Ухвала

від 07.01.2025 по справі 686/28905/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/28905/23

Провадження № 6/686/56/25

УХВАЛА

07 січня 2025 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Чевилюк З.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення та надання звіту, накладення штрафу по справі №686/28905/23-,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо суду із заявою, в якій просить здійснити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 лютого 2024 року та накласти на керівника боржника Державне підприємство «Радгосп Лісовогринівецький» ОСОБА_2 штраф у розмірі сорока прожиткових мінімумів, який стягнути в дохід державного бюджету; зобов`язати боржника Державне підприємство «Радгосп Лісовогринівецький» подати у строк п`ять робочих днів звіт про виконання судового рішення.

Рішення в даній справі вступило в закону силу та відкрито виконавче провадження. Рішення не виконано.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2024 року у цивільній справі №686/28905/23 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Радгосп Лісовогринівецький» про стягнення заробітної плати задоволено частково.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно до положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Згідно ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Однак, з таким зверненням позивач до суду не звертався.

Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Відповідно дост.453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюстатті 453-4 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (частина 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.

Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з заяви, позивачем не надано будь-яких належних та обґрунтованих доказів перебування виконавчого документу в органах державної виконавчої служби на виконання.

Заява ОСОБА_1 не містить інформації щодо ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Щодо вимоги позивача про накладання штрафу на керівника боржника Державне підприємство «Радгосп Лісовогринівецький», суд зазначає наступне.

За наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника боржника, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Накладання штрафу на боржника, відповідального за виконання рішення, відповідно до статті 453-4 ЦПК України, вбачається за можливе лише за наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви стягувача про встановлення судового контролю за виконанням рішення та надання звіту, накладення штрафу по справі 686/28905/23 у суду відсутні.

Керуючись ст. ст.453-1, 453-2, 453-3 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення та надання звіту, накладення штрафу по справі 686/28905/23 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: