Ухвала

від 07.01.2025 по справі 766/7082/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7082/23

Номер провадження: 11-сс/819/10/25

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «БАЛКЕР» на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023232020000354,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2024 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт у кримінальному провадженні № 12023232020000354 на майно, виявлене під час огляду місця події 05.01.2024 та 19.11.2024, проведеного на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Острівське шосе, 1, а саме: - брухт чорного і кольорового металу, а саме на: насип з брухту чорних та кольорових металів, в якому знаходиться значна кількість металевих фрагментів, ззовні схожих на балки, станини, металеві конструкції, схожі на частини виробничих потужностей та фрагменти металевих конструкцій, значну кількість металевих піддонів-картерів, фрагментів двигунів, реакторів, шнеків подачі різного діаметру, металевих шаф-сейфів, деформованих елементів кожухів, вентиляції, конструктивних елементів з шестернями та рухомими частинами фрагментів рельсів та інших металевих частин.

Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 21.11.2024 року , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12023232020000354 від 26.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 213 та ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Вилучене майно повернути на територію земельної ділянки за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1, що перебуває в суборенді ТОВ «БАЛКЕР».

Зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Слідчим суддею не встановлено дійсного власника арештованого майна, вилученого під час огляду 19.11.2024 року та не було взято до уваги , що станом на 24.02.2023 на орендованій виробничій дільниці ТОВ «БАЛКЕР», яка розміщена за адресою: м. Херсон, вул. Острівське шосе, 1 знаходилось 315,260 тон брухту чорних металів, які були придбані у 2021 році у Херсонського державного заводу «ПАЛАДА» та у ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод». Вказана інформація зазначена у складській довідці вих. № Б.07/03-1 від 07.03.2023 за підписом директора ТОВ «БАЛКЕР» ОСОБА_8 , яка міститься в матеріалах вказаного кримінального провадження.

17.02.2022, 19.02.2022 та 23.02.2022 під час розвантаження металобрухту водії транспортних засобів здійснюють фотофіксацію транспортного засобу та вантажу на території виробничої ділянки за адресою: м. Херсон, вул. Острівське шосе, 1 на фоні аркуші із зазначенням дати. З вказаних фотознімків вбачається наявність на вказаній території металобрухту ТОВ «БАЛКЕР».

18.11.2024 року у відповідь на прохання слідчого ТОВ «БАЛКЕР» було надано дозвіл слідчим на огляд території земельної ділянки за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1 та повідомлено, що «з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України до деокупації міста Херсон ТОВ «БАЛКЕР» у своїй діяльності не використовував вищевказану ділянку, а тому ТОВ «БАЛКЕР» невідомо про стан вказаної ділянки та її використання в будь-якій, у тому числі незаконній, діяльності за цей період».

19.11.2024 року було повторно проведено огляд тієї ж території, що і 05.01.2024 року, в ході якого виявлено та вилучено « насип 5-6 куп металевого брухту».

Слідчим суддею не встановлено, на якій підставі було зроблено висновок, що арештоване майно, вилучене в ході огляду 19.11.2024 року належить саме ОСОБА_9 , а не ТОВ «БАЛКЕР».

Слідчим суддею не зазначено підставу арешту та обґрунтування його необхідності та не зазначено які саме ознаки вказують на відповідність майна ст. 98 КПК та його причетність до вказаного кримінального правопорушення, а наявність формальної постанови про визнання речовим доказом не виключає необхідність доведення наявності підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Слідчим суддею в ухвалі не зазначено чи доведено стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено належності вилученого майна саме підозрюваному ОСОБА_9 та ймовірність, того, що власником частини вказаного майна може бути ТОВ «БАЛКЕР».

Клопотання про арешт майна подано в порушення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК та накладено арешт на майно, яке нe було вилучено та взагалі не ідентифіковано.

Клопотання про арешт розглядалося без ймовірних власників вилученого майна та не було повідомлено представників ТОВ «БАЛКЕР» про розгляд такого клопотання.

З ухвали вбачається, що на переконання прокурора вилучене майно відповідає вказаним в ст. 167 КПК ознакам, а відтак вилучене майно є тимчасово вилученим.

Позиції учасників судового розгляду.

Адвокат ОСОБА_7 підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження , перевіривши матеріали кримінального провадження, що надійшли із суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви суду.

З матеріалів провадження вбачається, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно розглянуто без виклику представника ТОВ « БАЛКЕР» , матеріали провадження не містять відомостей про те, що копію оскаржуваної ухвали апелянт отримав раніше зазначеної в апеляційній скарзі дати, тому слід діти висновку, що апеляційна скарга подана в межах строку передбаченого ч.2, 3 ст. 395 КПК України.

Частиною першою ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень ч.1,2,3 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК , арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження 19.11.2024 року прокурор подав клопотання про арешт майна, яке оглянуто в ході огляду місця події 19.11.2024 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12023232020000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Метою накладення арешту на виявлене в ході огляду місця події 19.11.2024 року за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1 майно прокурор визначив його збереження як речового доказу та запобігання можливості його знищення або приховування , зважаючи існування обґрунтованої сукупності підстав та розумних підозр вважати, що металобрухт є доказом злочину та об`єктом кримінально- протиправних дій.

Із протоколу огляду від 19.11.2024 року видно, що при огляді території за адресою : м. Херсон, вул. Острівське шосе, 1 , яка передана в суборенду ТОВ « Балкер» виявлено насипом 5-6 куп брухту чорного металу , в яких містяться фрагменти металевих балок , металевих конструкцій, деформованих листів металу , металевих піддонів , фрагментів рельсів, картери та ін.

У протоколі огляду від 19.11.2024 року зазначено, що в ході огляду нічого не вилучалося, металобрухт перебуває на місці, в якому він був розташований до проведення огляду. У протоколі огляду зазначено опис виявленого майна, межі земельної ділянки , на якій це майно розташоване , тобто зазначена ідентифікація майна так як вона була можливою на час проведення огляду місця події .

У клопотанні прокурора зазначено про відсутність технічної можливості для зважування оглянутого металобрухту , зокрема через постійні обстріли цієї ділянки .

Вбачається, що постановою слідчого від 19.11.2024 року оглянутий 19.11.2024 року насип з брухтом металів визнано речовим доказом у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12023232020000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213, ч. 1. ст. 111-2 КК України.

Матеріали провадження містять відомості про те, що 06.11.2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України , з якого видно, що ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він в період з травня по жовтень 2022 року , будучи громадянином України з прямим умислом, вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні , обіймаючи посаду начальника дільниці у ТОВ «Балкер» основним видом діяльності якого є оптова торгівля відходами та брухтом у період часу з травня по жовтень 2022 року, більш точний час та місце вчинення злочину органами досудового розслідування не встановлено, добровільно, без будь-якого фізичного чи психічного примусу, співпрацюючи з представниками збройних формувань держави-агресора здійснював на майданчиках, належних ТОВ «Балкер» в м. Херсоні за адресами: Острівське шосе, 1, та Бериславське шосе, 10, збір, зберігання, підготовку та передачу збройним формуванням держави-агресора матеріальних ресурсів України, а саме: брухту чорних і кольорових металів, який, безпосередньо приймав від невстановлених в ході досудового розслідування представників збройних формувань рф.

На цих майданчиках ОСОБА_9 накопичував та зберігав брухт чорних і кольорових металів, який представники збройних формувань держави-агресора попередньо незаконно вилучали на тимчасово окупованій території міста Херсон, внаслідок військової агресії і мародерства та привозили ОСОБА_9 на зберігання. Після чого, він надавав активну допомогу, яка полягала у зборі, зберіганні металобрухту на вказаних майданчиках, який в обумовлений заздалегідь час передавав представникам держави-агресора, які вивозили його за допомогою невстановлених вантажних автомобілів та вантажних суден типу баржі, на тимчасово окуповану територію Херсонської області, м. Яни Капу АР Крим (колишня назва м. Красноперекопськ) та м. Ульяновськ російської федерації. Тим самим ОСОБА_4 передавав матеріальні ресурси невстановленим в ході досудового розслідування представникам держави-агресора та її збройним формуванням.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, як видно з ухвали , дійшов висновку, що оглянуте в ході огляду місця події майно відповідає критеріям речових доказів, і що накладення арешту на це майно є необхідним з метою збереження речових доказів, оскільки існує ризик можливості його знищення, псування, відчуження.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України .

Надаючи оцінку тому чи майно, на яке ухвалою слідчого судді, що оскаржується, накладено арешт, відповідає ознакам речового доказу, колегією суддів ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч. 3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що зазначене у постанові слідчого від 19.11.2024 року та у клопотанні прокурора майно відповідає критеріям речових доказів, оскільки є вірогідним, що воно є об`єктом кримінально-протиправних дій у зазначеному кримінальному провадженні.

Посилання апеляційної скарги як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на те, що слідчий суддя не встановив дійсного власника майна і не врахував, що ймовірним власником арештованого майна може бути ТОВ « БАЛКЕР» не є прийнятними.

Слідчим суддею як видно зазначено, що з доданих до клопотання прокурора доказів вбачається ймовірність перебування оглянутого металобрухту у володінні та розпорядженні ОСОБА_9 , який займався збиранням металобрухту на вказаній земельній ділянці.

Під час здійснення досудового розслідування шляхом проведення певних слідчих дій і проводиться перевірка та повне і об`єктивне встановлення всіх обставин кримінального провадження, передбачених ст. 91 КПК , які підлягають доказуванню, в т.ч. і щодо речових доказів , їх власника та інші обставини. Збір доказів на їх підтвердження або спростування, і є метою проведення досудового розслідування.

Арешт на майно, яке визнано речовим доказом накладається саме з метою забезпечення дієвості кримінального провадження.

Додані до апеляційної скарги складська довідка від 07.03.2023 року за підписом директора ТОВ « БАЛКЕР» за змістом якої станом на 24.02.2023 року на орендованій виробничій дільниці ТОВ « БАЛКЕР» знаходилося 315,260 тн. брухту чорних металів , які були придбані у 2021 року у Херсонського державного заводу « ПАЛАДА» та ТОВ НВП «Херсонський Машинобудівний завод», та фото із зображенням автомобілів без підтвердження відповідними товаротранспортними та бухгалтерськими документами об`єктивно наразі не підтверджують , що майно на яке накладено арешт є саме тим майном, про яке зазначене в апеляційній скарзі та набуте у власність ТОВ « БАЛКЕР» до травня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

При цьому ТОВ «БАЛКЕР» має право звернутися до слідчого судді у порядку ст. 174 КПК України із заявою про зняття арешту на майно та доводити , що арешт накладено необґрунтовано з наданням додаткових доказів на підтвердження цих обставин чи доводити, що відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу.

Не можна визнати підставою для скасування ухвали слідчого судді від 21.11.2024 року і доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого подано без дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

Нормами ч. 5 ст. 171 КПК передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Тобто зазначені норми кримінального процесуального закону регулюють питання накладення арешту на тимчасово вилучене майно .

Проте із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оглянуте 19.11.2024 року майно в ході огляду місця події не вилучалося про що прямо зазначено у протоколі огляду від 19.11.2024 року , тому посилання апеляційної скарги на те, що арештоване майно має статус тимчасово вилученого майна є помилковими.

Посилання у вступній частині ухвали слідчого судді на розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, не свідчить про те, що за результатами проведення такої слідчої дії як огляд місця події оглянутий металобрухт, набув статусу тимчасово вилученого майна.

Тому посилання апеляційної скарги про те, що прокурором клопотання про накладення арешту на майно, оглянуте в ході огляду місця події з метою забезпечення його збереження як речового доказу може бути подано лише у строки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України , слід визнати помилковими.

Доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні прокурора та відповідно в ухвалі слідчого судді не вказано мету накладення арешту на майно та не наведено ризиків втрати такого майна не ґрунтується на матеріалах провадження.

Не можна визнати достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали і посилання апеляційної скарги на те, що розгляд клопотання прокурора без повідомлення ТОВ « БАЛКЕР» , зважаючи на приписи ч . 2 ст. 172 КПК України.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді з підстав зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, а тому у задоволенні апеляційних вимог адвоката ОСОБА_7 належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422, ч. 2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «БАЛКЕР» залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2024 року, якою накладено арешт на майно, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023232020000354.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4