Ухвала

від 10.01.2025 по справі 366/2666/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2025року

м. Київ

справа № 366/2666/23

провадження № 61-17162ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича на рішення Іванківського районного суду Київської області

від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду шляхомвизнання недійсним наказу та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки на користь держави та

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури -

Грабець І. Н. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено у статті 392 ЦПК України.

У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українипередбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставка судового збору за подання юридичною особою або фізичною особою -підприємцем до суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2023 року становив 2 684,00 грн (на момент подання позову).

За змістом касаційної скарги встановлено, що заявником оскаржуються судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду шляхом визнання недійсним наказу та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки на користь держави.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі

№ 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Вимога щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду шляхом визнання недійсним наказута скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка входить до предмета цього позову, очевидно є вимогою немайнового характеру.

Заявлена прокурором позовна вимога про повернення земельної ділянки на користь держави є матеріально-правовою вимогою, яка має вартісне, грошове вираження, що свідчить про її майновий характер.

Тому, керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, розмір судового збору під час звернення із касаційною скаргою має обчислюватися, в тому числі, з урахуванням вартості майна (земельної ділянки).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги (за вимоги майнового та немайнового характеру) судовий збір за наступною формулою (А ? 1,5 % ? 200 %) + (2 684,00 грн х 200%), де А - це вартість спірного майна.

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів

бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження доплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Суд роз`яснює, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича на рішення Іванківського районного суду Київської області

від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Ситнік