Рішення

від 06.01.2025 по справі 295/5712/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 295/5712/24

Провадження № 2/293/33/2025

06 січня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

секретарясудового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вселищі Черняхівцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа Віктора Віталійовича, про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

ВСТАНОВИВ:

І.Процесуальні дії по справі.

16.04.2024позивач звернувсядо Богунськогорайонного судум.Житомираз позовомдо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме просить:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1825681602:13:002:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 , укладений 26 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Доброльожею В.В., зареєстрований в реєстрі за №964;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 67347581 від 26 квітня 2023 року щодо нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,25 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2673686118040), кадастровий номер 1825681602:13:002:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1333966618256);

-визнати недійснимдоговір даруванняземельних ділянокзагальною площею2,2176га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,у томучислі:площею 1,9621га кадастровийномер 1825681600:04:000:0108,та площею0,2555га кадастровийномер 1825681600:04:000:0200,розташованих натериторії Видиборівськоїсільської радиЧерняхівського районуЖитомирської області,укладений 07серпня 2023року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Доброльожею В.В., зареєстрований в реєстрі за №2165;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 68764826 від 07 серпня 2023 року щодо нерухомого майна - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9621 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0108 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1334173218256), розташованої на території Видиборівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер: 68766009 від 07 серпня 2023 року щодо нерухомого майна - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2555 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0200 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1334190518256), розташованої на території Видиборівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

19.04.2024 Богунський районний суд міста Житомира постановив ухвалу про передачу даної справи та заяви про забезпечення позову за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області, з тих підстав, що спір стосується нерухомого майна у вигляді трьох земельних ділянок разом з розташованим на ній житловим будинком, які знаходяться в с.Ганнопіль, Житомирського (раніше Черняхівського) району Житомирської області, тобто на території, на яку поширюється юрисдикція Черняхівського районного суду Житомирської області (а.с.50-54).

15.05.2024 вказана справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 справа №295/5712/24 головуючим суддею визначено суддю Проценко Л.Й.

Ухвалою від 17.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 18.06.2024 року.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

16.05.2024 суд ухвалою постановив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер якої 1825681602:13:002:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельні ділянки загальною площею 2,2176 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі: площею 1,9621 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0108, площею 0,2555 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0200, розташовані на території Видиборівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Ухвалою від 18.06.2024, яка у порядку ч. 5 ст.259ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 18.06.2024, суд відклав підготовче судове засідання на 09.07.2024.

Ухвалою від 09.07.2024, яка у порядку ч. 5 ст.259ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 09.07.2024, суд продовжив строк підготовчого судового засідання не більш як на тридцять днів та відклав підготовче судове засідання на 27.08.2024.

Ухвалою від 27.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.09.2024.

Ухвалою від30.09.2024 суд відмовив узадоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупиненняпровадження усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа Віктора Віталійовича, про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та постаговив відкласти судовий розгляд справи на 04.11.2024.

04.11.2024 справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді Проценко Л.Й. на лікарняному. Наступне судове засідання суд призначив на 04.12.2024.

04.12.2024 справа не розглядалась у зв`язку із відсутністю електропостачання. Наступне судове засідання суд призначив на 06.01.2025.

ІІ.Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 21.12.2021 за участю транспортного засобу марки «BMW X5» під керуванням ОСОБА_1 (позивач) та автомобіля марки «Renault» під керуванням ОСОБА_4 (відповідач 1) сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16.02.2022 у справі №295/17169/21 ОСОБА_2 за обставин вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, яка залишена без змін Житомирським апеляційним судом.

Пояснює,що страховоюкомпанією ПрАТ«СК «ВУСО»,в якійна моментДТП бувзастрахований транспортнийзасіб марки «Renault», йому частково відшкодовано завдані збитки у розмірі 128500 грн.

Проте, згідно ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «BMW X5» склала 511035,61 грн.

Доводить, що відповідач після визнання його винним у вчиненні ДТП, відмовився від ремонту його автомобіля та відшкодувати різницю вартості виконаних робіт необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, і сумою страхового відшкодування.

20.01.2023 за захистом своїх прав позивач звернувся до суду про відшкодування завданої йому шкоди.

13.07.2023 рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/859/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди,завдану внаслідокпошкодження транспортногозасобу врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди,в розмірі382535,61грн,10000грн моральноїшкоди,10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 925,36 грн судового збору.

Після цього позивач вжив заходів до примусового виконання судового рішення, оскільки відповідач і далі ігнорував його прохання щодо відшкодування завданої шкоди.

Зазначає, що приватним виконавцем Дідківським А.С. при примусовому виконанні виконавчого листа №295/859/23, виданого 19.09.2023 року Богунським районним судом м. Житомира, в межах виконавчого провадження АСВП 72830851 встановлено відсутність майна та коштів у боржника, на які можливо звернути стягнення, оскільки в період з серпня 2022 року по серпень 2023 року боржником вчинено договори дарування на корить дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта.

Позивач доводить, що ОСОБА_2 (відповідач 1), з метою уникнути звернення стягнення на майно внаслідок відповідальності за спричинену ОСОБА_1 шкоду, створену дорожньо-транспортною пригодою, 26.04.2023 року уклав договір дарування, відповідно до якого подарував (передав безоплатно) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер якої 1825681602:13:002:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 , оцінені в 49 000 грн., а його онука ОСОБА_3 отримала у власність шляхом прийняття дару вказану земельну ділянку разом із розташованим на ній житловим будинком. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Доброльожею В.В., зареєстрований в реєстрі за №964.

Крім того, 07.08.2023 року ОСОБА_2 , з метою уникнути звернення стягнення на майно внаслідок відповідальності за спричинену ОСОБА_1 шкоду, створену дорожньо-транспортною пригодою, уклав договір дарування, відповідно до якого подарував (передав безоплатно) земельні ділянки загальною площею 2,2176 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі: площею 1,9621 га кадастровий мер якої 1825681600:04:000:0108, площею 0,2555 га кадастровий номер якої 25681600:04:000:0200, розташовані на території Видиборівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, оцінені в 49 000 грн., а його онука ОСОБА_3 отримала у власність шляхом прийняття дару вказані земельні ділянки. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Доброльожею В.В., зареєстрований в реєстрі за №2165.

Зазначає, що сторонами правочинів є близькі родичі (дід, онука), вартість майна у правочинах значно занижена та те, що відповідачі вибрали безоплатний спосіб передачі майна через договір дарування, що вказує на очевидну мету їх вчинення уникнення відповідачем 1 стягнення коштів на користь позивача шляхом переведення права власності на іншу особу, близького родича відповідача 2.

Тому укладені відповідачами договори дарування уважає такими, що мають усі ознаки фраудаторних правочинів, так як укладені не для настання правових наслідків, які в них обумовлені, а для уникнення відповідачем 1 відповідальності за виконання грошових зобов`язань перед позивачем.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати завдану шкоду, уникає відповідальності за виконання грошового зобов`язання, позивач змушений звернутись до нього з позовом до суду за захистом своїх майнових прав.

07.06.2024 від ОСОБА_2 (відповідача1)надійшов відзив напозовну заяву, за змістом якого просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без задоволення.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 вказує, що після визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у справі №295/17169/21 позивач звернувся до ПрАТ «ВУСО», за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206842105 та відшкодував завдані збитки у розмірі 128 500 грн 00 коп.

Стверджує, що на його адресу до подання позову не надходило будь-яких (усних і письмових) звернень від позивача або страхової організації стосовно відшкодування суми ремонту та збитків; копії таких звернень не додано до матеріалів справи; про наявність невідшкодованих збитків в сумі 382535 грн 61 коп. ОСОБА_2 стало відомо після отримання матеріалів позовної заяви у цій справі.

Також доводить, що про наявність рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13.07.2023 у справі №295/859/23 про стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 282435,61 грн, 10000 грн моральної шкоди, йому відомо не було, у даній справі він участі не приймав, повідомлень про розгляд справи не отримував.

Вказує, що твердження позивача, що укладені ним договори дарування є фраудаторними безпідставні.

Доводить, що до даного спору не може бути застосована практика Верховного Суду на яку здійснює посилання позивач, оскільки даний спір не виникає з господарських договірних відносин, завдання шкоди здоров`ю внаслідок ДТП, сімейних спорів, відповідач не є банкрутом, особливістю якого є вжиття заходів збереження майна для задоволення вимог кредиторів , та те, що відсутнє кримінальне провадження у справі про ДТП, відсутнє забезпечення позову за наслідками розгляду справи №295/859/23 та відсутні відомості про отримання ним рішення у вказаній справі.

07.06.2024 від адвоката Яремчука О.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 (відповідач 2) надійшов відзив, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти позову, наводить аналогічні підстави, зазначені у відзиві ОСОБА_2 щодо відсутності наявних ознак фраудатерних правочинів, а саме укладених договорів дарування.

Також зазначає, що ОСОБА_3 , отримавши пропозицію прийняти в дар відповідне майно, без будь-яких зобов`язань, погодилась на таку пропозицію, і відповідно до ст. 719 ЦК України уклали договори дарування 26.04.2023 року та 07.08.2023 року, які в свою чергу відповідно до норм ЦК України посвідчені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Доброльожа Віктором Віталійовичем. На момент укладання вказаних договорів жодних обмежень щодо їх укладання та посвідчення не було, про що фактично може підтвердити сам приватний нотаріус.

Таким чином, слід зазначити лише той факт, що доведення ознак фаундаторних угод покладено на позивача шляхом доведення факту обізнаності відповідача про наявність боргу. ОСОБА_3 вказує, що вона, проживаючи за однією адресою з відповідачем ОСОБА_2 до моменту отримання позовної заяви взагалі не знала про наявність будь-яких фінансових претензій з боку позивача до ОСОБА_2 , тому викладені в позові факти не знаходять свого підтвердження.

12.06.2024 на електронну пошту суду від третьої особи - приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожи В.В. надійшли письмові пояснення, за змістом яких останній заперечує проти позовних вимог позивача, посилаючись на те, що повністю погоджується з доводами відповідачів у відзиві.

Звертає увагу на те, що вказаний договір не можна уважати фіктивним, оскільки укладення таких договорів відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Зауважує, що набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки відбулось 21.12.2022, тобто по спливу року після ДТП, а 26.04.2023 подаровано, що також спростовує твердження позивача на удаваність такого договору, оскільки чинне законодавство дозволяє проводити відчуження і без оформлення речового права на земельну ділянку, на якій знаходиться такий будинок.

Наголошує, що під час укладення договорів дарування здійснено перевірку на наявність обтяжень на таке майно та наявності внесення власника такого майна до Єдиного реєстру боржників, проте відомості за запитуваною інформацією були відсутні.

Отже, вказане спростовує доводи позивача про укладення таких договорів з метою уникнути звернення стягнення на майно боржника.

14.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що практика на яку здійснює посилання відповідач 2 не спростовують доводів наведених у позові.

Стосовно доводів відповідача-1 про наявність матеріальних зобов`язань перед позивачем, то відповідачам було достеменно відомо про остаточні рішення пов`язані з наслідками ДТП. Оскільки всі виклики і процесуальні документи направлялися за місцем їх спільного проживання.

Наголошує, що відповідач ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні, надавав свої пояснення, докази, оскаржував рішення суду першої інстанції за протоколом про адміністративне правопорушення, що спростовує факт необізнаності у виниклих зобов`язаннях.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Позивач про причини неявки в судове засідання від 06.01.2025 суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не надійшло. Відомостей про укладення угоди з іншим адвокатом суду не надав.

31.10.2024 від ОСОБА_2 (відповідач 1) надійшло клопотання про розгляд справи без його присутності, доводи позивача не визнає та просить позов залишити без задоволення (а.с.194).

07.11.2024 від третьої особи приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожи В.В. надійшла заява, за змістом якої просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги заперечує, підтримує зміст відзивів відповідачів по суті, у позові просить відмовити.

06.01.2025 від представником відповідача ОСОБА_3 - адвоката Яремчука О.М. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та у відсутності відповідача. Вказує, що заперечують проти позову з підстав, викладених у відзиві. У позові просять відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні 06.01.2025 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №5298777 від 21.12.2021, 21.12.2021 о 17 год. 10 хв. в м. Житомирі, перехресті проспекту Миру,22 та вул. Миру, водій ОСОБА_2 , керуючи т/з Renault д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а саме жовту секцію та скоїв зіткнення з т/з BMW д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п.8.7.3ґ Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.167).

Згідно із постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16.02.2022 у справі №295/17169/21, ОСОБА_2 (відповідач 1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в результаті якого відбулась вказана вище дорожньо-транспортна пригода (а.с.11-12).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07.06.2022 постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16.02.2022 залишено без змін (а.с.13).

Відповідно до копії листа/відповіді на адвокатський запит/ від 03.01.2023 вих №1990 ПрАТ "СК "ВУСО" (а.с.18) встановлено, що згідно із ремонтною калькуляцією №2210497 від 05.01.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки BMW Х5, д.н. НОМЕР_2 , з ПДВ складає 511 035,61 грн, що стверджується доданою до листа копією ремонтної калькуляції та копією технічного огляду КТЗ від 21.12.2021 (а.с.19-21,22).

Транспортний засіб марки Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП застрахований у ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206842105.

Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) згідно полісу за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 130 000 грн, франшиза - 1 500 грн.

ПрАТ «СК «ВУСО» сплачено страхове відшкодування на розрахунковий рахунок ОСОБА_6 у розмірі 128 500 грн.

Згідно із копією заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13.07.2023 у справі №295/859/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення шкоди, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 382535,61 грн, 10000 грн моральної шкоди, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3925,36 грн судового збору (а.с.16-17).

За заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №295/859/23, виданого 19.09.2023 Богунським районним судом м. Житомира, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №72830851 з виконання виконавчого листа, виданого 19.09.2023 на виконання рішення суду у справі №295/859/23 (а.с.40).

Відповідно до копії відповіді приватного виконавця Дідківського А.С. від 17.10.2023 №10375 на адвокатський запит, повідомлено, що при примусовому виконанні виконавчого листа №295/859/23 у межах виконавчого провадження №72830851, встановлено відсутність майна та коштів у боржника на які можливо звернути стягнення, оскільки у період з квітня 2023 по серпень 2023 боржником вчинено договори дарування на користь дочки ОСОБА_7 та онуки ОСОБА_3 (а.с.23).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки із розташованим на ній об`єктом нерухомого майна від 26.04.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 дарувальник, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 обдарована, а разом сторони, склали цей договір про те, що ОСОБА_2 дарує, а ОСОБА_3 приймає у власність в якості дарунку земельну ділянку (кадастровий номер 1825681602:13:002:0002) площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 (а.с.28-29).

Відповідно до договору дарування земельних ділянок від 07.08.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 дарувальник, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 обдарована, а разом сторони, склали цей договір про те, що ОСОБА_2 дарує, а ОСОБА_3 приймає у власність в якості дарунку, земельні ділянки загальною площею 2,2176 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва/площею 1,9621 га кадастровий номер 1825681600:004:000:0108, площею 0,2555 га, кадастровий номер 1825681600:04:000:0200, що розташовані на території Видиборської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (а.с.34-35).

Згідно із копіями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №№350775451, 350775693, 350775582 від 17.10.2023:

21.12.2022 внесено відомості про речове право: 4880023, за якими власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1825681602:13:002:0002 значиться ОСОБА_2 / датою припинення речового права є 26.04.2023, про що внесено відомості приватним нотаріусом Доброльожа Віктор Віталійович індексний номер рішення: 67347581 (а.с.30-31);

22.08.2017 внесено відомості про речове право: 22005693, згідно із яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 / датою припинення речового права є 26.04.2023, про що внесено відомості приватним нотаріусом Доброльожа Віктор Віталійович індексний номер рішення: 67347581 (а.с.32-33);

22.08.2017 внесено відомості про речове право: 22006194 за якими власником земельної ділянки площею 1,9621 га, кадастровий номер 1825681600:004:000:0108 значиться ОСОБА_2 / датою припинення речового права є 07.08.2023, про що внесено відомості приватним нотаріусом Доброльожа Віктор Віталійович індексний номер рішення: 68764826 (а.с.36-37);

22.08.2017 внесено відомості про речове право: 22006566 за якими власником земельної ділянки площею 0,2555 га, кадастровий номер 1825681600:04:000:0200 значиться ОСОБА_2 / датою припинення речового права є 07.08.2023, про що внесено відомості приватним нотаріусом Доброльожа Віктор Віталійович індексний номер рішення: 68766009 (а.с.38-39).

Позивач зазначає, метою укладення договорів дарування відповідачами є уникнення відповідачем 1 відповідальності за виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а отже такі договори мають усі ознаки фраудаторних правочинів та підлягають визнанню їх недійсними.

За викладених обставин, оскільки відповідач добровільно не відшкодував позивачу завданої шкоди, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

ІV.Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Зокрема, згідно частин першої, третьої та п`ятої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Під час розгляду справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновки, що, відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень статті 234 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст. 718 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6ст. 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК) є недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції ч.3 ст.13ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Системно проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін, суд критично відноситься до доводів сторони позивача, що будь-який договір укладений в період наявності у боржника зобов`язань перед кредитором (стягувачем), автоматично є фраудаторним. Суд уважає, що підтримання судом такої правової позиції автоматичності фраудаторності, фактично може призвести до нівелювання, обмеження правомочностей власника майна, непропорційного втручання кредитора (стягувача) в права боржника.

У будь-якому випадку, суд зобов`язаний надавати правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у кожному випадку окремо, у тому числі досліджувати зміст оспорюваного правочину на предмет наявності ознак фраудаторності, наявності умислу у сторін.

Як резюмує ВС у своїй постанові від 08.03.2023 № 127/13995/21, при встановленні наявності підстав для визнання недійсним правочину, слід ураховувати: 1) час коли відбулось відповідне відчуження; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що на час укладення договорів дарування ОСОБА_2 був обізнаний про наявність боргового зобов`язання перед позивачем, зокрема, розгляду справи за позовними вимогами позивача до ОСОБА_2 про стягнення шкоди та ухвалення заочного рішення від 13.07.2023 про стягнення завданої шкоди.

Окрім того, суд зважає на ту обставину, що на момент вчинення спірних правочинів не було накладено обтяжень на належне майно вказаного відповідача та те, що останній не був включений до Єдиного реєстру боржників.

Твердження позивача про обізнаність ОСОБА_2 наявної заборгованості за наслідками ДТП, а саме після постановлення постанови від 21.12.2021 не підтверджене належними, допустимими та достатніми доказами.

Зокрема, доказів того, що відповідач ОСОБА_2 достеменно був обізнаний, що виплата страхового відшкодування не покрила ремонт автомобіля позивача та те, що позивач звертався з відповідною досудовою вимогою до відповідача 1 про відшкодування наявної різниці невідшкодованих витрат, матеріали справи не містять.

При цьому суд, також ураховує, що після постановлення постанови від 21.12.2021 відповідач набував право власності на майно, яким володів більше року.

У свою чергу позивачем не надано доказів, які б вказували на наявність очевидної недобросовісності та зловживання правами стосовно нього під час укладення договорів дарування, тож посилання на ці обставини є непідтвердженими. Посилання на те, що відповідачем відчужено належне йому майно на користь онуки ОСОБА_3 не є достатнім для висновку про очевидну недобросовісність та не є підставою для визнання договорів дарування недійсним.

Водночас, як встановлено судом, оспорювані договори дарування укладено у письмовій формі, з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договорів, договори підписані обома сторонами, що підтверджує відповідність договорів внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них.

Отже, позивачем не підтверджено порушення відповідачами основних принципів цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а також перевищення ними своїх цивільних прав.

Оскільки, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів укладенням спірних договорів, а саме того, що відповідач 1 здійснив відчуження належного йому майна, знаючи про наявність зобов`язання перед позивачем, розуміючи, що на належне йому нерухоме майно може бути звернуто стягнення шляхом реалізації цього майна, та передбачив негативні наслідки для себе у випадку примусового виконання судового рішення від 13.07.2023, а також того, що в момент вчинення правочинів стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, враховуючи положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, а тому суд дійшов переконання про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів дарування недійсними.

А отже, підстав стверджувати, що дії сторін під час укладання спірних договорів були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами дарування, а на приховання цього майна від виконання у майбутньому за рахунок грошового зобов`язання перед позивачем шляхом його реалізації, немає.

Крім того, позивач не довів будь якими доказами відсутність у ОСОБА_2 іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Суд зауважує, що відповідь приватного виконавця про відсутність іншого майна боржника (відповідача 1) не є тим достатнім і беззаперечним доказом цього.

При цьому, суд наголошує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншимизасобами доказування.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, а відтак задоволенню не підлягають як в частині визнання договорів дарування недійсними так і в частині скасування про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Одночасно, суд уважає за необхідне зазначити, що зазначення позивачем певних правових висновків, наведених у обґрунтуванні позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору, оскільки підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у цьому випадку - укладення відповідачами договорів дарування з метою уникнення виконання зобов`язань за рішенням суду.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі викладених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд також зазначає, що застосовані заходи забезпечення позову за ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.05.2024 року за приписами ч.9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню.

V.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4,13,141, 158, 247, 258,259,263-265,268, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа Віктора Віталійовича, про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити за безпідставністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладених ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 16.05.2024 року шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер якої 1825681602:13:002:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), разом із розташованим на ній житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельні ділянки загальною площею 2,2176 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі: площею 1,9621 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0108, площею 0,2555 га кадастровий номер якої 1825681600:04:000:0200, розташовані на території Видиборівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5

Місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6

Місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4

Місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа:

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа Віктор Віталійович

Місце знаходження: вул.Київська, 50, м.Житомир, 10014.

Повне рішення складено та підписано 15.01.2024

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО