УХВАЛА
06 січня 2025 року
м. Київ
справа №400/5427/24
адміністративне провадження №К/990/48257/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/5427/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасні нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ), але не більш як за шість місяців, за період з 06 березня 2024 року по день виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, у сумі 21217,22 грн, що відповідає самій же сумі заборгованості - грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно), за період з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року у сумі 5226,87 грн (п`ять тисяч двісті двадцять шість гривень 87 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/5427/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
16 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/5427/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасні нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07 березня 2024 року по 29 квітня 2024 року (54 дні) у розмірі 71088,84 грн.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 КАС України, оскільки скаржник не додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору.
Водночас, у касаційній скарзі скаржник зауважує на тому, що він як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд зазначає, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма (пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір») не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Предметом спору цієї справи є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які врегульовані статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, зазначено, що середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Великою Палатою Верховного Суду було зокрема, наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється, у зв`язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.
Отже, ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2024 році.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Так, постановою суду апеляційної інстанції, яка оскаржується в касаційному порядку, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 06 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року у сумі 5226,87 грн і 1 відсоток від указаної суми є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ставка за вимогу майнового характеру обчислюється із її мінімального розміру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2422,40 грн (3028,00 грн*0,4)*200%)).
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1937,92 грн (2422,40 грн*0,8).
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/5427/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.01.2025 |
Оприлюднено | 07.01.2025 |
Номер документу | 124241795 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Кашпур О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні