Рішення

від 30.01.2024 по справі 910/12218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. Київ Справа № 910/12218/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Муковоз В.І., розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 41946011

до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини"

07801, Київська область, селище міського типу Бородянка, вулиця Семашка, будинок 3, код ЄДРПОУ 01993718

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Іваненко І.П., дані підтверджені КЕП (ЕЦП);

відповідача: не з`явився;

Обставини справи:

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 до Господарського суду Київської області за підсудністю передана позовна заява (вх. №2428/23 від 13.09.2023) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" про стягнення заборгованості.

Також у позовній заяві (вх. №2428/23 від 13.09.2023) заявлене клопотання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 5427,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані встановленням позивачем самовільного підключення відповідачем до електромережі оператора системи розподілу, у зв`язку з чим йому здійснені нарахування за необліковану електричну енергію.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Судом розглянуте клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, яке міститься у позовній заяві (вх. №2428/23 від 13.09.2023), що обґрунтовано помилковою переплатою позивачем судового збору на суму 5427,61 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські електромережі" за заявлені позовні вимоги потрібно сплатити 11415,21 грн. судового збору, а фактично сплачено 16842,82 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи оригіналом платіжної інструкції №2977262 від 30.05.2023 на суму 16842,82 грн., з відміткою банку про зарахування коштів 30.05.2023, суд дійшов висновку про задоволення даного клопотання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2023 відкрито провадження у справі, проведення підготовчого засідання суду призначено на 31.10.2023, встановлені строки відповідачу - на подання відзиву на позов і позивачу - на подання відповіді на відзив та задоволено клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, яке міститься у позовній заяві (вх. №2428/23 від 13.09.2023).

У судове засідання 31.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся судом поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 підготовче засідання суду відкладено на 12.12.2023, встановлені строки відповідачу - на подання заперечень на відповідь на відзив та позивачу - на подання відповіді на відзив.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. №5192/23 від 05.12.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2023 задоволено клопотання позивача (вх. №5192/23 від 05.12.2023) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 12.12.2023 шляхом відеоконференції з`явилась представниця позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом поштовим зв`язком на належну адресу місцезнаходження, кореспонденція суду отримана відповідачем, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом відстеження поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2023 закрито підготовче провадження у справі, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.01.2024.

У судове засідання 16.01.2024 шляхом відеоконференції з`явилась представниця позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом поштовим зв`язком.

У судовому засіданні 16.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позов (вх. №2428/23 від 13.09.2023) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" надійшло клопотання (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідного клопотання. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом також переглянуто клопотання позивача (вх. №5192/23 від 05.12.2023) про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції, відповідно до частин 1-5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У зв`язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2024 призначене судове засідання з розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу на 30.01.2024 о 16:20.

У судове засідання 30.01.2024 шляхом відеоконференції з`явилась представниця позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом поштовим зв`язком.

За результатами розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (вх. №509 від 17.01.2024), дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2024 позов (вх. №2428/23 від 13.09.2023) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" направило до суду клопотання (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

2. Аргументи заявника (позивача)

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду такі документи:

- копія договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК»;

- копія додаткової угоди від 30.12.2020 №2 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди від 28.04.2021 №3 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди від 24.12.2021 №4 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди від 19.12.2022 №6 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди від 01.07.2023 №8 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди від 19.12.2023 №9 до договору від 15.04.2020 №308-20 про надання правової допомоги;

- копія акту наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №308-20 від 15.04.2020;

- копія довіреності адвоката Іваненко І.П.

3. Аргументи відповідача

Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про судове засідання з розгляду клопотання позивача (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу: копії ухвали Господарського суду Київської області від 19.01.2024 про призначення судового засідання 30.01.2024 направлялись судом відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта на всі відомі суду адреси відповідача: адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на дві додаткові адреси відповідача, що надані суду позивачем як адреси фактичного місцезнаходження відповідача, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи - у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення АТ Укрпошта поштового відправлення суду уповноваженому представнику відповідача, що підтверджує обізнаність відповідача про судове засідання з розгляду клопотання позивача.

Також судом враховано, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Крім того, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, зокрема "mutatis mutandis" до висновку у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (п. 41) стосовно того, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на вказане, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд клопотання позивача (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяви

Суд відзначає, що у позовній заяві, на виконання вимог пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав попередній розрахунок витрат, які він поніс чи планує понести у зв`язку із розглядом справи, та які орієнтовно будуть становити, крім витрат на сплату судового збору за подання позову - 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначається таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.».

Також суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначається таке: «132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.».

З огляду на таку позицію Верховного Суду, при розгляді клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (вх. №509 від 17.01.2024) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу суд буде виходити зі встановленого у договорі між позивачем та адвокатським об`єднанням погодженого ними гонорару адвоката: його розміру та/або порядку обчислення, з метою встановлення реальності та необхідності таких судових витрат позивача, оскільки тільки судові витрати, що характеризуються такими ознаками, підлягають відшкодуванню іншою стороною.

Вказане суд встановлює за умовами договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, що укладений між позивачем як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Перший радник" як виконавцем, з урахуванням змін до нього, що внесені вищевказаними додатковими угодами, що надані суду (далі - договір про надання правової допомоги).

За пунктом 1.2. договору про надання правової допомоги зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється сторонами у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги вартість цього Договору становить 2800000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.2. договору про надання правової допомоги сторони домовились про встановлення погодинного порядку обчислення розміру гонорару адвокатів виконавця.

Суду не надана позивачем додаткова угода до договору про надання правової допомоги, якою б сторони погодили зміст, обсяг і вартість послуг у даній справі, а також не надали погоджений між ними погодинний порядок розрахунку гонорару, при цьому, за змістом договору про надання правової допомоги, він регулює правовідносини сторін щодо невизначеного кола потреб клієнта у правничій допомозі, що і охоплює ціну договору у розмірі 2800000,00 грн., при цьому, суду не надано доказів того, яку частину або у повному обсязі з цієї ціни договору вже було враховано при оплаті інших послуг виконавця клієнту в інших правовідносинах, натомість, суду наданий акт про надання послуг від 17.01.2024, який складений вже після ухвалення рішення у справі (16.01.2024) про повне задоволення позову, пунктом 2 якого сторони змінюють порядок обчислення гонорару адвоката, що встановлений ними у договорі про надання правової допомоги та визначають фіксовану вартість наданих у справі №910/12218/23 адвокатами виконавця послуг (розмір гонорару) у розмірі 25000,00 грн.

Зазначений акт надання послуг від 17.01.2024 містить перелік наданих послуг, проте, суд не може його оцінити в контексті обчислення гонорару адвоката, оскільки не зазначений час, що витрачений адвокатом на кожну із послуг та, як вказано судом вище, не надано погодженого сторонами погодинного порядку розрахунку гонорару, до того ж, зазначеним актом змінений порядок визначення гонорару з погодинного на фіксований, відтак, оцінка обгрунтованості кожної із послуг не впливатиме на предмет розгляду клопотання позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду про те, що обгрунтованим може бути гонорар адвоката, що погоджений (визначений/розрахований) за умовами відповідного договору про надання правової допомоги та до фактичного надання таких послуг, що відповідає такій ознаці судових витрат, що підлягають відшкодуванню іншою стороною судової справи, як те, що вони були неминучими, на чому наполягає Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також зазначається таке: « 129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:- фіксованого розміру; - погодинної оплати. 131. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару необчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.».

За результатами аналізу вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, що укладений між позивачем як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "Перший радник" як виконавцем, з урахуванням змін до нього, що внесені вищевказаними додатковими угодами, що надані суду, не містять ані визначеної вартості конкретної послуги, ані фіксованої вартості надання усіх послуг адвокатом саме у межах даної справи (договір стосується будь-яких випадків необхідності у клієнта в професійній правничій допомозі протягом дії договору), ані погодинної оплати. Натомість, договір містить лише загальну ціну, в яку входить весь широкий спектр правових послуг щодо невизначеного кола випадків, без погодження умов, як ця ціна буде розподілятися щодо конкретних послуг. Дана обставина унеможливлює встановлення судом узгодженого між сторонами розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, а й, відповідно, встановлення суми, що підлягає відшкодуванню відповідачем, при цьому, гонорар у розмірі 25000,00 грн. визначений постфактум оголошення судом рішення про вирішення судом справи на користь позивача, що суперечить, на думку суду, порядку визначення гонорату адвоката та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), вищевказаній позиції Верховного Суду, а також усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, Європейський суд з прав людини вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимог позивача про відшкодування відповідачем його витрат на правничу допомогу, оскільки визначення таких витрат на правничу допомогу після остаточного отримання такої правничої допомоги - проголошення рішення суду у справі на користь заінтересованої сторони - суперечить статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 28 Правил адвокатської етики та не відповідає критеріям розумного розміру, фактичності і неминучості, їхньої дійсності та необхідності.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні клопотання (вх. №509 від 17.01.2024) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 41946011) про стягнення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача - Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" (07801, Київська область, селище міського типу Бородянка, вулиця Семашка, будинок 3, код ЄДРПОУ 01993718) відмовити повністю.

2. Судові витрати Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 41946011) на професійну правничу допомогу у справі № 910/12218/23 в суді першої інстанції залишити за позивачем.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 13.01.2025.

Суддя С.О. Саванчук