Рішення

від 27.12.2024 по справі 608/487/24

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" грудня 2024 р. Справа № 608/487/24

Номер провадження2/608/308/2024

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Манорик Г. Г.,

представника відповідача адвоката Ковальчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В позовній заяві вказав, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 25 січня 2022 року рішенням Чортківського районного суду. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька: ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дитину вирішено судом залишити проживати з батьком. Починаючи з 2021 року і по даний час ОСОБА_2 не належно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться її життям. Навчанням та здоров`ям також не цікавиться. Місцеперебування матері дитини невідоме. Дитина перебуває під опікою та на утриманні батька. Орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки. Все вищенаведене є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2017 року народження.

В ході проведення підготовчого судового засідання представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Ковальчук О. В. було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає, вважає його безпідставним з огляду на неправдивість тверджень позивача щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо доньки, просить відмовити у його задоволенні. Зазначила, що позивач з часу розлучення з відповідачкою перешкоджає ОСОБА_2 бачитися з дитиною та приймати участь у її вихованні. ОСОБА_2 приїжджала по місцю проживання доньки, однак, позивач не впускав її, не відчиняв двері. З даного приводу відповідачка змушена була викликати поліцію. Телефоном позивач також не дає можливості відповідачці спілкуватися з донькою. Те, що відповідачка не підтримує зв`язок зі школою, де навчається донька, не відвідує з нею лікаря в разі потреби, не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав. Рішення органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав відносно її дитини вважає необґрунтованим та таким, в якому не наведені вагомі підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Крім того вважає, що дійсною причиною позбавлення матері дитини її батьківських прав, є спроба уникнення позивача від мобілізації. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Манорик Г. Г. було подано відповідь на відзив, згідно з яким вважає, що ОСОБА_2 не належно виконує свої батьківські обов`язки та не має наміру займатися утриманням та вихованням дитини. Матір негативно впливає на дитину.

Згідно заперечення на відповідь на відзив, адвокат Ковальчук О. В. зазначила, що представником позивача не наведено конкретних обставин, які б підтверджували негативний вплив на дитину.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Манорик Г. Г. позов підтримують в повному обсязі, просять задоволити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з неї аліменти.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук О. В. позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

Представник третьої особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської в судове засідання не з`явився. Під час підготовчого розгляду справи подав суду заяву про слухання справи у його відсутності. Заперечень щодо задоволення позову немає.

Вислухавши учасників судового процесу, свідків, які були допитані в ході розгляду справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав, передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід, є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 51).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

Верховний Суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

Реалізація взаємного спілкування між матір`ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав скасовує зв`язок одного з батьків з дитиною і позбавляє його всіх батьківських прав щодо неї, у тому числі права на контакт. Поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням ( рішення ЄСПЛ від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії» (Haddad v. Spain), заява № 16572/17, пункт 54).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява N 39948/06, пункт 49, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз`єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).

Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно до закону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (Jovanovic v. Sweden), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження № 61-13923св23).

Верховний Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

В даній справі судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано 25 січня 2022 року заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області. При розірванні шлюбу судом, доньку сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з батьком - ОСОБА_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25.01.2022 в частині задоволених вимог щодо залишення малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати з батьком ОСОБА_1 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги.

З пояснень позивача вбачається, що з 2021 року і по даний час ОСОБА_2 не належно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться її життям, здоров`ям. Донька перебуває під опікою та на утриманні батька.

На підтвердження даних обставин позивач надав наступні письмові докази.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 №1-43 від 19.02.2024, донька ОСОБА_4 проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. Мати дитини не проживає з ними більше двох років.

Згідно довідок лікаря ОСОБА_5 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Колиндянської сільської ради» від 16.02.2024 та від 14.06.2024, за період нагляду за дитиною (з весни 2021 року) її матір ОСОБА_2 в лікарні не бачили, на профілактичні огляди вона не приходила. Здоров`ям дитини не цікавиться.

Згідно довідок директора Великочорнокінецької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 09 від 15.02.2024 та опорного навчального закладу «Заводська ЗОШ І-ІІІ ступенів» №17/06-06 від 19.02.2024, мати ОСОБА_3 , учениці 1 класу - ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дочки, шкільним життям не цікавиться, не підтримує зв`язок з класоводом та на території школи від початку навчання дитини її матір ніхто не бачив. Навчанням дитини займається батько.

Такі докази позивача суд оцінює критично, оскільки, лікар чи представник освітнього закладу не можуть категорично стверджувати чи надавати оцінку тому, що матір дитини не цікавиться її здоров`ям та навчанням, так як не є беззаперечним обов`язком лише матері відвідувати школу, де навчається дитина, чи лікаря.

Згідно довідки Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 601 від 14.06.2024, ОСОБА_2 в с. Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області не зареєстрована та не проживає понад два з половиною роки. Неповнолітня ОСОБА_3 утримується та виховується батьком. Мати участі у вихованні дитини не приймає.

Також, адвокатом Манорик Г. Г. подано витяг із сайту судової влади України про те, що в провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області відносно ОСОБА_2 перебувають два кримінальних провадження за ч. 1 ст. 126 КК України та кримінальне провадження в порядку виконання судових рішень, а саме: звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням останньої для відбування призначеного покарання.

На підтвердження негативного впливу матері на дитину, представником позивача було подано повідомлення Чортківського районного відділу поліції №2 (м. Бучач) Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 10409/103/01-2024 від 28.06.2024, згідно якого протягом 2021 - 2024 років, ОСОБА_2 здійснювала ряд повідомлень у відділ поліції щодо наступних подій: неодноразові вчинення домашнього насильства її співмешканця відносно неї; неповернення додому колишнім чоловіком ОСОБА_1 їхньої спільної дитини ОСОБА_4 , 2017 року народження; бійки з родичами та сусідами; скарги щодо порушень ПДР власниками автомобілів, які були припарковані коло її дому; завідомо неправдиві виклики поліції; скарги на односельчан. Також, в даному листі зазначено, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняла шахрайські дії та крадіжки. ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної та кримінальної відповідальності (рапорти Чортківського районного відділу поліції №2 (м. Бучач) ГУНП в Тернопільській області, вирок Бучацького районного суду від 29.08.2023, постанова по справі про адміністративне правопорушення №639340 від 19.12.2022, Витяги з ЄРДР).

В свою чергу представником відповідача на спростування доводів позивача, шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, адвокатом Ковальчук О. В. до матеріалів справи було долучено ухвали по справі № 595/1487/23, провадження 1-в/595/32/2024, згідно якої у задоволенні клопотання провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання - відмовлено; по справі № 595/1458/24, провадження 1-кп/595/164/2024 кримінальне провадження про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, відносно ОСОБА 5, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024216130000151 від 28 серпня 2024 року - закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА 4 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; по справі № 595/1459/24 провадження 1-кп/595/16/2024, кримінальне провадження про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, відносно ОСОБА5, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024216130000152 від 29 серпня 2024 року - закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА 4 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Також, щодо позивача також було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України. Ухвалою Чортківського районного суду від 19.09.2019 кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019210190000225 від 09.05.2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України було закрито; ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових справ ОСОБА_1 було двічі притягнено до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в нетверезому стані, що стверджується постановами Чортківського районного суду від 16.02.2012 та 24.07.2014.

Чемеровецьким районним судом Хмельницької області 17 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: Бучацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Тернопільській області про визнання батьківства, було винесено рішення, яким позов задоволено повністю та визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_7 , 2017 року народження, з подальшими змінами у її прізвищі та по батькові.

Сторони позитивно характеризуються по місцю свого проживання, що стверджується характеристиками, наданими Золотопотіцькою селищною радою та Колиндянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області.

З огляду на досліджені письмові докази, суд зазначає, що неприязні відносини між сторонами не можуть слугувати причиною позбавлення батьківських прав. Самі по собі непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків, що узгоджується з висновком Верховного Суду у справі № 320/5094/19 у постанові від 06 жовтня 2021 року.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що проживає в АДРЕСА_2 Подружжя ОСОБА_1 проживали в селі. Сім`я була нормальна. Потім ОСОБА_2 десь зникла. Та близько трьох років про неї нічого не було чути. До дитини не навідувалась, з днем народження її не вітала.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що також проживає в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 в селі не бачила близько трьох років. Малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком. Про матір дитина ніколи не говорить.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що проживає в с. Золотий Потік Чортківського району Тернопільської області разом з ОСОБА_2 . Її він знає з 2019 року. Стверджує, що їй не дають можливості спілкуватися з донькою, оскільки, батько дитини заблокував її номер телефону. ОСОБА_10 особисто два рази возив ОСОБА_2 в с. Великі Чорнокінці до доньки. Останнього разу ОСОБА_2 купила банани, апельсини, м`яку іграшку і плаття і він відвозив її до доньки.

Покази свідків суд оцінює критично, оскільки, вони зацікавлені у вирішенні спору в користь сторони, щодо якої надавали свідчення.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки, мати не піклується про неї, не спілкується, не проявляє інтересу до її життя та навчання. Матеріально не допомагає, не цікавився здоров`ям.

З наданих позивачем доказів суд не встановив свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості матері до дитини, фактів заподіяння шкоди дитині, або того, що вона становить загрозу для здоров`я та розвитку доньки.

Посилання у висновку органу опіки і піклування про недостатні спілкування, інтерес до життя дитини як на підстави позбавлення батьківських прав, не підтверджені матеріалами справи.

Судом не встановлено, що відсутність зав`язків між матір`ю і дитиною була спричинена власною бездіяльністю і пасивністю відповідача, з огляду на перешкоди і конфліктну ситуацію між нею і позивачем.

З огляду на вказане втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції не відповідає критерію «відповідно до закону», немає необхідності оцінювати його на предмет відповідності іншим критеріям.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім`ю (рішення від 10 січня 2017 року у справі «КацперНоваковський проти Польщі» (KacperNowakowski v. Poland), заява № 32407/13, пункт 75).

Держава має позитивні зобов`язання сприяти возз`єднанню сім`ї (рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «СтрандЛоббен та інші проти Норвегії» (STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY), № 37283/13, пункт 209).

ЄСПЛ у рішенні від 25 лютого 2020 року у справі «Ю. І. проти Росії» (Y.I. v. RUSSIA), заява № 68868/14, пункт 87, зазначив, що держава через її уповноважені органи до того, як ухвалює кардинальні рішення, які спрямовані на розділення сім`ї, має попереджати батька про його поведінку, зокрема, щодо неучасті у житті дитини, та наслідки, які вона може мати для нього.

Суд зазначає, що після звернення позивача і до надання вказаного висновку орган опіки і піклування не попереджав матір про її поведінку та наслідки, зокрема і крайні, які вона може мати, про необхідність брати достатню участь у житті дитини, не оцінив обставини неучасті матері у вихованні дитини, та заходи, які відповідачка вчинила для налагодження стосунків, а виконав лише функцію констатації факту неучасті матері у житті дитини та рекомендував до застосування крайній спосіб обмеження права матері на участь у житті та вихованні дитини.

З огляду на вказане, з урахуванням обставин, встановлених і врахованих судом, суд дійшов висновку, що висновок органу опіки і піклування суперечить інтересам дитини на повноцінну сім`ю та увагу від обох батьків, та інтересам матері, поведінка якої вказує на бажання змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та небайдужість до долі доньки і намагання налагодити стосунки між нею, позивачем та дитиною.

Неактивність або певна бездіяльність відповідача як матері, що пов`язана, зокрема з об`єктивними обставинами (проживання в іншій населеному пункті) та перешкодами, які чинив позивач (не відчиняв двері, не брав слухавку тощо) з урахуванням наведеного вище не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір`ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.

Відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

В даній справі суд не встановив будь-якої реальної загрози від відповідачки як матері благополуччю її доньки. Однак, суд вказує на необхідність зміни поведінки відповідачки, налагодження стосунків з донькою, її батьком та за можливості застосування сімейної медіації.

Отже, позбавлення батьківських прав матері, яка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки виявляє бажання спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратила інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин, не відповідатиме інтересам малолітньої ОСОБА_3 .

Суд приходить до висновку про недоведеність позивачем умисного ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання її батьківських обов`язків та, що позбавлення батьківських прав в даному випадку є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки, особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як - то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Не зважаючи на те, що відносно ОСОБА_2 існують адміністративні та кримінальні провадження, однак в жодному її не притягнуто до відповідальності чи накладено стягнення.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам стосовно їхньої дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною є крайнім заходом, а вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

На думку суду, твердження позивача, що відповідачка не спілкується з дочкою, не цікавиться її життям та здоров`ям не може бути достатнім вагомим доказом для застосування крайнього заходу впливу на відповідачку, яка заперечує щодо позбавлення батьківських прав, мотивуючи обов`язком зміни своєї поведінки.

Отже, відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, позивач не надав суду безсумнівних, належних і допустимих доказів, які свідчать про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками щодо виховання дочки, а всі доводи позову зводяться лише до того, що ОСОБА_2 не приймає достатньої участі у вихованні та утриманні дитини, що не може бути безумовною підставою для задоволення позову.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи фактичні обставини справи, норми закону, якими регулюються спори, пов`язані із обов`язками батьків, докази, які надали сторони, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України), суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення аліментів, представник позивача зазначає, що одночасно з позбавленням батьківським прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Однак, суд вказує не те, що відповідно до ч.3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Тобто, при позбавленні батьківських прав, прийняти рішення щодо стягнення аліментів є обов`язком суду.

З огляду на те, що вимога про позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню, то і вимога щодо стягнення аліментів також.

Разом з тим, суд вважає необхідним попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення по виконанню батьківських обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки питання щодо судових витрат не ставилось, то суд покладає їх на сторони, в межах ними понесеними.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 206, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області (с. Колиндяни, Чортківський район, Тернопільська область, 48552) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відмовити.

Судові витрати покласти на сторони, в межах понесених ними сум.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 03 січня 2025 року.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/487/24

Рішення набрало законної сили « » року.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано « » року

Секретар: