Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/8787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/8787/23

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез»

про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3.036.359,24 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Путієнко Є.В., ордер серії АІ № 1480308 від 19.10.2023

від відповідача Шагірманов Д.О., ордер серії АІ № 1431744 від 26.07.2023

СУТЬ СПОРУ:

05.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими з 02.05.2023 у зв`язку зі звільненням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України позивача з посади директора товариства та про стягнення 655.609,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненадання відповідачем копії наказу про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез», а також нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги в сумі 562.135,92 грн, компенсації за невикористану відпустку в сумі 1.311,32 грн, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку в сумі 91.510,44 грн та заробітної плати в сумі 652,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8787/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

10.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

10.07.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

18.07.2023 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2.514.306,85 грн, з яких 1.761.371,16 грн нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, 1.311,32 грн компенсації за невикористану відпустку, 750.972,20 грн компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн заробітної плати.

19.07.2023 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

20.07.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

10.08.2023 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2.714.122,52 грн, з яких 1.732.022,34 грн нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, 1.311,32 грн компенсації за невикористану відпустку, 980.136,69 грн компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн заробітної плати.

11.08.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.09.2023 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3.036.359,24 грн, з яких 1.732.022,34 грн нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, 1.311,32 грн компенсації за невикористану відпустку, 1.302.373,41 грн компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8787/23 від 21.09.2023 судом прийняті до розгляду подані позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8787/23 від 23.11.2023 провадження у справі № 910/8787/23 закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/8787/23 від 03.04.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду № 910/8787/23 від 25.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 910/8787/23 скасовано, справу № 910/8787/23 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Матеріали справи № 910/8787/23 отримані Господарським судом міста Києва 01.08.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8787/23 від 08.08.2024 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 27.08.2024.

27.08.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 183, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

Позивач в судовому засіданні 17.09.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засідання 17.09.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

17.09.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8787/23 від 18.09.2024 виправлено допущену в ухвалі суду від 08.08.2024 описку в частині суми пред`явлених позивачем позовних вимог.

01.10.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.10.2024.

28.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі - заключне слово.

В судовому засіданні 29.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.07.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» (номер запису 10701020000076603) (далі - Товариство, відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 423195564.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» є Компанія «Оллв`ю Системз Елелсі» (Allvue Systems LLC), резидент Сполучених Штатів Америки.

29.04.2020 рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» № 5, директором Товариства було призначено ОСОБА_1 з 30.04.2020.

30.04.2020 на підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» про що видала відповідний наказ № 9 від 30.04.2020.

Згідно із рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» № 01/2023 від 01.05.2023, вирішено припинити повноваження директора Товариства пані ОСОБА_1 з 01.05.2023 та встановити, що 01.05.2023 є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_1 як директора Товариства. Обрано та призначено на посаду директора Товариства пана ОСОБА_2 з 02.05.2023. Вирішено вчинити всі дії, пов`язані із зміню директора Товариства та державною реєстрацією відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Про припинення повноважень директора ОСОБА_1 було спершу повідомлено листом на електронну пошту, в якому повідомлено про прийняте 01.05.2023 єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» рішення № 01/2023 про припинення повноважень останньої з 01.05.2023.

Також, 01.05.2023 відповідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» про припинення трудових відносин разом з копією рішення єдиного учасника було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» за № 0407038920386 від 01.05.2023.

03.05.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез» (номер запису 1000701070010076603) про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Спір виник внаслідок того, що позивач не погоджується із датою припинення її повноважень як директора Товариства з 01.05.2023, оскільки невидача позивачу наказу про звільнення підтверджує невиконання відповідачем обов`язку щодо розірвання трудового договору, тому є підстави для визнання припиненими трудових відносин з 02.05.2023, тобто з дати, в яку мав бути виданий наказ про звільнення позивача. Крім цього, відповідачем не здійснено всі виплатити, належні позивачу, пов`язані із її звільненням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

За змістом частин 1 та 4 статті 39 цього Закону виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Частиною 12 цієї статті визначено, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (частина 13 статті 39 цього Закону).

Відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Системний аналіз положень пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».

Оскільки Товариство має одного учасника, рішенням якого визначено, що 01.05.2023 є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_1 як директора та призначено на посаду директором Товариства пана ОСОБА_2 з 02.05.2023, а отже фактично повноваження директора ОСОБА_1 припинились з 02.05.2023.

Статтею 47 КЗпП України встановлений обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Посилання позивача на відсутність виданої позивачу копії наказу (розпорядження) про її звільнення не приймаються судом до уваги, оскільки ніяким чином не відміняє ту обставину, що її повноваження як директора Товариства припинились на підставі рішення єдиного учасника Товариства з 02.05.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Однак, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо не припинення її повноважень директора Товариства з 02.05.2023 на момент звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими з 02.05.2023 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), відповідно до п. 2 якого у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пункт 4 Порядку визначає, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивачем здійснено розрахунок вихідної допомоги у розмірі шестимісячного заробітку в сумі 1.732.022,34 грн виходячи із суми фактичного заробітку за березень 2023 року в сумі 172.378,64 грн (згідно довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7 станом на 30.05.2023) та за квітень 2023 року в сумі 325.994,82 грн (зарахування коштів 21.04.2023 - 6.037,50 грн та 28.04.2023 - 319.957,32 грн) (згідно виписки за картковим рахунком позивача за період з 01.03.2023 - 01.05.2023) наступним чином:

Кількість робочих днів загалом у березні та квітні 2023 року становить 43 дні.

Розмір середньоденної заробітної плати становить:

172.378,64 грн + 325.994,82 грн : 43 дні = 13.426,53 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів складає 21,5 дні (у березні 23 дні + 20 днів у квітні : 2 місяці).

Середньомісячна заробітна плата становить 288.670,39 грн (21,5 дні х 13.426,53 грн).

Шестимісячний середній заробіток складає 1.732.022,34 грн (288.670,39 грн х 6).

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки наступним чином виходячи із кількості робочих днів

у травні 2023 року - 22 (за вирахуванням 01.05.2023, коли позивач ще працювала);

у червні 2023 року - 22;

у липні 2023 року - 21;

у серпні 20023 року - 23;

у вересні 2023 року - 9, загалом 97 робочих днів.

13.426,53 грн х 97 днів = 1.302.373,41 грн.

Також позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача суму заробітної плати за один день травня 2023 року в розмірі 652,27 грн та суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1.311,32 грн, посилаючись на те, що ці розміри відповідачем не заперечуються.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут.

У статуті товариства зазначаються відомості про органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень (п. 2 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону (щодо порядку скликання, проведення, голосування, прийняття рішень загальних зборів учасників товариства), а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Згідно п. 8.1 Статуту Товариства в Товаристві утворюються та діють такі органи управління та контролю:

- Загальні збори учасників Товариства;

- Директор Товариства.

Відповідно до п. 9.1 Статуту Товариства Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори учасників мають вище компетенцію і можуть приймати рішення з усіх питань, пов`язаних з діяльністю Товариства, у тому числі і тих, що передані Загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу Товариства.

Пунктом 9.2.6 Статуту Товариства передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить обрання та відкликання Директора Товариства, встановлення розміру винагороди Директора Товариства.

Згідно з п. 9.3 Статуту Товариства повноваження, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників не можуть бути передані іншим органам Товариства.

Пунктом 10.2 Статуту Товариства визначено, що до компетенції Директора Товариства відноситься вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, за виключенням тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

Позивачем не подано жодного рішення єдиного учасника Товариства - Компанії «Оллв`ю Системз Елелсі» про встановлення розміру винагороди директору Товариства ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем належними засобами доказування не доведено розміри пред`явлених до стягнення з відповідача сум, що обраховуються від розміру заробітної плати, яка в свою чергу встановлюється рішенням єдиного учасника Товариства, яке матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення виплат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.01.2025.

Суддя В.В.Сівакова