Рішення

від 20.12.2024 по справі 607/12263/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2024 Справа №607/12263/22 Провадження №2/607/124/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання батьківства.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернополі. У зв`язку із тим, що його матір ОСОБА_3 на час його народження перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , в графі «батько» у його свідоцтві про народження, був записаний ОСОБА_5 . Разом з тим, його біологічним батьком є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що він дізнався зі слів матері ОСОБА_3 та самого ОСОБА_6 . Позивач вказує, що ОСОБА_6 завжди був поряд із ним, виховував та забезпечував його матеріально, а також весь вільний час проводив із ним. Так, незважаючи на реєстрацію його місця проживання у м. Тернополі, він все своє дозвілля проводив із ОСОБА_6 , а після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , став проживати разом із ОСОБА_6 за місцем реєстрації останнього в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Окрім цього, коли ОСОБА_6 останні пів року свого життя тяжко хворів та йому було важко пересуватися, він разом із матір`ю був поряд із ним як в лікарні та і по місцю його реєстрації де вони опікувались ним. ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 56 років, ОСОБА_6 помер, проте не склав жодного розпорядження (заповіту).

З огляду на викладене, позивач просить суд: визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши з актового запису про народження №424 від 21.03.2001, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради, відомості про батька: « ОСОБА_5 », записавши батьком: « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Росії».

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2022 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2022, у даній цивільній справі призначено посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

27.03.2023 матеріали цивільної справи повернуті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України із висновком експерта № СЕ - 19/114-22/22347-БД від 17.03.2023 за результатами посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку із чим ухвалою суду від 29.03.2023 поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 01.05.2023 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

21.07.2023 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Карпою М.М., з якого вбачається, що відповідач заперечує з приводу задоволення позову. Так, на переконання відповідача позивач не вірно визначився із відповідачами по справі, ані матір позивача ані вона, не можуть бути відповідачами у спорі про визнання батьківства, оскільки вони обидві є особами жіночої статі і не можуть відповідати в суді, як потенційний батько дитини. Стороною в такому спорі, з врахуванням дотримання передумов відповідно до норм СК України, міг бути ОСОБА_6 , як позивач або відповідач, в залежності від того хто б звертався із позовом відповідно до абзацу першого та другого ч.3 ст. 128 СК України. Крім цього, позивачем взагалі не вказано в чому полягають позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , а в чому до неї, що суперечить п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України та унеможливлює належно формулювати її позицію захисту. Також відповідач зауважує, що у позовній заяві позивач цитує норми СК України глави 12 визначення походження дитини так само як і різні пункти Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», але не конкретизує яку саме норму слід застосувати у його випадку до кожного з відповідачів. Одночасно позивач посилається на взаємовиключні ст. ст. 126, 128, 134,135 СК України, які слід застосовувати у визначених законодавцем конкретизованих випадках, що вказує на неправильний вибір способу захисту. Відповідач вказує, що обидва документи, які є підставою для визначення походження дитини та в подальшому реєстрації її народження: свідоцтво про шлюб подружжя ОСОБА_7 та свідоцтво про народження долучені позивачем до справи. Інші документи, які б спростовували походження ОСОБА_1 від батька та матері, які зазначені у свідоцтві про його народження в матеріалах справи відсутні як і відсутні рішення судів, що виключають батьківство ОСОБА_5 , як батька дитини. Ця обставина продовжує існувати до тих пір, поки не буде виключений запис про батька із свідоцтва про народження, і лише після виключення запису про батька із свідоцтва про народження можна ставити питання про визнання батьківства щодо іншої особи. Щодо застосування до даних правовідносин ст. 126 СК України, то відповідач звертає увагу, що на вказану норму можна було б посилатися позивачу за умови, що дитина народилася не у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Однак, із доданих позивачів доказів вбачається, що шлюб між батьками позивача був зареєстрований та на момент його народження не був розірваний. Ані мати ОСОБА_3 ані її покійний чоловік не оспорювали походження сина, який народжений у шлюбі. Також немає жодних доказів чи рішень судів, які ставлять під сумнів існування шлюбних відносин на момент зачаття дитини та її народження. Тобто обставина про шлюб подружжя ОСОБА_7 також продовжує існувати. Як і продовжують існувати правовідносини, як похідні від сімейних стосунків, які виникли після смерті ОСОБА_5 , зокрема пов`язаних із спадковим правом. З приводу ст. 128 СК України, то на переконання відповідача зазначена норма права могла б застосовуватися за наявності таких обставин в сукупності: запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ст. 135 СК України, тобто позивач або мав народитися не у шлюбі або мали бути вчинені дії, які б слугували підставою для реєстрації його народження відповідно до ст. 135 СК України, потенційний біологічний батько відмовився подавати заяву разом із матір`ю дитини, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу. Водночас, сформульовані позивачем позовні вимоги та подані докази виключають можливість застосувати вказану норму до даних правовідносин між стонами по даній справі. Відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що за життя ОСОБА_5 мав сумніви про походження від нього, як батька, ОСОБА_1 та оспорив цей факт у порядку ст. 136 СК України, відтак обставина про батьківство ОСОБА_5 також продовжує існувати. Також, якщо б ОСОБА_6 вважав себе батьком дитини та бажав врегулювати такі правовідносини між ним, матір`ю дитини, чоловіком матері дитини та самою дитиною, він мав можливість за життя у визначені законом строки звернутися до суду із відповідним позовом відповідно до ст. 129 СК України. Проте, докази про визнання ним батьківства стосовно позивача чи докази про спроби вчинити відповідні дії до матеріалів провадження не долучені. Щодо ст. 130 СК України, якою визначено порядок встановлення факту батьківства у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, то така визначає коло осіб, які мають право на відповідне звернення та одночасно застерігає, що заява про заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу. Таким чином на думку відповідача зазначена норма також не може бути застосована в даному спорі оскільки існує наявне свідоцтво про народження з вказівкою на конкретного батька. Рішення суду яке є підставою для внесення змін в Книгу реєстрації народження та видачі нового свідоцтва, відповідно до ст. 135 СК України відсутнє. Відповідач вважає, що із усіх перелічених норм права, на які посилається позивач у позовній заяві відсутня саме та, яка б могла бути застосована судом до даних правовідносин. Крім того, на переконання відповідача заяву відповідача ОСОБА_3 про визнання позову слід оцінювати критично, оскільки нею не вживалося впродовж десятків років жодних заходів для врегулювання питання про батьківство її сина.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2023, постановлено повернутися до розгляду справи №607/12263/22 у підготовчому провадженні. Призначено у даній справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (ДНДЕКЦ) МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2024 поновлено провадження у справі.

02.08.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І.Г. через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів необхідних для проведення повторної судової молекулярно - генетичної експертизи, а саме про проведення ексгумації трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2024 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання залишено без розгляду клопотання сторони позивача про призначення експертизи та ексгумацію трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з підстав не підтримання його стороною позивача. Крім того, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2024 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання витребувано у приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанської М.І. належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.12.2024 судом зареєстровано копію матеріалів спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанською М.І. після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданої на запит суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. не з`явились, проте адвокат Бакалець І.Г. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Варода П.Б. в судове засідання не з`явились, однак адвокат Варода П.Б. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача ОСОБА_3 , позовні вимоги визнають у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.11.2024 представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Карпа М.М. зазначила, що відповідач ОСОБА_4 заперечує з приводу ексгумації трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та вважає, що відсутні підстави для повторної експертизи, результати, якої не будуть відрізнятись від первинно проведеної експертизи, а тому визнає результати посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи викладені у висновку експерта № СЕ - 19/114-22/22347-БД від 17.03.2023.

У судове засідання 20.12.2024 відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Карпа М.М. не з`явились, проте адвокат Карпа М.М. подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що він товаришував із ОСОБА_6 з 2008 року. ОСОБА_6 був на весіллі його старшої доньки разом із своєю дружиною ОСОБА_9 . Вказав, що ОСОБА_6 повідомляв йому, що у нього є дочка від першого шлюбу, з якою відносини були погані, вони не спілкувались, та вона не запрошувала його на своє весілля. Також приблизно 5 років тому ОСОБА_6 йому казав, що має сина ОСОБА_10 . Підтвердив, що ОСОБА_1 який присутній у судовому засіданні ОСОБА_6 представляв йому як свого сина. Також він неодноразово бачив ОСОБА_6 разом з ОСОБА_1 . Знає, що ОСОБА_6 піклувався про свого сина, в тому числі його навчанням. Зокрема ОСОБА_6 повідомляв йому, що його син ОСОБА_10 навчається у медичному університеті, проте він хотів, щоб син обрав навчання у поліції. Також йому відомо, що ОСОБА_6 2 рази хворів, а саме у 2008-2009 роках він лежав у 3-ій лікарні із захворюванням легень та у 2022 році перед смертю. Піклувалась про нього до дня смерті ОСОБА_9 . Також ОСОБА_9 займалась і організовувала похорони.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду повідомив, що він знає позивача ОСОБА_1 , так як навчався із ним разом з 4-го класу і вони спілкуються по сьогоднішній день. Йому відомо, що батьком ОСОБА_1 був ОСОБА_10 , прізвища його він не знає. Коли ОСОБА_1 познайомив його із ОСОБА_10 , останній сам назвав себе батьком ОСОБА_1 . Крім того він разом з ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_10 , неодноразово бачились і відпочивали, зокрема їздили компанією в Карпати, де були присутні він, ОСОБА_1 та їхні друзі, а також батько ОСОБА_1 - ОСОБА_10 . При цьому, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , особисто дзвонив до усіх батьків, для того щоб запросити на відпочинок у Карпати та представлявся як батько ОСОБА_1 . Також, свідку відомо, що ОСОБА_1 проживав разом із батьком ОСОБА_10 у Байківцях, оскільки він неодноразово був у них в гостях, та інколи залишався там на ночівлю. Також ОСОБА_10 неодноразово забирав ОСОБА_1 після школи та при ньому називав ОСОБА_1 сином. Іншого батька ОСОБА_1 - ОСОБА_12 він бачив, але особисто не знає. ОСОБА_1 повідомляв йому, що ОСОБА_10 є його біологічним батьком.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, витребувану судом копію спадкової справи № 22/2022, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 та покази свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 01.02.1992, у зв`язку із чим остання змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 02.08.2012.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради 21.03.2001, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернопіль, та його батьками єОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в полі біля с. Хоми Збаразького району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 26.12.2016 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Відповідно до листа Першої Тернопільської державної нотаріальної контори № 1415/01-16 від 18.08.2023, 19.05.2017 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 352/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 за заявою № 909 ОСОБА_14 про відмову від належної частки спадкового майна за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) станом на 19.05.2017 не заведено спадкових справ. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від імені ОСОБА_5 станом на 19.05.2017 не було посвідчено заповітів. Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47783070 від 19.05.2017 зареєстрована спадкова справа № 352/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 . Згідно довідки ТОВ «Коменерго-Тернопіль» № 2286 від 17.05.2017 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 були зареєстровані з померлим за адресою: АДРЕСА_1 . 30.10.2017 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшла заява № 2056 ОСОБА_1 діючого за згодою матері ОСОБА_3 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме мисливської гладкоствольної зброї марки «ИЖ 27E» та мисливської нарізної зброї марки «Marlin XL7». 30.10.2017 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшла заява № 2057 ОСОБА_3 , про відмову від отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, мисливської гладкоствольної зброї марки «ИЖ 27E» та мисливської нарізної зброї марки «Marlin XL7». 30.10.2017 видано свідоцтво на спадщину за законом на частку мисливської гладкоствольної зброї марки «ИЖ 27E» та мисливської нарізної зброї марки «Marlin XL7» ОСОБА_1 . 30.10.2017 видано свідоцтво на спадщину за законом на частку мисливської гладкоствольної зброї марки «ИЖ 27E» та мисливської нарізної зброї марки «Marlin XL7» ОСОБА_3 .

02.02.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 , згідно якої місце проживання останнього зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданим повторно 30.03.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 виданого 28.07.2018, ОСОБА_16 28.07.2018 зареєструвала шлюб із ОСОБА_17 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_18 ».

Як вбачається із лікарського свідоцтва про смерть № 2/158 виданого Тернопільським обласним патологоанатомічним бюро 09.07.2022, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тернопіль, у стаціонарі КНП «ТКМЛ №2», що також слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 12.07.2022.

02.08.2022 за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини № 31 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанською М.І. заведено спадкову № 22/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .

Також, 02.08.2022 ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанській М.І. заяву № 32 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, ОСОБА_19 05.08.2022 звернулась до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанської М.І. із заявою № 33 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як слідує із заяви адвоката Бакальця І.Г. поданої в інтересах ОСОБА_1 приватному нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Кашанській М.І., адвокат просив не видавати свідоцтв про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 до вирішення по суті справи № 607/12263/22 про визнання батьківства Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Згідно довідки про народження № 258 від 11.11.2022 виданої Відділом РАГС Мірабадського району міста Ташкент, перекладеної з російської на українську мову, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ташкент, про що виконано відповідний запис акту про народження за № 1308 від 08.06.1966 у відділу РАГС Мірабадського (Ленінського) району м. Ташкент та його батьками є: батько - ОСОБА_20 , мати - ОСОБА_21 .

Відповідно до заяви ОСОБА_21 посвідченої нотаріусом Добрянського нотаріального округу Пермського краю Петровим І.А. 17.01.2023 та зареєстрованої за № 59/72-н/59-2023-1-24 ОСОБА_21 відмовляється від отримання спадщини після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в корить сина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу та перебування у ньому, встановленням, оспорюванням і позбавленням батьківства, усиновленням, вихованням неповнолітніх дітей, а також з інших сімейних правовідносин необхідно виходити з положень Конституції України про шлюб, права й обов`язки у шлюбі та сім`ї, охорону дитинства, материнства, батьківства, додержувати норм КпШС України, ЦПК України, Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні правовідносини.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги підстави визнання батьківства, зокрема: докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини, спільне виховання та утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01.01.2004, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема частини 2 статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015, у справі № 6-20цс15.

Оскільки ОСОБА_1 , питання визнання батьківства щодо якого вирішується у даній справі народився ІНФОРМАЦІЯ_1 до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України).

Взаємні права та обв`язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей, засвідченому у вставленому порядку. (ст. 51 КпШС України)

Відповідно до ст. 52 КпШС України, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Згідно ст.54 КпШС України, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-якого з них.

З наданих суду доказів встановлено, що оскільки станом на дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, батьком ОСОБА_1 у його свідоцтві про народження, на підставі положень ст. 54 КпШС України, зазначений ОСОБА_5 .

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Як роз`яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» № 16 від 12.06.1998, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, слід звернути увагу судів на те, що заяви про встановлення батьківства можуть бути прийняті до судового розгляду, якщо в органах РАГС проведено реєстрацію народження дитини. Згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

На підтвердження визнання ОСОБА_6 свого батьківства відносно ОСОБА_1 , його виховання та утримання, позивачем долучено до матеріалів справи фотографії, з яких вбачається, що ОСОБА_6 брав безпосередню участю у житті та вихованні ОСОБА_1 . Також вказані обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Більше того, про визнання ОСОБА_6 свого батьківства відносно ОСОБА_1 на думку суду також свідчить заява матері ОСОБА_6 - ОСОБА_21 , яка посвідчена нотаріусом Добрянського нотаріального округу Пермського краю Петровим І.А. 17.01.2023 та зареєстрована за № 59/72-н/59-2023-1-24, у якій вона відмовляється від отримання спадщини після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в користь сина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього, Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07.05.2009).

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.11.2022, у даній цивільній справі призначено посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України.

Відповідно висновку експерта Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України № СЕ - 19/114-22/22347-БД від 17.03.2023, ДК - профіль зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт №2.1), містить ті генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК - профілі наданого на дослідження зразка крові від трупа ОСОБА_6 (об`єкт №1.1), що свідчить про біологічну спорідненість між ними. ОСОБА_6 , зразок крові від трупа якого надано на дослідження (об`єкт №1.1) може бути біологічним батьком ОСОБА_1 . Ймовірність даної події складає 99,9999%.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

На переконання суду висновок Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України № СЕ - 19/114-22/22347-БД від 17.03.2023 є належним доказом у справі та підтверджує факт батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 .

Докази на спростування вказаного висновку суду не подано та в матеріалах справи відсутні. При цьому, представник відповідач ОСОБА_4 - адвокат Карпа М.М. у судовому засіданні зазначила, що відповідач ОСОБА_4 визнає результати посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи викладені у висновку експерта № СЕ - 19/114-22/22347-БД від 17.03.2023.

Водночас, заперечуючи щодо задоволення позову відповідач ОСОБА_4 вказувала на те, що відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесені не відповідно до ст. 135 СК України, тобто не зі слів матері, а відтак позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється у тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13, провадження № 61?19815сво19).

Нормами, які регулюють питання визнання батьківства у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, є стаття 53 КпШС України, з компаративного (порівняльного) аналізу якої установлено відсутність регулятора, який визначав би уніфіковане правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли дитина після досягнення нею повноліття ініціює перед судом питання про визнання батьківства чоловіка, який в момент зачаття та народження дитини не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, а запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, так як мати на час народження дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

З`ясовуючи зміст частини другої статті 53 КпШС України, чи встановлюється тут вимога про обов`язкову наявність у Книзі реєстрації народжень запису про батька дитини, вчиненого за вказівкою матері, саме на момент вирішення судом питання про прийняття позову до розгляду (що не врегульовано нормами чинного законодавства), необхідно враховувати частину десяту статті 10 ЦПК України, згідно з якою забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Неможливість визнання батьківства у такому випадку не залежить від волі та бажання ймовірного біологічного батька, а також дитини, яка досягла повноліття, а стоїть у залежності лише від умов, визначених законодавцем, за яких особа може подавати відповідний позов.

Разом з тим, відсутність регулятора, що визначав би правило поведінки позивача, який є самою дитиною та вважає ОСОБА_6 своїм біологічним батьком, у зазначеному випадку саме по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, широке тлумачення якого свідчитиме про порушення права особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Обов`язки держави, які випливають із конвенційних прав і свобод, можна поділити на дві групи: негативний обов`язок і позитивні обов`язки. Негативний полягає в утриманні від неправомірного втручання у права та свободи. Позитивні обов`язки - створення законодавчих та інституційних механізмів для гарантування кожному, хто перебуває під юрисдикцією держави, ефективного використання прав і свобод та їх відновлення в разі порушення. Усі позитивні обов`язки держави можна поділити на матеріальні та процедурні.

Матеріальні (субстанційні, сутнісні) зобов`язання - це основні заходи, які необхідні з боку держави для повного здійснення гарантованих прав людини, тоді як процедурні зобов`язання полягають у встановленні державою внутрішніх процедур, які спрямовані на забезпечення більш ефективного захисту осіб, яке вимагає в кінцевому результаті достатніх засобів для порушених прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

При цьому при вирішенні спору про визнання батьківства суди повинні не допускати порушення статті 8 Конвенції, яка гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, оскільки нормативні, процедурні і процесуальні обмеження, що не дозволяють установити біологічне батьківство, можуть свідчити про порушення гарантійного права особи на повагу до сімейного життя, що неодноразово визнавалося ЄСПЛ.

У рішенні від 13 жовтня 2020 року у справі «KOYCHEV v. Bulgaria» (заява №32495/15) ЄСПЛ виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції.

Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову у наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси.

Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено.

Порушення статті 8 Конвенції установлено також тоді, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (рішення від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява №55339/00, § 78, 79).

На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява №48494/06, § 33-38).

Той факт, що національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, як такий не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», №48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

Тим не менш, абсолютна неможливість передбачуваного біологічного батька намагатися встановити своє законне батьківство лише на тій підставі, що інший чоловік уже визнав батьківство дитини, про яку йде мова, без розгляду конкретних обставин справи та різноманітних інтересів, що поставлені на карту, було визнано Судом таким, що порушує статтю 8 Конвенції («Rozanski v. Poland», №55339/00, 18 травня 2006 року, §§ 77-79)».

У справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника.

Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя.

Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви №40660/08 та №60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012).

Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними.

В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, №15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

У системній сукупності із відсутністю заборони застосування частини другої статті 53 КпШС України у випадку, коли дитина народилася у чоловіка та жінки, які у шлюбі не перебували, а запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, так як мати на час народження дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, немає нормативних перешкод для визнання батьківства за рішенням суду.

Таким чином, на підставі аналізу норм права та встановлених фактичних обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що позов самої дитини ОСОБА_1 , який досяг повноліття та вважає ОСОБА_6 своїм біологічним батьком, який в момент його зачаття та народження не перебував у шлюбі із його матір`ю, а запис про його батька у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, так як мати на час його народження перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_5 , підлягає розгляду судом згідно з частиною другою статті 53 КпШС України.

При цьому слід зауважити, що сімейні правовідносини є надчутливими, предметом спорів часто виступає доля дитини, а тому судам слід уникати уніфікованого підходу та надмірного формалізму при тлумаченні та застосуванні норм права.

Розглядаючи спірні правовідносини судам необхідно належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів ймовірного батька, сім`ї та дитини.

Вказані правові висновки висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2024 у справі №639/2026/17.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_4 на обрання позивачем неналежного способу захисту.

За змістом ч. 1 ст. 189 КпШС України, реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» № 16 від 12.06.1998 роз`яснено судам, що в тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про встановлення батьківства мають розглядатися лише одночасно з вимогами про вилучення відомостей про батька із актового запису про народження дитини, яким підтверджувалось інше її походження.

Згідно ст.190 КпШС України, на підставі акта про встановлення батьківства органи реєстрації актів громадянського стану вносять відомості про батька в актовий запис і видають нове свідоцтво про народження дитини.

Згідно з роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. 20 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні від 18.10.2000 № 52/5, затверджених наказом Міністерства юстиції України, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до пунктів 2.13, 2.16 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, різновидом яких є актовий запис про народження дитини, є серед іншого і рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження. Зміни, доповнення, виправлення, зазначені в рішенні суду, вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі, шляхом визнання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тернопіль батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключення з актового запису №424 від 21.03.2001 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради відомості про ОСОБА_5 , громадянина України, як батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесення зміни до актового запису №424 від 21.03.2001 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради, а саме: у графі «батько» записати « ОСОБА_6 , громадянин російської федерації».

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі у сумі 992,40 грн в рівних частинах, а саме, по 496, 20 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 53, 56, 189, 190 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст. ст. 12, 13, 83, 108, 141, 263, 264, 265, 354, 365 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання батьківства - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тернопіль батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити з актового запису №424 від 21.03.2001 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради відомості про ОСОБА_5 , громадянина України, як батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису №424 від 21.03.2001 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради, а саме:

- у графі «батько» записати « ОСОБА_6 , громадянин російської федерації».

Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) грн 40 коп. в рівних частинах, а саме, по 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.01.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, адреса місця знаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46001.

Головуючий суддяН. Р. Кунець