Постанова

від 10.12.2024 по справі 920/1296/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 920/1296/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Матюха Д.М.

від відповідача - Маківський О.В.

від третьої особи-1 - не з`явились

від третьої особи-2 - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області

на рішення Господарського суду Сумської області від 16.10.2024 р. (повне рішення складено 25.10.2024 р.)

у справі № 920/1296/23 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Андріяшівська сільська рада

2. Роменське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Роменський агролісгосп"

про стягнення 696858,07 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни про стягнення збитків у розмірі 696858,07 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 209057,42 грн до спеціального фонду Державного бюджету України, 139371,61 грн до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 348429,04 грн до спеціального фонду місцевого бюджету Андріяшівської сільської ради Роменського району.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що працівники відповідача на початку серпня 2022 року незаконно зрубали 118 дерев, що є порушенням вимог ст. ст. 67, 68, 69 ЛК України, внаслідок чого була завдана шкода навколишньому природному середовищу, тому у відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідач як юридична особа зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівниками під час виконання службових обов`язків.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.10.2024 р. у справі № 920/1296/23 у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Сумській області відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державна екологічна інспекція у Сумській області подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідачем не було надано доказів на спростування обставин не здійснення працівниками останнього самовільного порубу лісу на території кварталу 260 виділу 14 лісового фонду Державного підприємства «Роменський агролісгосп».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 р. апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області у справі № 920/1296/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 920/1296/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 920/1296/23 та призначено до розгляду на 10.12.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 р. задоволено заяву Державної екологічної інспекції у Сумській області про проведення судового засідання 10.12.2024 р. у справі № 920/1296/23 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 р. задоволено заяву Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни про участь у судовому засіданні 10.12.2024 р. у справі № 920/1296/23 у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10.12.2024 р. представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники третіх осіб не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 18.11.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 920/1296/23 третім особам доставлено до електронних кабінетів 18.11.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 20.11.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 18.11.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 920/1296/23 оприлюднена у реєстрі 20.11.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.08.2022 р. відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200470000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

В межах кримінального провадження було встановлено, що підозрювані, перебуваючи в трудових відносинах з Селянським (фермерським) господарством Кривозуб Світлани Іванівни, діючи спільно, на початку серпня 2022 року на території кварталу 260 виділу 14 лісового фонду Державного підприємства «Роменський агролісгосп» в межах території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області без отримання спеціального дозволу (лісорубного квитка) незаконно зрубали 118 дерев порід клен, верба та берест, що є порушенням вимог ст. ст. 67, 68, 69 Лісового кодексу України, що підтверджується актом обстеження місця самовільного порубу Державного підприємства «Роменський агролісгосп» від 22.08.2022 р., протоколом огляду місяця події від 22.08.2022 р., польовою переліковою відомістю пнів по кварталу 206 виділ 14 від 22.08.2022 р.

03.05.2023 р. працівникам Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у межах зазначеного кримінального провадження.

В результаті самовільного порубу лісу вказаними працівниками Селянського (фермерського) господарства Кривозуб Світлани Іванівни була завдана шкода навколишньому природному середовищу в загальному розмірі 696858,07 грн, що підтверджується висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.11.2022 р. № СЕ-19/119-22/11087-ЕК.

03.01.2023 р. Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області листом № 05.1-03-06/34 повідомило позивача про наявні відкриті реквізити рахунків для зарахування надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності) в тому числі реквізити рахунку по коду бюджетної класифікації - 24062100 для Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Спір у справі виник у зв`язку тим, що оскільки працівниками відповідача, на думку позивача, було завдано шкоду навколишньому природному середовищу, тому у відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідач як юридична особа зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівниками під час виконання службових обов`язків.

Статтею 66 Конституції України унормовано, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст. 53 ГПК України право на звернення до господарського суду мають державні та інші органи, що не є суб`єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а охоронюваних державних інтересів.

Як передбачено ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини екологічного податку згідно із законом, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

За п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування шкоди мають бути встановлені обставини, з якими матеріальний закон пов`язує настання такої відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди та наявність вини.

Відсутність хоча із одного із наведених складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Під поняттям шкода розуміється грошова оцінка втраченого або пошкодженого майна потерпілого.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано акт обстеження місця самовільного порубу Державним підприємством "Роменський агролісгосп" від 22.08.2022 р., протокол огляду місяця події від 22.08.2022 р., польову перелікову відомість пнів по кварталу 206 виділ 14 від 22.08.2022 р., повідомлення про підозру від 03.05.2023 р.

Так, в акті обстеження від 22.08.2022 р., протоколі огляду місця події від 22.08.2022 р. та польовій переліковій відомості пнів по кварталу 206 виділ 14 від 22.08.2022 р. зафіксовані дані щодо місця вчинення порубки (квартал 260-виділ 14), вид лісових насаджень, кількість зрублених дерев, розмір пнів.

При цьому, у вказаних документах відсутні фактичні дані на підтвердження здійснення порубки дерев працівниками відповідача.

Стосовно повідомлень про підозру, вручених працівникам відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обов`язковим для господарського суду в питанні, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Отже повідомлення про підозру не є належним доказом, що підтверджує факт вчинення незаконної порубки дерев та вину працівників відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

Частина 1 статті 1172 ЦК України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо.

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Так, з наданого позивачем табелю обліку використання робочого часу за серпень 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є працівниками відповідача, однак з вказаного доказу та на підставі даних про облік кількості відпрацьованих годин не вбачається, яку саме роботу виконували ці працівники.

Крім цього, позивач вказує, що працівники відповідача, діючи спільно на початку серпня 2022 року незаконно зрубали 118 дерев та території лісового фонду Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Роменський агролісгосп», однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказані працівники вчинили вказані дії саме під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності спеціальних умов для застосування ч. 1 ст 1172 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 696858,07 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, тому не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що відповідачем не було надано доказів на спростування обставин не здійснення працівниками останнього самовільного порубу лісу на території кварталу 260 виділу 14 лісового фонду Державного підприємства «Роменський агролісгосп», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 16.10.2024 р. у справі № 920/1296/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Сумській області не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Буравльов С.І. - у період з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 06.01.2025 р. по 08.01.2025 р., суддя Шапран В.В. - з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р. та суддя Андрієнко В.В. - з 25.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 03.01.2025 р., повний текст постанови у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 09.01.2025 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.10.2024 р. у справі № 920/1296/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державну екологічну інспекцію у Сумській області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.01.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран