Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/8787/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 910/8787/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Путієнко Є.В. (в залі суду);

від відповідачів: Шагірманов Д.О. (в залі суду);

при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023

про закриття провадження у справі

у справі № 910/8787/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ"

про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

У 2023 році ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн закрито.

Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до суду з метою встановлення дати припинення трудових відносин та за захистом своїх трудових прав на отримання сум при звільненні, що обґрунтовується положеннями трудового законодавства і не стосується реалізації позивачем як колишнім керівником товариства власних корпоративних прав у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо належного припинення повноважень директора товариства - його одноосібного виконавчого органу, а також винесення Єдиними Учасником Товариства рішення про припинення повноважень директора з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, через відсутність у вказаному рішенні положень щодо виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку, що відносяться до корпоративних відносин.

Скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22, вважає про необхідність розгляду справи в порядку саме господарського судочинства.

Скаржник зазначає, що враховуючи:

- ненадання відповідачем позивачу рішення про припинення її повноважень, як директора Товариства, та відсутність чіткого уявлення позивача про підстави припинення повноважень;

- ненадання відповідачем позивачу наказу про звільнення та нездійснення з нею розрахунків при звільненні;

- наявну у «Відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб» станом на 30.05.2023, видану Пенсійним Фондом України, інформацію: Дата запису 30.04.2020, Тип запису: Осн.робота (призначено), Зміст відомостей: Призначення на посаду «Директор», найменування роботодавця: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллв`ю Текнолоджі Сервісез», а також відсутність будь-якого запису щодо звільнення позивача з посади директора Товариства, що могло свідчити про наявність (не припинення станом на 30.05.2023) трудових відносин з роботодавцем, відсутність факту звільнення позивача;

- наявність у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.05.2023 щодо Товариства, інформації про реєстрацію 03.05.2023 о 09:14:27 змін до відомостей щодо керівника Товариства, а саме: в розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» зазначено ОСОБА_2 ,

Вбачається, що на момент подання позову, у зв`язку з отриманням позивачем повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні (з якого вбачається звільнення позивача), проте відсутністю належного оформлення припинення повноваження директора Товариства, у будь-якому випадку (подальшого виконання позивачем повноваження директора або навпаки невиконання таких повноважень) може призвести до притягнення позивача до відповідальності через неналежне здійснення управління Товариством, що безумовно підтверджує наявність корпоративного спору та обґрунтованість позовної вимоги про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем з 02.05.2023.

Скаржник вказує на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатись не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, вказав на те, що трудові правовідносини між сторонами станом на 02.05.2023 вже були припинені відповідно до рішення, яке позивачкою не оскаржується і під сумнів не ставиться, більш того, після 01.05.2023 позивачка власної трудової функції як директор товариства не виконувала і не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її незгоду та/або незрозумілість положень рішення, чи будь-яку іншу невизначеність стосовно припинення трудових правовідносин із відповідачем.

Цей спір не стосується здійснення єдиним учасником відповідача своїх корпоративних прав, адже ОСОБА_1 не оскаржує та не ставить під сумнів наявність компетенції та повноважень відповідача, як єдиного учасника відповідача з корпоративного управління Товариством шляхом прийняття рішення щодо припинення повноважень одноособового виконавчого органу (директора), не оскаржує правомірність прийняття такого рішення, як і не заявляє вимогу щодо його скасування. Твердження ОСОБА_1 стосовно протиправного ненадання їй копії наказу про звільнення та нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати, як на підставу для задоволення позовних вимог лише додатково підтверджує трудовий характер цього спору, водночас правомірність поведінки єдиного учасника Товариства стосовно припинення трудових правовідносин із позивачкою під сумнів не ставиться.

Відповідач вказує на те, що обов`язок виплати та розмір сум, належних позивачці при звільненні, регламентований приписами КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, які, відповідно, не належать до сфери регулювання корпоративних правовідносин, а встановлюють певні трудові гарантії для працівника, що також виснувало в оскаржуваній ухвалі.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції правильно враховано в ухвалі, що з актуальних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у тому числі у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, вбачається, що не будь-який спір стосовно трудових відносин із керівником юридичної особи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Визначальним в цьому випадку має бути саме корпоративний елемент, зокрема, якщо розгляд справи та дослідження обставин спору вимагає надання судом оцінки правомірності реалізації учасниками товариства корпоративних прав у сфері управління.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Так, позивач вказує на те, що твердження відповідача у відзиві про відсутність корпоративного спору у зв`язку із наявністю Рішення ЄУ та не оскарження його позивачем, тим паче не піддання його під сумнів, є необґрунтованими та безпідставними. Також позивач продовжувала вести перемовини з контрагентами Товариства, готувати проекти документів, що спростовує твердження вдові дача про невиконання трудової функції позивачем як директором Товариства.

Позивач вказує на те, що розмір вихідної допомоги (що не може бути меншим, ніж шестимісячний середній заробіток) належний позивачу при звільненні, мав бути встановлений Єдиним Учасником Товариства, а отже, враховуючи зазначену вище позицію самого відповідача, даний спір відноситься до сфер корпоративних відносин та має бути розглянутий господарським судом.

Позивач зазначає, що правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі, є корпоративним спором, оскільки, крім іншого, відповідач наполягає на припиненні повноважень позивача, з управління Товариством 01.05.2023 (стверджуючи, що 02.05.2023 позивач вже не мала повноважень), а позивач наполягає на тому, що вона після 01.05.2023 ще виконувала функції директора Товариства, мала відповідні повноваження та просить припинити їх 02.05.2023 (тобто, відсутність повноважень позивача з 03.05.2023, оскільки у відповідну дату внесено інформацію до ЄДРЮОФОПГФ згідно із якою керівником Товариства значиться ОСОБА_2 , а перебування у Товаристві 2-х директорів суперечитиме чинному законодавству України).

Узагальнені доводи заяви із запереченнями щодо відповіді на відзив

Відповідач зазначає про те, що законодавство не вимагає зазначення в рішенні щодо припинення повноважень посадової особи товариства ані підстав для припинення таких повноважень, ані положень щодо виплати вихідної допомоги. Відповідачем у межах розгляду цієї справи та підтверджено висновками Верховного Суду, з огляду на специфічний статус директора товариства, припинення його повноважень може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав, адже належить до компетенції власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, у зв`язку із чим, рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 також є достатньою та самостійною підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника та не потребує подальшої видачі наказу про звільнення чи іншого розпорядчого документу. При цьому, положеннями законодавства не встановлено обов`язку видачі наказу про звільнення при розірванні трудового договору на підставі п. 5 ч. 41 КЗпП, а також не встановлено обов`язку зазначати в рішенні єдиного учасника товариства положення щодо виплати вихідної допомоги. Доводи позивача щодо виконання нею своєї трудової функції після 01.05.2023 не підтверджується належними доказами, а стверджуване поновлення електронного підпису директора Товариства наприкінці квітня 2023р, жодним чином не впливає на наявність чи відсутність трудових чи корпоративних відносин із товариством станом на 02.05.2023, при цьому, із доводів позивача вбачається, що між нею та Товариством існує трудовий спір щодо начебто неналежного оформлення її звільнення, неналежного повідомлення про це звільнення та начебто відсутності виплати вихідної допомоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8787/23.

01.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/1318/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23, розгляд справи призначено на 06.03.2024.

Під час вивчення матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що існують обставини, які виключають можливість участі зазначених суддів при розгляді даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 заяву суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О., Козир Т.П. про самовідвід у справі №910/8787/23 задоволено. Справу № 910/8787/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Колегію суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Агрикової О.В., суддів Мальченко А.О., Козир Т.П. було сформовано з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, що є безумовною підставою для самовідводу суддів.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.02.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Сулім В.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Демидова А.М. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.04.2024

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, у зв`язку з перебування судді ОСОБА_3 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 03.04.2024, для розгляду справи № 910/8787/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 прийнято справу № 910/8787/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8787/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.04.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Гр. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими з 02.05.2023 року у зв`язку зі звільненням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України позивача з посади директора товариства та стягнення на користь позивача 655 609,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненадання відповідачем копії наказу про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", а також нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги в сумі 562 135,92 грн, компенсації за невикористану відпустку в сумі 1 311,32 грн, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку в сумі 91 510,44 грн та заробітної плати в сумі 652,17 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з даним позовом гр. ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", посилаючись на протиправне ненадання відповідачем копії наказу про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", за умови отримання повідомлення про припинення її повноважень директора з 02.05.2023 згідно рішення єдиного учасника товариства № 01/2023 від 01.05.2023, а також нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати в загальній сумі 3 036 359,24 грн просить визнати припиненими трудові відносини між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" з 02.05.2023 та стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" вказані суми. При цьому позивач зазначає про те, що відповідач не визнає обов`язку виплати всіх сум, а також наголошує на факті ненадання товариством копії наказу, чим порушує ст.ст. 44, 47, 115, 116 КЗпП, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, що, на переконання позивача, в сукупності свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо розірвання трудового договору та прийняття рішення про звільнення позивача шляхом прийняття наказу про звільнення, тобто необхідність визнання трудових відносин припиненими з 02.05.2023.

Згідно із рішенням № 01/2023 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" від 01.05.2023, копія якого надана відповідачем, вирішено припинити повноваження директора Товариства - гр. ОСОБА_1 з 01.05.2023 та встановити, що 01.05.2023 є останнім робочим днем та останнім днем повноважень гр. ОСОБА_1 як директора Товариства.

Про припинення повноважень директора гр. ОСОБА_1 було спершу повідомлено електронною поштою із направленням скан-копії рішення Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" № 01/2023 про припинення повноважень останньої з 01.05.2023.

Також, 01.05.2023 відповідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про припинення трудових відносин разом з копією рішення Єдиного Учасника було направлено гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а в подальшому також було направлено повідомлення про нараховані суми.

Обставини отримання повідомлення про припинення повноважень директора та повідомлення про розмір нарахувань, а також проведених товариством виплат у зв`язку зі звільненням позивача, останнім не заперечувався.

Крім того, матеріали справи містять докази прийняття єдиним учасником ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" рішення від 01.05.2023 № 01/2023 про припинення повноважень позивача як директора та встановлення її останнім робочим днем і останнім днем повноважень як директора товариства 01.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн закрито.

Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до суду з метою встановлення дати припинення трудових відносин та за захистом своїх трудових прав на отримання сум при звільненні, що обґрунтовується положеннями трудового законодавства і не стосується реалізації позивачем як колишнім керівником товариства власних корпоративних прав у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно із ст. 28 Закону № 2275 органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Як визначено ч.ч. 1-4 ст. 39 Закону № 2275 виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт) (ч. 12 ст. 39 Закону № 2275).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 статті 29 Закону № 2275).

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Аналогічна компетенція загальних зборів учасників товариства визначена статтею 30 Закону № 2275.

Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та сторонами не заперечувалось, єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" (код ЄДРПОУ 42319564) є Компанія "Оллв`ю Системз Елелсі", резидент Сполучених Штатів Америки.

Відповідно до ст. 37 Закону № 2275 у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Так, до визначеної Законом № 2275 компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Зокрема, як зазначено в Статуті ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", затвердженому рішенням єдиного учасника товариства № 4 від 29.04.2020, копія якого наявна в матеріалах справи, до виключної компетенції загальних зборів учасників належить обрання та відкликання директора товариства, встановлення розміру винагороди директора товариства (п.п.9.2.6 п. 9.2 Статуту).

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на зазначений законодавчий припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Вказана правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

За загальним правилом, передбаченим у пункті 1 частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Так, індивідуальні трудові спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем щодо укладення, зміни, виконання і розірвання трудового договору, дотримання норм законодавства про працю, які стали предметом розгляду компетентного юрисдикційного органу.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд зазначає, що для фактичної реалізації права на судовий захист первинним є визначення юрисдикції спору. При цьому, джерелом для визначення юрисдикції спору про звільнення члена виконавчого органу товариства з займаної посади є характер спірних матеріальних правовідносин, тобто підстави поданого позову.

Так, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника (пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України), зокрема, припинення повноважень посадових осіб, коли роботодавець в особі загальних зборів учасників товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу.

При цьому, особливістю проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, що відповідає обставинам даного спору, є те, що у товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника згідно ч. 1 ст. 37 Закону № 2275.

Отже, за наявності спору про звільнення члена виконавчого органу товариства з займаної посади за приписами п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України, підстави позову повинні зводитись до недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо прийняття засновниками (учасниками) товариства відповідного рішення, тобто стосуються корпоративних правовідносин, спори в яких відповідно до статті 20 ГПК України є предметом розгляду судів господарської юрисдикції.

Припинення трудових відносин породжує права та обов`язки як для працівника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків. Унаслідок припинення трудових відносин між сторонами може мати місце спір щодо дати такого припинення, підстав припинення трудового договору, які визначені трудовим законодавством, та проведення розрахунків тощо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні. При цьому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Так, предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч.1, 2 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вже зазначалось, звертаючись до суду з даним позовом гр. ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", посилаючись на протиправне ненадання відповідачем копії наказу про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", за умови отримання повідомлення про припинення її повноважень директора з 02.05.2023 згідно рішення єдиного учасника товариства № 01/2023 від 01.05.2023, а також нездійснення відповідачем виплати вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати в загальній сумі 3 036 359,24 грн просить визнати припиненими трудові відносини між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" з 02.05.2023 та стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" вказані суми. При цьому позивач зазначає про те, що відповідач не визнає обов`язку виплати всіх сум, а також наголошує на факті ненадання товариством копії наказу, чим порушує ст.ст. 44, 47, 115, 116 КЗпП, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, що, на переконання позивача, в сукупності свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо розірвання трудового договору та прийняття рішення про звільнення позивача шляхом прийняття наказу про звільнення, тобто необхідність визнання трудових відносин припиненими з 02.05.2023.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що обставини отримання повідомлення про припинення повноважень директора та повідомлення про розмір нарахувань, а також проведених товариством виплат у зв`язку зі звільненням позивача, останнім не заперечувався, при цьому, як вже зазначалось вище, матеріали справи містять докази прийняття єдиним учасником ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" рішення від 01.05.2023 № 01/2023 про припинення повноважень позивача як директора та встановлення її останнім робочим днем і останнім днем повноважень як директора товариства 01.05.2023, натомість у матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаного рішення учасника товариства позивачем.

Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Тобто, наданими відповідачем належними та допустимими доказами підтверджуються обставини припинення трудових відносин між сторонами станом на 02.05.2023 року на підставі рішення єдиного учасника товариства.

Позивач, з посиланням на ст. 47 КЗпП України, згідно із якою роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, ненадання копії наказу про звільнення свідчить про його відсутність та наявність підстав для звернення з позовними вимогами про припинення трудових відносин з 02.05.2023.

Окрім цього, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 5 ст. 235 КЗпП України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що за наявності рішення єдиного учасника товариства про припинення повноважень позивача та повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, посилання лише на відсутність обставин надання позивачеві копії наказу про звільнення не може обґрунтовувати наявність корпоративного спору між сторонами у відповідній частині, позаяк пов`язане безпосередньо з реалізацією організаційно - трудових відносин сторін, які, в тому числі, регламентуються приписами трудового законодавства України.

Водночас, позивачем у позовній заяві (з урахуванням заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог) не ставиться під сумнів та/або оскарження рішення або/бездіяльність відповідача в особі єдиного учасника товариства щодо винесення рішення про припинення повноважень директора, що, в свою чергу, виключає корпоративний спір та можливість віднесення його до юрисдикції господарського суду, натомість вирішення спорів, що виникають із трудових відносин, віднесено до юрисдикції загальних судів відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі № 145/166/18 зазначає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень, та відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.

Однак, враховуючи зміст позовних вимог, підстави позову та правову природу спірних правовідносин сторін, оскільки, в частині похідних вимог спір між сторонами стосується виключно розміру сум, належних до виплати позивачу при звільненні, що регулюється приписами Кодексу законів про працю України та не стосується корпоративних прав учасника товариства, при цьому, в межах даного спору позивач не оскаржує рішення Єдиного Учасника Товариства щодо звільнення гр. ОСОБА_1 , тобто відсутні ознаки корпоративного спору щодо правомірності припинення повноважень позивача як директора і виконавчого органу ТОВ "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", наявність якого є первинною для віднесення спору про стягнення сум, належних до виплати позивачу при звільненні, до господарської юрисдикції, на переконання колегії суддів, висновок господарського суду першої інстанції про те, що дану справу не слід розглядати в порядку господарського судочинства, є правильним.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що позивач наголошує саме на трудових аспектах своїх правовідносин із відповідачем та стверджує про порушення своїх трудових прав, що опосередковується у викладених підставах позову, а також в обставинах, які підлягають доказуванню в судовому процесі саме за правилами цивільного судочинства.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що позивач звернувся до суду з метою встановлення дати припинення трудових відносин та за захистом своїх трудових прав на отримання сум при звільненні, що обґрунтовується положеннями трудового законодавства і не стосується реалізації позивачем як колишнім керівником товариства власних корпоративних прав у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ", погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 910/8787/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛВ`Ю ТЕКНОЛОДЖІ СЕРВІСЕЗ" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн, на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали та не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23.

З приводу доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржувана ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 слід залишити без змін.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8787/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8787/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 10.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич