Ухвала

від 13.01.2025 по справі 2-5228/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2929/2025

У Х В А Л А

м. Київ Справа № 2-5228/11

13 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ратнікової В.М.

суддів: Борисової О.В.

Левенця Б.Б.

перевіривши матеріали апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнка Максима Вадимовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ковбасюк О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабіна Еглерівна, про визнання недійсним заповіту та договору дарування, визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабіна Еглерівна, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд: визнати недійсним заповіт від 08 серпня 2007 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С., зареєстрований в реєстрі під №9; визнати недійсним договір дарування 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 29.09.2009 року приватним нотаріусом Сибігою С.Е., укладений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 4951; визнати недійсним договір дарування 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі № 4951; визнати право власності в майні подружжя: - автомобіль Форд фокус, держ. № НОМЕР_1 на 1/2 його частину; - на 1/2 від 59,1 кв.метра загальної площі будинку за адресую АДРЕСА_2 ; визнати право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна: 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 ; будинку АДРЕСА_3 ; земельної ділянки 0,12 га по АДРЕСА_4 ; части у статутному капіталі ТОВ «Гаврош» (ЄДРПОУ 30187559), що належала на праві власності ОСОБА_4 ; визнати право власності на 1/6 частину автомобіля Форд фокус (1/3 від 1/2), держ. № 08-57 АС - в порядку спадкування(а.с. 133-134 том 7).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2010 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабіна Егларівна про визнання недійсним заповіту та договору дарування, визнання права власності - залишено без розгляду (а.с. 220-227 том 7).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції від 29 червня 2023 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєнко Максим Вадимович подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 29 червня 2023 року.

В обгрунтування доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що позивач ОСОБА_1 та її представник не були присутні в судовому засіданні 29 червня 2023 року, а відтак суд мав скерувати їй примірник ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази доставлення та вручення позивачці ОСОБА_1 оскаржуваної ухвали від 29 червня 2023 року, як того вимагає стаття 272 ЦПК України.

При цьому, зазначений у реєстрі відправлень поштової кореспонденції трекінг 0600241978564 щодо направлення судом на ім`я позивача рекомендованого листа відслідкувати не вдалось через відсутність у базі даних Укрпошти відповідного поштового відправлення, що в черговий раз, на переконання сторони позивача, спростовує його відправлення судом.

Також у вказаному реєстрі та супровідному листі про скерування оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 судом зазначено не адресу проживання та листування позивача, а адресу знаходження на теперішній час належного відповідачам нерухомого майна ( АДРЕСА_5 .

Ухвалу суду (повний текст) стороною позивача отримано 25грудня 2024 року у Подільському районному суді міста Києва.

Перевіривши матеріали справи, доводи клопотання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєнко Максим Вадимович про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2010 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 а особисто, а також через уповноважених нею представників, брала участь у судовому процесі, який тривав з 19 квітня 2010 року по 29 червня 2023 року.

В судове засідання, призначене судом першої інстанції на 19квітня 2023 року, позивач та її представникне з`явились. 29 березня 2023 року особисто позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подана заява про відкладення розгляду справи в зв`язку із перебуванням представника позивача на службі в ЗСУ (а.с. 191 том 7).

В наступне судове засідання, призначено судом першої інстанції на 29 червня 2023 року, позивач та її представник повторно не з`явились. Особисто позивачем 08травня 2023 року через канцелярію суду подана заява про відкладення розгляду справи в зв`язку із перебуванням представника позивача на службі в ЗСУ (а.с. 203 том 7).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабіна Егларівна про визнання недійсним заповіту та договору дарування, визнання права власності - залишено без розглядуна підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (а.с. 220-227 том 7).

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року надіслана судом 07 грудня 2023 року. Забезпечено надання загального доступу 08 грудня 2023 року.

Із супровідного листа Подільського районного суду міста Києва, долученням витягу з реєстру поштових відправлень, вбачається, що копія ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року надіслана позивачеві засобами поштового зв`язку 22 грудня 2023 року (а.с. 233, 234 том 7). Докази вручення судового рішення позивачеві ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що 27 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рачок Наталією Миколаївною подано до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.22-23 том 8).

Із відмітки, що міститься на клопотанні щодо ознайомлення з матеріалами справи, вбачається, що 01 жовтня 2024 року в приміщенні суду з матеріалами справи ознайомилась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рачок Наталія Миколаївна, повноваження якої на представництво інтересів в суді позивачапідтверджуються ордером адвоката серії АІ № 1712580 від 26 вересня 2024 року (а.с. 24 том 8).

На час ознайомлення представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рачок Наталією Миколаївною з матеріалами справи питання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду вирішено судом першої інстанції, з постановленням ухвали від 29 червня 2023 року, яка містилась в матеріалах справи.

30 вересня 2024 року особисто позивачем подана заява до суду першої інстанції про видачу копії судового рішення від 29 червня 2023 року (а.с. 27 том 8).

Цього ж дня, 30 вересня 2024 року, позивачем ОСОБА_1 в рамках розгляду цієї справи подана апеляційна скарга на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року, якою суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19квітня 2010 року у справі №2-5228/11, шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 (16-17 том 8).

У доводах цієї апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 а, серед іншого зазначала, що про постановлену ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29червня 2023 року, якою залишено її позов без розгляду, вона дізналась із ухвали Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року у справі №2-5228/11, якою були скасовані заходи забезпечення позову, що унеможливило оскаржити ухвалу в установлені процесуальним законодавством строки. Наразі позивачем готується апеляційна скарга на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29червня 2023 року у справі № 2-5228/11, з обґрунтуванням причин пропуску строку на апеляційне оскарження, яка буде подана до суду апеляційної інстанції в найближчий час (а.с. 32-38 том 8).

24 жовтня 2024 року та 25 жовтня 2024 року в приміщенні Київського апеляційного суду з матеріалами справи ознайомились особисто позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ніколаєнко Максим Вадимович (а.с. 53, 54-56 том 8).

Із поданої до Київського апеляційного суду апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнка Максима Вадимовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року про залишення позову без розгляду, колегією суддів встановлено, що позивач реалізувала право на апеляційне оскарження ухвали 27 грудня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Разом з тим відмітила, що «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається)».

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність справи у суді, провадження відкрито за її позовом, особисто брала участь у розгляді справи, про що свідчать подані нею документи до суду: клопотання про забезпечення позову, заява про збільшення та уточнення позовних вимог, розписка про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, клопотання про витребування доказів у справі, клопотання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, заява про ознайомлення з матеріалами справи, заява про відкладення розгляду справи на іншу дату від 23 січня 2019 року, клопотання про відкладення розгляду справи від 01 лютого 2023 року, від 29 березня 2023 року, від 08 травня 2023 року а.с. 10-11, 14-27, 28, 29, 39 том 1, а.с. 35-36, 37-39, 158-160 том 2, а.с. 153-155, 168 том 3, а.с. 65, 182, 191, 203 том 7), а відтак її, ОСОБА_1 , не можна вважати особою, не повідомленою про розгляд справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Крім того, згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року про залишення позову без розгляду, надіслана для оприлюднення 07 грудня 2023 року, забезпечено надання загального доступу: 08 грудня 2023року.

Отже у заявниці була об`єктивна можливість ознайомитися з повним текстом ухвали суду першої інстанції, у тому числі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також матеріалами справи підтверджується, що до спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішеннявід 29 червня 2023 року особисто позивач ОСОБА_1 , так її представники знайомились в приміщенні суду першої та апеляційної інстанціях з матеріалами справи, у тому числі з постановленою ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року про залишення позову без розгляду.

При цьому, подаючи в рамках розгляду цієї справи апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову, позивач у доводах скарги вказувала на те, що на день подання цієї скарги (30 вересня 2024 року) їй відомо про постановлену судом першої інстанції ухвалу про залишення позову без розгляду і наразі нею готується апеляційна скарга на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року у справі № 2-5228/11.

Разом з тим, позивачем апеляційна скарга на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29червня 2023 року про залишення позову без розгляду подана 27 грудня 2024 року, тобто майже через два місяці з моменту коли вона довідалась про постановлену ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а також після спливу одного року з дня складення його повного тексту.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Факт пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили позивачем ОСОБА_1 не доведений.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а винятків, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнка Максима Вадимовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнка Максима Вадимовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ковбасюк О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабіна Еглерівна, про визнання недійсним заповіту та договору дарування, визнання права власності відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: