Рішення

від 05.09.2024 по справі 298/645/15

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/645/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Попової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Великоберезнянської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, приватного нотаріуса Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей Алли Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору сектор державної реєстрації Великоберезнянської районної адміністрації, про визнання недійсним рішення селищної ради і договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом та згідно уточнених позовних вимог просить:

- визнати недійсним рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради № 652 від 19.07.2013 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року, укладений між Великоберезнянською селищною радою та ОСОБА_2 по продажу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В., та реєстрований в реєстрі за № 652;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов"язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини огорожі та бетонного стовпа для воріт, які прилягають до огорожі, належної ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- зобов"язати ОСОБА_2 звільнити частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірах згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2016 року по АДРЕСА_1 , від будівельних матеріалів та металопродукції;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати у справі в розмірі 4040,00 грн. сплаченого судового збору та 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги адвокатом.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у порядку спадкування за ОСОБА_4 він набув право власності на належну померлій частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та в цілому на прилеглу до будинку земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0038. Вказана земельна ділянка була надана ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку згідно рішення Великоберезнянської селищної ради від 27.06.2008 року № 434, на підставі якого 17.09.2010 року ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на цю земельну ділянку, зареєстрований цією датою відділом Держкомзему у Великоберезнянському районі, номер запису 0110241000082.

Також на підставі рішення Великоберезнянської селищної ради від 19.07.2013 року № 652 відповідач ОСОБА_2 31.07.2013 року уклав з селищною радою договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 по АДРЕСА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 652. Згідно тексту цього договору купівлі-продажу ОСОБА_2 набув право власності на вказану земельну ділянку, яка зареєстрована Великоберезнянською селищною радою в день укладення цього договору 31.07.2013 року, при цьому ця ділянка з 26.04.2011 року перебувала в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 18.11.2010 року.

Позивач вважає, що відповідачу ОСОБА_2 вказана земельна ділянка передана у приватну власність з порушенням чинного законодавства, оскільки ця ділянка накладається на контур належної позивачу земельної ділянки площею 0,0766 га, чим порушуються законні права позивача на користування цією ділянкою.

Про те, що має місце накладання земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0393 га на його земельну ділянку вперше первісному позивачу ОСОБА_4 стало відомо після 30.01.2015 року, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №152/12-14 від 30.01.2015 року зробленого у цивільній справі № 304/1270/14-ц. У відкритій публічній кадастровій карті України цього накладання земельних ділянок немає.

Враховуючи, що ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,0766 га до передачі в орендне користування та у власність відповідачу ОСОБА_5 суміжної земельної ділянки площею 0,0393 га, площа якої накладається з земельною ділянкою ОСОБА_4 , її права як землекористувача вказаної ділянки право власності на яку не припинялось у встановленому законом порядку є порушеним.

Позивач посилається на положення ст. 155 ЗК України якою передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним та зазначає, що за таких обставин оскаржене рішення Великоберезнянської селищної ради про передачу у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 суміжної земельної ділянки площею 0,0393 га підлягає визнанню недійсним, що є передбаченим п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту порушеного цивільного права.

Вказує, що за змістом ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

А тому виходячи з фактичних обставин справи, окремим належним способом поновлення порушених прав позивача в судовому порядку є і визнання недійсним оскарженого договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та скасування запису про право власності відповідача ОСОБА_2 на цю ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що відповідає правовій позиції, висловленій ВП ВС в постанові від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16.

Також зазначає, що враховуючи, що на частині належної йому земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 встановив огорожу та бетонний стовп для воріт і на частині цієї ділянки, займаючись підприємницькою діяльністю без його згоди складує будівельні матеріали та металопродукцію, чим створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, усунення цих порушень, у відповідності до положень ст. 391 ЦК України, є можливим шляхом покладення на відповідача обов`язку по демонтажу самовільно встановленої огорожі та бетонного стовпа для воріт і звільнення належної йому земельної ділянки від будівельних матеріалів та металопродукції.

А тому на підставі вищенаведеного просить суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, з наведених у такому, та у заявах про уточнення позовних вимог, підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні проти позову заперечили. Просили відмовити у задоволенні позову. Зокрема, просили застосувати строки позовної давності до позовних вимог, заявлених у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 18.02.2019 року. Також посилалися на те, що зазначення у рішенні Великоберезнянської селищної ради № 434 від 27.06.2008 року, розміру земельної ділянки площею 0,08 га є помилковим, оскільки відповідно до раніше виданих правовстановлюючих та технічних документів мова йшла про передачу земельної ділянки площею 0,07 га., а також вказували, що висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 на акті погодження меж земельної ділянки від 22.01.2009 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. А тому враховуючи, що вищевказаний акт погодження меж земельної ділянки є невід"ємною частиною Технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 то така технічна документація є нічим іншим як доказом, одержаним з порушенням порядку, встановленого законом, тобто, недопустимим, які суд з огляду на положення ч.1 ст. 78 ЦПК України, не повинен брати до уваги. Окрім того, вказували, що оскільки при проведенні земельно-технічних експертиз за основу також були взяті відомості технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 , висновки експертиз, вчинені на підставі такого недопустимого доказу, також є недопустимими доказами.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не вчиняло ніяких дій щодо видачі оскаржуваного державного акту, тобто, є неналежним відповідачем по даному позову.

Представник відповідача - Великоберезнянської селищної ради у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач - приватний нотаріус Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей Алли Василівни у судове засідання не з"явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі .

Представник третьої особи - сектору державної реєстрації Великоберезнянської районної адміністрації у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника райдержадміністрації.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно надавши оцінку наявним у справі доказам які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Судом установлено, що 17.09.2010 року ОСОБА_4 , на підставі рішення 14 сесії 5 скликання № 434 від 27.06.2008 року Великоберезнянської селищної ради видано Державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120855100:01:001:0038 площею 0,0766 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2016 року право власності на вказану земельну набув син ОСОБА_4 ОСОБА_3 , який залучений до участі у справі у якості правонаступника позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року, укладеного між Великоберезнянською селищною радою Великоберезнянського району Закарпатської області та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 652, Великоберезнянська селищна рада на підставі рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області № 652 від 19.07.2013 року продала, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042.

При цьому, суд зазначає, що розміри земельних ділянок, визначені правовстановлюючими документами, зокрема, Державним актом про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2120855100:01:001:0038, а тому не надає оцінку доводам відповідача ОСОБА_2 та його представника щодо невідповідності площі земельної ділянки зазначеної у вказаному державному акті, площі такої у інших документах, щодо даної земельної ділянки, виданих до вказаного державного акту.

Що стосується посилання відповідача ОСОБА_2 та його представника щодо відсутності підпису ОСОБА_2 на акті погодження меж земельної ділянки від 22.01.2009 року, суд враховує висновки Верховного Суду у справі № 445/297/17 від 18.04.2018 року, який зазначив, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки, що відповідає Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, чинною на час виникнення спірних правовідносин, та погодився з висновком про те, що відсутність підпису суміжного землекористувача в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки не є підставою для скасування державного акта на землю.

Враховуючи наведене відсутніми є також підстави для визнання недопустимим доказом висновку судової земельно-технічної експертизи № 5882 від 23.10.2017 року та висновку експерта № 152/12-14 від 30.01.2015 року, із зазначених відповідачем ОСОБА_2 та його представником підстав. З вказаних висновків убачається, що дослідження у таких проводилося методом візуального огляду, проведенням обмірів земельних ділянок, та з урахуванням наданих документів.

Як убачається із позовної заяви підставою позовних вимог є часткове накладення одна на одну земельних ділянок з кадастровим номером 2120855100:01:001:0038, яка знаходиться по АДРЕСА_1 яка належить позивачу та з кадастровим номером - 2120855100:01:001:0042, яка знаходиться по АДРЕСА_1 яка належить відповідачу, що створює позивачу перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою.

Ухвалою Перечинського районного суду від 17.10.2016 року у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу.

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 5882 від 23.10.2017 року встановлено, що накладання земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , згідно наданих правовстановлюючих документів, має місце (одна ділянка входить до площі, меж іншої ділянки).

Також встановлено, що фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_4 становить 0,0742 га.

Згідно мотивувальної частини висновку, при співвставленні даних, що зазначені в Державному акті з даними, які отримані під час проведення обмірів, встановлено, що фактична площа, конфігурація, межі земельної ділянки належної ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , не відповідають площі, конфігурації та межам земельної ділянки, кадастровий номер 2120855100:01:001:0038, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Великоберезнянською селищною радою Закарпатської області 17.09.2010 року. Встановлено, що ОСОБА_4 по факту використовує земельну ділянку площею (S-0,0742 га, що менше ніж зазначено в Державному акті (S-0,0766 га).

Щодо земельної ділянки АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_2 , встановлено, що фактична площа такої становить 0,0393 га.

Згідно мотивувальної частини висновку, при співставленні даних, що зазначені у договорі купівлі-продажу з даними, які отримані під час проведення обмірів, встановлено, що фактична площа, конфігурація, межі земельної ділянки належної ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 відповідають площі, конфігурації та межам земельної ділянки, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Великоберезнянською селищною радою та ОСОБА_2 31.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського нотаріального округу Чурей А.В., за реєстровим номером 652.

Як убачається з графічного зображення додатку № 2 таблиці 6 до висновку, накладання здійснюється на земельну ділянку АДРЕСА_2 .Березний, якою користується ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експертизи - судової земельно-технічної експертизи № 5882 від 23.10.2017 року, перша частина земельних ділянок, що накладаються одна на одну має наступні геометричні розміри по периметру (за ходом годинникової стрілки): 1.01; 2.41;10.37;1.00;12.78;м.п., площею 12,8 кв.м. Друга частина земельних ділянок, що накладаються одна на одну має наступні геометричні розміри по периметру (за ходом годинникової стрілки): 1.00; 3.14;1.00;3.14 м.п., площею 3,1 кв.м. Загальна площа накладання земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 становить 15,9 кв.м.

Відповідно дост. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно дост. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 78 ЗК України, право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно дост. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У даному випадку встановлено, що рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області № 652 від 19.07.2013 року згідно якого Великоберезнянська селищна рада продала, а ОСОБА_2 придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належному йому земельною ділянкою, оскільки як встановлено в судовому засіданні земельна ділянка з кадастровим номером 2120855100:01:001:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0393 га накладається на земельну ділянку ділянку з кадастровим номером 2120855100:01:001:0038 площею 0,0766 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

А тому з огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області № 652 від 19.07.2013 року підлягає визнанню недійсним, а відповідно також підлягає визнанню недійсним і укладений на підставі такого рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року, укладений між Великоберезнянською селищною радою Великоберезнянського району Закарпатської області та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 652 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

А тому враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області № 652 від 19.07.2013 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року також підлягає до задоволення вимога про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд констатує, що позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта № 152/12-14 від 30.01.2015 року, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 304/1270/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Великоберезнянська селищна рада Закарпатської області та відділ Держземагенства у Великоберезнянському районі, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Суд враховує висновки, викладені у вищевказаному висновку експерта № 152/12-14 від 30.01.2015 року, в частині визначення точного розташування, площі, конфігурації, межі частини земельної ділянки, що накладається одна на одну щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120855100:01:001:0038 та 2120855100:01:001:0042, у якому експерт на питання про те, чи накладаються в плані одна на одну земельні ділянки з кадастровими номерами 2120855100:01:001:0038 та 2120855100:01:001:0042, та чи входить одна ділянка до площі, меж іншої ділянки, якщо має місце накладання зазначених ділянок одна на одну, входження однієї ділянки до площі, меж іншої ділянки, то якими є точне розташування, площа, конфігурація, межі частини земельної ділянки, що накладається одна на одну, зазначив, що має місце накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка у відповідності з Державним актом від 17.09.2010 року належить ОСОБА_4 . Накладання спостерігається у вигляді двох частин. Ділянка накладання № 1 має форму наближену до прямокутника. Площа цієї ділянки накладання складає 12,90 кв.м. Вона має такі геометричні розміри, починаючи з кута який на план схемі № 4 позначений під № 1, за годинниковою стрілкою: 2,48м. по існуючій огорожі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , 10,29 м., 1,03м. по стіні будинку, розміщеного на земельній ділянці ОСОБА_4 , 12,72 м. по межі між земельною ділянкою ОСОБА_4 , у відповідності з Державним актом від 17.09.2010 року, та земельною ділянкою ОСОБА_2 , 1,01 м. по земельній ділянці ОСОБА_4 з боку АДРЕСА_1 .

Вказаний висновок у зазначеній частині не суперечить висновку експертизи судової земельно-технічної експертизи № 5882 від 23.10.2017 року, у якому ставилося аналогічне питання, однак, експерт повідомив, що на питання про те, що якщо має місце накладення зазначених земельних ділянок одна на одну, входження однієї ділянки до площі, меж іншої ділянки, то якими є точне розташування, площа конфігурація, межі частини земельних ділянок, що накладаються одна на одну (надати каталог координат накладання земельних ділянок) по АДРЕСА_1 , не надається можливим за відсутності відповідного GPS обладнання у Львівському НДІСЕ.

У відповідності з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном є негаторним позовом, який може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, з огляду на що суд не убачає підстав для застосування позовної давності до вимог позивача, заявлених у заяві про збільшення позовних вимог від 18.02.2019 року.

А тому враховуючи, що має місце накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:001:0042, належної ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2120855100:01:001:0038, яка належить позивачу, а отже відповідач ОСОБА_2 фактично використовує земельну ділянку позивача, та на такій знаходяться належні йому споруди та майно, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов"язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини огорожі та бетонного стовпа для воріт, які прилягають до огорожі, належної ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов"язання ОСОБА_2 звільнити частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірах згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2016 року по АДРЕСА_1 , від будівельних матеріалів та металопродукції підлягають до задоволення.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

А тому розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, суд приходить до висновку, що позов, що позов є обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 16,21,319,321,328,373,378,393 ЦК України, ст. ст. 78,81,90,116,152,153,155 ЗК України, ст. ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення 21 сесії 6 скликання Великоберезнянської селищної ради № 652 від 19.07.2013 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року, укладений між Великоберезнянською селищною радою та ОСОБА_2 по продажу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042 по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А.В., та реєстрований в реєстрі за № 652.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0393 га, кадастровий номер 2120855100:01:001:0042, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов"язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини огорожі та бетонного стовпа для воріт, які прилягають до огорожі, належної ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Зобов"язати ОСОБА_2 звільнити частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірах згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2016 року по АДРЕСА_1 , від будівельних матеріалів та металопродукції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук