Постанова

від 31.03.2025 по справі 608/487/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/487/24Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н. З. Провадження № 22-ц/817/297/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Гичко К.С.

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника апелянта - Манорик Г.Г.,

представника відповідачки - Ковальчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №608/487/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року (ухвалене суддею Коломієць Н. З., дата складення повного тексту судового рішення - 03 січня 2025 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт), в інтересах якого діє адвокат Манорик Галина Григорівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідачка), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2022 року. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу дитину вирішено судом залишити проживати з батьком. Починаючи з 2021 року і по даний час відповідачка не належно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться її життям, навчанням та здоров`ям. Місцеперебування відповідачки невідоме. Дитина перебуває під опікою та на утриманні позивача. Орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її доньки.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд:

- позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від її доходів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В мотивувальній частині рішення попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манорик Галина Григорівна, подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду не відповідає інтересам дитини сторін по справі.

Зазначає, що ОСОБА_4 , як мати дитини, зобов`язана сплачувати аліменти на утримання своєї дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від всього її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Судом крім позбавлення батьківських прав помилково відмовлено також і в іншій вимозі - стягненні аліментів на утримання малолітньої дитини, яка проживає з батьком та знаходиться на його повному утриманні. Звертає увагу на те, що вимога щодо стягнення аліментів є беззаперечною, згідно норм Сімейного кодексу України, оскільки батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а не один батько.

Крім того, донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своїм батьком, ОСОБА_1 . З дня свого народження і після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з батьком. Відповідачка покинула позивача з дитиною, самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не надавала і не надає матеріальної допомоги на її утримання, не спілкується з нею, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться її життям, на медичні огляди та профілактичні щеплення дитина з`являється лише з батьком, мати здоров`ям своєї дитини не цікавиться, контакту з шкільним закладом дочки не підтримує, з вчителями не спілкується, фізичним та психічним станом дитини не цікавиться, дитину приводить і забирає зі школи батько, за час проживання на території села Великі Чорнокінці характеризувалась з негативної сторони. В свою чергу батьком дочки створені всі належні умови для її виховання та розвитку. Батько займається вихованням та утриманням дитини самостійно та має право також і на стягнення аліментів на утримання дочки, ОСОБА_6 .

На думку сторони апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, які вказують на неналежне виконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків стосовно дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не досліджувався сам висновок органу опіки та піклування, згідно якого позбавлення матері батьківських прав щодо її малолітньої дочки буде відповідати найкращим інтересам дитини.

У зв`язку з наведеним апелянт просить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

14 лютого 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Оксана Володимирівна, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. З огляду на те, що вимога про позбавлення батьківських прав не задоволена, то і вимога щодо стягнення аліментів також. На думку сторони відповідача, факт проживання дитини з батьком, безпосередньо не встановлений, оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2022 року в частині задоволених вимог щодо залишення малолітньої доньки проживати з батьком - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дитини. Не зважаючи на те, що відносно відповідачки існують адміністративні та кримінальні провадження, однак в жодному її не притягнуто до відповідальності чи накладено стягнення. Також, відповідачка бажає брати участь у вихованні та забезпеченні дитини, створюючи належні умови щодо її проживання разом із нею. Позивач з моменту відібрання дитини у відповідачки створює перешкоди останній в побачені з дитиною, у вихованні останньої. Оскільки у матеріалах справи немає належних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні доньки, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про невстановлення правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її малолітньої доньки.

У зв`язку з наведеним відповідачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - Манорик Галина Григорівна апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник відповідачки - Ковальчук Оксана Володимирівна , проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

З 12 липня 2019 року сторони перебували в шлюбі, який зареєстрували у Чортківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 214.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09 листопада 2021 року, виданим повторно Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.9).

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області 17 березня 2020 року у справі №687/189/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача: Бучацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Тернопільській області про визнання батьківства, визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з подальшими змінами у її прізвищі та по батькові на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2022 року, справа №608/2471/21, вищевказаний шлюб розірвано. Малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з батьком - ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі №608/2471/21 заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2022 року в частині задоволених вимог щодо залишення малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати з батьком ОСОБА_1 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/001764124 від 20 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 з 15 січня 1993 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/001764358 від 20 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10 червня 2019 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З пояснень позивача вбачається, що з 2021 року і по даний час ОСОБА_4 неналежно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться її життям, здоров`ям. Донька перебуває під опікою та на утриманні батька.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 №1-43 від 19 лютого 2024 року, донька ОСОБА_6 проживає разом з батьком в с.Колиндяни Чортківського району Тернопільської області та знаходиться на його утриманні. Мати дитини не проживає з ними більше двох років (а.с.13).

Згідно довідок лікаря Шестерини Г. КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Колиндянської сільської ради» від 16 лютого 2024 року та від 14 червня 2024 року, за період нагляду за дитиною (з весни 2021 року) її матір ОСОБА_4 в лікарні не бачили, на профілактичні огляди вона не приходила. Здоров`ям дитини не цікавиться (а.с.14).

Згідно довідок директора Великочорнокінецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №09 від 15 лютого 2024 року та опорного навчального закладу «Заводська ЗОШ І-ІІІ ступенів» №17/06-06 від 19 лютого 2024 року, мати ОСОБА_5 , учениці 1 класу - ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дочки, шкільним життям не цікавиться, не підтримує зв`язок з класоводом та на території школи від початку навчання дитини її матір ніхто не бачив. Навчанням дитини займається батько (а.с.15).

Згідно довідки Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 601 від 14 червня 2024 року, ОСОБА_4 в с. Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області не зареєстрована та не проживає понад два з половиною роки. Неповнолітня ОСОБА_5 утримується та виховується батьком. Мати участі у вихованні дитини не приймає (а.с.64).

Згідно витягу із сайту судової влади України, в провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області відносно ОСОБА_4 перебувають два кримінальних провадження за ч.1 ст.126 КК України та кримінальне провадження в порядку виконання судових рішень, а саме: звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням останньої для відбування призначеного покарання.

На підтвердження негативного впливу матері на дитину, представником позивача подано повідомлення Чортківського районного відділу поліції №2 (м.Бучач) Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №10409/103/01-2024 від 28 червня 2024 року, згідно якого протягом 2021-2024 років, ОСОБА_4 здійснювала ряд повідомлень у відділ поліції щодо наступних подій: неодноразові вчинення домашнього насильства її співмешканця відносно неї; неповернення додому колишнім чоловіком ОСОБА_1 їхньої спільної дитини ОСОБА_6 , 2017 року народження; бійки з родичами та сусідами; скарги щодо порушень ПДР власниками автомобілів, які були припарковані коло її дому; завідомо неправдиві виклики поліції; скарги на односельчан. Також, в даному листі зазначено, що ОСОБА_4 неодноразово вчиняла шахрайські дії та крадіжки. ОСОБА_4 була притягнута до адміністративної та кримінальної відповідальності (рапорти Чортківського районного відділу поліції №2 (м.Бучач) ГУНП в Тернопільській області, вирок Бучацького районного суду від 29 серпня 2023 року, постанова по справі про адміністративне правопорушення №639340 від 19 грудня 2022 року, витяги з ЄРДР).

Представником відповідача на спростування доводів позивача, шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, до матеріалів справи долучено ухвали, згідно яких:

- по справі №595/1487/23, провадження 1-в/595/32/2024, у задоволенні клопотання провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання - відмовлено;

- по справі №595/1458/24, провадження 1-кп/595/164/2024, кримінальне провадження про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, відносно ОСОБА 5, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024216130000151 від 28 серпня 2024 року - закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА 4 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

- по справі №595/1459/24 провадження 1-кп/595/16/2024, кримінальне провадження про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, відносно ОСОБА 5, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024216130000152 від 29 серпня 2024 року - закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА 4 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Також, щодо позивача відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст.125 КК України. Ухвалою Чортківського районного суду від 19 вересня 2019 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019210190000225 від 09 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України закрито; ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в нетверезому стані, що стверджується постановами Чортківського районного суду від 16 лютого 2012 року та 24 липня 2014 року.

Сторони позитивно характеризуються по місцю свого проживання, що стверджується характеристиками, наданими Золотопотіцькою селищною радою та Колиндянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області (а.с.27 звор., 73).

Згідно довідки КНП «Бучацька міська лікарня» БМР без номеру та без дати вбачається, що ОСОБА_12 на диспансерному обліку у психіатра не перебуває (а.с.74).

Згідно довідки КНП «Бучацька міська лікарня» БМР без номеру та без дати вбачається, що ОСОБА_12 на диспансерному обліку з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів не знаходиться (а.с.74 звор.).

Згідно висновку органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради від 15 березня 2024 року слідує, що доцільно позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків (а.с.28-29).

В судовому засіданні в суді першої інстанції допитані свідки.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що проживає в с.Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. Подружжя ОСОБА_4 проживали в селі. Сім`я була нормальна. Потім ОСОБА_4 десь зникла та близько трьох років про неї нічого не було чути. До дитини не навідувалась, з днем народження її не вітала.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що також проживає в с.Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. ОСОБА_4 в селі не бачила близько трьох років. Малолітня ОСОБА_6 проживає з батьком. Про матір дитина ніколи не говорить.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що проживає в с.Золотий Потік Чортківського району Тернопільської області разом з ОСОБА_4 . Її він знає з 2019 року. Стверджує, що їй не дають можливості спілкуватися з донькою, оскільки батько дитини заблокував її номер телефону. ОСОБА_15 особисто два рази возив ОСОБА_4 в с.Великі Чорнокінці до доньки. Останнього разу ОСОБА_4 купила банани, апельсини, м`яку іграшку і плаття і він відвозив її до доньки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статей 3, 155 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона:

1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 209/2821/15-ц.

Згідно із статтею 19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на ухилення відповідачкою ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно доньки ОСОБА_6 .

Апеляційний суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Умовою ухилення від обов`язків з виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідачки від виконання нею своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, остання продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов`язки щодо своєї доньки.

При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідачки щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що відсутні докази застосування до відповідачки ОСОБА_4 будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків.

При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі винна поведінка відповідачки щодо невиконання батьківських обов`язків підтверджуються лише довідками медичних та навчальних закладів, сільської ради, однак такі докази на думку апеляційного суду, не можуть бути безумовною підставою для задоволення даного позову.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався:

- до суду про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки та в останньої існує поточна заборгованість за аліментами;

- до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження щодо ухилення ОСОБА_4 від сплати аліментів на утримання дитини;

- до служби у справах дітей щодо невиконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків та вжиття відповідних заходів до матері.

Таким чином, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції правильно не брав до уваги висновок органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради, яким визнано доцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_4 стосовно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказаний висновок недостатньо мотивований, зокрема, не аргументовано, які саме інтереси малолітньої дитини враховано та яким чином позбавлення батьківських прав забезпечуватиме інтереси самої дитини.

Разом з тим, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що участь ОСОБА_4 у вихованні дочки не є достатньою, а тому відповідачку слід попередити, що у разі продовження неналежного виконання нею батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, вона в подальшому може бути позбавлена батьківських прав.

Колегія суддів приймає до уваги те, що відповідачка категорично заперечує проти позовної вимоги про позбавлення батьківських прав та має намір утримувати, виховувати свою дитину і надалі.

Доводи апелянта про те, що поведінку відповідачки можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не встановлено, що відповідачка притягувалася до відповідальності, виходячи із вимог статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Також, колегія суддів зазначає що відсутні докази, що відповідачка негативно впливає на психологічний стан та розвиток дитини, та зазначає, що у разі існування таких проблем їх можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до позбавляння батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги щодо позбавлення батьківських прав є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки неприязні відносини між сторонами не можуть слугувати причиною позбавлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої та восьмої статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статті 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

На підставі статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно із частинами першою та третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум становить: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа № 664/2746/17; від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_4 не бере участі в утриманні своєї малолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, як батьками, відсутня домовленість щодо утримання доньки ОСОБА_6 , оскільки існує спір.

Апеляційним судом встановлено, що позивач для забезпечення належного рівня життя та розвитку малолітньої ОСОБА_6 несе витрати, які збільшуються у зв`язку із загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, лікування, комунальні послуги, навчання та інше.

Також встановлено, що малолітня донька ОСОБА_6 зареєстрована та проживає разом із батьком (позивачем у справі) та перебуває на його повному утриманні.

При цьому, відповідачкою ОСОБА_4 не представлено належних доказів, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я вона не може надавати матеріальне утримання своїй дочці ОСОБА_6 . Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачка проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_6 , бере участь у її матеріальному утриманні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка має можливість надавати допомогу своїй малолітній дитині.

Разом з тим, апеляційний суд вважає передчасний висновок суду про те, що оскільки вимога про позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню, то і вимога щодо стягнення аліментів, виходячи з наступного.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст.35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява №2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

З наведених норм права та практики ЄСПЛ вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що малолітня ОСОБА_6 проживає разом із батьком, однак між сторонами у даній справі існують неприязні відносини.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про необхідність надання відповідачкою ОСОБА_4 аліментів на утримання спільної доньки, тому суд апеляційної інстанції при розгляді даного спору керується найкращими інтересами для дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком та перебуває на утриманні позивача, який відповідно для забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини несе витрати.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині знаходять своє підтвердження.

Враховуючи наведене, а також те, що у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спільна дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак остання перебуває на утриманні позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів слід задоволити в повному обсязі, оскільки розмір аліментів 1/4 частки від усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, буде достатній для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частина друга статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частина друга статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частина перша статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині стягнення аліментів та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов задоволити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відтак, на підставі положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути 3028 грн судового збору за розгляд даної справи (в суді першої інстанції - 1211.20 грн + в суді апеляційної інстанції 1816.80 грн).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів - скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 04 квітня 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома