Ухвала

від 06.01.2025 по справі 370/594/24

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р. Справа № 370/594/24

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Білоцької Л.В.,

із секретарем судового засідання Хоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Макарів Київської області заяву

приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в :

13.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про стягнення судових витрат, в обґрунтування якої вказав, що в провадженні Макарівського районного суду Київської області розглядалась скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І.Р. (ВП 76096256), в рамках справи № 370/594/24.

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. було укладено із адвокатом Прибильським В.Г. договір про надання правничої допомоги № 20-10-23П від 20.10.2023 року. На підставі даного договору адвокатом Прибильським В.Г. надаються приватному виконавцю Ніколаєнко І.Р. послуги по підготовці всіх необхідних процесуальних документів (заперечень на скаргу, заяв, клопотань тощо) необхідних для захисту прав, представництво інтересів приватного виконавця під час розгляду справи № 370/594/24 в Макарівському районному суді Київської області, участь в судових засіданнях та інші послуги необхідні для захисту прав клієнта.

В запереченнях приватного виконавця Ніколаєнко І.Р. на скаргу ОСОБА_1 на дії/ бездіяльність приватного виконавця поданих в справі № 370/594/24 було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планує понести приватний виконавець Ніколаєнко І.Р. та було зазначено, що він планує понести 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильським В.Г. було узгоджено, вартість послуг адвоката, які надавались в рамках справи № 370/594/24 на загальну суму 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 , оскільки ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2024 року в справі № 370/594/24 у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Ніколаєнко І.Р. відмовлено.

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильським В.Г. погоджено оплату наданих послуг із відстрочкою платежу в пункті 4.1 Договору про надання правничої допомоги. Додатковою угодою до Договору про надання правничої допомоги від 15.11.2024 року приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильським В.Г. узгоджено, що вартість послуг, які будуть надаватись в рамках розгляду справи № 370/594/24 в Макарівському районному суді Київської області будуть складати: оплата фактично наданих послуг в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень за годину роботи адвоката. Загалом адвокатом було надано, а приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. прийнято робіт, послуг на загальну суму 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Приватний виконавець вважає, що оскільки Панченко О.Г. звернулась до суду із безпідставною скаргою, що встановлено відповідною ухвалою суду в справі № 370/594/24, він був вимушений, для захисту своїх прав та представництва його інтересів, звернутись до адвоката для отримання правничої допомоги, що призвело до понесення ним витрат на правову допомогу, а тому просив їх стягнути з Панченко О.Г.

Заявник просить суд: стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігоря Романовича (07401, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, б. 63, прим. 6, іпн НОМЕР_2 ) судові витрати по розгляду справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 06.01.2025 року представник приватного виконавця Прибильський В.Г. заяву про стягнення судових витрат підтримав, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 Павленко Д.О. проти задоволення заяви заперечив, посилався на те, що докази надані на підтвердження факту надання правової допомоги є підробленими, у разі задоволення заяви просив зменшити розмір судових витрат до 1 500, 00 грн.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича. У зв`язку з відмовою скаржника ОСОБА_1 від скарги, ухвалою суду від 09.12.2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київськоїобласті НіколаєнкаІгоря Романовича відмовлено.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, приватним виконавцем до суду подано докази розміру витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом скарги ОСОБА_1 .

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. було укладено із адвокатом Прибильським В.Г. договір про надання правничої допомоги № 20-10-23П від 20.10.2023 року.

На підставі даного договору адвокатом Прибильським В.Г. надаються приватному виконавцю Ніколаєнко І.Р. послуги по підготовці всіх необхідних процесуальних документів (заперечень на скаргу, заяв, клопотань тощо) необхідних для захисту прав, представництво інтересів приватного виконавця під час розгляду справи № 370/594/24 в Макарівському районному суді Київської області, участь в судових засіданнях та інші послуги необхідні для захисту прав клієнта.

В запереченнях приватного виконавця Ніколаєнко І.Р. на скаргу ОСОБА_1 на дії/ бездіяльність приватного виконавця поданих в справі № 370/594/24 було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планує понести приватний виконавець Ніколаєнко І.Р. та було зазначено, що він планує понести 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильским В.Г. було узгоджено, вартість послуг адвоката, які надавались в рамках справи № 370/594/24 на загальну суму 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильським В.Г. погоджено оплату наданих послуг із відстрочкою платежу в пункті 4.1 Договору про надання правничої допомоги.

