Постанова

від 07.01.2025 по справі 705/4530/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/122/25Головуючий по 1 інстанціїСправа № 705/4530/21 Категорія: на ухвалу Літвінова Г.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., ГончарН.І., НовіковаО.М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом,

відповідач за зустрічним позовом Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго»;

відповідач за первісним позовом,

позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2024 року в справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» (далі Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення, в якому просило суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» 19303,55 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з грудня 2018 року до вересня 2021 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» судовий збір у сумі 2270,00 грн.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником квартири по АДРЕСА_1 та є власником особового рахунку № НОМЕР_1 . Всупереч вимогам чинного законодавства про укладення індивідуального договору про надання комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» проводило нарахування за централізоване опалення з порушеннями, зокрема, для розрахунків застосовувався недійсний розмір площі квартири, який становить не 46,5 кв.м, а 46,7 кв.м (згідно з технічним паспортом); для розрахунків бралися недостовірні дані теплового лічильника без урахування початкових та кінцевих показів і їх різниці; не складалися акти, в яких були б зафіксовані початкові та кінцеві покази приладу обліку теплової енергії; для розрахунку бралися недійсні дані опалювальної площі будинку, так як даних про опалювальну площу будинку АДРЕСА_2 балансоутримувач не має; з розрахунку було виключено опалювальну площу шести квартир без роз`яснення підстав їх відключення від централізованого опалення, що становить близько 300 кв.м.

ОСОБА_1 неодноразово подавала до Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» інформаційні запити, в яких намагалася отримати інформацію щодо законності нарахувань за теплопостачання з розшифруванням заборгованості. Однак, відповіддю від 29 жовтня 2021 року № 1577 у наданні вказаної інформації їй відмовлено.

Після вимоги ОСОБА_1 надати акти зняття показів теплового лічильника Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» виготовило у 2021 році 42 підроблених акти зняття показів вузла обліку теплової енергії (без зазначення дати їх виготовлення), що спонукало її звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

У листопаді 2021 року позивач дізналася про обнулення приладу обліку у вересні 2018 року та звернулася до відповідача з проханням пояснити підстави втручання в покази теплового лічильника. Однак, відповідач категорично не надає інформацію щодо підстав обнулення теплового лічильника та з відповіді від 18.11.2021 вбачається, що скидання показів лічильника відбулося за участі метрологічного підприємства під час повірки лічильника. При цьому, відповіддю від 23.11.2021 ДП «Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», позивача повідомлено про те, що повірка лічильника не є підставою для скидання даних лічильника та співробітниками підприємства скидання накопичених вимірюваних даних на нульові покази не проводилось. Таким чином, саме відповідач вчинив скидання даних лічильників у вересні 2018 року, що свідчить про втручання в роботу приладу обліку з метою його пошкодження.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем, для розрахунку, роками бралися дані без урахування первинних документів, які є підставою для здійснення розрахунку з централізованого опалення та використовувалися недостовірні показники приладу обліку теплової енергії.

За вимогами наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» передбачено правила розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковий період. Згідно із цим наказом участь в оплаті комунальних послуг із централізованого опалення повинні брати всі без винятку співвласники багатоквартирного будинку.

Однак позивачці за зустрічним позовом невідомо, з яких саме підстав Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» не виконує вимоги зазначеного нормативно-правового акта та не проводить розрахунки згідно із законодавством.

Відповідачем з розрахунку за оплату централізованого опалення виключено шість квартир будинку, при цьому, жодної технічної можливості відокремити окремі квартири від централізованого опалення в будинку по АДРЕСА_2 не було, що свідчить про вчинення грубого порушення прав інших співвласників будинку, на яких протиправно покладено тягар оплати за площу відключених квартир.

Такими діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивачка є особою з інвалідністю, хворіє на тяжку хворобу, а тому за станом здоров`я такі дії завдають суттєвої шкоди. Душевні і психологічні страждання негативно впливають на стосунки позивачки за зустрічним позовом з оточуючими внаслідок порушення звичайного режиму життя, спокою, нормальних життєвих зв`язків та виникнення незручностей внаслідок винних дій Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго».

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо нарахування плати за централізоване теплопостачання з урахуванням недійсної площі квартири АДРЕСА_3 за період з грудня 2018 року до вересня 2021 року; визнати незаконними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо нарахування плати за централізоване опалення без урахування початкових та кінцевих показів теплового лічильника в будинку по АДРЕСА_2 ; визнати незаконними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо нарахування плати за централізоване опалення без технічної документації щодо опалювальної площі будинку по АДРЕСА_2 ; визнати незаконними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо скидання показів приладу обліку теплової енергії в будинку по АДРЕСА_2 у вересні 2018 року; визнати незаконними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо виготовлення недійсних актів про зняття показників приладу обліку теплової енергії в будинку по АДРЕСА_2 за період з грудня 2018 року по вересень 2021 року; стягнути з Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року, окрім іншого, об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів з первісним позовом Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення.

25 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, яка зареєстрована 26 грудня 2022 року, про збільшення позовних вимог та просила суд: визнати незаконним від`єднання Уманським КП «Уманьтеплокомуненерго» від централізованого опалення у будинку АДРЕСА_4 (шести) квартир, а саме: квартири АДРЕСА_5 з січня 2010 року, квартири АДРЕСА_6 з січня 2011 року, квартири АДРЕСА_7 з червня 2011 року, квартири АДРЕСА_8 з жовтня 2013 року, квартири АДРЕСА_9 з грудня 2017 року, квартири АДРЕСА_10 з червня 2019 року; визнати незаконним нарахування оплати за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 у період з грудня 2018 року до квітня 2021 року без урахування опалювальної площі 6 квартир багатоповерхового та багатоквартирного будинку.

12 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог, яка зареєстрована 15 травня 2023 року, та просила суд: визнати протиправними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо відмови ОСОБА_1 надати повну інформацію про розшифрування боргу в сумі 25960,20 грн; визнати протиправними дії Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» щодо ненадання відповіді на претензію від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 та непроведення перерахунку нарахувань за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 ; зобов`язати Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» провести перерахунок оплати за послугу з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , з урахуванням повної площі будинку по АДРЕСА_11 та отриманої підприємством субсидії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 20 жовтня 2019 року до 20 жовтня 2021 року.

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області після задоволення відводів та самовідводів суддів місцевих судів Черкаської області від Лисянського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа № 705/4530/21 за позовом Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2024 року під головуванням судді Літвінової Г.М. відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до провадження в межах цієї справи заяв ОСОБА_1 від 25.12.2022 та від 12.05.2023 про збільшення позовних вимог.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що відмова у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог не перешкоджає зверненню з позовною заявою до суду в загальному порядку.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Місцевий суд зазначив, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Суд першої інстанції, керуючись підставами позову, з яким позивачка за зустрічним позовом звернулася до суду, аналізуючи дві подані заяви про уточнення позовних вимог від 25 грудня 2022 року та від 12 травня 2023 року, дійшов висновку, що подані заяви є новими позовними вимогами, не заявленими у зустрічному позові під час звернення до суду, за своїм змістом не є заявами про збільшення розміру позовних вимог, а тому не можуть бути прийняті до провадження в межах цієї справи.

Не погоджуючись з ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2024 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість прийнятого судового рішення, просила вказану ухвалу в частині відмови в прийнятті заяв про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.2022 та від 12.05.2023 у даній справі, скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що судом порушено порядок розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог та не постановлено передбачену процесуальним законом ухвалу з даного процесуального питання. Так, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання про відкриття провадження у справі не мав права одночасно розглядати процесуальне питання щодо відмови у прийнятті заяв про збільшення розміру позовних вимог.

Тобто різне правове регулювання різних процесуальних питань повинно мати наслідком постановлення різних ухвал суду при їх вирішенні.

Крім того, скаржниця, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу. Відтак, фактично, суд при розгляді заяв про збільшення розміру позовних вимог, у разі відмови у їх прийнятті, повинен був постановити ухвалу про їх повернення, що не вчинив умисно та свідомо.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із пунктом 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.

Збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову тощо). Тобто збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог.

Тобто збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано із пред`явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося у позовній заяві.

Відтак, доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі, що заяви ОСОБА_1 від 25.12.2022 та від 12.05.2023 за своїм змістом не є заявами про збільшення розміру позовних вимог, а тому не можуть бути прийняті до провадження в межах даної справи.

Щодо посилань скаржниці на неможливість одночасного вирішення судом питань щодо відкриття провадження та щодо відмови у прийнятті заяв про збільшення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Ухвала про прийняття справи до свого провадження після передачі справи з одного суду до іншого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України (після задоволення відводів (самовідводів)) та у випадку, якщо провадження у справі вже відкрито, за своєю правовою природою не є ухвалою про відкриття провадження.

Так, із матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 705/4530/21 за позовом Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення було відкрито ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області 13 грудня 2021 року. Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року прийнято дану справу до свого провадження, прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, після передачі справи з одного суду до іншого, тобто фактично, після зміни складу суду, розгляд справи починається спочатку, однак, повторне відкриття провадження у справі не допускається. Належним є постановлення судом ухвали про прийняття справи до свого провадження з роз`ясненням прав та обов`язків учасників справи, а також стадії розгляду справи, що правомірно було зазначено в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції. Відтак, місцевий суд не вирішував в оскаржуваній ухвалі питання про відкриття провадження у справі, про що помилково зазначено скаржницею.

При цьому, вирішення судом в ухвалі про прийняття справи до свого провадження питання прийняття чи відмови у прийняття заяв про збільшення позовних вимог не є процесуальним порушенням в розумінні положень ЦПК України, а відтак не є підставою для скасування такої ухвали.

Щодо доводів скаржниці про необхідність постановлення ухвали про повернення заяв про збільшення позовних вимог, у випадку відмови у їх прийнятті, колегія суддів зазначає, що постановлення судом ухвали про відмову в прийнятті заяв про збільшення позовних вимог не суперечить загальним засадам ЦПК України. Більше того, у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у даній справі, а також в постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, на яку здійснює посилання безпосередньо сама скаржниця, суд касаційної інстанції не заперечує можливість прийняття судами ухвали про відмову в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та зазначає лише про те, що наслідком такої відмови є повернення заяви позивачу.

Судом касаційної інстанції у вказаних постановах також зазначено, що «при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанова Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, провадження № 61-15126св21).

Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України. Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу.

Водночас пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина дев`ята статті 10 ЦПК України)».

Відтак, у сформованій практиці Верховного Суду поняття ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не нівельоване.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не є порушенням норм процесуального права, та у разі наявності підстав для такої відмови, у суду не виникає беззаперечний обов`язок прийняти виключно ухвалу про повернення заяви про збільшення позовних вимог позивачу.

Відтак, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду викладене, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 червня 2024 року в справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживачів, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков