Постанова

від 09.12.2024 по справі 904/6475/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6475/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Чумак Олена Василівна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Торгівельний дім АЗІМУТ" - адвокат, ордер серія АЕ №1244970 від 06.11.2023р.

від скаржника: Кириченко Євген Вікторович (в залі суду) - від ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - адвокат, ордер серія АЕ № 1265485 від 02.01.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Азімут", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором про закупівлю № 23060 від 21.02.2023 в загальній сумі 4 247 330, 80 грн, з яких: заборгованість за товар у розмірі 4 167 824, 40 грн, пеня в розмірі 68 831, 49 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 674, 91 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім АЗІМУТ» основний борг у розмірі 4 167 824, 40 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 656, 10 грн, пеню у розмірі 66 868, 20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 50 908, 18 грн.

07.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" про розподіл судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім АЗІМУТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Приймаючи оскаржуване додактове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наданими відповідачем доказами підтверджується факт отримання ТОВ Торгівельний дім АЗІМУТ конкретного виду професійної правничої допомоги, що визначена в сумі 25 000,00 грн.

Оцінивши заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат професійної правничої допомоги з урахуванням критеріїв при їх розподілі, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також розумність таких витрат позивача в сумі 25 000 грн, поклавши їх на відповідача в повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції від 24.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції фактично обмежився висновком про те, що наданими доказами підтверджується факт отримання ТОВ Торгівельний дім АЗІМУТ конкретного виду професійної правничої допомоги, що визначена в сумі 25 000,00 грн, внаслідок чого не встановив підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених ч. 4 ст. 129 ГПК України.

ПрАТ «ДТРЗ» у своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначало про те, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа є типовою та не відноситься до складних категорій справ, внаслідок чого вартість наданих послуг за договором є завищеною і не розумною. Також, ПрАТ «ДТРЗ» звертало увагу на те, що Акт приймання-передачі №1 наданої правничої допомоги від 04.03.2024 не містить переліку наданих позивачеві послуг, а також деталізації витраченого адвокатом часу на надання таких послуг, що унеможливлює встановлення дійсного обсягу виконаних робіт, витрат часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення суми. ПрАТ «ДТРЗ» звертало увагу на незначну кількість судових засідань у справі, а також на якість наданих представником ТОВ «ТД Азімут» послуг.

На переконання ПрАТ «ДТРЗ», задоволена судом першої інстанції сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. э необґрунтованою, нерозумною, а також неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт представником позивача, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів та проведених судових засідань. Вважаємо, що ймовірний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази, надані представником ТОВ «ТД Азімут» на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок ПрАТ «ДТРЗ».

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

19.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ Торгівельний дім АЗІМУТ надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач зазначав про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Сторони не укладали детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 126 ГПК України та керуючись правовими позиціями ВС України, викладеними в Постановах від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22, від 06.12.2023 р. у справі 904/464/23, від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, де Суд звернув увагу на зміст норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Позивач звертає увагу, що в даній справі відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, натомість подано лише заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Таким чином, на переконання позивача, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача, суд першої інстанції цілком правомірно - на свій розсуд ухвалив додаткове рішення про задоволення заяви позивача, врахував всі докази та обставини справи.

На підставі наведеного, позивач просить суд залишити додаткове рішення суду першої інстанції від 24.07.2024 по справі №904/6475/23 без змін, а скаргу ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод без задоволення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.12.2024 об 10:00 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 904/6475/23, а саме дату та час судового засідання виправлено на 09.12.2024 о 09:30 год.

09.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

06.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (далі - Клієнт) та Чумак Оленою Василівною (далі Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 146 (далі договір).

Актом приймання-передачі № 1 наданої правничої допомоги від 04.03.2024 встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Азімут" у справі № 904/6475/23 було надано правову допомогу на загальну суму 25 000 грн, а саме:

- подання та повний супровід судової справи № 904/6475/23 в Господарському суді Дніпропетровської області про стягнення заборгованості та пені з ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Торгівельний дім Азімут".

Відповідно до платіжних інструкцій № 277 від 11.12.2023 на суму 25 000 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Азімут" здійснило оплату за надання правової допомоги за договором.

