Постанова

від 09.01.2025 по справі 380/11390/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11390/22 пров. № А/857/28816/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінхауз Компані» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, головуючий суддя Мартинюк В.Я., ухвалене о 15:18 год. у м. Львові, повний текст якого складено 08.10.2024 року, у справі за адміністративним позовом Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області до Городоцької міської ради, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінхауз Компані», про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області звернувся в суд з позовом до Городоцької міської ради, третя особа - ТзОВ «Грінхауз компані», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ХХХV сесії сьомого демократичного скликання №2452 від 22.10.2019 року «Про затвердження детального плану території для зміни цільового призначення земельної ділянки ТзОВ «Грінхауз Компані» на вул.Львівській, 657 «а» і надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було проведено громадських слухань, що є порушенням вимог ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, позивач вважає, що детальний план не відповідає генеральному плану в частині цільового призначення земельної ділянки, що також є порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення Городоцької міської ради №2452 від 22.10.2019 року «Про затвердження детального плану території для зміни цільового призначення земельної ділянки ТзОВ «Грінхауз Компані» на вул.Львівській, 657 «а» і надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Грінхауз Компані» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спірним рішенням фактично не змінювалось цільове призначення земельної ділянки, а лише у передбачений законом спосіб уточнювався вид функціонального використання земельної ділянки в межах однієї категорії землі.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням ХХХV сесії сьомого демократичного скликання №2452 від 22.10.2019 року затверджено детальний план території для зміни цільового призначення земельної ділянки третьої особи площею 0,8851 га кадастровий номер 4620910100:29:022:0133 з «для будівництва для обслуговування торгово-громадського комплексу» на «для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Також цим рішенням надано дозвіл третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення для зміни цільового призначення згаданої земельної ділянки з «для будівництва для обслуговування торгово-громадського комплексу» на «для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план території для зміни цільового призначення згаданої земельної ділянки, суперечить вимогам частині 10 статті 19 Закону України №3038-VI, оскільки зміни в детальний план не відповідають генеральному плану.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Так, за наведеними у статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначеннями термінів, генеральний план населеного пункту - одночасна містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові рішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої).

Детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що шукає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частини території територіальної громади, щодо якого визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частинами другою, четвертою статті 2 вищезгаданого Закону встановлено, що інструментом державного регулювання планування території є містобудівна документація, яка розподіляється на державну документацію, регіонального та місцевого рівнів.

Містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється на складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Планування території створюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок створює їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень за вимогами містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За приписами частини першої статті 16 цього ж Закону планування території на місцевому рівні розробляється шляхом розробки та затвердження комплексних планів просторового розвитку території територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до абзаців першого, другого частини першої, частин п`ятої, восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планову організацію та розвиток частини території населеного пункту або за його межами без змін функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень у використанні приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з визначенням планової організації, просторової композиції та параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначеної для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території складається з графічних і текстових матеріалів.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Відповідно до п. 3.1 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 «Настанова щодо складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження детального плану території» детальний план території є містобудівною документацією з планування території на місцевому рівні. Детальний план розробляється для всієї території населеного пункту або її частини на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту, схеми планування території на місцевому рівні.

Згідно з п. 3.2 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 детальний план розробляється з метою деталізації і уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території на місцевому рівні.

Відповідно до п. 3.9 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 детальне планування повинно відповідати вимогам чинного законодавства України, державних норм.

Як слідує із Витягу з містобудівної документації Відділу містобудування та архітектури Городоцької міської ради, відповідно до генерального плану м. Городок, затвердженого рішенням Городоцької міської ради №623 від 21.12.2016 року, земельна ділянка площею 0,8851 га кадастровий номер 4620910100:29:022:0133 з цільовим використання «03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» розташована в функціональній зоні «10200.0 території громадської забудови».

Згідно Класифікатора видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, земельні ділянки із цільовим використанням «02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» може відноситись до функціональних зон «10100 Території житлової забудови» та «10101 Території житлової багатоквартирної забудови».

Проте, як уже зазначалось судом раніше, спірна земельна ділянка площею 0,8851 га кадастровий номер 4620910100:29:022:0133 має цільове «03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» розташована в функціональній зоні «10200.0 території громадської забудови».

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування яким затверджено детальний план території фактично змінює цільове призначення спірної земельної ділянки, тому суперечить вимогам частині 10 статті 19 Закону України № 3038-VI, оскільки детальний план території повинен відповідати генеральному плану, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінхауз Компані» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №380/11390/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич

Повний текст постанови складено 09.01.2025 року.