 11/0/9-22, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справ - Одеський окружний адміністративний суд.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 ця справа прийнята до провадження суддею Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Компанієць Анастасія Вікторівна, задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі № 540/8074/21 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу передачі справи раніше виплаченому складу суду від 13 травня 2024 року адміністративну справу №540/8074/21 передано головуючому судді Левчук О.А.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року справу № 540/8074/21 суддею Левчук О.А. прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26.06.2024 року від позивача надійшла заява про відвід судді Левчук О.А. у справі №540/8074/21.

Ухвалою судді Левчук О.А. від 01.07.2024 року заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано справу у відділ з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді у порядку встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року головуючим у справі №540/8074/21 для вирішення питання про відвід визначено суддю Марина П.П.

Ухвалою судді Марина П.П. від 03.07.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача, про відвід судді Левчук О.А. від розгляду справи №540/8074/21.

Ухвалою судді Левчук О.А. від 25.07.2024 року заявлено та задоволено самовідвід судді Левчук О.А. по справі № 540/8074/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. Передано адміністративну справу № 540/8074/21 до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

На підставі протоколу повторному автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №540/8074/21 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №540/8074/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. Призначено підготовче судове засідання по вказаній справі.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року задоволено частково клопотання представника Міністерства юстиції України від 30.05.2024 року про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.10.2024 року задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 16.10.2024 року (вхідний №ЕС/53833/24). Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом по справі №540/8074/21.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі. Призначити адміністративну справу до судового розгляду.

У судовому засіданні яке було призначено 24.12.2024 року в режимі ВКЗ в межах приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "ВКЗ" у справі № 540/8074/21 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

24.01.2022 року до суду надійшов відзив відповідача - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що відповідно пункту 4 частині 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Штат Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у тому числі, посада, яку обіймав Позивач, скорочено.

Отже, Законами, які є спеціальними законами, що регулюють статус поліцейських, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення на рівнозначну або нижчу посаду.

У разі якщо Позивачем не буде обрано жодної із запропонованих вакантних посад, його буде звільнено з займаної посади та зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України. Звільнення Позивача відбулось з урахуванням норм чинного законодавства, тобто є законним і наказ Міністерства юстиції України від 13.08.2021 № 1920/к відповідає вимогам норм чинного законодавства.

24.01.2022 року, 10.04.2023 року та 30.05.2024 року до суду надійшов відзив відповідача - Міністерства юстиції України, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року №1920/к «Про звільнення» звільнено з 23 серпня 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М- 008186) з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону №2713-IV та пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Підстава: наказ Мін`юсту від 21 грудня 2020 року № 4390/5 «Про реорганізацію територіального органу», наказ Мін`юсту від 30 грудня 2020 року №3893/к «Про втрату чинності наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2020 №2336/к» «Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (із змінами)», попередження про звільнення з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року, пропозиція щодо продовження проходження служби в Державній кримінально- виконавчій службі України з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 17 червня 2021 року, пропозиція щодо продовження проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 07 липня 2021 року, частина четверта статті 68 Закону № 580-VIII.

Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та гарантованих прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, та з 2018 року перебував на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» було реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (пункт 1 постанови).

Згідно пункту 2 постанови правонаступником територіального органу Міністерства юстиції, який реорганізується, визначено міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

В подальшому, наказом Міністерства юстиції України 21 грудня 2020 року винесено наказ № 4390/5 знову ж таки реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, та затверджено голову комісії з реорганізації.

24 грудня 2020 року Міністерством юстиції України, у зв`язку із проведенням заходів з реорганізації, внесено зміни до Положень про установи виконання покарань Південного регіону (23 УВП та 13 державних підприємств) в частині їх підпорядкування та відповідно виведено їх з-під підпорядкування міжрегіонального управління, яке реорганізується, що свідчить про неможливість останнього вже здійснювати функції контролю та координації фінансово-господарської діяльності, а відповідно і виконувати покладені завдання.

Наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 3891/к затверджено штат Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у загальній кількості 307 посад та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 09 квітня 2020 року № 1422/к про затвердження штату Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, який, як встановлено колегією суддів, передбачав 264 штатні одиниці.

Також, наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 3893/к визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 23.07.2020 року № 2336/к «Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції» (кількість посад згідно цього штату 101) та скорочено штат Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

На виконання Доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України від 23.02.2021 № 8/1-2805/Гр, один примірник попередження про звільнення з особистим підписом Позивача про ознайомлення і відміткою «не погоджуюсь із повідомленням про наступне вивільнення» був повернутий до Міністерства юстиції України (лист Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 14.06.2021 №4/1708/Квш).

Таким чином Позивача було попереджено про наступне звільнення 14.06.2021 року.

На виконання Доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України, один примірник попередження про звільнення з особистим підписом Позивача про ознайомлення 17.06.2021 року, був повернутий до Міністерства юстиції України.

На виконання Доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України від 05.07.2021 № 297/1.3/48-21, один примірник пропозицій щодо продовження проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з особистим підписом Позивача про ознайомлення від 07.07.2021 року і його запереченнями з цього приводу, був повернутий до Міністерства юстиції України.

17.06.2021 року на виконання доручення Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року № 261/1.3/48-21 Позивача було ознайомлено з пропозиціями щодо продовження проходження служби в ДКВС України.

На примірнику зазначених пропозицій ОСОБА_1 вказав про те, що йому не запропоновано рівнозначну посаду. Однак, він погодився на зайняття посади першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Цього ж дня ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я Державного Секретаря Міністерства юстиції України про звільнення його з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

07.07.2021 року на виконання доручення Міністерства юстиції України від 05.07.2021 року № 297/1.3/48-21 Позивача було ознайомлено з пропозиціями щодо продовження проходження служби в ДКВС України.

На примірнику зазначених пропозицій ОСОБА_1 вказав про те, що йому вже було погоджено зайняття посади першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 17.06.2021 року. Крім того вказано, що відповідачами проігноровано переважне право позивача на зайняття вакантних посад з подальшим призначенням на них інших осіб.

Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року №1920/к «Про звільнення» звільнено з 23 серпня 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М- 008186) з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону №2713-IV та пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Підстава: наказ Мін`юсту від 21 грудня 2020 року № 4390/5 «Про реорганізацію територіального органу», наказ Мін`юсту від 30 грудня 2020 року №3893/к «Про втрату чинності наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2020 №2336/к» «Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (із змінами)», попередження про звільнення з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року, пропозиція щодо продовження проходження служби в Державній кримінально- виконавчій службі України з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 17 червня 2021 року, пропозиція щодо продовження проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 07 липня 2021 року, частина четверта статті 68 Закону № 580-VIII.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п.1 та 2 ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно приписів ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2018 року перебував на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Відповідно до ст.60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Стаття 62 Закону №580-VIII визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом якої поліцейський, зокрема, забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Крім того, у ст.65 Закону № 580-VIII визначено порядок та підстави переміщення поліцейських. Так, за ч.1 цієї статті переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

На підставі ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону № 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Згідно з ч.2 ст.68 Закону № 580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.68 Закону № 580-VIII, поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Згідно з ч.5 ст.68 Закону № 580-VIII, переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону № 580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано процедуру звільнення поліцейського в зв`язку зі скороченням чисельності штату та дотримання трудових гарантій поліцейського, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено, що Позивача було попереджено про наступне звільнення 14.06.2021 року.

На виконання Доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України, один примірник попередження про звільнення з особистим підписом Позивача про ознайомлення 17.06.2021 року, був повернутий до Міністерства юстиції України.

На виконання Доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України від 05.07.2021 № 297/1.3/48-21, один примірник пропозицій щодо продовження проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з особистим підписом Позивача про ознайомлення від 07.07.2021 року і його запереченнями з цього приводу, був повернутий до Міністерства юстиції України.

17.06.2021 року на виконання доручення Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №261/1.3/48-21 Позивача було ознайомлено з пропозиціями щодо продовження проходження служби в ДКВС України.

На примірнику зазначених пропозицій ОСОБА_1 вказав про те, що йому не запропоновано рівнозначну посаду. Позивач погодився на зайняття посади першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Цього ж дня ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я Державного Секретаря Міністерства юстиції України про звільнення його з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, вказані пропозиції та рапорти позивача бли спрямовані до Міністерства юстиції України та надійшли йбли зареєстровані 24.06.2021 року, тоді як 22.06.2021 року на зазначену посаду, не дочекавшись отримання результатів запропонування посад позивачеві, Міністрерством юстиції України була призначена інша особа.

Таким чином, працевлаштування позивача не відбулось з вини Міністерства юстиції України.

07.07.2021 року на виконання повторного доручення Міністерства юстиції України від 05.07.2021 року № 297/1.3/48-21 Позивача було ознайомлено з пропозиціями щодо продовження проходження служби в ДКВС України.

На примірнику зазначених пропозицій ОСОБА_1 вказав про те, що йому вже було погоджено зайняття посади першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 17.06.2021 року. Крім того вказано, що відповідачами проігноровано переважне право позивача на зайняття вакантних посад з подальшим призначенням на них інших осіб.

Відповідно до положень ч.1 ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» пропонування вакантних посад поліцейському повинно відбуватись одночасно з попередженням про наступне звільнення у зв`язку із реорганізацією чи ліквідацією органу, скорочення штату чи чисельності поліцейських.

Оскільки перше попередженн від 14.06.2024 роу та подальше працевлаштування позивача було фактично зірвано Міністерством юстиції України, повторне пропонування вакантних посад 07.07.2021 року повинно було відбуватись лише після повторного попередження про звільнення зі встановленням нового двомісячного строку попередження, оскільки період часу з 14.06.2021 року по 07.07.2021 року був факттично протиправно виключений з періоду часу попередження.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року №1920/к «Про звільнення» звільнено з 23 серпня 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-008186) з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону №2713-IV та пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Тобто, наказ про звільнення позивача був прийнятий сторого після спливу двомісячного строку від попередження від 14.06.2021 року, тоді як, Міністерством юстиції України не був врахований проміжок часу з 14.06.2021 року по 07.07.2021 року, коли позивач протиправно був позбавлений права на працевлаштування та який не повинен був враховуватись у двомісячний строк з дня оголошення попередження про наступне звільнення.

Таким чином, суд приходить до висовку, що в порушення ч.2 ст.68 Закону № 580-VIII Міністерством юстиції України надано позивачу пропозицію щодо продовження проходження служби в ДКВС України з зазначенням посад які не відповідали кваліфікаційному рівню позивача та вже були зайняті, про що позивача попереджено не було.

Повторного попередження про наступне звільнення перед оголошенням позивачу пропозиції щодо продовження проходження служби в ДКВС України з зазначенням посад які є вакантними 07.07.2021 року зроблено не було.

Міністерством юстиції України в порушення ч.3 ст.68 Закону № 580-VIII прийнято оскаржуваний наказ 13.08.2021 року не дотримавшись закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції без врахування періоду часу з 14.06.2021 року по 07.07.2021 року.

А це призвело до того, що Міністерством юстиції України протиправно не розглянутий рапорт позивача від 19.08.2021 року про своє бажання продовжити службу в органах ДКВС України, що виключало можливість звільнення його, як такого, що висловив своє небажання продовжити пароходження служби за ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу служби України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказане свідчить про те, що при звільненні позивача не були дотримані порядок та строки, встановлені Законом України «Про Національну поліцію», що є безумовною підставою для визнання його звільнення протиправним та поновлення поліцейського на попередній посаді.

В свою чергу суд не приймає доводів позивача щодо порушення гарантій, встановлених умовами Колективного договору, оскільки колективний договір на 2019-2021 роки укладений між адміністрацією Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації в особі начальника Малахова Олександра Анатолійовича з однієї сторони та профспілковою організацією Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в особі Амельчакової Наталі Миколаївни. Колективний договір зареєстровано Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради 13 травня 2019 року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.

Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Отже, з аналізу положень Колективного договору, Мін`юст не є його стороною, а його дія не поширюється на працівників Мін`юсту, в тому числі, на Державного секретаря.

Крім того, статтею 43 КЗпП України імперативно визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які докази членства ОСОБА_1 у первинній профспілковій організації.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо звільнення його в період тимчасової непрацездатності, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 13.08.2021 року № 1920/к звільнено 23.08.2021 року ОСОБА_1 з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу служби України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

19 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку направлено до Міністерства юстиції України рапорти від 19.08.2019 року щодо повідомлення наявності рівнозначних посад задля продовження проходження служби та щодо погіршення стану здоров`я та перебування на лікарняному.

При цьому, рапорти від 19.08.2021 року направлені ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить скріншот, наданий безпосередньо позивачем до позовної заяви.

Крім того, в рапорті від 19.08.2019 року щодо повідомлення наявності рівнозначних посад задля продовження проходження служби ОСОБА_1 зазначено прохання про направлення відповіді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Листом від 31.08.2021 року № 72470/84606-32-21/14.7 Міністерством юстиції України, який доданий представником відповідача до відзиву на позовну заяву, повідомлено ОСОБА_1 про неможливість його подальшого проходження в Державній кримінально-виконавчій службі України, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.08.2021 № 1920/к «Про звільнення» його звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу служби України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону Уураїни «Про Національну поліцію».

Лист від 31.08.2021 року № 72470/84606-32-21/14.7 та копія наказу № 1920/к направлені ОСОБА_1 згідно його волевиявлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 - 01.09.2021 року

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.68 Закону № 580-VIII перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Суд акцентує увагу, що вказаний закон є спеціальним по відношенню до позивача та в даному випадку має вищу юридичну силу ніж КЗпП, на статтю 40 якого посилається позивач.

З огляду на викладене та встановлене порушення Міністерство юстиції України при прийнятті наказу від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення» ст. 68 Закону № 580-VIII суд дійшов висновку, що вказаний накз є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» було реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (пункт 1 постанови).

Згідно пункту 2 постанови правонаступником територіального органу Міністерства юстиції, який реорганізується, визначено міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

В подальшому, наказом Міністерства юстиції України 21 грудня 2020 року винесено наказ № 4390/5 знову ж таки реорганізовано територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шляхом його приєднання до міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, та затверджено голову комісії з реорганізації.

24 грудня 2020 року Міністерством юстиції України, у зв`язку із проведенням заходів з реорганізації, внесено зміни до Положень про установи виконання покарань Південного регіону (23 УВП та 13 державних підприємств) в частині їх підпорядкування та відповідно виведено їх з-під підпорядкування міжрегіонального управління, яке реорганізується, що свідчить про неможливість останнього вже здійснювати функції контролю та координації фінансово-господарської діяльності, а відповідно і виконувати покладені завдання.

Наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 3891/к затверджено штат Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у загальній кількості 307 посад та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 09 квітня 2020 року № 1422/к про затвердження штату Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, який, як встановлено колегією суддів, передбачав 264 штатні одиниці.

Також, наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року № 3893/к визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 23.07.2020 року № 2336/к «Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції» (кількість посад згідно цього штату 101) та скорочено штат Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Як встановлено судом, на момент розгляду даної справи Південне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України не є припиненим та перебуває в стані припинення.

З урахуванням того, що Південне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України не є припиненим суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство юстиції України поновити ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по день ухвалення рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки за наслідками судового розгляду судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді, також на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №988).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок №260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як заначалось вище на момент розгляду даної справи Південне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення та перебуває на грошовому забезпеченні Міністерства юстиції України.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по 24 грудня 2024 року.

Згідно пунктів 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

В свою чергу суд зазначає, що позивач є працевлаштованою особою, а ідповідно до ст. 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Крім того, ст.25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування серед яких підпунктом «з)» визначено поліцейських.

Таким чином негайне виконання даного рішення на думку суду недопустиме.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40867311) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення»; поновлення ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року; стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по день ухвалення рішення суду - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к «Про звільнення».

Зобов`язати Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року.

Зобов`язати Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по 24 грудня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 03.01.2025 року.

Суддя К.С. Єфіменко