Ухвала

від 22.11.2016 по справі 815/3374/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3374/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року по справі за позовом приватного підприємства «Південьдортех» до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2016 року приватне підприємство «Дорлідер» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року №0000171500, згідно якого позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 3 164 916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 791 229,19 грн., з урахуванням рішення ГУ ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 10.03.2015р. №/10/15-32-10-02-07 про збільшення суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 791 229,19 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, у задоволенні позову ПП «Дорлідер» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 року скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ГУ ДФС в Одеській області.

18.08.2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015року №0000171500, згідно якого підприємству нараховане грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 3164916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн.; а також податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0000351500, згідно якого позивачу нараховане грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року адміністративний позов приватного підприємства «Південьдортех» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, представник ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби посилався на те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит в декларації з ПДВ за листопад 2014 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Енергія ПКФ», які складено із порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - не вказано код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З огляду на викладене, апелянт вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Південьдортех».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП «Дорлідер» зареєстровано 26.03.2004 року. Відповідно до протоколу №2/2016 від 11.03.2016 року підприємство перейменовано на ПП «Південьдортех» (т.3 а.с.19-27).

15.01.2015 року ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі п.200.10 ст.200 ПКУ, в порядку ст.76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Дорлідер», а саме: декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №13/15-17-15-01-19-32863396 від 15.01.2015року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171500 від 03.02.2015року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 3164916,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 791229,19 грн. (т.1 а.с.11).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС України в Одеській області, рішенням якого про результати розгляду первинної скарги №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.02.2015року №0000171500, а скаргу ПП «Дорлідер» - без задоволення.

Однак, рішенням ГУ ДФС в Одеській області №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 року позивачу було збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на 791229,19 грн. (т.1 а.с. 103-108, т.3 а.с.128-133).

У зв'язку з прийняттям ГУ ДФС в Одеській області рішення №665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015року ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351500 від 30.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 791229,19грн. (т.3 а.с.127).

За наслідками проведеної перевірки ПП «Дорлідер» податковим органом було встановлено порушення підприємством п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 року № 966, що виразилось у допущенні арифметичної (методологічної) помилки (порушення), що плинула на розрахунки з бюджетом.

В ході проведення перевірки встановлено, що розмір податку, зазначеного платником в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року № 9074024549 від 22.12.2014 року є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні декларації платником ПП «Дорлідер» було допущено порушення податкового законодавства, а саме, було допущено завищення формування податкового кредиту за листопад 2014 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2014 року.

ПП «Дорлідер» було сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних за інший податковий період (вересень 2014 року), отриманих від ТОВ Енергія ПКФ (код 37421332, І.П.Н. 374213315538), які складено із порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме - в податкових накладних в графі 4 не вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «Дорлідер» п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, та як наслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Дорлідер» оскаржило їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне:

22.12.2014 року ПП «Дорлідер» засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року № 9074024549, згідно якої було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4384803 грн. та податковий кредит у розмірі 4383710 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту, яка сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету - 1093 грн.

Як вже зазначалось вище, за перевіряємий податковий період підприємством було задекларовано податковий кредит, в тому числі, за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Енергія ПКФ» у вересні 2014 року. Підприємством сформовано податковий кредит на загальну суму 18 989 500 грн. (в тому числі ПДВ - 3 164 916,77 грн.).

Визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган посилався на те, що податкові накладні від ТОВ «Енергія ПКФ» складені з порушенням п.201.10 ст. 201 ПК України без зазначення в графі 4 коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит встановлені ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П.198.2 ст. 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Норми ст. 201 ПКУ регулюють відносини, пов'язані з оформленням і податкової накладної, зокрема, правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних; підстави, порядок, умови складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст. 201 визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В свою чергу, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Дорлідер», Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами здійснено передчасний висновок стосовно відсутності правових підстав для формування підприємством податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з порушенням вимог п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та в разі невідповідності їх вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України чи було надіслано продавцю квитанції про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням відповідних причин. Крім того, зазначено, що у разі реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, такі податкової накладні є підставою для формування податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ході нового розгляду справи судом першої інстанції було з'ясовано питання щодо реєстрації спірних податкових накладних, виписаних ТОВ «Енергія ПКФ» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 ст.201 та/ або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2012 року №1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

В даному випадку в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу ПДВ по податковим накладним від 30.09.2014 року № №13, 14, 15, 16, 17, 79, 82, 90, 100, 101, 104, 111, 112, 119, 120, 122, 124, 126, 128, 129, 141, 144, 145, 147, 150, 152, 154, 155, 157, 160 - кожна на загальну суму 603100 грн., у тому числі 100516,67 грн. ПДВ, №162 на загальну суму 293400 грн., у тому числі 48900 ПДВ.

З наданих позивачем доказів, а саме, електронних квитанцій про прийняття податкових накладних, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі перелічені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.3 а.с.28-44, 54-56).

При чому, квитанцій про неприйняття вказаних податкових накладних у зв'язку з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 ст.201 та/ або п.192.1 ст.192 ПКУ не складалось, не надсилалось продавцю.

З огляду на зазначене, враховуючи положення п.198.6 ст.198 ПКУ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розглядувані вище податкові накладні є для отримувача товарів - позивача підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В свою чергу, слід зазначити, що з норм Податкового кодексу України випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, в тому числі і податковими накладними.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що оскільки відповідачем проводилась камеральна перевірка обставини реальності господарських операцій між ПП «Дорлідер» та ТОВ «Енергія ПКФ» під час перевірки не досліджувались. Між тим, позивачем до суду були надані первинні документи, які відображають здійснення господарських операцій з придбання товару та його подальшого використання у своєї господарської діяльності.

Так, в ході розгляду справи позивач пояснив, що приватним підприємством «Дорлідер» 01.09.2014 року було укладено з ТОВ «Енергія ПКФ» договір поставки, згідно якого здійснювалась доставка дизельного палива транспортними засобами, що орендувались у ТОВ «СПМК-17» на підставі договору оренди транспортних засобів №01-02/2013 від 01.02.2013 року. Зберігання дизпалива відбувалось в спеціально обладнаних приміщеннях, які знаходились в оренді у підприємства. Придбане дизпаливо використано в господарській діяльності, а саме на поточний ремонт автомобільних доріг відповідно до договорів укладених зі Службою автомобільних доріг.

У підтвердження вказаного позивачем були надані:

- податкові накладні;

- договори № 58 на поточний ремонт від 28.11.2014 року, № 59 від 28.11.2014 року, № 61 від 28.11.2014 року, № 63 від 28.11.2014 року, № 64 від 28.11.2014 року, укладені зі Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та додаткові угоди до вказаних договорів (т. 1 а.с. 28-33, 36-43, 46-52, 55-64, 67-70, 143-152);

- договір оренди транспортних засобів № 01-02/2013 від 01.02.2013 року, укладений з ТОВ «СПМК-17» та специфікація № 1 від 01.02.2013 року, згідно якої погоджено перелік транспортних засобів, що надаватимуться в оренду та визначено ціни орендної плати. Згідно вказаної специфікації ПП «Дорлідер» орендував екскаватор гусеничний, навантажувач колісний, на-причіп самоскид, тягач для напівпричепів, автомашину КАМАЗ, Мерседес-Бенц Actros (т. 1 а.с. 155-158).

Інші документи, які підтверджують реальне виконання господарських операцій між ПП «Дорлідер» та ТОВ «Енергія ПКФ» позивач надати не зміг, посилаючись на їх вилучення СВ Управління МВС України на Одеській залізниці на підставі ухвали слідчого судді Приморського району м. Одеси від 24.12.2014 року за матеріалами досудового розслідування. В подальшому кримінальне провадження передано до прокуратури Одеської області через ліквідацію СВ Управління МВС України на Одеській залізниці.

Також, позивачем був наданий акт про пожежу складений комісією 07.08.2015 року, згідно якого внаслідок пожежі, яка сталася 06.08.2015 року в автомобілі Volkswagen Transport були знищені договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт та наданих послуг, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо за 2012-2015 роки підприємств ТОВ «СПМК-17», ПП «Дорлідер».

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року було витребувано у прокуратури Одеської області завірену копію договору поставки № 01090, укладеного 01.09.2014 року між ПП «Дорлідер» та ТОВ «Енергія ПКФ», копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

На виконання вимог зазначеної ухвали прокуратурою Одеської області були надані копії видаткових накладних, складених ТОВ «Енергія ПКФ» та ПП «Дорлідер» на поставку дизельного палива та бітуму БМД 60/90 (т. 2 а.с. 55-137).

Всі у сукупності документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП «Дорлідер» та ТОВ «Енергія ПКФ».

При цьому, колегія суддів зазначає, що окремі недоліки у деяких податкових накладних не можуть бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, за наявності реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших підтверджуючих документів, які свідчать про реальність господарської операції.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію державного податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено фактів допущення ПП «Дорлідер» порушень вимог чинного законодавства.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ПП «Дорлідер» було дотримано вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Енергія ПКФ» у вересні 2014 року, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області від 03.02.2015 року №0000171500 та від 30.03.2015 року №0000351500 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.