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Чумак Оленою Василівною на підставі Ордеру про надання правничої (правової допомоги) серія АЕ № 1244970 від 05.12.2023. Статус адвоката підтверджено Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ДП № 3835 від 17.08.2018.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно встановлених фактичних обставин справи щодо того, що 06.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (далі - Клієнт) та Чумак Оленою Василівною (далі Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 146 (далі договір), на підставі якого за Актом приймання-передачі № 1 наданої правничої допомоги від 04.03.2024 встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Азімут" у справі № 904/6475/23 було надано правову допомогу на загальну суму 25 000 грн, а саме: подання та повний супровід судової справи № 904/6475/23 в Господарському суді Дніпропетровської області про стягнення заборгованості та пені з ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Торгівельний дім Азімут". Відповідно до платіжних інструкцій № 277 від 11.12.2023 на суму 25 000 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Азімут" здійснило оплату за надання правової допомоги за договором.

Відповідно, предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції саме в розмірі 25 000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до тексту позовної заяви: ... У зв`язку з тим, що головним доказом надання правової допомоги із супроводу справи в суді є Акт приймання-передачі наданої правової (професійної правничої допомоги), який підписується сторонами лише після приймання послуги Клієнтом, то надати цей Акт суду в період розгляду справи неможливо і тому, прошу суд: - прийняти та врахувати заяву від Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 грн. за надання правничої допомоги в Господарському суді Дніпропетровської області; Докази, що підтверджують надання адвокатом правничої допомоги (Акти приймання-передачі, та інш.) будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом разом із заявою про ухвалення судом Додаткового рішення... .

Колегія суддів констатує, що апелянтом дотримано вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн в позовній заяві.

До позовної заяви якості додатків, зокрема, подано:

... 12) Засвідчена копія Договору про надання правничої допомоги № 146 від 06.11.2023;

13) Засвідчена копія Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 146 від 06.11.2023;

14) Засвідчена копія Рахунку-фактури № 1 від 05.12.2023;

15) Засвідчена копія платіжної інструкції про сплату правничої допомоги Позивачем;

16) Засвідчена копія Ордеру № АЕ 1244970 від 05.12.2023;

17) Засвідчена копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3835 від 17.08.2018....

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,

06.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (далі - Клієнт) та Чумак Оленою Василівною (далі Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 146 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту при провадженні господарського, адміністративних, цивільних справ в будь-яких судах всіх рівній, кримінальних справах, а також адміністративні правопорушення, які порушуються та розслідуються будь-якими органами слідства чи розглядаються судами, дізнання чи дослідчих перевірок, а також іншими уповноваженими держаними органами, що проводяться за заявами Клієнта чи третіх осіб, представляти Інтереси Клієнте як стягувача або боржника в виконавчому і та здійснювати супровід будь-яких інших справ, таких, які прямо чи опосередковано стосуються прав та інтересів Клієнта як свідка, потерпілого, підозрюваного, правопорушника, боржника, стягувача, позивача, відповідача або зачіпають його права та інтереси іншим чином, при цьому Адвокат має право виступати в якості захисника та/або представника Клієнта.

Розмір та порядок оплати гонорару Адвоката встановлюється відповідним Додатком до даного Договору , що є його невід`ємною частиною (пункт 5.1 договору).

Додатком № 1 до Договору встановлено, що цей Додаток визначає порядок оплати правничої допомоги (гонорару) Адвоката за надання правничої допомоги з подання до суду та правового супроводу судового спору про стягнення заборгованості, пені та інфляційних за Договором № 23060 від 21.02.2023 р з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Клієнта.

Гонорар Адвоката є фіксованим і складає 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок (пункт 3 Додатку № 1).

Згідно з пунктами 4.1 - 4.3 гонорар оплата гонорару Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання від Адвоката рахунку-фактури.

Клієнт оплачує витрати Адвоката протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання від Адвоката рахунку-фактури за умови надання Клієнту всіх документів, що підтверджують понесені витрати.

Оплата гонорару та витрат Адвоката здійснюється Клієнтом безготівковим розрахунком на поточний (банківський) рахунок Адвоката, зазначений у відповідному рахунку на оплату.

Правнича допомога вважається наданою після підписання Акту приймання-передачі правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (пункт 6 Додатку № 1).

Цей Договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи будь-якої із Сторін, діє до 31.12.2026 року (пункт 7.1 договору).

Враховуючи розмір позовних вимог (4 242 348,70 грн) розподілу підлягає 25 000,00 грн гонорару адвоката, що становить 0,58% від задоволених судом першої інстанції позовних вимог.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до п. 29 Додаткової Постанови ВСУ від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22 - Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки_- підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до п. 32 Додаткової Постанови ВСУ від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22 Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу» (пункти 133-134 постанови Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 р. у справі 3 922/1964/21).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Сторони не укладали детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 126 ГПК України та керуючись правовими позиціями ВС України, викладеними в Постановах від 13.02.2024р. у справі № 910/12155/22, від 06.12.2023 р. у справі 904/464/23, від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, від де Суд звернув увагу на зміст норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Враховуючи зміст договору №146 про надання правничої допомоги від 06.11.2023, колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно, розподілу підлягало 25 000,00 витрат на професійну допомогу, понесених позивачем.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т. п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, проте подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (том 1, а.с. 220-222), за змістом якого, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" просило суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Суд першої інстанції з огляду на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також розумність таких витрат позивача в сумі 25 000,00 грн.

В свою чергу, колегія суддів, виходячи з критерію реальності понесених позивачем витрат на надання послуг професійного адвоката, розумності їхнього розміру, доводів апеляційної скарги не знаходить підстав для висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат у сумі 25 000,00 грн, який в контексті обставин даної справи є розумним і таким, що відповідає критерію складності справи з огляду на наступне:

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Враховуючи відсутніть в апеляційній скарзі посилань на докази , які б могли спростувати вищенаведені висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги :... Так, в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції фактично обмежився висновком про те, що наданими доказами підтверджується факт отримання ТОВ «ТД Азімут» конкретного виду професійної правничої допомоги, що визначена в сумі 25 000, 00 грн., внаслідок чого не встановив підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Суд першої інстанцій, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, не врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в якій наголошено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 238 ГПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

ПрАТ «ДТРЗ» у своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначало про те, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа є типовою та не відноситься до складних категорій справ, внаслідок чого вартість наданих послуг за договором є завищеною і не розумною. Також, ПрАТ «ДТРЗ» звертало увагу на те, що Акт приймання-передачі №1 наданої правничої допомоги від 04.03.2024 не містить переліку наданих позивачеві послуг, а також деталізації витраченого адвокатом часу на надання таких послуг, що унеможливлює встановлення дійсного обсягу виконаних робіт, витрат часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення суми. ПрАТ «ДТРЗ» звертало увагу на незначну кількість судових засідань у справі, а також на якість наданих представником ТОВ «ТД Азімут» послуг.

Проте, всупереч вимогам ч. 4 ст. 238 ГПК України та висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції не надав жодної оцінки викладеним у запереченні аргументам ПрАТ «ДТРЗ», які стосуються реальності та розумності розміру адвокатських витрат, обсягу наданих представником позивача послуг, їх якості, дійсності та необхідності з урахуванням конкретних обставин розгляду справи, а також часу, який міг витратити представник позивача надаючи такі послуги.

Зокрема, суд першої інстанції не зазначив про мотиви відхилення доводів ПрАТ «ДТРЗ» про якість наданих адвокатом ТОВ «ТД Азімут» послуг, за результатами надання яких у зв`язку з допущеними позивачем помилками під час здійснення розрахунку сум пені та інфляційних за двома видатковими накладними №8 від 15.06.2023 та №9 від 29.06.2023 у ТОВ «ТД Азімут» виникла необхідність звертатися з заявою про зменшення позовних вимог.

За таких обставин, вважаємо, що суд першої інстанції не врахував вищенаведених правових позицій Верховного Суду під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення, не надав оцінку запереченням ПрАТ «ДТРЗ» щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, внаслідок чого припустився порушення норм процесуального закону, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування рішення суду.

Також неврахування та ненадання оцінки запереченням ПрАТ «ДТРЗ» проти заявленого ТОВ «ТД Азімут» розміру витрат на професійну правничу допомогу призвело до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та вдався до однобічного розгляду справи, тим самим порушив ч. 5 ст. 236 ГПК України.

На переконання ПрАТ «ДТРЗ», задоволена судом першої інстанції сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. Є необґрунтованою, нерозумною, а також неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт представником позивача, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів та проведених судових засідань. Вважаємо, що ймовірний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази, надані представником ТОВ «ТД Азімут» на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок ПрАТ «ДТРЗ».

За таких обставин, вважаємо, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 підлягає скасуванню в повному обсязі з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ТД Азімут» про розподіл судових витрат в повному обсязі... відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень та не спростовують оспорюваних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/6475/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.01.2025.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяА.Є. Чередко

СуддяО.В. Чус