Рішення

від 09.01.2025 по справі 204/3173/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3173/23

Провадження № 2-др/204/10/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_6 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року у цивільній справі №204/3173/23 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_6 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 731200 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7312 грн. 00 коп., та судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 536 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

16 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 15598,00 грн.

Представник позивача Резнік О.Г. в судовому засіданні підтримав подану ним заяву та просив її задовольнити у повному обсязі. Стосовно доказів наданих представником відповідачів щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 27800,00 грн. та витрат на оплату проведення експертизи у розмірі 3441,60 грн. зазначив, що представником відповідачів пропущено строк звернення з відповідною заявою та доказами. У рази вирішення питання про стягнення витрат відповідачів просив відмовити у стягненні гонорару адвоката, оскільки відповідачі ввили в оману позивача щодо підписання відповідачкою ОСОБА_5 розписки.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача, вказав, що на судових дебатах ним було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертизи. Крім того, пояснив, що він вважав, що раніше при розгляді справи, в червні 2024 року, ним було подано докази понесених витрат: витрати на правничу допомогу у розмірі 27800,00 грн., витрати на експертизу в сумі 3441,60 грн., проте у зв`язку з тим, що в Електронному суді був збій, документ не було загружено.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним ухвалити у даній справі додаткове рішення, з наступних підстав.

Відповідно до п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.141ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Отже вирішуючи питання про стягнення витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2022 року між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Резнік О.Г. укладено договір від 30.10.2022 року про надання адвокатом правової допомоги.

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Адвокатським бюро «Донець С.О.» укладено договір №28/03-2023 від 28.03.2023 року про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат представником позивача Резнік О.Г. надано до суду договір про надання адвокатом правової допомоги на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копія Договору про надання правової допомоги від 13.10.2022 року; акт про виконання робіт за договором «Про надання правової допомоги» між адвокатом Резнік О.Г. та ОСОБА_3 , довідку АТ КБ «Приватбанк».

Адвокатом Донець С.О. на підтвердження понесених витрат надано до суду: договір №28/03-2023 про надання правової допомоги від 28 березня 2023 року (оглянуто в системі Електронний суд); ордер серія АЕ №1189867 від 29.03.2023 року; платіжну інструкцію №2PL493890 від 28 березня 2023 року на суму 38200,00 грн.

Стосовно наданих квитанцій (платіжних доручень) №0.0.3381437713.1 від 25.12.2023 року про сплату експертизи на суму 3441,60 грн., №2PL567967 від 21.12.2023 року про сплату винагороди за наданні юридичні послуги на суму 27800,00 грн. та акту приймання-передачі наданих послуг (виконання робіт) від 25 квітня 2024 року, суд зазначає, що адвокатом Донець С.О. в дебатах було заявлено про стягнення витрат, проте в п`ятиденний строк після ухвалення рішення судом, адвокатом Донець С.О. доказів понесених витрат не надав, що є підставою для залишення їх без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною відповідача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному представником відповідача розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Оскільки судом встановлено, що договір позики від 14.04.2020 року ОСОБА_5 не підписувала та відповідно не надавала згоду на отримання боргу в інтересах сім`ї, то суд вважає за необхідним витрати позивача на правничу допомогу стягнути тільки з ОСОБА_4 , пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, їх дійсності та необхідності, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд прийшов до наступних висновків: про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 15 598 грн. 00 коп.; про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 38200 грн. 00 коп.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідності вчинення певних процесуальних дій.

Щодо стягнення гонорару успіху заявленого представником відповідачів ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар (ч.1 ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вбачається з умов договору №28/03-2023 про надання правничої допомоги, укладеного 28 березня 2023 року між відповідачами та адвокатом Донець С.О. сторони погодили, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 20% відсотків від оспорюваної суми.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Водночас за змістом ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що розумним розміром понесених стороною відповідача витрат на гонорар успіху даній справі буде 50000,00 грн.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 38200 грн. 00 коп. та гонорар успіху у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 258-259, 270, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача Резніка О.Г. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 15 598 грн. 00 коп.

Заяву представника відповідачів ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 38200 грн. 00 коп. та гонорар успіху у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Самсонова