Ухвала

від 07.01.2025 по справі 461/9843/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9843/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1278/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

встановила:

на розгляді Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою від 12 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 09 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави, яке мотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на систематичне порушення стороною обвинувачення права на захист у зв`язку з неврученням йому клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Зазначає про ігнорування вищезазначеного факту головуючим суддею.

Вважає рішення суду незаконним.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року та змінити застосований запобіжний захід на нічний домашній арешт із покладенням відповідних обов`язків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення ухвали суду без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора, з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні не зменшились, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, з врахуванням тяжкості інкримінованого за ч.2 ст. 186 КК України кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в тому числі домашнього арешту.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною актуальність наведених прокурором ризиків та приходить до висновку, про безпідставність доводів апелянта з цього приводу і вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому розміру застави, забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Голослівними, на переконання колегії суддів, є покликання апелянта про порушення права на захист, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у суді першої інстанції за участі обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , останні не вказували на жодне процесуальне порушення, разом з тим, давали пояснення по суті, висловлюючи свої заперечення проти продовження строку тримання під вартою, аргументуючи наявністю підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, що в сукупності, свідчить про ознайомлення обвинуваченого та сторони захисту із змістом клопотання.

Відтак наведене, спростовує доводи апеляційної скарги обвинуваченого з цього приводу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4