Додатковою угодою до Договору про надання правничої допомоги від 15.11.2024 року приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. та адвокатом Прибильським В.Г. узгоджено, що вартість послуг, які будуть надаватись в рамках розгляду справи № 370/594/24 в Макарівському районному суді Київської області будуть складати: оплата фактично наданих послуг в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень за годину роботи адвоката. Загалом адвокатом було надано, а приватним виконавцем Ніколаєнко І.Р. прийнято робіт, послуг на загальну суму 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2024 року у справі № 370/594/24, у зв`язку з відмовою скаржника від скарги, у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Ніколаєнко І.Р. відмовлено. При цьому, судом не досліджувалося питання обґрунтованості скарги.

Заперечуючи викладені приватним виконавцем обставини у заяві про стягнення судових витрат, Панченко О.Г. подала заперечення, в яких вказала, що вважає заяву необґрунтованою, а докази недостовірними.

ОСОБА_1 вважає, що заявник у своїй заяві про стягнення судових витрат вірно посилається на норми ЦПК України, проте застосовує їх вибірково, не враховуючи, що витрати пов`язані з розглядом справи не є тотожними витратам, пов`язаними з розглядом скарги на рішення приватного виконавця. ЦПК України не передбачено компенсацію витрат на професійну правову допомогу приватному виконавцю. Адвокатом були надані послуги у вигляді подання заперечень на скаргу.

Крім того, Панченко О.Г. вважає, що Акт надання послуг № 12/12 від 12.12.2024 р., наданий ОСОБА_2 є підробленим. Ознаками підробки є такі: печатки та підписи відображаються попід текстом та є розмитими. Відтак, це є ознаками підробки документу шляхом монтажу. Аналогічне стосується Договору про надання правничої допомоги № 20-10-23п. Невідомо, яким чином приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович уклав цей договір у місті Дніпро (місце складання договору) 20 жовтня 2023 року.

Аналогічне стосується також Додаткової угоди № 15/11 до договору про надання правничої допомоги № 20-10-23п від 20.10.2023 року м. Дніпро 15 листопада 2024 року. Яким чином вона була укладена у м. Дніпро, що значно віддалене від робочого місця ОСОБА_3 , є невідомим.

Панченко вважає, що представником приватного виконавця не надано доказу, що витрати на правничу допомогу є фактично понесеними, тобто сплаченими. Не надано квитанції/платіжної інструкції про сплату приватним виконавцем послуг адвоката. Також не надано достовірних доказів, що послуги адвоката були прийняті приватним виконавцем та що останній не має заперечень. Не виключено, що оплата за надані послуги передбачалась, лише за рахунок стягнутих з ОСОБА_1 коштів у майбутньому. Це свідчить про фіктивність такого договору, порушення принципу добросовісності цивільного законодавства, а також про намір протиправного збагачення за рахунок ОСОБА_1 . Дану справу вважає нескладною. Відтак, гонорар у сумі 24 000 грн не є співмірним з виконаними послугами. Щодо задоволення вимог у аналогічних справах, адвокат посилається на судову практику у господарських справах апеляційних судів. Рішення у наведених справах не стосуються даних правовідносин, а також відсутній обов`язок суду їх враховувати. Вважає, що твердження Прибильського В.Г. про те, що : "…той факт, що ОСОБА_1 звернулась до суду із безпідставною скаргою, що встановлено відповідною ухвалою суду в справі № 370/594/24…" є абсурдним.

Також Панченко О.Г. посилається на те, що судом не було досліджено питання обґрунтованості, або необґрунтованості її скарги, не було надано оцінки її доводам, а також доводам заперечень адвоката приватного виконавця. Відтак, говорити про необґрунтованість скарги не доводиться. Скаржниця відмовилась від своєї скарги у зв`язку із закінченням виконавчого провадження та скасуванням судового наказу. Судом було прийнято таку відмову, виходячи з принципу диспозитивності.

ОСОБА_1 вважає, що приватний виконавець Ніколаєнко І.Р. не позбавлений можливості звернення до Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради з вимогою про компенсацію витрат на правничу допомогу. На її переконання, всі судові витрати підлягають покладенню на КП "Макарів ВУЖКГ".

Тому ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Вирішуючи вимоги за даною заявою, суд керується наступним.

Відповідно дост.246ЦПК України,якщо стороназ поважнихпричин неможе податидокази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд зазаявою такоїсторони,поданою дозакінчення судовихдебатів усправі,може вирішитипитання просудові витратипісля ухваленнярішення посуті позовнихвимог. Длявирішення питанняпро судовівитрати судпризначає судовезасідання,яке проводитьсяне пізнішедвадцяти днівз дняухвалення рішенняпо сутіпозовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270цього Кодексу.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 141 ЦПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, у відповідності до якого інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) в залежності від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Водночас згідно з положеннями статті 142 ЦПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).

Так, за частинами третьою-п`ятою зазначеної вище статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Це є проявом реалізації засадничого правила відшкодування судових витрат у процесуальній нормі у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Разом з цим у цій процесуальній нормі врегульований розподіл судових витрат між позивачем та відповідачем, тобто безпосередньо між сторонами судового процесу.

Процесуальний закон передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Склад сторін виконавчого провадження визначається статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої такими сторонами є стягувач і боржник.

За наслідками розгляду скарги сторони виконавчого провадження, суд відповідно до статті 451 ЦПК України постановляє ухвалу:

- у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника);

- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Особливістю провадження під час розгляду скарги, поданої стороною виконавчого провадження у межах судового контролю за виконанням судового рішення, є його здійснення у специфічному суб`єктному складі за участю стягувача, боржника та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Також стадія здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, хоча і є однією зі стадій судового провадження, однак не пов`язана з результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Із аналізу статті 451 ЦПК України вбачається право суду ухвалити судове рішення про задоволення скарги або про відмову у задоволенні скарги, що у результаті дає право відповідно до статті 452 ЦПК України покласти судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, у випадку задоволення скарги - на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця та у випадку відмови у задоволенні скарги - відповідно на заявника.

Водночас приписи статті 451 ЦПК України не встановлюють виключні випадки завершення провадження в порядку судового контролю за виконанням судового рішення і не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.

Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 451 ЦПК України.

Таким чином:

1) до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення;

2) приписи ЦПК України не обмежують розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, випадками, коли відбувається вирішення спору по суті;

3) приписи ЦПК України передбачають розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, між заявником та органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем (які до сторін процесу не належать);

4) стаття 451 ЦПК України не встановлює виключні випадки завершення провадження в порядку судового контролю за виконанням судового рішення і не охоплює усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження;

5) правила статті 452 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, стосуються результатів оскарження дій органу державної служби чи приватного виконавця, наведених у статті 451 ЦПК України.

Водночас правила статті 452 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, не охоплюють випадки, коли суд приймає судове рішення, не наведене у статті 451 ЦПК України.

За змістом частин першої-третьої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Процесуальним законом забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Інститут аналогії закону та аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи певні регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону та аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя цієї ж статті до основних засад (принципів) цивільного судочинства відносить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Законодавець також запровадив регулювання розподілу судових витрат у випадках, коли суд не вирішує спір по суті, приймаючи рішення, передбачене частиною третьою статті 258 ЦПК України, а також у випадках закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (частина п`ята статті 142 ЦПК України).

Проаналізувавши зазначені вище положення законодавства, суд вважає, що у випадку, коли суд за наслідками розгляду скарги в межах судового контролю за виконанням судових рішень ухвалює законне процесуальне судове рішення, хоч і не передбачене статтею 451 ЦПК України, це не може позбавляти учасника такого провадження права на відшкодування витрат у зв`язку з необґрунтовано ініційованим судовим провадженням. Тобто має місце саме прогалина в процесуальному законодавстві і найбільш наближеним до таких випадків є процесуальне регулювання, передбачене частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

Крім того, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги на дії/бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення висловлено в Окремій думці від 16.08.2024 року суддів Верховного суду у cправі №921/357/20, а саме про застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги на дії/бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення (стаття 142 ЦПК України (стаття 130 ГПК України)).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Так на підтвердження понесених приватним виконавцем судових витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правничої допомоги № 20-10-23П від 20.10.2023 року, додаткову угоду №15/11 від 15.11.2024 року до договору про надання правничої допомоги № 20-10-23П від 20.10.2023 року, акт наданих послуг №12/12 від 12.12.2024 року. Також суд зауважує, що такі докази подані у строк визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Доводи представника Панченко О.Г. про не подання доказів сплати приватним виконавцем коштів на правничу допомогу суд відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Також суд відхиляє доводи представника Панченко О.Г. про те, що документи, які підтверджують надання адвокатом правничої допомоги є підробленими, оскільки такі доводи є лише його припущенням.

При цьому, суд враховує заперечення ОСОБА_1 щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 137 ЦПК України, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (зокрема: підготовка заперечень на скаргу, участь у судовому засіданні), вважає їх завищеними, та приходить до висновку про їх стягнення у розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 246, 260, 261, 270, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігоря Романовича (07401, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, б. 63, прим. 6, іпн НОМЕР_2 ) судові витрати по розгляду справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду у загальному порядку відповідно до ст.ст. 354-355 ЦПК України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у загальному порядку відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 07.01.2025 року.

Суддя Л.В. Білоцька