Ухвала

від 06.01.2025 по справі 591/1149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.01.2025м. СумиСправа № 591/1149/22Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №б/н від 31.12.2024 (вх. №2 від 01.01.2025) представника Приватної фірми «Ордекс» про забезпечення доказів у справі

за позовом Приватної фірми «Ордекс» (вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40034),

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

Позивач звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, в якому просив суд витребувати на свою користь з чужого незаконного володіння: у ОСОБА_2 - нежитлове приміщення, магазин, А-1, загальна площа 148, 4 кв.м., складова частина об`єкта нерухомого майна: аптечний кіоск, Б-1, загальною площею 26, кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2570643859080); у ОСОБА_1 - нежитлове приміщення, магазин, А-1, загальна площа 140,4 кв.м., складова частина об`єкта нерухомого майна: навіс, В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2570609359080); у ОСОБА_1 - земельну ділянку, кадастровий номер: 5910136300:01:003:0068, площа: 0,0092 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585277859080).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2023 року у справі № 591/1149/22 позов задоволено повністю.

13 травня 2024 року сформовано протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сумського апеляційного суду та на підставі розпорядження голови суду цивільну справу №591/1149/22 передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду, оскільки він є найбільш територіально наближеним до Сумського апеляційного суду.

Ухвалою від 27.05.2024 зазначену справу прийнято до провадження Полтавським апеляційним судом.

Полтавський апеляційний суд постановою від 05.11.2024 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2023 року скасував; провадження у справі закрив; роз`яснив, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду, а також роз`яснив позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою від 21.11.2024 заяву представника приватної фірми «Ордекс» - адвоката Буланова Олексія Михайловича про направлення справи №591/1149/22 за встановленою юрисдикцією задоволено; передано справу до Господарського суду Сумської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу призначено до розгляду судді Резніченко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 у справі №591/1149/22 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.

01.01.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення доказів (вх. №2 від 01.01.2025), у якій він просить суд постановити ухвалу про забезпечення доказів у даній справі шляхом витребування з Акціонерного товариства «Мегабанк»:

1) детального розрахунку заборгованості за укладеними кредитними договорами: №11-18/2016-MK-UAH від 24.10.2016 року, № 11-18/2016-MK-UАН-1 від 30.11.2016 року, кредитний договір №11-18/2016-MK-UAH-3 від 14.06.2018 року, №11-18/2016-MK-UAH-4 від 18.01.2019 року, № 11-18/2016-MK-UAH-5 від 15.02.2019 року, що укладені між Приватною фірмою «Ордекс» та Акціонерним товариством «Мегабанк» станом 23.02.2021р.;

2) повних звітів про незалежну оцінку щодо нерухомого майна, підготовлені на замовлення АТ «МЕГАБАНК» щодо:

нежитлового приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня), загальною площею 1455,1 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 325103859101, яке розташовано за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Металургів, будинок 17/1.

громадського будинку (магазин; аптечний кіоск), загальною площею 315,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850284659247, який розташований за адресою: Сумська область, місто Суми, проспект Лушпи Михайла, будинок 39.

земельної ділянки загальною площею 0,014 га, кадастровий номер:5910136300:01:003:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 592554359101, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови.

Суд дійшов висновку, що заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частинами 3-4 статті 110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Відповідно до частини 1 ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів, відповідно до частини 2 ст. 110 ГПК України, є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Отже, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів.

З аналізу вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавчо встановлений механізм забезпечення доказів у справі може бути застосований виключно у випадку необхідності одночасного запобігання ймовірній втраті таких доказів у майбутньому і наявного обґрунтованого ризику такої втрати, який повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

При цьому забезпечення доказів може вживатися судом з конкретною законодавчо встановленою метою - збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливим або утрудненим поданню учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції.

Підставою для забезпечення доказів є обґрунтовані побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що такі докази будуть втрачені або подання потрібних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Отже, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з`ясування обставин у справі.

Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів до суду стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.

Здійснюючи розгляд такої заяви по суті, суд досліджує, зокрема, зміст наведеного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, встановлює наявність або відсутність підстав для забезпечення доказів.

Суд звертає увагу, що таку процесуальну дію як забезпечення доказів (ст. 110 Господарського процесуального кодексу України) неможна ототожнювати з процесуальною дією щодо витребування доказів (ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отже, забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права учасника процесу належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний характер від витребування доказів у порядку ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності в такого учасника процесу підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Позивач, обґрунтовуючи наявність обставин, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений або його стане складніше подати, зазначає, що відносно АТ «Мегабанк» продовжена ліквідаційна процедура до 21 липня 2025 року, тому є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, оскільки після закінчення ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» неможливо буде отримати докази, що мають значення для справи, а саме: детальний розрахунок заборгованості та повні звіти про незалежну оцінку щодо спірного нерухомого майна.

Суд зазначає, що відсутність, як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

До того ж, позивачем до заяви не подано жодного доказу в обґрунтування вимог, викладених у ній, а також не наведено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а заява містить лише міркування представника позивача, що носять характер припущень.

Отже, враховуючи, що заява позивачем не обґрунтована, то суд відмовляє в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 111, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви №б/н від 31.12.2024 (вх. №2 від 01.01.2025) представника Приватної фірми «Ордекс» про забезпечення доказів у справі - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 06.01.2025.

Суддя О.Ю. Резніченко