Рішення

від 06.01.2025 по справі 815/3374/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3374/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 року №0000171500 та від 30.03.2015 року №0000351500

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов приватного підприємства «Дорлідер» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року №0000171500, згідно якого позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 3 164 916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 791 229,19 грн., з урахуванням рішення ГУ ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 10.03.2015р. №/10/15-32-10-02-07 про збільшення суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 791 229,19 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, у задоволенні позову ПП «Дорлідер» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 року скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ГУ ДФС в Одеській області.

18.08.2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015року №0000171500, згідно якого підприємству нараховане грошове зобов`язання з ПДВ за основним платежем в сумі 3164916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн.; а також податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0000351500, згідно якого позивачу нараховане грошове зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року адміністративний позов приватного підприємства «Південьдортех» задоволено.Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області - задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року скасовано. Справу №815/3374/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив: «…На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій; не застосували підходу «превалювання суті над формою» та не з`ясували справжню сутність правовідносин, дослідивши лише відповідність податкових накладних формальним вимогам, передбаченим законодавством, а не фактичні відносини, що існували.

Крім того, суди не врахували наявний в матеріалах справи вирок місцевого Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року у справі №522/21888/15-к…».

Ухвалою суду від 24.04.2020 року справа прийнята до провадження суддею Бжассо Н.В., визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2020 року.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд замінив відповідача на правонаступника ГУ ДПС в Одеській області та виключив третю особу, ГУ ДФС в Одеській області, оскільки повноваження останньої передано ГУ ДПС в Одеській області, розгляд справи розпочато спочатку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що об`єкт оподаткування платник податку визначає використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Правила ведення податкового обліку встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995року № 88, які не передбачають вичерпного переліку документів, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно зі ст.1 Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Вказане положення кореспондується з нормами ПКУ, зокрема, п.198.3 ст.198 ПКУ, відповідно до якого необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, тобто повинен відбутися рух активів у процесі здійснення господарської операції; існує зв`язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача; придбаний товар використовується позивачем у своїй господарській діяльності. Саме ці обставини не були досліджені під час перевірки. Проте згідно з практикою Вищого адміністративного суду (справи К/800/52007/13, К-17807/07) ці обставини є визначальними для правомірності формування податкового кредиту. Окремі недоліки податкової накладної само по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту Позивач зазначив, що він відповідно до укладеного 01.09.2014 року договору з ТОВ «Енергія ПКФ» здійснював доставку дизельного палива транспортними засобами, що орендувались у ТОВ «СПМК-17» на підставі договору оренди транспортних засобів №01-02/2013 від 01.02.2013 року. Зберігання дизпалива відбувалось в спеціально обладнаних приміщеннях, які знаходились в оренді у підприємства. Крім того, придбане дизпаливо використано в господарській діяльності, а саме на поточний ремонт автомобільних доріг відповідно до договорів укладених зі Службою автомобільних доріг. Зазначене підтверджує реальність здійснення ним господарських операцій, що підтверджується первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій. Таким чином, право на податковий кредит, якій виник під час здійснення господарської діяльності підприємства підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку. 27.09.2024 року від представника ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позов, згідно з яким, такий недолік податкової накладної, зокрема, відсутність коду УКТ ЗЕД є підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару. Також, відповідач зазначає, що позицію податкового органу підтверджує , вирок Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року стосовно контрагента ТОВ «Енергія ПКФ» . Платник підтверджував свою позицію документами (договорами, актами виконаних робіт та податковими накладними), підписаними директором контрагента. Однак в результаті суд встановив та зазначив, що такі документи насправді підписані невстановленою особою, тому укладені договори є недійсними через їх нікчемність.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.12.2024 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ», проте не заперечували щодо розгляду справи за наявними у матеріалах доказами в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ПП Дорлідер зареєстровано 26.03.2004 року. Відповідно до протоколу №2/2016 від 11.03.2016 року підприємство перейменовано на ПП Південьдортех.

15.01.2015 року ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі п.200.10 ст.200 ПКУ, в порядку ст.76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ПП Дорлідер, а саме: декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №13/15-17-15-01-19-32863396 від 15.01.2015року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171500 від 03.02.2015року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 3164916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС України в Одеській області, рішенням якого про результати розгляду первинної скарги №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.02.2015року №0000171500, а скаргу ПП Дорлідер без задоволення.

Однак, рішенням ГУ ДФС в Одеській області №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 року позивачу було збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на 791229,19 грн.

У зв`язку з прийняттям ГУ ДФС в Одеській області рішення №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015року ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351500 від 30.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 791229,19грн.

За наслідками проведеної перевірки ПП Дорлідер податковим органом було встановлено порушення підприємством п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 року № 966, що виразилось у допущенні арифметичної (методологічної) помилки (порушення), що плинула на розрахунки з бюджетом.

В ході проведення перевірки встановлено, що розмір податку, зазначеного платником в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року № 9074024549 від 22.12.2014 року є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні декларації платником ПП Дорлідер було допущено порушення податкового законодавства, а саме, було допущено завищення формування податкового кредиту за листопад 2014 року, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2014 року.

ПП Дорлідер було сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних за інший податковий період (вересень 2014 року), отриманих від ТОВ Енергія ПКФ (код 37421332, І.П.Н. 374213315538), які складено із порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме в податкових накладних в графі 4 не вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП Дорлідер п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та як наслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету.

Суд встановив, що 22.12.2014 року ПП Дорлідер засобами електронного зв`язку було подано до ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 9074024549, згідно якої було задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4384803 грн. та податковий кредит у розмірі 4383710 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту, яка сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету - 1093 грн.

Як вже зазначалось вище, за перевіряємий податковий період підприємством було задекларовано податковий кредит, в тому числі, за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ Енергія ПКФ у вересні 2014 року. Підприємством сформовано податковий кредит на загальну суму 18 989 500 грн. (в тому числі ПДВ 3 164 916,77 грн.).

Визначаючи позивачу суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податковий орган посилався на те, що податкові накладні від ТОВ Енергія ПКФ складені з порушенням п.201.10 ст. 201 ПК України без зазначення в графі 4 коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит встановлені ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Норми ст. 201 ПКУ регулюють відносини, пов`язані з оформленням і податкової накладної, зокрема, правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних; підстави, порядок, умови складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст. 201 визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 ст.201 та/ або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2012 року №1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

В даному випадку в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у зв`язку з віднесенням до його складу ПДВ по податковим накладним від 30.09.2014 року № №13, 14, 15, 16, 17, 79, 82, 90, 100, 101, 104, 111, 112, 119, 120, 122, 124, 126, 128, 129, 141, 144, 145, 147, 150, 152, 154, 155, 157, 160 - кожна на загальну суму 603100 грн., у тому числі 100516,67 грн. ПДВ, №162 на загальну суму 293400 грн., у тому числі 48900 ПДВ.

З наданих позивачем доказів, а саме, електронних квитанцій про прийняття податкових накладних, встановлено, що всі перелічені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, слід зазначити, що з норм Податкового кодексу України випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, в тому числі і податковими накладними.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, в ході розгляду справи позивач пояснив, що приватним підприємством Дорлідер 01.09.2014 року було укладено з ТОВ Енергія ПКФ договір поставки, згідно якого здійснювалась доставка дизельного палива транспортними засобами, що орендувались у ТОВ СПМК-17 на підставі договору оренди транспортних засобів №01-02/2013 від 01.02.2013 року. Зберігання дизпалива відбувалось в спеціально обладнаних приміщеннях, які знаходились в оренді у підприємства. Придбане дизпаливо використано в господарській діяльності, а саме на поточний ремонт автомобільних доріг відповідно до договорів укладених зі Службою автомобільних доріг.

У підтвердження вказаного позивачем були надані:

-податкові накладні;

-договори № 58 на поточний ремонт від 28.11.2014 року, № 59 від 28.11.2014 року, № 61 від 28.11.2014 року, № 63 від 28.11.2014 року, № 64 від 28.11.2014 року, укладені зі Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та додаткові угоди до вказаних договорів (т. 1 а.с. 28-33, 36-43, 46-52, 55-64, 67-70, 143-152);

-договір оренди транспортних засобів № 01-02/2013 від 01.02.2013 року, укладений з ТОВ СПМК-17 та специфікація № 1 від 01.02.2013 року, згідно якої погоджено перелік транспортних засобів, що надаватимуться в оренду та визначено ціни орендної плати. Згідно вказаної специфікації ПП Дорлідер орендував екскаватор гусеничний, навантажувач колісний, на-причіп самоскид, тягач для напівпричепів, автомашину КАМАЗ, Мерседес-Бенц Actros (т. 1 а.с. 155-158).

Інші документи, які підтверджують реальне виконання господарських операцій між ПП Дорлідер та ТОВ Енергія ПКФ позивач надати не зміг, посилаючись на їх вилучення СВ Управління МВС України на Одеській залізниці на підставі ухвали слідчого судді Приморського району м. Одеси від 24.12.2014 року за матеріалами досудового розслідування. В подальшому кримінальне провадження передано до прокуратури Одеської області через ліквідацію СВ Управління МВС України на Одеській залізниці.

Також, позивачем був наданий акт про пожежу складений комісією 07.08.2015 року, згідно якого внаслідок пожежі, яка сталася 06.08.2015 року в автомобілі Volkswagen Transport були знищені договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо за 2012-2015 роки підприємств ТОВ СПМК-17, ПП Дорлідер.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року було витребувано у прокуратури Одеської області завірену копію договору поставки № 01090, укладеного 01.09.2014 року між ПП Дорлідер та ТОВ Енергія ПКФ, копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

На виконання вимог зазначеної ухвали прокуратурою Одеської області були надані копії видаткових накладних, складених ТОВ Енергія ПКФ та ПП Дорлідер на поставку дизельного палива та бітуму БМД 60/90.

На думку сторони позивача, вказані документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП Дорлідер та ТОВ Енергія ПКФ.

Разом з тим, згідно з вироком Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/21888/15-к від 21.12.2015 року встановлено: «В червні 2014 року, ОСОБА_3 , з метою пособництва у придбанні фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, знаходячись у м. Одесі, за вказівкою особи, стосовно якої виділено окреме провадження, бажаючи одержати винагороду у розмірі 1200 гривень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, та завідомо знаючи, що діяльність ТОВ «Енергія ПКФ», ТОВ «Алендвік» та ПП «КНАП», буде носити незаконний характер, а саме здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, підписав заздалегідь підготовлені документи, а саме: протоколи загальних зборів засновників, рішення засновника та статути, згідно з якими ОСОБА_3 став засновником даних юридичних осіб з часткою у статутному капіталі 100 відсотків. Крім цього, на прохання особи, стосовно якої виділено окреме провадження, ОСОБА_3 підписав заяви, довіреності та чисті аркуші паперу, з метою вчинення необхідних дій пов`язаних із державною реєстрацією вказаних підприємств. Після підписання всіх статутних та інших документів ОСОБА_3 передав їх особі, стосовно якої виділено окреме провадження, яка здійснила перереєстрацію ТОВ «Енергія ПКФ», ТОВ «Алендвік» та ПП «КНАП» у реєстраційних службах. Таким чином, ОСОБА_3 став засновником ТОВ «Енергія ПКФ», ТОВ «Алендвік» та ПП «КНАП», при цьому фінансово - господарську діяльність вказаних підприємств не здійснював, документи по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами не підписував, товари не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, не підписував, і нікому цього не доручав. Незаконна діяльність ТОВ «Енергія ПКФ», ТОВ «Алендвік» та ПП «КНАП» полягала у тому, що особи, стосовно яких виділено окреме провадження, використовуючи реквізити, розрахункові рахунки, та печатки вказаних підприємств, здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств контрагентів, після чого, документи передавались замовникам так званих «послуг» (підприємствам вигодо-набувачам), з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.»

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише у питанні, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вироком суду у справі № 522/21888/15-к від 21.12.2015 року встановлено, що в червні 2014 року було зареєстроване фіктивне підприємство ТОВ «Енергія ПКФ», яке здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств контрагентів, після чого, документи передавались замовникам так званих «послуг» (підприємствам вигодо-набувачам), з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Ця обставина не може залишитися неврахованою судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15 та у постанові Верховного Суду від06.02.2018 року у справі 826/6986/14.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» та правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 року №0000171500 та від 30.03.2015 року №0000351500.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Приватне підприємство «ПІВДЕНЬДОРТЕХ» (67832, Одеська обл.., Овідіопольський р-н., смт. Великодолинське, вул. Радісна, 1, код ЄДРПОУ: 32863396).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ: 44069166).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 06 січня 2025 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.