Рішення

від 25.12.2024 по справі 736/1509/24

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/1509/24

Номер провадження 2/736/354/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря - Петренко О.О,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі продажу недійсними

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та просить суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Ford Transit 2198, 2015року випуску, білого кольору, № двигуна НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , укладеного 10.11.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Ford Transit 2198, 201 5 року випуску, білого кольору, № двигуна НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , укладеного 07.08.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що за час перебування позивача з ОСОБА_3 у шлюбі ними були придбані транспортні засоби автомобілі «Ford» 2015 року випуску та «Volkswagen» 2014 року випуску, які були зареєстровані за відповідачем. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18.01.2022 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини транспортних засобів. До цього часу ОСОБА_7 не сплатив грошову компенсацію позивачу та рішення суду не виконав. На даний час Виконавчі документи з примусового стягнення грошової компенсації перебувають на виконанні в Деснянському ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З інформації наданої РСЦ ГСЦ МВС в Чернігівській області позивач дізналась, що автомобіль марки Ford Transit 2198, 2015 року випуску, було відчужено на користь ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 відчужила на користь ОСОБА_6 , яка є дружиною відповідача. Верховний суд сформував позицію про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. У переважній більшості фраудаторні правочини вчиняються між близькими родичами. На думку позивача укладені правочини купівлі-продажу автомобіля є фіктивними в розумінні ст. 234 ЦК України, а саме такими, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, а тому підлягають визнанню судом недійсними. На думку позивача приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення спати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Саме з цією метою, як вважає позивач, були укладені договори купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.07.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до слухання у відкритому підготовчому судовому засіданні. Цією ухвалою учасникам справи визначено строк для подачі заяв по суті справи.

Від представника відповідача, ОСОБА_3 , 17.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_7 заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ніколи не укладав договору купівлі-продажу будь-яких автомобілів із ОСОБА_5 . Відповідач вказує, що продав свій автомобіль ПП "КСЦ «Автопростір», який в подальшому на підставі договору комісії з власником автомобіля (не відповідачем) здійснив продаж автомобіля ОСОБА_6 . ПП "КСЦ «Автопростір» та відповідач вважає, що це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Також відповідач вказує, що у разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не можу бути кваліфікований як фіктивний. Відповідач вказує на те, що відчужив автомобіль ПП "КСЦ «Автопростір» у період спільного проживання із позивачем однією сім`єю, про що позивачу було фактично відомо. Щодо надання згоди на продаж автомобіля другим з подружжя, то відповідач вважає, що така згода не повинна була надаватись адже згода другого з подружжя вимагається лише для нотаріально посвідчених договорів. Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строків позовної давності адже на думку відповідача позивач їх пропустила.

Разом з відзивом, представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі того що у представника позивача були відсутні повноваження на підпис позовної заяви, адже вона не має статусу адвоката, та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність містить ознаки підробки.

Ухвалою суду від 18.07.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк стороні позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.07.2024 продовжено розгляд справи.

Від представника позивача ОСОБА_8 30.07.2024 надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача зазначила, що ПП "КСЦ «Автопростір`не набув права власності на спірний автомобіль, а реалізовував транспортний засіб на підставі договору комісії, а тому вказана особа не може бути стороною у справі. Позивач вважає, що договори мають ознаки фраудаторності, адже автомобіль у висновку отримала у власність теперішня дружина відповідача, а отже правочини містять ознаки намагання уникнути виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

Ухвалою суду від 01.08.2024 продовжено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 18.10.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Згідно ухвали суду від 27.11.2024 клопотання представника відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_9 про залишення позовної заяви без розгляду було залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 27.11.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовній вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15.11.2008, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис №2099. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.12.2020 шлюб між сторонами було розірвано.

У період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали транспортні засоби: "Ford", державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, та "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_4 , 2014 року випуску, які були зареєстровані за відповідачем.

Згідно договору комісії № 862 від 09.11.2020, укладеного між ОСОБА_3 , як Комітентом, та ПП "КСЦ "Автопростір", як Комісіонером, останній зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу "Ford TRANSIT", 2015 року випуску колір білий, VIN № НОМЕР_2 . За умовами цього договору комісіонер зобов`язуються укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім ТЗ.

Відповідно до умов цього договору комісії ПП "КСЦ "Автопростір" на підставі договору купівлі-продажу № 862 від 09.11.2020 продав автомобіль "Ford TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску колір білий, VIN № НОМЕР_2 ОСОБА_5 .

Як свідчить лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області від 20.11.2023 № 31/25/11-2546 вх 17.08.2021 здійснена перереєстрація автомобілю "Ford TRANSIT", 2015 року випуску колір білий, VIN № НОМЕР_2 на нового власника ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу.

Згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було визнано транспортний засіб "Ford TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску об`єм двигуна 2198, типа авто : вантажний, типу кузова фургон малотонажний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , набутим за час шлюбу. Стягнено з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу "Ford TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску об`єм двигуна 2198, типа авто : вантажний, типу кузова фургон малотоннажний, у розмірі 155447,95 (сто п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сорок сі гривень 95 копійок).

З облікової картки про зведене виконавче провадження № 69323723 на виконанні у старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Бомбер Ю.А. перебуває виконавчий лист № 750/483/21 від 09.06.2022, що видав Деснянський районний суд м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 155447,95 грн. (станом на 29.07.2024 сума за цим виконавчим листом не сплачена).

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

За загальним правилом у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, як того вимагала ОСОБА_1 в первісному позові про поділ майна подружжя, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (Постанова ВС у справі 299/2587/15).

Частиною 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що з поділом спільного сумісного майна подружжя у тому числі у разі присудження неподільної речі одному з подружжя і грошової компенсації іншому з подружжя, право спільної сумісної власності подружжя припиняється.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно.

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Наведена позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

Отже, оспорюючи договору купівлі-продажу, при цьому не будучи стороною правочинів, ОСОБА_1 виступає в якості заінтересованої особи.

Водночас майновий інтерес ОСОБА_1 ,. як заінтересованої особи, щодо спільного сумісного майна подружжя, яке було реалізоване за оспорюваними договорами купівлі-продажу, укладеними між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а в подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , було захищено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.01.2022. Вказаним рішення суд поділив спільне сумісне майно подружжя, стягнувши на користь позивача, за її вимогою, грошову компенсацію, чим припинив право спільної сумісної власності подружжя. Суд зауважує, що про існування оспорюваних правочинів позивач знала на час розгляду Деснянським районним судом м. Чернігова справи про поділ спільного сумісного майна подружжя, однак позовні вимоги були про стягнення грошової компенсації половини вартості спільного майна, а не про визнання договорів недійсними. Тобто позивач усвідомлено обрала саме такий спосіб захисту свого порушеного права. Так само, суд зауважує, що предметом судового дослідження було, поміж іншого, питання не надання ОСОБА_1 дозволу на реалізацію чоловіком спільного автомобіля, та цьому судом було надано оцінку.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, по те, що ОСОБА_1 , майнові інтереси якої захищено судом, не може оспорювати правочини, стороною яких вона не була.

Посилання позивача на позицію Верховного Суду, висловлену у справах № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019, № 372/3541/16-цвід 13.05.2020, № 922/1903/18 від 20.05.2020, № 619/82/19 від 11.11.2020, а також на позицію ВП ВС у справі №369/11268/16-ц від 03.07.2019 щодо фраудаторності оспорюваних договорів купівлі-продажу автомобіля суд не приймає до уваги. Суд вказує на те, що Верховний Суд зробив висновок про те, що правочин набуває ознак фраудаторності лише коли такий правочин вчинено боржником у період настання зобов`язання із погашення заборгованості. На момент продажу ОСОБА_3 автомобіля, 09.11.2020, сторони перебували в шлюбі, а поділ спільного сумісного майна подружжя не відбувся, а отже боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 не існувало, що виключає наявність ознак фраудаторності в оспорюваних позивачем правочинів.

Враховуючи викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду по справі № 640/16093/21 від 01.09.2022.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ОСОБА_3 та адвокатом Блохіною Н.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 12.07.2024. Згідно із умовами договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар в порядку та на умовах встановлених додатковою угодою до цього договору. Згідно акту прийому-надання правової допомоги від 17.07.2024 сторони договору погодили, що вартість правової допомоги становить 20000,00 грн. виходячи з того, що вивчення позовної заяви ОСОБА_1 до клієнт про визнання недійсним договору купівлі-продажу (справа № 736/1509/24) 1 година 1000,00 грн.; підготовка відзиву 5 годин 5000,00 грн.; підготовка клопотань про залишення позовної заяви без розгляду 2 години 2000,00 грн.; надання консультацій 2 години 2000,00 грн.; участь в судових засіданнях 10000,00 грн. Згідно квитанції від 17.07.2024 б/н ОСОБА_3 здійснив оплату наданих адвокатських послуг в розмірі 20000,00 грн. (а.с. 74, 75 Т.1).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Надаючи оцінку доказам, які були надані позивачем на обґрунтування розміру судових витрат суд вказує на невідповідність розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим частиною п`ятоюстатті 134 КАС України, зокрема, щодо співмірності заявленої суми у 20000,00 грн. витрат на правову допомогу із категорією складності справи, об`ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги та значенню справи для сторони. З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 10000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 392, 1216, 1220, 1223, 1268, 1270, 1296 ЦК України, статтями 142,200,206,263,264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівліпродажу недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ).

Повний текст судового рішення складено 03.01.2025.

Суддя Т.В.Пархомчук