Рішення

від 08.01.2025 по справі 703/3489/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3489/23

2-др/703/4/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Харченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Левченко М.Д., подану в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №707/3489/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними та визнання права власності на майно,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно.

ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання угод недійсними та визнання права власності на майно.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та у порядку поділу майна подружжя визнано за ним право власності на 1/2 частину рухомого майна, а саме автомобіля марки ВАЗ-21150, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , причіпа легкового марки ПР модель ПВА-У5, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля марки «Fiat Qubo», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . Зустрічний позовом ОСОБА_3 також задоволено частково. У порядку поділу майна подружжя визнано за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину розташованої за цією адресою земельної ділянки площею 0,0996 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7110500000:01:001:0100.

18 грудня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача за зустрічним позовом адвоката Левченко М.Д. про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

06 січня 2025 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на заяву про ухвалення додаткового рішення. У вказаних заперечення він просив відмовити у задоволенні заяви адвоката Левченко М.Д. та зазначив, що зустрічний позов ОСОБА_3 було задоволено лише в частині тих вимог, які він визнав. Крім того, позивачем за зустрічним позовом в порушення вимог п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України при його подачі до суду не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, незважаючи на те, що на той час, 29 жовтня 2023 року, уже було в повному обсязі сторонами визначено розмір оплати правничих послуг і навіть проведено розрахунок в повному обсязі. На думку ОСОБА_4 , акт приймання послуг від 16 грудня 22024 року є неналежним доказом, оскільки в ньому необґрунтовано час, витрачений адвокатом на надання конкретно визначених послуг, і він готувався вже під додаток до договору про надання правничої допомоги та під квитанцію про оплату послуг адвоката.

В судове засідання з`явився сторони та їх представники не з`явились.

Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Левченко М.Д. направила до суду заяву, у якій просила судове засідання проводити без її участі та участі ОСОБА_3 , просила задовольнити заяву.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомив, свого представника до суду не направив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши матеріали справи в межах поданої заяви, приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо в т.ч. судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представник позивача за зустрічним позовом адвокат Левченко М.Д. заявила про наявність судових витрат, що відповідні докази понесення таких витрат буде надано суду після ухвалення рішення протягом визначеного законом строку.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2023 року, укладений ОСОБА_3 з адвокатом Левченко М.Д., додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2024 року, акт вприймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 13 вересня 2023 року про оплату згідно договору від 13 вересня 2023 року.

Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2023 року сторони обумовили, що предметом договору є ведення цивільної справи в установах усіх форм власності, судових інстанціях. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін та визначається у відповідних додатках до цього договору.

Як вбачається із додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2023 року, який також датований 13 вересня 2023 року, сторонами було обумовлено гонорар 18000 грн. за роботу адвоката по представництву інтересів у Смілянському міськрайонному суді у справі № 703/3489/23 і не залежить від ходу та результату справи. Оплата гонорару проводиться у день підписання договору.

З квитанції до прибуткового касового ордеру від 13 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 було сплачено адвокату Левченко М.Д. 18000 грн. згідно договору від 13.09.2024.

Згідно з акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2023 року, який датований 16 грудня 2024 року, адвокат надала, а замовник прийняла юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у Смілянському міськрайонному суді, а саме: консультація при зверненні з правовою допомогою, аналіз законодавства, узгодження правової позиції (1 година) 1000 грн., ознайомлення з матеріалами справи (1 година) 1000 грн., складання процесуальних документів, друк та виготовлення копій, додатків до неї, направлення до суду (8 годин) 8000 грн., участь у судових засіданнях (8 годин) 8000 грн. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 18000 грн.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова від 27 січня 2021 року у справі № 539/3150/17, провадження № 61-5505 св20).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не заявляв клопотання про зменшення витрат на правовому допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Позиція ОСОБА_2 фактично зводиться до недоведеності правових підстав для стягнення вказаних витрат.

Так, відповідач за зустрічним позовом як на підставу для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу посилається на те, що позивачем за зустрічним позовом не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З а змістом ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Таким чином, частина 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом надано детальне заперечення з приводу понесених позивачем за зустрічним позовом судових витрат, що у свою чергу не позбавило ОСОБА_2 можливості підготуватися до спростування цих витрат, посилання на той факт, що ОСОБА_3 не було подано суду попереднього розрахунку понесених витрат, на думку суду, не є підставою для відмови у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Щодо акту-приймання передачі та детального опису сторін, то суд зазначає наступне.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис (детального опису робіт, виконаних адвокатом) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що 13 вересня 2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Левченко М.Д. було погоджено фіксований розмір гонорару 18000 грн.

Суд погоджується із твердженням відповідача за зустрічним позовом, що наданий ОСОБА_3 акт приймання-передачі наданих послуг №1, який складений та підписаний сторонами договору про надання правничої допомоги 16 грудня 2024 року, не є належним доказом на підтвердження понесених Дорошенко І.В. витрат на правничу допомогу, оскільки як встановлено судом ОСОБА_3 оплатила гонорар адвоката у повному розмірі у день підписання договору про надання правничої допомоги, тобто 13 вересня 2023 року. Водночас, вказаний акт містить детальний опис наданих адвокатом послуг із зазначенням витраченого часу, а саме 8 годин на складення процесуальних документів, 8 годин участі у судових засіданнях, 1 година ознайомлення з матеріалами справи. Оскільки на момент погодження і оплати гонорару адвокат не вчинила вказаних в акті дій, відповідно, вона не могла бути обізнаною щодо витраченого нею часу на їх вчинення. На думку суду, складення акту приймання передачі послуг відбулось не з урахуванням дійсного витраченого часу адвоката на надання конкретної послуги, а з метою його узгодження з договором про надання правничої допомоги з додатком та квитанцією про оплату послуг.

Про те, як уже зазначав суд, якщо згідно з умовами договору про надання правової (професійної правничої) допомоги гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі, то для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат подання учасником справи детального опису робіт (надання послуг) не є обов`язковим.

Оскільки клопотань від ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило, за наявності вищевказаних доказів та підтвердженої вартості послуг, а також з урахуванням часткового задоволення зустрічної позовної заяви, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Левченко М.Д. частково, та стягнути понесені ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 2460,31 грн.

Керуючись ст.89, 134, 137, 141, 270, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Левченко М.Д., подану в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2460 грн. 31 коп. понесених нею витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І. Я. Биченко